Залежнообов’язковим було і ремісниче виробництво, що розвивалося головним чином у царському господарстві. Царськими доглядачами контролювалося не тільки ремісниче виробництво, але і збут продукції. У Нововавилонському царстві практикувалося навчання рабів кваліфікованому ремеслу. Але представники таких найважливіших ремесел, як ковалі, теслярі, броварники володіли тим або іншим рівнем самостійності, створювали фахові об’єднання та ін.
Ще більшою своєрідністю характеризувалася соціально-класова структура Стародавньої Індії. Процес соціального розшарування давньоіндійського суспільства, що почався в надрах розрізнених племінних общин, призвів, на відміну від інших давньосхідних суспільств, не до формування класів (рабовласників і рабів), а до виникнення особливих станових груп — варн14, перші згадки про які можна знайти в самому ранньому творі ведичної літератури — Ригведі. Варн було чотири:
1. Брахмани (священнослужителі, жерці). Формуванню варни жрецької верхівки брахманів сприяла монополізація ними на визначеному етапі історичного розвитку відправлення релігійних церемоній, знання ведичних гімнів.
2. Кшатрії (воїни, правителі). Ця особлива військова верхівка, військова аристократія почала складатися в процесі завоювання аріями річкових долин у Північній Індії. До цієї категорії спочатку входили тільки арії, але в ході асиміляції завойованих племен варна кшатріїв поповнювалася і місцевими вождями, главами сильних родових груп, на що, зокрема, вказує існування в Стародавній Індії особливої категорії «вратіякшатріїв», тобто кшатріїв за обітницею, а не за народженням.
3. Вайш’ї (хлібороби, ремісники). Назва третьої варни походить від слова «виш» — народ, плем’я, поселення. Це основна маса трудового люду, хліборобів і ремісників. Відокремленню кшатріїв від своїх одноплемінників — вайш’їв — простолюдинів сприяло уявлення, що кшатрії — повновладні розпорядники багатства, яке приносить війна, у тому числі і рабів-військовополонених.
4. Шудри (слуги). Члени цієї варни були представниками скорених аріями племен. Вони займали найнижче становище серед варн. Шудри формально не були рабами, але вони повинні були обслуговувати зі смиренністю вищі, т. зв. «двічінароджені» варни.
На найнижчому щаблі серед вільних людей, але таких, що знаходились за межами варн, стояли так звані «недоторкані» — чандали й ін., народжені від змішаних шлюбів.
І на найнижчій ступені цієї складної ієрархічної градації знаходилися власне раби (даси), яких тривалий час ототожнювали із шудрами. Рабська праця в Стародавній Індії не була основою виробництва; рабство тут носило патріархальний характер.
Дещо іншою була соціально-класова структура давньоіндійських республік — ган. У ганах були раби, але основну масу працездатного населення складали хлібороби, селяни. Панівне положення займали кшатрії, їх знать — раджі. Брахмани тут не мали такого авторитету, як в інших частинах імперії (Маур’єв. — Л. Б., С. Б.). Відвідуючи гани, брахмани скаржилися, що до них ставляться без належної поваги. Становище громадян республіки залежало від того, чи належить він до кшатріїв. Усі, хто не належали до цієї варни, перебували на нижчих суспільних щаблях. У цьому своєрідність суспільного ладу давньоіндійських республік.
Таким чином, рабовласницькі відносини тут тісно перепліталися із станововарновими, кастовими. Як в Індії, так і в інших країнах Стародавнього Сходу, рабство мало свої особливості. Це було рабство при ще не зжитих цілком общинних відносинах, при пануванні державної й общинної власності на землю. Крім того, воно ще не втратило деякі властиві патріархальному побуту риси.
14 До кінця I тис. до н. е. стародавня система варн видозмінилася. Варни стали дробитися і перетворюватися у вузькі фахові і майнові групи — із своїми інтересами, правилами поводження, навіть із своєю адміністрацією, що діяла за цеховим принципом. Таких спадково замкнутих груп стало нараховуватися декілька сотень — вони одержали назву каст. Касти склалися в особливу ієрархію залежно від почесності або малопочесності занять, якими займалися її члени. Існування цих станів є чи не найважливішою особливістю індійського суспільства аж до Нового часу.
38
Виконайте такі завдання:
Завдання 1. Продовжте роботу над складанням словника основних понять та термі-
нів зісторії держави і права зарубіжних країн. Розкрийте зміст такихпонять та термінів:
Поняття (визначення) |
Терміни |
|
|
Неолітична революція |
Авілум, аккадці, амореї, арії, брахмани, ван, вайш’ї, варни, гани, да- |
Протодержава |
си, дравіди, кшатрії, мушкенуми, ном, пурохита, раджа, сенапаті, |
Рання держава |
тамкари, фети, філістімляни, чандали, шудри, шумери |
Завдання 2. Продовжте роботу над складанням хронологічної таблиці основних подій виникнення та розвитку держав Стародавнього Сходу за запропонованою раніше формою.
Завдання 3. Визначте, використовуючи матеріал першої теми, в яких її частинах застосовані спеціальні методи історико-правового дослідження: хронологічний, про-
блемно-хронологічний, порівняльно-історичний, періодизації.
Перевірте себе
Завдання 1. Продовжте думку:
1. Важливим моментом у переході від родового суспільства до державної організації був розвиток на останньому етапі первіснообщинного ладу особливої організації управління, яка дістала назву..................................
2. Адміністрація ранньої держави була представлена..................................
3. Механізм становлення публічної влади в країнах Стародавнього Сходу характе-
ризувався тим, що...........................................................................
4. Значення географічного фактору в утворенні держав Стародавнього Сходу поля-
гає у тому, що..............................................................................
5. Об’єднання, як домінуючий фактор, мало місце при виникненні таких держав Стародавнього Сходу, як.................................................................
6. Фактор завоювання відіграв значну роль при виникненні держави в.......
7. Своєрідність соціально-класової структури давньосхідного суспільства полягає в тому, що.........................................................................................
Завдання 3. Схарактеризуйте:
1. Вплив неолітичної революції на процес формуванняполітико-правовогосуспільства. 2. Процес виникнення протодержав та ранніх держав.
3. Державотворчі процеси у країнах Стародавнього Сходу.
4. Спільні риси та особливості суспільного ладу країн Стародавнього Сходу. Завдання 4. Порівняйте соціальну структуру Стародавнього Вавилону і Стародав-
ньої Індії, зробіть висновки.
Готуйтеся до вивчення матеріалу 2-ої теми
Завдання. Повторіть матеріал шкільного підручника з «Основ правознавства» (9 кл.), а саме:
а) поняття і сутність функції держави; державного механізму; форми держави; форми правління; форми державного устрою; форми державного (політичного) режиму;
б) співвідношення понять «державний механізм» і «державний апарат».
39
1.Государство и социальные структуры на Древнем Востоке. — М., 1989.
2.Дандамаев М. А. Рабство в Вавилоне. — М., 1974.
3.Дьяконов И. М. Общественный и государственный строй Древнего Двуречья. Шумер. —
М., 1959.
4.Жидков О. А. История государства и права Древнего Востока. — М., 1963.
5.Крамер С. История начинается в Шумере: Пер. с англ. 2-е изд. — М., 1991.
6.Кудрявцев М. К. Кастовая система в Индии. — М., 1992.
7.Куценков А. А. Эволюция индийской касты. — М., 1992.
8.Мечников Л. И. Цививлизации и великие исторические реки: Географическая теория развития современных обществ: Пер. с фр. — М., 1996.
9.Ламберт-Карловски К., Саблов Дж. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика: Пер. с англ. — М., 1992.
10.Страхов Н. Н. Возникновение государства и права. — Харьков: Изд. Харьк. юрид. ин-та,
1954.
11.Страхов М. М. Всесвітня історія держави і права: Вип. 1. Держава і право Стародавнього світу: Учбовий посібник. — Харьків: УВС, 1994.
12.Тищик Б. Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навчальний посібник. — Т. 1. Історія держави і права країн Стародавнього Сходу і Стародавньої Греції. — Львів: СПО-
ЛОМ, 1999.
13.Тищик Б. Й. Історія держави і права країн Стародавнього світу: Навч. посібник. — Л.: Світ,
2001.
14.Хома Н. М. Історія держави та права зарубіжних країн. Част. 1. Історія держави та права країн Стародавнього Сходу. — Львів, 2002.
15.Якобсон В. А. Некоторые проблемы исследования государства и права древнего Востока // Народи Азии и Африки. — 1984. — № 2, 3.
40
Давньосхідна держава, будучи рабовласницькою, являла собою організацію панування над рабами і дрібними виробниками — селянами і ремісниками. Основне її завдання полягало в охороні рабовласницької власності і відповідної форми експлуатації величезної маси рабів і незаможної частини вільного населення, в придушенні, у разі необхідності, їх опору. Як відомо, суть держави проявляється в її функціях. Розглянемо функції давньосхідної держави.
Під функціями держави, як відомо із шкільного курсу «Правознавства», або ж з курсу «Теорія держави і права», якщо така тема вже вивчена, розуміють основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять своє вираження суть і соціальне призначення управління суспільством. Як і сьогодні, так і в давні часи життєдіяльність суспільства здійснювалася в двох основних сферах: всередині країни і за її межами. Тому при розгляді цього питання ми будемо дотримуватися загальноприйнятої класифікації функцій держави, а саме, розподіл їх на зовнішні і внутрішні.
Серед внутрішніх функцій давньосхідних держав можна виділити наступні:
1. Організаційно-господарська. Життя давньосхідних народів було пов’язане з великими ріками, їх водними режимами. Це обумовлювало необхідність здійснення з боку держави централізованих заходів щодо забезпечення нормального функціонування іригаційних споруд, організації координації розрізненого суспільного виробництва, забезпечення життєвих умов розвитку общини, яка виступала як її опора.
2. Ще одна функція, яку можна було б віднести до блоку економічних функцій — це охорона рабовласницької власності на знаряддя і засоби виробництва. Основна діяльність стародавніх держав були спрямована на забезпечення економічної основи рабовласницької держави, а саме:
•охорону, передусім, державної власності на землю, і
•підтримку рабства, рабовласницької системи господарства, рабовласницьких виробничих відносин. Ця сторона діяльності забезпечувала економічні інтереси пануючого класу, сприяла збільшенню його багатства.
3. Для держави того періоду найважливішою була діяльність, направлена на забезпечення існування пануючих рабовласницьких класів. Це функція утримування в покорі маси рабів і інших соціально-принижених категорій населення, придушення, у
разі необхідності, їх опору.
4. Ще одна важлива функція рабовласницької держави — ідеологічна. Державна ідеологія того часу — це релігійна ідеологія, яка ґрунтувалася на різних моральноетичних, релігійних цінностях і відводила особливе місце правителю. Так, наприклад, ще в древньому царстві (III тис. до н. е.) єгипетським фараонам став привласнюватися священний титул «сина бога Сонця», почав складатися особливо урочистий ритуал їх поховання. Як символ величі фараонів будувалися знамениті піраміди, які вселяли про-
стим людям священний страх і повагу перед троном. Знаменита Хеопсова піраміда займає площу в 54 000 і більше м2 і має висоту до 160 метрів, кожна її сторона в довжину сягає до чверті кілометра, на неї укладено понад 2 мільйони каменів кожний по дві з половиною тонн вагою. На цілі десятиріччя тисячі людей відривалися від продуктивної праці і притягувалися до примусових робіт, націлених на зведення цих грандіозних споруд. Віддаючи сили на зведення величних гробниць фараонів, єгиптяни піклувалися
іпро власне посмертне існування.
Особливе значення мала ідеологічна функція в Китаї. Тут держава протягом віків формувала уніфікований світогляд, прославляючи правителя-деспота, підтримувала
41