7. Цивілізація — це:
1) відносно замкнутий і локальний стан суспільства, що відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних і інших ознак, з яких незмінними залишаються релігія і форми її організації, територія;
2) соціокультурна система, яка включає у себе соціально-економічні умови життя суспільства, рівень економічної та політичної свободи особистості;
3) єдиний процес прогресивного розвитку людства, в якому виділяються певні стадії розвитку.
8. ІV тис. до н. е. — сер. І тис. н. е. — це період:
1) стародавньої історії;
2) існування первісного суспільства в історії людства;
3) існування рабовласницької держави та права.
9. Сер. І тис. н. е. — ХVІІ—ХVІІІ ст. — це період:
1) історії середніх віків;
2) розквіту громадянського суспільства;
3) існування феодальної держави.
10. ХVІІ—ХVІІІ ст. — поч. ХХ ст. — це період:
1) існування станово-кастового суспільства;
2) виникнення буржуазної держави;
3) нової історії.
11. Держава — це:
1)соціокультурна система, яка включає у себе соціально-економічні умови життя суспільства, етнічні, релігійні основи, рівень гармонії людини і природи, рівень свободи особистості — економічної, політичної, соціальної та духовної;
2)політико-правова організація суспільства, яка поширює свою суверенну владу на займану територію, діє в інтересах усього суспільства чи окремої його частини, володіє монополією на законотворчість, правосуддя, легальний примус;
3)впорядкована на основі права система всіх політичних явищ, які функціонують і взаємодіють (або протидіють) в суспільстві з метою завоювання, утримання або участі у політичній владі; це механізм організації й функціонування політичної влади.
12. Авілум — це:
1)вільне населення Стародавнього Єгипту;
2)вища категорія вільного населення Стародавнього Вавилону;
3)раби у Стародавній Індії.
13. Аккадці це:
1)древні жителі Шумер;
2)засновники Шумеро-Аккадського царства;
3)раби в Стародавньому Китаї.
14. Амореї — це:
1)кочові племена Міжріччя;
2)раби в Стародавньому Вавилоні;
3)давньоєврейські кочові племена.
15. Брахмани — це:
1)царські служилі люди в Стародавньому Вавилоні;
2)священнослужителі, жерці в Стародавній Індії;
3)найпривілейованіша варна в Стародавній Індії.
16. Вайш’ї — це:
1)третя варна в Стародавній Індії (хлібороби, ремісники);
2)кредитори, торговці в Стародавньому Вавилоні;
3)раби в Стародавньому Єгипті.
143
17. Варни — це:
1)особливі станові групи в Стародавній Індії;
2)чиновники у Стародавньому Єгипті,
3)вільні селяни-общинники в Стародавньому Китаї.
18. Кшатрії — це:
1)воїни-правителі в Стародавній Індії;
2)друга станова група (варна) вільного населення в Стародавній Індії;
3)вільні селяни-общинники в Стародавньому Китаї.
19. Мушкенуми — це:
1) царська служила людина нижчої категорії в Стародавньому Вавилоні; 2) священнослужителі, жерці в Стародавній Індії;
3) вищі царські службовці, які володіли великими службовими наділами, общинною землею в Стародавньому Китаї.
20. Раби в Стародавній Індії — це:
1) даси;
2) чандали;
3) шудри.
21. Об’єднання Верхнього і Нижнього Єгипту відбулося:
1) 1800 р. до н. е.;
2) 3200 р. до н. е.;
3) 1595 р. до н. е.;
22. 1792—1750 рр. до н. е. — це:
1)роки правління царя Хаммурапі в Стародавньому Вавилоні;
2)час царювання ХІ—ХІІ династій в Стародавньому Єгипті;
3)Магадсько-Маурійський період в історії стародавньої Індії;
23.Адміністрація ранньої держави була представлена:
1) органами управління родом, общиною, кланом;
2) общинним самоврядуванням;
3) центральною, обласною, общинною адміністраціями.
24.Значення географічного фактору в утворенні держав Стародавнього Сходу полягає у тому, що:
1) існували сприятливі кліматичні умови;
2) існувала потреба в сильній владі;
3) досить рано проявилася тенденція централізації державної влади.
25.Об’єднання, як домінуючий фактор, мало місце при виникненні таких держав Стародавнього Сходу, як:
1) Єгипет;
2) Вавилон;
3) Китай.
26.Фактор завоювання відіграв значну роль при виникненні держави в таких країнах Стародавнього Сходу як:
1) Китай;
2) Індія;
3) Єгипет.
27.Своєрідність соціально-класової структури давньосхідного суспільства полягає в тому, що:
1) воно було однорідним; 2) поділялось на два класи — рабів і рабовласників;
3) була відсутня чіткість соціально-класових меж.
144
28. Серед основних функцій давньосхідних держав можна виокремити:
1)організаційно-господарську, охорону рабовласницької власності, утримування в покорі рабів, оборони країни, захоплення чужих територій;
2)охорона рабовласницької власності, утримування в покорі рабів, захоплення чужих територій, захист прав населення;
3)управління економікою, ідеологічну, законодавчу, мирнихконтактів ззарубіжнимикраїнами.
29.Військове відомство, фінансове відомство, відомство публічних робіт — це основні відомства:
1) країн Стародавньої Греції;
2) країн стародавнього Сходу;
3) феодальних країн Західної Європи.
30.Основою східної деспотії було:
1)чиновництво;
2)вільне населення давньосхідних країн;
3)збереження протягом тривалого часу поземельної общини і слабкий розвиток приватної власності на землю.
31.Особливість східної деспотії в Стародавній Індії і Стародавньому Вавилоні полягала в тім, що:
1) влада правителя була абсолютною;
2) влада правителя була обмеженою;
3) влада правителя мала божественне походження.
32.З давньосхідних країн республіки існували в:
1)Стародавньому Китаї; Стародавньому Єгипті;
2)Давньоєврейській державі; Стародавній Індії;
3)Месопотамії, Стародавній Індії.
33.Артхашастра, Веди, дхармашастра, Манавадхармашастра — джерела права:
1) Стародавнього Китаю;
2) Стародавнього Єгипту;
3) Стародавньої Індії.
34.Найдавнішимизвідомих джерелправакраїнСтародавнього Сходу вважають:
1) Закони Урукагіни, Закони Хаммурапі;
2) Закони царя Бокхориса;
3) Закон про земельний податок в Стародавньому Китаї.
35.Загальними рисами давньосхідного права було:
1)багатоступеневість, законопослушність, зв’язок з релігією, звичаєвий, традиційний характер, незавершеність, відсутність поділу на галузі права;
2)законопослушність, зв’язок з релігією, кодифікованість, традиційний характер, незавершеність, відсутність поділу на галузі права;
3)високий рівень юридичної техніки, закріплення соціальної нерівності, кодифікованість, традиційний характер, відсутність поділу на галузі права;
36.Особливістю давньоіндійського права був його яскраво виражений:
1) караний характер;
2) релігійний характер;
3) світський характер.
37.Майно «ілку» за Законами царя Хаммурапі — це майно, яке надавалось:
1) воїну за службу;
2) священнослужителям;
3) орендарям державної землі.
145
38. Левірат це:
1)земельна власність священнослужителів у стародавніх євреїв;
2)палацева земельна власність в Стародавньому Вавилоні;
3)інститут давньоєврейського шлюбного права, за яким вдову мав взяти за дружину брат померлого або його старший родич.
39.Більш захищеною у правовому відношенні була жінка в:
1) Стародавньому Єгипті;
2) Стародавньому Вавилоні;
3) Стародавній Індії.
40.Терхатум — це викупна платня батькові дівчини, що брала шлюб в:
1) Стародавній Індії;
2) Стародавньому Вавилоні;
3) Стародавньому Єгипті.
41.Найбільш розвинутими кримінально-правовими інститутами в давньокитайському праві були:
1) злочини і покарання;
2) крайня необхідність та необхідна оборона;
3) ордалії.
42.Судовий процес в давньосхідних країнах був:
1)публічним;
2)закритим;
3)інквізиційним.
43.«Суд божий» в давньосхідному праві отримав назву:
1) химса;
2) ордалії;
3) н’яя.
44.Вплив природно-географічних чинників на становлення державності в країнах античної цивілізації проявився, зокрема, втому, що держава тутвиниклаувигляді:
1) номів;
2) полісів;
3) імперії.
45.Найбільшими містами-державами Стародавньої Греції були:
1)Ур, Лагаш, Ніпур, Сиппар;
2)Афіни, Спарта;
3)Наблус, Ієрусалім.
46.Базилевс — виборний вождь в:
1) Стародавньому Римі;
2) Стародавніх Афінах;
3) Стародавній Спарті.
47.ВідомимиреформаторамивісторіїстановленнядержавиСтародавніхАфінбули:
1) Тезей, Лікург, Солон;
2) Тезей, Солон, Клісфена;
3) Сервій Тулій, Солон, Клісфен.
48.Об’єднанняплемен, щонаселялиАттику, за реформамиТезея, отримало назву:
1) синойкізм;
2) сісахфія;
3) сесітія.
146
49.Основними категоріями вільного населення Стародавніх Афін за реформами Тезея були:
1) фети, зевгити, вершники, пентаксиомедимни;
2) евпатриди, геомори, деміурги;
3) пеласги, мінойці.
50.Органами публічного управління в Стародавніх Афінах були:
1)рада старійшин;
2)ареопаг;
3)базилевс.
51.Реформи Солона мали місце в:
1) Стародавній Спарті, 504 р. до н. е. 2) Стародавніх Афінах, 594 р. до н. е. 3) Стародавньому Римі, 509 р. до н. е.
52.Пентаксиомедимни, вершники, зевгити, фети — категоріївільного населення:
1) Стародавнього Риму;
2) Стародавньої Спарти;
3) Стародавніх Афін.
53.Історичне значення реформ Солона в Стародавніх Афінах полягає в тому, що вони:
1) посилили родову аристократію; 2) завдали удару по родовій організації влади і привілеях родоплемінної аристократії;
3) законсервували розклад родоплемінної організації.
54.Історичне значення реформ Солона в Стародавніх Афінах полягає в тому, що вони:
1) поклали початок становленню державності; 2) завершили тривалий час становлення держави в Стародавніх Афінах;
3) прискорили процес державотворення в Стародавніх Афінах.
55.Вищим судовим органом в Стародавніх Афінах був:
1)навкрарія;
2)геліея;
3)Рада п’ятисот.
56.Архагети, рада старійшин, народні збори — органи соціальної влади в:
1) Стародавніх Афінах;
2) Стародавньому Римі;
3) Стародавній Спарті.
57.СоціальнийіполітичнийустрійСпартиVIII—VII ст. дон. е. бувзакріплений:
1) законами Клісфена;
2) ретрою Лікурга;
3) реформами Солона.
58.Римська община була утворена племенами:
1)ахейців і дорійців;
2)пеласгів і мінойців;
3)латинів, сабінів, етрусків.
59. Члени найстаріших римських родів називалися:
1)плебеями;
2)клієнтами;
3)патриціями.
147