85. Загальне право Англії — це:
1) сукупність норм звичаєвого, нормандського й англосаксонського права; 2) сукупність норм нормандського й англосаксонського права; 3) сукупність релігійних норм, англосаксонського і нормандського права.
86. Загальне право — це:
1) практика королівських судів, закріплена в судових протоколах. 2) практика судів графств, сотень і феодалів;
3) практика Високого королівського суду, закріплена в судових протоколах.
87. Право справедливості — це:
1)практика нових канцлерських судів Англії (ХІV—ХVІ ст.);
2)практика роз’їзних королівських судів Англії;
3)практика імперського суду в Німеччині.
88.Особливістю судово-правової системи феодальної Англії вже з часу її формування було:
1) її централізований характер;
2) її дуалізм;
3) її нерозвиненість порівняно з іншими західноєвропейськими країнами.
89.Джерелами права феодальних західноєвропейських країн, в яких знайшли закріплення норми регулювання державно-політичних відносин володарювання, були:
1) «Велика хартія вольностей», «Кароліна», «Дзерцало німецьких людей»; 2) «Велика хартія вольностей», «Золота булла», «Великий березневий ордонанс», «Саксонсь-
ке дзеркало»; 3) «Звід канонічного права», «Реєстр указів», «Великий березневий ордонанс».
90.Основні елементи державного механізму і форми німецької держави епохи середньовіччя були закріплені:
1) в Кароліні;
2) Золотій буллі;
3) Саксонському дзеркалі.
91.Виключне право видобутку дорогоцінних металів, карбування монети, за Золотою буллою, закріплювалось за:
1) німецьким імператором;
2) курфюрстами;
3) правителями німецьких держав.
92.Історичним значенням прийняття Золотої булли в Німеччині було:
1)посилення влади німецького імператора;
2)юридичне оформлення олігархії найбільших німецьких феодалів (курфюрстів);
3)посилення місцевих правителів.
93.Повноваження Генеральних штатів у Франції були закріплені:
1) Золотою буллою;
2) Великим березневим ордонансом;
3) Герлицьким кодексом.
94.Право власності і утримання у феодальному праві — це:
1)основні види майнових прав на землю;
2)основні види прав на рухоме майно.
3)основні види політичних прав.
289
95. Бенефіцій — це:
1)різновид вільного шляхетного утримання землі за феодальним правом;
2)різновид права власності на землю за феодальним правом;
3)різновид невільного, неблагородного утримання землі за феодальним правом.
96.Основними видами вільних благородних утримувань землі за феодальним правом були:
1) бенефіцій, феод, лен;
2) цензива, короткострокова аренда;
3) аллод;
97.Засобом захисту права утримування землі для лицарів феодальної Англії
було:
1) субінфеодація;
2) інститут довірчої власності (траст);
3) сплата «щитових грошей».
98.Особливістю регулювання сімейно-шлюбних відносин за феодальним правом західноєвропейських країн було те, що:
1) воно здійснювалось під впливом канонічного права;
2) було прерогативою королівської влади;
3) воно здійснювалось на основі звичаїв та традицій.
99.Перехід земельної власності у спадщину до старшого сина, в разі його відсутності — до старшого в роду, у феодальному праві західноєвропейських країн відомий як:
1) принцип майорату;
2) колонат;
3) траст.
100.Розподіл злочинних діянь залежно від тяжкості на тяжкі, середні, легкі відомий у феодальному праві:
1) Франції, Німеччини;
2) Франції, Англії;
3) Англії, Німеччини.
101.Тризн, фелонія, місдімінор це:
1)різновиди форм земельної власності у феодальному праві Англії;
2)різновиди договорів про укладення шлюбу в римському праві;
3)різновиди злочинних діянь за англійським феодальним правом.
102.Поділ злочинних діянь за тяжкістю і за об’єктом посягань відомі феодальному праву:
1) Німеччини;
2) Франції;
3) Англії.
103.Визначення загальних понять кримінального права: замах, співучасть, необережність, необхідна оборона знайшли закріплення в:
1) «Кутюмах Бовезі»;
2) «Кароліні»;
3) Карному ордонансі 1670 р.
104.Найбільш поширеними видами покарань у західноєвропейському праві періоду розвинутого феодалізму були:
1) страта, відправлення на галери, каторга, в’язниця, позбавлення честі; 2) відправлення на галери, каторга, в’язниця; 3) позбавлення честі, грошові штрафи.
290
105.Основним видом судового процесу при розгляді цивільних справ в першій половині середньовіччя в країнах Західної Європи був:
1) інквізиційний;
2) формулярний;
3) розшуковий.
106.Ініціатива судових органів у порушенні карного переслідування і розслідування справи, негласність судочинства, писемність, обмеження процесуальних прав обвинуваченого — це характерні риси:
1) звинувачувального процесу з кримінальних справ у західноєвропейському феодальному праві;
2) слідчого (розшукового) процесу з кримінальних справ у західноєвропейському феодальному праві;
3) інквізиційного процесу.
107.Висунення карного обвинувачення у порядку приватного обвинувачення, за звинувачувальним актом, у порядку суммарного провадження характерно для судового процесу:
1) феодальної Німеччини.
2) феодальної Англії;
3) стародавніх франків.
108.Позитивне значення канонічного права як джерела феодального права для країн Західної Європи обумовлено тим, що воно:
1) сприяло посиленню католицької церкви;
2) сприяло послабленню королівської влади;
3) сприяло подоланню партикуляризму в праві.
109.Найбільшого поширення в середньовічній Європі дістало право таких німецьких міст як:
1) Кьонігзберг, Гейдельберг;
2) Магдебург, Любек;
3) Любек, Гейдельберг.
110.Становлення японської феодальної держави відбувалося під впливом:
1)давньоіндійської цивілізації;
2)китайської цивілізації
3)близькосхідної цивілізації.
111.Затвердження ранньофеодальної держави в Японії було ознаменовано реформами:
1) Ямато;
2) Тайка;
3) Мінамото.
112.Даймьо, самураї:
1)основні стани японського феодального класу;
2)основні класи японського феодального суспільства;
3)японські племена.
113. Сьогунат — це:
1)конфуціансько-таньська модель монархічної форми правління в середньовічному Китаї;
2)своєрідна форма феодальної військової диктатури в середньовічній Японії;
3)теократична монархія в Арабському халіфаті.
291
114.Виникнення ранньофеодальної держави в Японії відбувалося шляхом:
1) розкладу родоплемінних відносин і об’єднання племен; 2) завоювання сусідніх територій;
3) зародження нових феодальних відносин в надрах рабовласницького суспільства.
115.Більш низький, ніж у Західній Європі, рівень соціально-економічного розвитку середньовічних країн Сходу доби пізнього феодалізму обумовлений:
1) постійними війнами на цих територіях; 2) стійкою багатоукладністю суспільства, тривалим співіснуванням патріархально-родових,
кланових, рабовласницьких, напівфеодальних і інших укладів; 3) широким розповсюдженням таких форм земельної власності як: державна, общинна, при-
ватна.
116.Своєрідність форми правління японської держави, починаючи з ХІІ ст., полягає в тому, що:
1) влада імператора стає абсолютною; 2) вся повнота влади як центральної, так і на місцях, зосереджується в руках сьогуна;
3) влада в державі була поділена між імператором і сьогуном.
117.Виникнення Арабського халіфату приходиться на:
1)І—ІІ ст.;
2)V ст.;
3)VІІ ст.
118.За формою правління Арабський халіфат:
1) станово-представницька монархія;
2) конституційна монархія;
3) теократична монархія.
119.За формою державно-територіального устрою Арабський халіфат був:
1) конфедерацією;
2) імперією;
3) унітарною державою.
120.Необхідність об’єднання арабських племен знайшло ідеологічне обґрунтування в:
1) іудаїзмі;
2) ісламі;
3) християнстві.
121.Султан, падишах, хан, худавендиляр — це:
1)титули правителів Арабського халіфату;
2)титули правителя феодальної турецької держави;
3)титули правителів середньовічної Японії.
122.Найважливішою відмінністю влади турецького султану від халіфату
було:
1) споконвічне визнання за турецьким султаном законодавчих прав; 2) визнання принципу родової спадщини трону по чоловічій лінії.
3) визнання співіснування влади султана і духовних авторитетів при верховенстві першого.
123.Одним із перших писаних джерел права ранньофеодальної Японії вважа-
ється:
1) «Звід законів із 900 статей»;
2) «Конституція Сьотоку-тайси»;
3) «Звід законів Тайка».
292
124.Найбільш поширеними джерелами права ранньофеодальних Китаю та Японії були:
1) звичаї;
2) кодекси;
3) фірмани.
125.Загальною характерною рисою розвитку як китайського, так і японського права було:
1) розробка переважною мірою норм кримінального права;
2) широке поширення звичаєвого права;
3) вплив релігійно-етичних норм.
126.Судовий процес у середньовічному Китаї мав:
1)змішаний характер;
2)інквізиційний характер;
3)розшуковий.
127.Характерною рисою мусульманського права було те, що:
1) воно ґрунтувалося на релігійних законах ісламу;
2) мало світський характер;
3) мало звичаєвий характер.
128.Однією з характерних рис середньовічного мусульманського права (особливо в перші століття) було:
1) його партикуляризм;
2) його відносна цілісність;
3) його світський характер.
129.Шаріат, як конфесійне право, відрізнявся від канонічного в країнах Європи тим, що:
1) він регулював суворо окреслені сфери суспільного життя;
2) він регулював суворо окреслені сфери церковного життя;
3) він виступав у ролі всеохоплюючої нормативної системи.
130.Коран, сунна, іджма, фетва — це:
1)джерела мусульманського права;
2)укази, розпорядження халіфів;
3)релігійні джерела.
131. Хіджаз, вакф — це:
1)державна земля за мусульманським правом;
2)священна земля мусульман;
3)общинне землеволодіння за мусульманським правом.
132.Судовий процес за мусульманським правом мав:
1) інквізиційний характер;
2) обвинувальний характер;
3) інквізиційно-розшуковий.
133.Відмінною рисою кримінально-правової частини шаріату було:
1) високий рівень юридичної техніки;
2) архаїчність, нерозвиненість кримінально-правових норм;
3) яскраво виражений каральний характер.
134.Становлення писаного права в Японії відбувалося під впливом:
1) релігійно-правової ідеології конфуціанства.
2) норм китайського права;
3) ісламу.
293