збавлення життя чоловіка, невістку за свекра чи свекруху. Таке ж покарання за один тільки замах.
Якщо дружина чи наложниця, погодившись з коханцем, вб’є чоловіка, порізати її на дрібні частини, коханцю — відрубати голову.
За убивство в бійці, якщо ненавмисно — задушити, навмисно — відрубати голову.
Глава XXII. Чолобиття й доноси
Судді, знайшовши з чолобитної, з доносів і свідчень правду у справі, повинні справу вирішити без зволікання, навіть якщо ще не всі свідчення зібрані, не всі винні знайдені.
Той, хто, подавши донос або чолобитну на іншого, до суду не з’явиться, сховається того, залишивши донос, знайти і покарати так, як це слід було б зробити з тим, на кого він доносив.
Якщо будуть бити чолом діти на батьків, онуки на дідів і бабок, дружини на чоловіків, на свекруху, то 100 товстих кийків і 3 роки роботи, хоча і по правді чолом били. Якщо що-небудь одне в чолобитній невірне — задушити їхніми тятивами.
Хто буде бити чолом на свого вищого коліна кревного родича — 100 товстих батогів. Але усім доносити на своїх вищого коліна кревних родичів по справах про зраду,
бунт, найважливіших смертовбивств, укриття шпигунів.
Слуг, що б’ють чолом на панів своїх покарати — 100 товстих батогів і чолобитної не приймати. Приймати лише доноси про зраду, бунт, смертовбивстві, укриття шпигунів.
Глава XXIII. Покарання за хабарі
Якщо судді чи інші наказові люди беруть з чолобитників чи відповідачів хабаря, карати по сумі хабарів, але наказових на один ступінь менш проти суддів.
Хто з чиновних сищиків, що злодіїв і розбійників шукають, піймавши їх, приховає крадену річ — 40 тонких батогів.
Примітка:
Документи № 1, 2 використані з: Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн. — К.: Ін Юре, 1998. — Т. І. — С. 423—425, 397—399.
Готуйтеся до проміжного контролю
1.Візантія виступила державо- і правонаступницею:
1) Стародавніх Афін;
2) Західно-Римської імперії;
3) Східно-Римської імперії.
2.Завізантійськимиімператорами вVІІІ—ІХ ст. остаточно затвердилися титули:
1) владика всесвіту;
2) василевс;
3) автократор.
3.Становлення ранньофеодальної держави в Європі відбувалося такими шляхами:
1) зародження нових феодальних відносин в надрах рабовласницького суспільства; 2) розкладу родоплемінної організації та об’єднання племен; 3) захоплення нових територій.
280
4. Еклога — це:
1)офіційний звід візантійського права;
2)кодекс римського права часів імператора Юстиніана;
3)варварська правда.
5.Кодексами власне візантійського права були:
1) кодекс Феодосія, кодекс Юстиніана; 2) Еклога, Землеробський закон, Морський закон, Прохірон, Епанагога, Базилики;
3) Кодекс Грегоріана, Кодекс Гермогеніана.
6.Вплив візантійського права на право слов’ян проявився в таких джерелах права як:
1) «Василики», «Прохірон», «Мойсеєв закон»; 2) «Закон судний людям», «Законник Стефана Душана», «Кормчі книги»; 3) «Звід цивільних прав», Кодекс Юстиніана.
7.Салічні франки — це:
1)давньогрецькі племена;
2)германські племена;
3)скандинавські племена.
8.З ім’ям військового вождя Хлодвига з роду Меровінгів пов’язують виникнення ранньофеодальної держави у:
1) римлян;
2) англосаксів;
3) франків.
9.Земельні ділянки, що знаходились в спадковому безумовному користуванні окремих сімей в ранньофеодальній державі — це:
1) марки;
2) паги;
3) аллоди.
10.«Березневі поля», «травневі поля» — це:
1)огляд війська у стародавніх франків;
2)родоплемінні збори у германських племен;
3)з’їзди феодалів в ранньофеодальних державах.
11. «Сеньорізація» влади — це:
1)розширення участі знаті в управлінні франкською державою;
2)усунення короля від влади в державі;
3)наділення франкських феодалів значними повноваженнями.
12.Карл Мартелла — майордом Австразії відомий;
1) великими завойовницькими походами;
2) як ініціатор проведенням бенефіціальної реформи; 3) перемогою над арабами в битві під Пуатьє (732 р.).
13.Бенефіцій — це:
1)форма довічного володіння землею на умовах обов’язкового виконання службових обов’язків;
2)відокремлена область в королівстві франків;
3)сільська община в державі франків.
281
14.Розпад держави стародавніх франків юридично був закріплений Верденським договором у:
1) 816 р.;
2) 800 р.;
3) 843 р.
15.Утворення держави Англія відбулося в результаті:
1)прийняття християнства в VІІ ст.;
2)об’єднання сими королівств в ІХ ст.;
3)розпаду Римської імперії в V ст.
16. Королівська рада в Англії ІХ—ХІ ст. — це:
1)уітенагемот;
2)«Велике поле»;
3)Палата шахової дошки.
17.Варварські правди — це:
1) джерела візантійського права;
2) джерела римського права;
3) джерела права германських племен.
18.Джерелом права салічних франків була:
1) Рипуарська правда;
2) Саксонська правда.
3) Салічна правда.
19.Рипуарська правда, Саксонська правда, Салічна правда, Алеманська правда, Бургундська правда:
1) джерела права слов’янських племен;
2) джерела права германських племен;
3) англосаксонське законодавство.
20.Аффатомія — це
1)форма укладення шлюбу у стародавніх франків;
2)ритуал передачі третій особі права на розпорядження рухомим майном;
3)умовний викуп нареченої при укладенні шлюбу.
21.Основним видом покарання за Салічною правдою було:
1) викуп (судовий штраф);
2) членоушкоджувальні покарання;
3) кровна помста.
22.За відсутності реальних доказів при розгляді справи в суді, за Салічною правдою, застосовували до звинуваченого:
1) тортури;
2) ордалії;
3) співприсяжництво.
23.Правда короля Етельберта, Закони короля Альфреда, Закони Кнута —
1)законодавство стародавніх франків;
2)англо-саксонські правди;
3)збірки звичаєвого права Німеччини.
24. Розпад імперії Карла Великого був обумовлений:
1)децентралістськими тенденціями;
2)боротьбою синів Карла Великого;
3)слабкістю економічних зв’язків окремих областей.
282
25.Система васальної залежності в середньовічній Західній Європі відома як система:
1) сюзеренітету-васалітету;
2) сеньйорії;
3) бенефіціарії.
26.З’їзд найзначніших феодалів Франції періоду ленної монархії — це:
1)Королівська курія;
2)«Великі поля»;
3)сенат.
27.Процес феодальної роздробленості в Німеччині періоду ранньофеодальної монархії, на відміну від Франції, набув:
1) тимчасового характеру;
2) незворотного характеру;
3) завершеного характеру.
28.Золота булла 1356 р. закріпила феодальну роздробленість
1)Франції;
2)Англії;
3)Німеччини.
29.Рання централізація, слабка феодальна роздробленість, швидкий розвиток публічних начал королівської влади — це особливості:
1) сеньйоріальної монархії в Англії;
2) ленної монархії у Німеччині;
3) сеньйоріальної монархії у Франції.
30.Васальні відносини в Англії ґрунтувалися на принципі:
1)«васал мого васала — мій васал»;
2)«васал мого васала — не мій васал»;
3)король — перший сеньйор серед рівних.
31.Посиленню королівської влади в Англії сприяли:
1) реформи Генріха ІІ (1154—1189 рр.);
2) політика Вільгельма Завойовника; 3) боротьба Іоанна Безземельного (1199—1216 рр.) з баронами.
32.Станово-представницька монархія в країнах Західної Європи складається як результат:
1) зміцнення соціально-економічних основ союзу королівської влади й міст; 2) посилення крупного феодального дворянства; 3) послаблення королівської влади.
33.Генеральні штати — станово-представницька установа:
1)Німеччини;
2)Франції;
3)Англії.
34. Перше скликання загальнодержавних французьких зборів представників феодальних станів відбулося:
1)1215р.
2)1302 р.
3)1357 р.
283