Статья: Крах біполярності та новий геостратегічний статус Російської Федерації

З розпадом СРСР Росія була витіснена на північну околицю Кавказу, а розширення нестабільності в Афганістані може стати у перспективі додатковим фактором загроз для Росії з півдня. Варто додати, що у свій час радянсько-турецький кордон проходив через Закавказзя. Нині країни Закавказзя (Південного Кавказу) - Вірменія, Грузія та Азербайджан є самостійними державами, у зв’язку з чим російська присутність у цьому регіоні кардинально скоротилася. Російський Кавказ (Північний Кавказ) заселений переважно мусульманським населенням та включає такі республіки як Дагестан та Чечня де зберігається ризик відновлення сепаратизму та протистояння з Москвою. Гориста місцевість даного регіону слугує природним оборонним бастіоном для Росії і саме тому вона зацікавлена попри що зберігати та зміцнювати свою присутність на Кавказі. У разі втрати контролю над Кавказом через його відокремлення або потрапляння під вплив іншої великої держави на кшталт Туреччини тощо, РФ опиниться у досить складному геостратегічному положенні, так як буде витіснена на північ у кубанські степи. Ключовим субрегіоном на Кавказі для Росії є Чечня південна частина розташована углиб Північного Кавказу. Послаблює геополітичну присутність Росії на Кавказі Грузія, яка фактично повністю вийшла з-під впливу РФ, а створення та патронування Москвою сепаратистських республік Абхазії та Південної Осетії не додає їй особливих стратегічних переваг. Тому Росія надто зацікавлена у відновлення контролю над Грузією. Азербайджан також не є лояльним до політики до політики Росії (змушений заручатися підтримкою Ірану та Туреччини), а єдиним важелем тиску у Кремля на Баку залишається підігрівання Карабаського конфлікту та патронування у ньому Вірменії. Виходячи з вищесказаного, Вірменія як немусульманська держава, залишається єдиним надійним союзником Росії у даному регіоні. Зважаючи на те, що Грузія є об’єктом стратегічних інтересів США, а Азербайджан є геополітично привабливим для Туреччини, можна констатувати поступове проникнення та розширення присутності цих держав у пострадянському Кавказі. Не виключено також і стратегічну переорієнтацію Вірменії у бік Заходу у разі зміни там політичного режиму у середньостроковій перспективі. За такого сценарію трансформацій пострадянського простору йтиметься вже про повне витіснення Росії з цієї частини Кавказу [36, с.82-85].

Стратегічно важливим для Росії є європейський театр. Відтепер РФ межує на заході з новими незалежними державами - Україною, Білоруссю та країнами Балтії, та країнами ЦА. Прибалтика для Росії у геостратегічному плані потенційного є недосяжною, так як ці країни вже тривалий час інтегровані до євроатлантичних структур. При всьому Москва намагається шукати ключі до геополітичного впливу на прибалтійські країни через енергетичний тиск та використання досить чисельної російської нацменшини. Для Росії звісно прийнятним варіантом було б якщо не повернення Прибалтики у поле свого геополітичного впливу, то хоча б набуття цими країнами статусу нейтралітету. Білорусь поки є надійним сателітом Росії завдяки укладенню ситуативного союзу, а зміцнення там російської присутності є водночас і посиленням геостратегічного тиску на країни Балтії. Стратегічне планування враховує також радикальні внутрішньополітичні зміни в Україні, які сприяють прискореній євроатлантичній інтеграції держави. У Кремлі розцінюють такі геополітичні трансформації не інакше як чинник стратегічного ослаблення південно-західного флангу Росії. Тому для російської геостратегії утримання у полі свого впливу Україну та Білорусь є надважливим завданням. Теоретично припустимо, якщо названі пострадянські держави зможуть вступити до НАТО - дана організація, котра a priori розглядається як ворожий блок, "вийде" на національні кордони РФ. Росія протягом свої історії підтримувала рівень безпеки завдяки своїй території, а тому втрата цих двох держав РФ розцінює для себе не інакше як геостратегічну катастрофу. Країни ЦА важливі для РФ з точки зору стратегічної неприйнятності побудови нового "Шовкового шляху" в обхід її території. Виходячи з цього, Москва може вдатися до дестабілізації регіону з метою унеможливлення реалізації вказаного стратегічного комунікаційного проекту [37, с.34-35].

Таким чином, Україну та Білорусь РФ розглядає як буфер захисту на південно-західному фланзі, а Кавказ та ЦА на південному фланзі. З точки зору російської геостратегії "незахищеним" залишається відрізок кордону, що межує з Польщею та Прибалтикою. У Росії немає ресурсів для захоплення всього пострадянського простору, а у США у свою чергу відсутні можливості для створення антиросійського буфера (через посилення Римленду) по всьому периметру кордонів. При всьому США продовжують розглядати Росію у якості регіональної загрози та вимушено реагують на її випади, у т. ч. шляхом послаблення енергозалежності країн Європи та країн пострадянського простору шляхом диверсифікації видобування та постачання вуглеводнів. Росія намагається тиснути на США у інших частинах світу зокрема на Близькому та Середньому Сході, прикладом того є посилення військового ресурсу Ірану через постачання новітніх озброєнь та участь у Си - рійському конфлікті з 2015 р., яка абсолютно не сприяє його врегулюванню [35].

Враховуючи агресивну політику РФ допоміжним інструментом якої виступає її територія та трансконтинентальний статус геополітичний тиск на собі відчувають такі держави як Фінляндія, Прибалтика, Польща, а також країни Центральної Азії. Саме ЦА стала плацдармом наростання геополітичної конкуренції великих держав в умовах становлення багатополярності. Геополітична важливість ЦА полягає в тому, що саме Хартленд (Центральна Євразія) складається з трьох сегментів: Центральної Європи, Центрального Кавказу та Центральної Азії. У колах політичної еліти та експертів останніх існувало побоювання, що домінування Росії в ЦА стало причиною порушення балансу між сухопутними та морськими державами. Звертаючись вкотре до концепції Х. Маккіндера сучасні дослідники російської геополітики відзначають, що у разі реалізації стратегії закріплення у глибині/серці Євразії та просування й закріплення свого впливу в азіатських країнах, Росія тим самим матиме всі шанси зміцнити свої позиції морської держави. Утім, ЦА розглядається і у якості досить незручного вектора проектування геополітичного впливу, так як даний регіон бачиться багатьма західними експертами у якості "євразійських Балкан" чи "м’якого підбрюшшя" Росії, а тому встановлення контролю над цим регіоном будь-якою з великих держав зрештою ослабить стратегічні позиції Росії на євразійському просторі.

З. Бжезинський відзначав, що майбутнє ЦА буде залежати головно від рівня та якості взаємодії інтересів Росії, Китаю, Ірану, Туреччини та США. Саме тому СРСР так активно свого часу опікувався підтримкою лівих сил в країнах Близького Сходу та в Південній Азії за часів холодної війни з тим щоби забезпечити своєрідну буферну зону по периметру центрально-азійського регіону [39, с.80-82].

Варто констатувати, що згодом стратегія Вашингтона в Афганістані, реалізація якої розпочалася після подій вересня 2001 р. не виключала об’єднання Центральної та Південної Азії в один регіон про що неодноразово зазначав американський експерт з Євразійського регіону Ф. Старр. Утім, враховуючи те, що Центральноазійський регіон географічно надто віддалений від США, Білий дім запропонував стратегію "геополітичного плюралізму", який дозволить зберегти баланс сил в регіоні через унеможливлення домінування в ЦА єдиного геополітичного центру сили [39, р.82]. Ще однією геополітичною загрозою для Росії є наступ радикального ісламізму в країнах ЦА. Виходячи з цього можна стверджувати, що ЦА формує особливу континентальну зону і має при цьому таке ж геополітичне значення для Азії як Центральна Європа для Європейського континенту [42].

Схема 1. Географічна структура материка "Євразія".

Джерело: The Heartland Theory and the Present-Day Geopolitical Structure of Central Eurasia [Electronic sourness]. - Access mode: http://www.silkroadstudies.org/resources/pdf/Monographs/1006Rethinking-4. pdf <http://www.silkroadstudies.org/resources/pdf/Monographs/1006Rethinking-4.pdf>

Російські експерти також наголошують на внутрішньорегіональних чинниках зниження потенціалу територіальних ресурсів у зв’язку з нерівномірним розміщенням макроекономічного комплексу та населення. Недосконала інфраструктура є ще одним стратегічним викликом для Росії, через яку вона неспроможна буде швидко передислокувати війська у разі масованого нападу супротивника на західному чи південному напрямку маючи навіть таку чисельну армію. Виходячи з цього Росія змушена вдосконалювати масштабні збройні сили задля превентивного їх розміщення на всіх напрямах потенційних загроз. Все це є додатковим величезним тягарем для і без того слабкої економіки Росії. Утім, попри названі складнощі Росія залишилася трансконтинентальною державою, хоча й з регіональним статусом, завдяки своїй масштабній євразійській територіальній присутності. Крім того, існування нових незалежних держав РФ постійно намагається використати у якості поля міжнародної конкуренції, що дає їй додатковий зовнішньополітичний маневр [15, с.95].

Важливим фактором зовнішньополітичного розвитку для будь-якої держави окрім географічного розташування є її кліматичні умови. За останніми даними лише 15% або 2,5 із 17,5 млн. кв.км території РФ придатні для постійного комфортного проживання, решту російської території складає вічна мерзлота та пустелі (60%), заболочена місцевість (22%), річки й озера (біля 4%). Середня температура по Росії на січень місяць коливається у межах від +6 до - 500°С, що утруднює функціонування всіх інфраструктур та різко підвищує витрати на виробничу та обслуговувальну сфери [22]. Вищеназвані показники абсолютно не сприяють зміцненню геополітичного статусу Росії, особливо його внутрішнього виміру.

Водночас, зниженню геополітичного статусу РФ послугувало також виключення її з клубу <Ю-8" і навіть входження до БРІКС - альтернативного об’єднання країн з економіками, що розвиваються, не може компенсувати геополітичних втрат РФ після виключення з кола найбільш впливових країн. Попри все російські політологи та геостратеги подовжують розглядати БРІКС як альтернативне об’єднання, що може кинути виклик <Ю-7". Зокрема на думку Д. Треніна: "Європа програла післявоєнний світ, а довкола Росії й Китаю формується спільнота Великої Євразії, яка буде просувати ідею нового світового порядку" [16]. Утім, на думку автора статті, БРІКС є суто формальним об’єднанням держав із досить різними геополітичними інтересами та стратегіями, головним завданням яких є передусім економічна співпраця та, а не діяльність спрямована на виключно перебудову світового порядку. До того ж мова зовсім поки що не йдеться про економічну інтеграцію країн-учасниць БРІКС, адже між РФ та такими країнами як Китай та Індія існує цілий ряд суперечок пов’язаних із демографічною експансією та контролем за експортними ринками збуту і джерелами енергоносіїв, що породжує тим самим диспропорції економічної співпраці [6, с.13]. Тому, члени даної організації, яка до того ж не є глобалізованою, більшою мірою зайняті оптимізацією торгово-економічних відносин, а не перебудовою світового устрою. Загалом же члени БРІКС виступають більшою мірою у якості пасивної альтернативи гегемонії Заходу, а не блоком держав, що будуть вести силове протистояння із Заходом. Останнє видається неможливим хоча б тому, що в умовах глобалізації збалансований спектр економічної і політичної співпраці між Китаєм і США та ЄС на порядок вищий аніж між Китаєм і Росією.

Таким чином, крах СРСР як і розпад біполярної світ-системи став ключовим фактором кардинальних геополітичних трансформацій та зрушень на пострадянському просторі. Росія відтоді опинилася у кардинально нових геостратегічних умовах, що є прямим наслідком зазначених процесів. РФ порівняно з СРСР втратила 25% території, більшу половину населення і промислово-економічного потенціалу. Відтепер сусідами Росії стали нові незалежні держави, котрі обмежують її комунікаційні та геополітичні можливості впливу як на західному так і південно-східному напрямках. У той же час Україну та Білорусь РФ розглядає як буфер захисту від геополітичних посягань великих держав на південно-західному, а Кавказ та Центральну Азію на південному фланзі. Утім, Росія дедалі втрачає геополітичний вплив на Україну, Грузію, Молдову. Існує значна імовірність того, що у середньостроковій перспективі Білорусь оберне свій стратегічний вектор зовнішньої політики у бік ЄС та НАТО. Подібні трансформації у зовнішній політиці нових незалежних держав стануть черговим етапом деструкції геополітичного впливу Росії на пострадянському просторі.

Список використаної літератури

1.       Баланс сил в мировой политике: теория и практика / Под ред. Э.А. Позднякова. - М.: ИМЄМО РАН, 1993. - 178 с.

2.       Бжезинский З. Великая шахматная доска (Господство Америки и его геостратегические императивы) / З. Бжезинский; пер. з англ.О.Ю. Уральской. - М.: Междунар. отношения, 1998. - 256 с.

.        Гаджыев К.С. Геополитика / К.С. Гаджыев - М.: Юрайт, 2011. - 479 с.

4.       Геополитическое положение России после распада СССР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://history. jofo.ru/547627.html <http://history.jofo.ru/547627.html>.

.        Дорошко М.С. Про вплив геополітичного середовища на зовнішню політику держави (на прикладі країн пострадянського простору) / М.С. Дорошко // Географія та туризм. - 2010. - Вип.5. - С.52-55.

.        Зайцева М.В. Взаємодія країн БРІКС у постбіполярному світі: структура, тенденції, перспективи: автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.04/М.В. Зайцева. - К., 2016. - 22 с.

.        Киссинджер Г. Дипломатия / Г. Киссинджер. - М.: Ладомир, 1997. - 848 с.

.        Ковалвский М.М. О задачах школы общественных наук / М.М. Ковалевский // Вестник воспитания - 1993 - № 6. - С.134-146.

.        Лавров С.В. Россия и мир в ХХІ веке / С.В. Лавров // В кн.: Россия в глобальном мире 2000 2011. Хрестоматия в 6 томах. - М.: Аспект прес, 2012. - Т.1. - С.53-61.

.        Лукин В.П. Российский мост через Атлантику [Электронный ресурс] В.П. Лукин - Режим доступа: <http://www.globalaffairs.ru/number/n_16>.

.        Лукьянович Н.В. Геополитика России: теоретико-методологические основы, генезис, особенности формирования и развития в условиях глобализации: автореф. дис. д-ра полит. наук: 23.00.04/Н.В. Лукьянович. - М., 2004. - 47 с.

.        Лукьянович Н.В. Геополитическое положение России в ХХІ в.: проблемы, модели и вероятные сценарии / Н.В. Лукьянович. - М.: МГУП, 2003. - 584 с.

.        Макаренко А.С. О возможности количественного прогноза геополитических сценариев [Электронный ресурс] / А.С. Макаренко. - Режим доступа: www.erudition.ru/ <http://www.erudition.ru/> referat/ref/id.48786_1.html.

.        Мальгин А. Внешнеполитические ресурсы России и пределы их реализации / А. Мальгин // Pro et Contra. - 2001. - Т.6. - № 4. - С.94-117.

.        Мирное сосуществование, второй раунд [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://inosmi.ru/politic/20160221/235492538.html>.

.        Население и природа европейской части СССР // Этнографический блог о народах и странах мира их истории и культуре [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://lib7.com/cccp/433-naselenie-proroda-sssr.html>.

.        НАТО через дії Росії збирається збільшувати присутність у Чорноморському регіоні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.unian.ua/politics/1375071-nato - cherez-diji-rosiji-rozglyadae-mojlivist-zbilshennya-prisutnosti-u-chomomorskomu-regioni - stoltenberg.html <http://www.unian.ua/politics/1375071-nato-cherez-diji-rosiji-rozglyadae-mojlivist-zbilshennya-prisutnosti-u-chomomorskomu-regioni-stoltenberg.html>.

.        Окситюк А. Аннексия Крыма геополитическая потеря Украины [Электронный ресурс] / А. Окситюк. - Режим доступа: http://www.pravda.com.ua/rus/columns/2014/06/4/ 7027774.

.        Парад суверенитетов (1988-1991) [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://dic. academic.ru/dic. nsf/ruwiki/668934 <http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/668934>.

.        Пархалина Т. Геополитические прогнозы и Россия / Т. Пархалина // Мировая экономика и международные отношения. - 1996. - № 3. - С.32-45.

.        Реальная статистика происходящего в России [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://nfor.org/stati/znanija/realnaja-statistika-proishodjaschego-v-rosi.html>.

.        Системная история международных отношений 1918-1991/Отв. ред.А.Д. Богатуров.

.        М.: Московский рабочий, 2003. - Т.3: События 1945-2003. - 720 с.

.        Солодовник С.В. Стабильность в Азии - приоритет России / С.В. Солодовник // Международная жизнь - 1992. - № 1. - С.85-88.

.        Тренин Д. Россия в СНГ: поле интересов, а не сфера влияния / Д. Тренин // Pro Et Contra. - 2009. - № 5/6. - С.82-97.

.        Тренин Д. Внешняя политика России в ближайшие пять лет: цели, стимулы, ориентиры / Д. Тренин [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://svop.ru/main/20112>.

.        Устрялов Н.В. Элементы государства / Н.В. Устрялов [Электронный ресурс]. - Режим до ступа: http://www.magister. msk.ru/library/philos/ustryalov/ustry002. htm <http://www.magister.msk.ru/library/philos/ustryalov/ustry002.htm>.

.        Фридман Дж. Следющие 100 лет: Прогноз событий ХХІ века [Электронный ресурс] / Дж. Фридман. - Режим доступа: http://velesova-sloboda. vho.org/archiv/pdf/fridman - sleduyushchie-100-let-prognoz-sobytiy-xxi-veka. pdf <http://velesova-sloboda.vho.org/archiv/pdf/fridman-sleduyushchie-100-let-prognoz-sobytiy-xxi-veka.pdf>.

.        Чемерис В.Л. Президент: Роман-есе / В.Л. Чемерис. - К.: Вид-во СП "СВЕААС", 1994. - 464 с.

.        Шлезигер А.М. Циклы американской истории / А.М. Щлезингер. - М.: Прогрес, 1992. - 688 с.

.        Шустрова Т.В. Структура модели геополитического статуса / Т.В. Шустрова [Электронный ресурс]. - Режим доступа: <http://jurnal.org/articles/2010/polit7.html>.

.        Это была Россия названная Советским Союзом [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://mr-mstislav. livejournal.com/1402341.html <http://mr-mstislav.livejournal.com/1402341.html>.

.        Ян Є. Что такое геополитика? / Э. Ян // Мировая экономика и международные отношения - 2014. - № 4. - С.94.

35.     Agnew J. Geopolitics: Re-visioning World Politics / J. Agnew. - London: Routledge, 1998.150 p.

.        Gordon D. Headstrong. Putin's Involvement in Syria-And How Obama Can Leverage It [Electronic source] / D. Gordon // Foreign Affairs. - 2015. - 30^th September. - Access mode: https: // www.foreignaffairs.com/articles/syria/2015-09-30/headstrong? cid=nlc-twofa - 20151001&sp_mid=49684032&sp_rid=b2xlZ3ZhQHVrci5uZXQS1 <https://www.foreignaffairs.com/articles/syria/2015-09-30/headstrong?cid=nlc-twofa-20151001&sp_mid=49684032&sp_rid=b2xlZ3ZhQHVrci5uZXQS1>.