Дипломная (вкр): Комерційна діяльність на транспорті

Будь-яку перебудову структури управління необхідно оцінювати насамперед з погляду досягнення поставлених перед нею цілей. В умовах нормально розвивається (не кризової) економіки реорганізація спрямована найчастіше на те, щоб шляхом удосконалювання системи управління підвищити ефективність роботи організації, при цьому головними факторами поліпшення є ріст продуктивності праці, прискорення технічного розвитку, кооперація в прийнятті і реалізації управлінських рішень і т.д. У кризовий період зміни в структурах управління спрямовані на створення умов для виживання організації за рахунок більш раціонального використання ресурсів, зниження витрат і більш гнучкого пристосування до вимог зовнішнього середовища.

2. Комерційна діяльність транспортно-експедиційного підприємства

.1 Методика складання графіків ТЕО підприемств і населення

Основою планування перевезень є розклади й графіки перевезень, складені на основі систематизації укладених договорів, поданих заявок, вивченні вантажопотоків.

Розклади й графіки повинні забезпечити:

·   задоволення потреб найбільшої кількості замовників перевезень;

·   максимальне використання місткості транспортних засобів за встановленими нормами;

·   мінімізацію витрат часу на перевезення;

·   регулярність перевезень;

·   ефективність використання транспортних засобів;

·   взаємозв'язок з графіками й розкладами інших видів транспортних засобів;

·   мінімізацію пробігів транспортних засобів без вантажу.

Від узгодження робіт, виконуваних на об'єктах завозу-вивозу вантажів, у значній мірі залежить ефективність транспортного процесу.

Існують наступні види розкладів:

·   зведений розклад у табличній формі - для всіх маршрутів за певний період часу;

·   станційний розклад за контрольним пунктом - для кінцевих і проміжних пунктів маршрутів;

·   робочі маршрутні розклади - для перевезення вантажів за разовими заявками або особливими вантажами.

Регулярність руху є якісним показником планування. Рух вважається регулярним, якщо транспортні засоби випущені в рейс точно за розкладом, вчасно проїхали через контрольні пункти й прибули в кінцеві пункти за розкладом (графіком), або в межах допустимих часових відхилень.

Дотримання графіків і розкладів руху автомобілів дозволяє звести до мінімуму простої транспортних засобів і навантажувально - розвантажувальних засобів унаслідок неузгодженої їхньої роботи.

Побудова графіків руху повинна ґрунтуватися на даних про техніко - експлуатаційні показники за маршрутом перевезень до яких відносяться: час знаходження транспортних засобів на лінії, тривалість обіду й відпочинку водіїв, час простою під навантаженням і розвантаженням, нормована швидкість руху на перегонах маршруту й кількість транспортних засобів на маршруті. Всі основні етапи побудови графіків руху наведені в роботі.

Графіки руху будують у відповідності до схем маршруту в системі координат на сітці, де на осі абсцис у прийнятому масштабі відкладають час доби, а на осі ординат - відстань перевезення між пунктами (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Схема маятникового маршруту й графік руху транспортних засобів: VТпр-швидкість руху транспортних засобів у прямому напрямку, км/год.; VТзв-швидкість руху транспортних засобів у зворотному напрямку, км/год.; А1, А2-номера автомобілів; tн-р-час простою під навантаженням і розвантаженням, год.; tр - час руху транспортних засобів, год.; tвідп-час на відпочинок водія, год.

Рух транспортних засобів на перегонах маршруту зображується похилими лініями. Суцільними лініями позначається рух з вантажем, пунктирними лініями - рух без вантажу. Відстань між кореспондуючими пунктами вказується на графіку в певному масштабі.

Похилі лінії проводяться між двома вантажними кореспондуючими пунктами, розташованими на горизонтальних лініях графіка. Одна крапка позначає час початку руху (пункт відправлення), інша - час закінчення руху (пункт призначення). Похилі лінії показують час і шлях руху транспортних засобів, а горизонтальні - час простою під навантаженням і розвантаженням, час обіду й відпочинку.

Графіки руху транспортних засобів будують для постійних маршрутів з урахуванням конкретних умов перевезень. Швидкості руху транспортних засобів на перегонах маршруту повинні відповідати характеру дорожнього покриття й профілю дороги, час простою в пунктах навантаження й розвантаження встановлюється залежно від пропускної здатності вантажно-розвантажувальних постів з урахуванням додаткового часу, затрачуваного на маневрування транспортних засобів і оформлення товарно-транспортної документації. При встановленні місця й часу прийому їжі й відпочинку водіїв ураховують тривалість часу їхньої роботи й наявність у даному пункті підприємств громадського харчування й місць відпочинку.

При вивозі вантажу з одного пункту в декілька (або, навпроти, завезенні його з декількох пунктів у один) завдання побудови графіків значно ускладнюється. При такій постановці значні простої автомобілів і вантажно-розвантажувальних засобів можуть виникнути  внаслідок неузгодженого прибуття автомобілів.

Принципове виконання такого завдання повинне передбачати узгодження роботи транспортних засобів і навантажувально-розвантажувальних машин при вивозі вантажів з одного пункту в декілька інших. При цьому транспортний засіб повинен прибути в пункти навантаження-розвантаження в строго встановлений час. Як приклад виконання данного завдання можна розглядати планування маятникових маршрутів у ситуації, коли пропускна здатність пункту навантаження істотно обмежена. Дану методику наведено в роботі.

Для спрощення пункт навантаження представляється         у вигляді навантажувального механізму, якому на навантаження одного автомобіля потрібен час ∆t. Максимальна пропускна здатність пункту досягається в тому випадку, якщо навантажувальний механізм працює беззупинно. Тоді автомобілі можуть відправлятися в рейси з максимальним темпом.

Найпростіше завдання, в якому пункт навантаження є «вузьким місцем», формується дослідниками в такий спосіб. Період планування наводиться у вигляді послідовності моментів часу, що проходять через інтервал ∆t. У кожний момент часу під навантаження може встати один автомобіль. Вважається, що з цього моменту для нього починається черговий рейс. Надалі всі часові інтервали, зокрема час виконання рейсів, буде вимірятися в числі тактів.

Нехай є заявки на виконання п рейсів. Для кожного заявленого і-го рейсу заданий час обороту tі - число тактів з моменту навантаження до моменту повернення у вихідний пункт. Якщо автомобіль у j-й момент часу відправиться в і-й рейс, то він зможе повернутися в пункт навантаження до моменту часу (j+tі). Очевидно, в оптимальному варіанті відправлення в рейси повинні відбуватися в кожний момент часу. В цьому випадку навантажувальний механізм буде працювати без простоїв. Усі відправлення будуть виконані за п перших тактів. Можливість організації безперервної роботи залежать від наявності автомобілів. У випадку їхнього дефіциту виникають простої навантажувального механізму. При надлишку автомобілів забезпечується безперервність навантаження, однак при цьому виникають простої автомобілів. Як приклад можна розглянути сукупність з восьми однакових заявок з часом оберту, що дорівнює чотирьом тактам. Ситуації недостатньої і надлишкової кількості автомобілів показані на рис. 2.2. Горизонтальні лінії на схемах відповідають автомобілям, вертикальні - моментам часу. Перебування автомобілів у рейсах зображено стрілками.

У першому випадку два автомобіля працюють без простоїв, але в моменти часу 3; 4; 7; 8; 11; 12 простоює навантажувальний механізм. Робота пункту навантаження розтягується на 14 тактів. У другому випадку працюють п'ять автомобілів. Пункт навантаження працює безупинно й виконує всі відправлення за вісім тактів. Кожний з перших трьох автомобілів має простій в один такт перед другою їздкою.

Однак перший автомобіль закінчує роботу в момент часу 5, а останні три такти залишаються без роботи. Ці три такта еквівалентні міжрейсовим простоям у один такт трьох автомобілів (див. рис. 2.2). Обидва приклади показують, що п'ять автомобілів не можуть бути завантажені повністю. Безперервний графік буде оптимальним, якщо в ньому всі автомобілі завершують роботу не раніше n-го такту. Побудова оптимального графіка - завдання досить складне. Його легко побудувати тільки в тому випадку, якщо час усіх рейсів однаковий, що може бути при вивозі вантажу одному споживачеві.

При наявності декількох споживачів час рейсів приймають різним за значенням, і завдання істотно ускладнюється. З одного боку, немає ніяких гарантій, що оптимальний графік існує для будь-якої сукупності заявок, а з іншого боку - виникають ситуації, коли його можна побудувати з різним числом автомобілів. На першому етапі дослідники розглядають наступний приклад. Нехай потрібно виконати п'ять рейсів тривалістю (2; 2; 2; 2; 7). Недостатньою та надлишковою кількістю автомобілів, при якій не можна побудувати оптимальний графік, виявляються т=1 та т=4. Для т=2 або т=3 оптимальний графік існує.

Таким чином, поняття оптимального графіка не завжди відповідає використанню мінімального числа автомобілів. У зв'язку з цим замість побудови оптимального графіка доцільно вирішувати дещо інше завдання, а саме - будувати безперервний графік з найменшим числом автомобілів. Таке завдання більш перспективне ще й тому, що завжди існують безперервні графіки й не завжди оптимальні. Точне виконання завдання з найменшим числом автомобілів, що забезпечує безперервний графік, вимагає перебору дуже великої кількості варіантів, тому для його виконання використовують наближений метод.

Загальна схема виконання, на думку дослідників, наступна. Фіксується деяке значення т, а потім робиться спроба побудувати безперервний графік. Якщо вона завершується успішно, то обране значення вважається допустимим. Послідовно зменшуючи т і проводячи для кожного значення побудови графіку, одержується найменша допустима кількість автомобілів. При побудові графіка всі можливі варіанти не перебирають, метод виявляється наближеним.

2.2 Маршрутизанія та етапи виконання транспортно-експедиційного обслуговування

Маршрутизація перевезень, система організації відправлення вантажів маршрутами (цілим складом поїзда) з однієї або декількох залізничних станцій призначенням в пункти вивантаження (станція, пристань, порт), розташовані в одному районі. Здійснюється по планах маршрутизації, складених на залізницях. Маршрути підрозділяються на: відправники, організовувані з вагонів, занурених одним відправником на одній станції (пристані або в порту); ступінчасті - з вагонів, занурених різними відправниками на одній або декількох станціях (пристанях або в портах) одного або двох ділянок; формовані на спеціалізованих маршрутних базах, які створюються на виходах з районів масового вантаження. По дальності дотримання маршрути відправників і ступінчастих підрозділяються на: місцеві (внутрішньодорожні) - при дотриманні в межах однієї залізниці, і мережеві - при дотриманні в межах двох і більш залізних доріг. Маршрути, забезпечені постійно закріпленим складом вагонів для звернення між певними пунктами відправлення і призначення, називаються кільцями.

Етапи виконання транспортно-експедиційного обслуговування

Під транспортним обслуговуванням мається на увазі діяльність, пов'язана з переміщенням вантажу в просторі і в часі, яка спрямована на здійснення доставки вантажу і виконання навантажувально - розвантажувальних робіт (ПРР) на протязі всього перевезення від вантажовідправника до вантажоодержувача.

Навантажувально-розвантажувальні операції є обов'язковими елементами процесу доставки вантажів і виконуються безпосередньо на території клієнтів, в розподільних центрах, на транспортних вузлах і при перевантаженні продукції з одного виду транспорту на інший.

Експедиційне обслуговування - діяльність, спрямована на забезпечення своєчасної та якісної доставки вантажу споживача; включає в себе підготовчо-заключне обслуговування, складські роботи та експедиційні послуги.

Підготовчо-заключне обслуговування є елементом технологічного процесу доставки вантажу і включає в себе: подачу рухомого складу (ПС) до місця навантаження; підготовку вантажу до перевезень (приведення вантажу в транспортабельний стан, нанесення маркування, перевірка якості та кількості вантажу, зважування, виділення контейнерів, піддонів і т. п.); прийом і здачу вантажу.

Складські роботи виконують на контейнерних та вантажних майданчиках транспортних вузлів, в складських приміщеннях, а також в розподільчих центрах. Необхідність в складських операціях обумовлена в основному значною нерівномірністю надходження вантажів на транспортні вузли, що викликає потребу в поступовому накопиченні вантажів і їх угрупованню на маршруті перевезень. Може мати місце зворотна ситуація, коли виникне необхідність в розформування великих партій в дрібні відправки для подальшої доставки споживачам.

Широко поширене зберігання масових вантажів (вугілля, будівельні матеріали, товари роздрібної торгівлі тощо) і доставка їх споживачам по мірі необхідності, що дозволяє уникнути організації численних складів у обслуговуючих організаційях.

Кожен вид вантажу вимагає своїх умов при перевезенні для збереження його властивостей, тому застосовується маркування. Таким чином, маркування - показник умови транспортного перевезення.

Маркуванням називають різного виду знаки, малюнки, написи або умовні позначення, що наносяться на вантажі, уставстановлюється порядок їх обліку і заходи щодо збереження при транспортуванні. Тому маркування наносять так, щоб воно було чітко видно і зберігалося до кінця перевезення.

Розрізняють маркування товарне, відправницьке, спеціальне і транспортне.

Товарне (фабричні) маркування містить найменування виробу і назва виробника товару, його адресу, заводську марку, вказівку сорту, ГОСТу та інші необхідні відомості про товар.

Відправне маркування містить номер місця (в чисельнику) і число місць (у знаменнику), найменування відправника і одержувача, пункт відправлення та призначення.

Спеціальне (попереджувальне) маркування вказує спосіб зберігання вантажу і поводження з ним в дорозі і під час вантажних операцій. На небезпечні вантажі наносять додаткове маркування знаками, написами і кольоровими наклейками згідно правилам про перевезення цих вантажів.

Транспортне маркування наноситься відправником у вигляді дробу (у чисельнику - порядковий номер, за яким ця відправка прийнята до перевезення по книзі відправлення, в знаменнику - число місць даної відправки); поруч з дробом вказано номер вантажної накладної.

Транспортне маркування наносять на вантажні місця незалежно від відправницького маркування. На тарно-штучних вантажах вказується маса брутто та нетто.

Надання експедиційних послуг дає можливість повністю звільнити вантажовласників від невластивих їм функцій, пов'язаних з охороною та супроводженням вантажу в дорозі, проведенням платіжно-розрахункових операцій та оформленням товарно-транспортної документації (заповнення документів на перевезення, їх доставка клієнтурі, розрахунки з усіма учасниками перевізного процесу і т. п.).