основні сфери життя підпорядковані єдиному канону канонічні джерела, що регламентують функціонування усіх сфер суспільного життя {Коран, Веди, китайське П'ятикнижжя);
цінуються старі традиції, орієнтація на минуле
домінування загального над індивідуальним;
афористичний стиль мислення.
Зазначені відмінності приводять врешті до дещо іншої, а інколи - принципово іншої людської поведінки. Усі зазначені характеристики можна віднести і до особливостей західної і східної філософій.
Так, східна філософія орієнтується на вихідні канонічні джерела, що регламентують функціонування усіх сфер суспільного життя {Коран, Веди, китайське П'ятикнижжя), цінує найбільше те, що освячене віками, намагається підпорядкувати індивідуальне цілому або навіть розчинити індивідуальне світовому цілому. При тому стиль східної філософії ближчий до художньо-образного, ніж до наукового, а сама філософія максимально наближена до морального повчання та навіть техніки людського удосконалення у певному способі життя.
Західна філософія, навпаки, тяжіє до раціонально-логічних та аналітичних досліджень, теоретичних систематизацій, має абстрактно-понятійний характер і виходить із певної автономності основних сфер як індивідуального, так і суспільного життя. У зв'язку із цим західна філософія має переважно індивідуальне спрямування і постає саме індивідуально-особистісним засобом життєвого самоутвердження.
В основі культур Сходу і Заходу лежать різні філософські засади. На Сході культура виступала як відповідний спосіб світовідчуття, осягнення світу та відношення до нього, що привело до трансформації філософських ідей у своєрідні форми життєвої філософії, що, визначили норми моральної, психічної та соціальної поведінки. На Заході філософія набула форми методологічної свідомості, що відкрило можливість встановити зв’язок з наукою.
У східній традиції, зокрема, китайській, яка опиралася на принципи символічного світоспоглядання, “мудра людина не пізнає світ, а “смакує гармонією” і тому радіє життю”.
В сучасній науці поняття “Захід”, як правило, найчастіше асоціюються з парадигмою антропоцентризму, а поняття “Схід” – з парадигмою космоцентризму або з трансцендентальною культурою. Захід орієнтований на вдосконалення зовнішніх форм і матеріальних умов соціального життя, а Схід – на вдосконалення внутрішнього світу людини, розвиток її духовної свідомості.
Найхарактернішою рисою східних релігій є те, що в них визнається трансцендентний світовий принцип, світовий закон, який є причиною існування світу природи і людини (рита, брахма, дхарма, дао тощо), не сформовано поняття Бога як абсолютного творця світу або спасителя людства. Натомість вагомого значення набуває проблема не важливості життя індивіда у порівнянні з космічною історією. На Заході чітко сформульована і виписана ідея персоніфікованого Бога
Протистояння "Схід - Захід " не вичерпує усієї строкатої картини життя сучасного людства, але воно є найвпливовішим і контрастним. Певною мірою із цим протистоянням пов’язана й історія України: чим далі ми йдемо в минуле, тим тіснішими виявляються її незацікавлене духовне самозаглиблення, повне розчинення індивідуального в загальному, перебування в полоні чистих сенсів.
Спочатку були зв'язки зі східною культурою (контакти з хозарами, половцями, кримськими татарами, Туреччиною та ін.), але вже в епоху Нового часу і далі Україна все більше наближалась до західноєвропейської культури. Отже, розуміння проблеми "Схід - Захід " дає нам змогу уважніше придивитись до певних аспектів української культури і філософії.
Глобалізація цивілізацій
Сучасну західну цивілізацію переважно визначають за її способом освоєння світу і тому називають індустріальною (або постіндустріальною).
Індустріальне виробництво характеризується широким використанням машинної техніки як традиційної, так і нетрадиційної: автоматів, роботів, комп'ютерів.
. Ефективність такого виробництва набагато вища від ручної праці, тому сучасне індустріальне виробництво здатне не лише забезпечити задоволення основних потреб людини, а й створити умови для успішного розвитку науки, освіти, культури, мистецької творчості, охорони здоров'я і, врешті-решт, — для саморозвитку та самовдосконалення особи.
Індустріальна цивілізація постає умовою усвідомлення, проголошення та захисту прав людини, культивування індивідуальної людської самобутності.
Але індустріальне виробництво принесло людству не лише позитивні здобутки. Його негативні сторони виявилися у тому, що:
* по-перше, воно зробило людську працю більш одноманітною, механічною, часто майже позбавленою забарвлення людською індивідуальністю;
* по-друге, машинне виробництво призвело до масового каліцтва людей, масової їх загибелі внаслідок технічних аварій та катастроф (згадаймо Чорнобиль), а застосування техніки на війні спричинило небачені жертви під час військових конфліктів;
* нарешті, впровадження машин та машинного виробництва зумовило значну раціоналізацію людської свідомості, виникнення механістичного світобачення, ототожнення природних процесів і навіть людини з машинами підвищеної складності.
ХХ століття стало століттям глобалізації. Суттєва ознака глобалізації - комунікаційна єдність світу. Швидкість розповсюдження величезних обсягів інформації значно більша, ніж швидкість пересування людей та товарів. Це є наслідок інформаційно-комунікаційної революції - поєднання комп'ютерних технологій з телекомунікаційними мережами. В результаті інформаційно-комунікаційної революції істотно розширюються масштаби соціальних зв'язків, причому, тепер вони не знають державних кордонів.
Міжнародні взаємини набувають нової якості. Раніше міжнародні відносини були як правило міждержавними. В умовах глобалізації вони зачіпають величезні маси людей та набувають форми міжособових контактів. Характеризуючи таку ситуації вводять образ «світ без кордонів».
Приклад - інтернет-спілкування, коли інформація в будь-яку точку земної кулі може бути доставлена за лічені хвилини.
В результаті глобалізації світ стає все більш взаємозалежним. Водночас, він стає все більш уразливим.
Головною причиною виникнення сучасних глобальних проблем є зростання масштабів людської перетворювальної діяльності до рівня загальнопланетних процесів. Із цієї причини випливають і всі інші особливості глобальних проблем.
Ознаки глобальних проблем: їх загальнолюдський характер, масштабність, гострота, необхідність колективного вирішення.
Глобальні проблеми сучасності:
Соціально – екологічні.
Соціально-економічні (ресурсів-енергетичні, сировинні, продовольчі, демографічні, економічна відсталість великої країн)
Соціально-політичні.
Проблеми людини.
Шляхи вирішення розв’язання глобальних проблем:
Масове роз’яснення глобальних проблем.
Введення в освіту знань, пов’язаних із проблемами сучасності.
Міжнародна співпраця.