60.Виборний вождь римської общини — це:
1) базилевс;
2) цар;
3) рекс.
61.Реформи Сервія Тулія поклали в основу общинної організації Риму:
1) демократичний і загальнолюдський принципи;
2) аристократичний;
3) майновий і територіальний.
62.Реформи Сервія Тулія в Стародавньому Римі:
1)поклали початок становленню державності;
2)завершили процес зламу основ родового ладу;
3)сприяли консолідації вільних, забезпечували їх панування над рабами.
63.753—509 рр. до н. е.; 509—27 рр. до н. е.; 27 р. до н. е. — 476 р. н. е. — це пе-
ріодизація історії:
1) Стародавніх Афін;
2) Стародавнього Єгипту;
3) Стародавнього Риму.
64.Розподіл Римської імперії на Західно-Римську та Східно-Римську стався:
1)395 р. н. е.
2)476 р. н. е.
3)509 р. до н. е.
65. Метеки, періеки, плебеї — категорії:
1)вільного повноправного населення в античних країнах;
2)обмеженого в правах особисто вільного населення;
3)особисто і спадково залежних від повноправної людини.
66. Перегрини — це:
1)неповноправні жителі Стародавніх Афін;
2)державні раби в Стародавній Спарті;
3)жителі римських провінцій.
67. Ілоти — це:
1)державні раби в Стародавній Спарті;
2)неповноправне населення Стародавнього Риму;
3)особисто вільні, але обмежені в правах жителі Стародавніх Афін.
68. Пекулій — це:
1) частина майна господаря, яка надавалась рабу для самостійного господарювання в Стародавньому Римі;
2) майно, що знаходилось в приватній власності в Стародавніх Афінах; 3) земельна ділянка повноправного жителя Стародавньої Спарти.
69. Колонат — це:
1) майно, яке надавалося воїну за службу в Стародавньому Вавилоні; 2) система оренди землі економічно залежних осіб в Стародавньому Римі;
3) система заходів, спрямована на утримання в покорі рабів в Стародавній Спарті.
70. Народні збори в Стародавньому Римі — це:
1) сенат;
2) Рада чотирьохсот; 3) куріатні коміції, центуріатні коміції, трибутні коміції.
148
71.Держава Стародавня Спарта виникає шляхом:
1) захоплення чужих територій;
2) об’єднання племен;
3) відокремлення і набуття незалежності.
72.Особливість виникнення Стародавнього Риму як держави полягає в тому, що процес відбувався:
1) під впливом боротьби патриціїв і плебеїв;
2) внаслідок розкладу родоплемінних відносин;
3) захоплення чужих територій.
73.Спільним в реформах Солона і Сервія Туллія було те, що:
1)вони відбувалися в VІ ст. до н. е.;
2)поділили вільне населення за майновою ознакою;
3)здійснили територіальний розподіл населення.
74.Своєрідність соціально-правової структури античного суспільства на відміну від давньосхідного полягає в тому, що:
1) воно було соціально однорідним;
2) мало чіткий розподіл на вільних і рабів; 3) не мало чітких меж поділу на вільних і рабів.
75.Роль суб’єктивного (особистісного) чинника в становленні античної державності проявилася в:
1) особливостях кліматичних умов на цих територіях;
2) проведених реформах;
3) у використанні досвіду державотворення давньосхідних країн.
76.Менша, ніж у країнах Стародавнього Сходу, значимість організаційногосподарської функції античної держави була обумовлена:
1) більш високим рівнем розвитку рабовласницьких відносин;
2) природно-географічними чинниками;
3) більш пізнім часом виникнення тут державності.
77.Посилення таких функцій держави, як оборона країни і мирний контакт з іншими народами, захоплення чужих територій, управління завойованими територіями найбільший прояв мали в таких античних країнах, як:
1) Стародавня Спарта;
2) Стародавній Рим;
3) Стародавні Афіни.
78.Екклесія — це:
1)вищий судовий орган в Стародавніх Афінах;
2)народні збори в Стародавніх Афінах;
3)рада старійшин в Стародавній Спарті.
79. Апелла — це:
1)рада старійшин в Стародавній Спарті;
2)народні збори в Стародавніх Афінах;
3)народні збори в Стародавній Спарті.
80. Функції виконавчої влади в Спарті виконували:
1)архагети, ефори, герусія;
2)магістрати;
3)рада п’ятисот.
149
81.Функції виконавчої влади в Стародавніх Афінах виконували:
1) буле, магістрати;
2) герусія, ефори;
3) екклесія.
82.Призначення магістратів на посади в Стародавніх Афінах здійснювалось на принципах:
1) виборності, терміновості, колегіальності, безоплатності і відповідальності; 2) виборності, терміновості, колегіальності, оплатності і відповідальності; 3) призначення, терміновості, колегіальності, оплатності і безконтрольності.
83.Призначення магістратів на посади в Стародавньому Римі здійснювалось на принципах:
1) виборності, терміновості, колегіальності, безоплатності і відповідальності; 2) виборності, терміновості, колегіальності, оплатності і відповідальності; 3) призначення, терміновості, колегіальності, оплатності і безконтрольності.
84.Відмінність механізму формування Ради 500 (буле) в Афінах від Сенату в Римі полягає в тому, що він формувався:
1) на принципах виборності;
2) шляхом призначення;
3) на принципах спадкоємності.
85.Відмінність механізму формування Сенату в Римі від Ради 500 (буле) в Афінах полягає в тому, що він формувався:
1) на принципах виборності;
2) шляхом призначення;
3) на принципах спадкоємності.
86.Докімасія — це:
1)позбавлення політичних прав громадян Стародавніх Афін;
2)передвиборча перевірка кандидатів на державні посади в Стародавніх Афінах;
3)вшанування громадян Риму за особливі військові заслуги.
87.Відмінними рисами в реалізації принципу колегіальності в роботі римських магістратів на відміну від афінських було те, що:
1) вони були рівними в своїх правах;
2) мали право самостійно ухвалювати рішення; 3) мали право відмінити рішення свого колеги (право інтерцесії).
88.Поліцейські функції в Стародавніх Афінах виконували:
1)афінські громадяни;
2)раби, метеки;
3)раби-токсоти.
89.Найбільш високого рівня організації набула судова система в:
1) Стародавній Спарті;
2) Стародавньому Римі;
3) Стародавніх Афінах.
90.Механізм античних держав:
1)будувався на тих же принципах, що і давньосхідних;
2)будувався на абсолютно нових принципах;
3)був поєднанням принципів побудови і діяльності як давньосхідних, так і абсолютно нових, невідомих до того часу в історії державності.
150
91.Форма правління афінської держави періоду розквіту характеризувалась як:
1) демократична республіка;
2) монархія;
3) принципат.
92.Форма правління держави Стародавня Спарта характеризувалась як:
1)монархія;
2)республіка аристократична;
3)військово-табірна держава.
93.Форма правління Стародавнього Риму V—ІІ ст. до н. е.:
1) аристократична республіка;
2) домінат;
3) монархія.
94.Становлення монархічної імперії в Стародавньому Римі відбувалося шляхом:
1) формування інституту військово-політичної диктатури;
2) розподілу Римської імперії на Західну та Східну; 3) зосередженням всієї повноти влади в руках імператора-принцепса.
95.Абсолютна монархія в Стародавньому Римі:
1)принципат;
2)колонат;
3)домінат.
96.Принцепс у Стародавньому Римі:
1) перший сенатор;
2) перший диктатор;
3) перший понтифік.
97.Закони Драконта в Афінах:
1)біля 621 р. до н. е.;
2)XVIII ст. до н. е.;
3)451—450 рр. до н. е.
98.Основним джерелом права в Стародавніх Афінах було:
1) звичаєве право;
2) розпорядження магістратів;
3) закон.
99.Клер — це:
1)земельна ділянка на правах власності в Стародавньому Римі;
2)невідчужувана земельна ділянка в Стародавній Спарті;
3)общинна земельна власність.
100.Засобами забезпечення договірних зобов’язань за афінським правом після реформ Солона були:
1) особиста відповідальність боржника;
2) завдаток, поручительство третіх осіб, застава;
3) колективна відповідальність членів родини.
101.Іпотека — це:
1)форма приватної власності на нерухоме майно за афінським правом;
2)застава землі, за якою закладена земля залишалася у володінні й користуванні боржника, позбавленого права розпоряджатися нею за афінським правом;
3)компенсація за заподіяну шкоду, нанесену власникові нерухомого майна за римським правом.
151
102. Злочини за афінським правом поділялися на:
1) злочини проти держави і проти приватних інтересів;
2) на тяжкі і не тяжкі;
3) проти держави і релігії.
103. Атимія — це:
1) вид покарання за давньогрецьким правом, яке передбачало позбавлення деяких прав винного;
2) вид злочину за афінським правом; 3) вид покарання за афінським правом, яке передбачало продаж у рабство вільної людини.
104. Сикофанти — це:
1)професійні донощики в Стародавніх Афінах;
2)особи, що розглядали справи по суті в афінському суді;
3)законний представник потерпілого в афінському суді.
105. Юриспруденція як самостійна наука виникла в:
1)Стародавній Греції;
2)Стародавньому Вавилоні;
3)Стародавньому Римі.
106.Першими римськими юристами вважають:
1) жерців;
2) понтифіків;
3) преторів.
107.Перша з відомих письмова збірка законів в Стародавньому Римі з’яви-
лася в:
1) 621 р. до. н. е.; 2) 450 р. до н. е.; 3) 534 р.
108.Основними джерелами давньоримського права в архаїчний період були:
1)правові звичаї;
2)законодавство римських царів, закони ХІІ таблиць;
3)кодекси.
109.Початок світській юриспруденції в Стародавньому Римі було покладено:
1) Павлом, Ульпіаном;
2) Клавдієм Флавієм;
3) Юліаном.
110.Едикти, рескрипти, декрети, мандати — це:
1)джерела давньоримського права класичного періоду;
2)конституції;
3)коментарі цивільного права.
111.Зміст діяльності римських юристів республіканського періоду характеризувався:
1) виключно тлумаченням правових норм;
2) активною судовою практикою;
3) роботою щодо систематизації права.
112.Тіберій Корунканій, Катон Старший, Марк Манілій, Квінт Муцій Сцевола, Публій Муцій Сцевола, Сервій Сульпіцій Руф:
1) римські царі;
2) римські юристи;
3) давньогрецькі юристи.
152