Курсовая работа (т): Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсів банку, облік операцій з міжбанківського кредитування

Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсів банку, облік операцій з міжбанківського кредитування

Черкаський навчально-науковий інститут

ДВНЗ «Університет банківської справи»

Кафедра банківської справи

Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

КОМПЛЕКСНА КУРСОВА РОБОТА

з дисциплін «Банківські операції» та «Фінансовий облік у банках»

на тему:

Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсів банку, облік операцій з міжбанківського кредитування

Студентки Клепко А.С.

курс, група ФБС-112

м. Черкаси - 2015 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

.1 Сутність, види та нормативне забезпечення міжбанківського кредитування

.2 Роль міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банку

.3 Організація обліково-операційної діяльності міжбанківського кредитування

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

.1 Розвиток ринку міжбанківського кредитування в Україні

.2 Оцінка економічної ефективності роботи ПАТ "Ідея банк" на ринку міжбанківського кредитування

РОЗДІЛ 3. ВІДОБРАЖЕННЯ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ У МІЖБАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ

.1 Облік операцій міжбанківських кредитів отриманих від НБУ

.2 Облік операцій міжбанківських кредитів отриманих від інших банків та основні операції за рахунками

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Визначення впливу банківської системи на розвиток економіки потребує наукового дослідження. Звичайно, що вирішення даного питання знайшло висвітлення у наукових працях багатьох економістів. Проте необхідність зазначеного дослідження не втрачає актуальності. Розвиток банківської системи постійно супроводжується появою нових особливостей її функціонування, які ще не отримали належного розкриття в економічній науці. Однією з таких особливостей є власне розвиток міжбанківського кредитного ринку в інфраструктурі банківської системи України[1].

Вже сам факт того, що частка міжбанківських кредитів в загальних структурах кредитів та зобов‘язань комерційних банків України займає вагоме місце засвідчує актуальність вивчення міжбанківського кредиту і тенденцій ринку міжбанківського кредитування. Проте має місце невідповідність сучасного рівня практичного використання та науково-теоретичного відношення до зазначених процесів. У вітчизняній економічній літературі не приділено достатньо уваги розкриттю як сутнісних аспектів міжбанківського кредиту, так і ролі його ринку на мікро- та макроекономічному рівні. У виданнях з питань теорії кредиту, авторами яких є Денисенко М.П., Івасів Б.С., Лазепко І.М., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф., Савлук М.І., Щетинін А.Г., про міжбанківське кредитування лише коротко згадується в контексті класифікації банківського кредиту. В інших працях, авторами яких є Вітлінський В.В., Волошин І.В., Гладких Д.М., Дзюблюк О.В., Кірєєв О.І., Лагутін В.Д., Майорова Т.В., Міщенко В.І., Петрук О.М., Примостка Л.О., Сугоняко О.А., Тиркало Р.І., Ширинська Є.Б. та ін., хоч й зустрічається інтерес до дослідження саме МБК, проте він має переважно фрагментарний характер (розглядаються лише окремі аспекти міжбанківських кредитних відносин).

Метою даної курсової роботи є поглиблення вивчення сутності ринку міжбанківського кредитування та його ролі в діяльності банківської системи України, оцінка його розвитку та сучасного стану, розробка рекомендацій підвищення ефективності його функціонування.

Відповідно до поставленої мети були визначені завдання дослідження:

–  поглибити підходи до пізнання сутності міжбанківського кредиту та ринку МБК;

–       розкрити теоретико-методологічні особливості класифікації міжбанківського кредиту;

–       комплексно проаналізувати роль ринку міжбанківського кредитування в діяльності банківської системи;

–       визначити закономірності розвитку вітчизняного ринку міжбанківського кредитування;

–       оцінити організацію обліково-операційної діяльності міжбанківського кредитування;

–       обгрунтувати шляхи стабілізації ринку міжбанківського кредитування України.

–       дослідити особливості економічної ефективності роботи ПАТ «Ідея банк» на ринку міжбанківського кредитування

Об'єкт дослідження: Національний банку України та комерційні банки держави.

Предмет дослідження: взаємовідносини між банками-учасниками ринку міжбанківського кредитування.

Теоретико-методологічною основою дослідження є вітчизняні та зарубіжні наукові праці, законодавчі та нормативні акти, методичні матеріали центральних банків (Національного банку України, Європейського центрального банку та ін.).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

.1. Міжбанківське кредитування: сутність, види та нормативне забезпечення

Найбільш питому вагу на фінансовому ринку мають операції на міжбанківському ринку, які являють собою короткотермінові угоди з приводу незабезпечених кредитів. За допомогою міжбанківського ринку комерційні банки можуть балансувати потреби, як в оперативній, так і поточній ліквідності. Іншими словами, за допомогою міжбанківського ринку відбувається горизонтальне балансування ліквідності всередині кредитної системи. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентними та валютними ризиками. [5]

У сучасних умовах трансформації української економіки особливого значення набуває дослідження умов і закономірностей розвитку фінансово-кредитної системи, зокрема міжбанківських відносин. На сьогодні міжбанківський кредитний ринок посідає особливе місце серед елементів грошового ринку. Міжбанківське кредитування є одним із найбільш ефективних способів перерозподілу грошових коштів і відіграє важливу роль у підтримці ліквідності банківської системи України, а також у забезпеченні ресурсами банків для забезпечення їх безперебійної діяльності.

При провадженні банками своєї основної активної діяльності, коли вони надають кредити своїм клієнтам за рахунок залучених від вкладників коштів, вони виступають посередниками. За таких умов очевидним є те, що існує значна різниця у термінах, на які кошти залучаються та розміщуються. Це спричиняє втрату ліквідності. Поряд з розширенням масштабів діяльності банків та зростанням потреб клієнтів у кредитних ресурсах це сприяє активізації ринку міжбанківського кредитування як вагомого джерела ресурсів багатьох вітчизняних банків. Міжбанківський ринок дає можливість швидко залучити кошти від інших банків у вигляді міжбанківського кредиту.

Як правило, банки використовують міжбанківські кредити за умов, коли в одних з’являються тимчасово вільні ресурси, які вони мають на меті швидко та ефективно розмістити, а в інших виникає нестача ресурсів, які потрібні для своєчасного виконання зобов’язань. Іншими словами, головна функція міжбанківського кредитування - це підтримка ліквідності.

Не дивлячись на актуальність проблем міжбанківського кредитування, залишаються недостатньо вивченими питання сутності, функцій, тенденцій розвитку цього кредиту. Варто зазначити, що поняття “міжбанківського кредиту” потребує більш глибокого науково-теоретичного дослідження, узагальнення наукових підходів та концепцій, оскільки в економічній літературі відсутня єдина думка щодо розуміння сутності даного поняття.

Так, у великому тлумачному словнику економічних та юридичних термінів “міжбанківський кредит” визначається як грошові ресурси фінансово-кредитних установ, які розміщують один в одного у формі короткострокових депозитів. Вважають, що помилковим є твердження про строковість надання, адже міжбанківські кредити можуть надаватися на різні терміни, зокрема і на довгостроковій основі.

Існує велика кількість думок різних авторів щодо визначення ринку міжбанківського кредитування. У ході дослідження було виявлено декілька підходів щодо визначення поняття «ринок міжбанківського кредитування» - інституційний, економічний та організаційний.

У межах інституційного підходу ринок міжбанківського кредитування визначається як частина інших ринків, яка має певні особливості. В межах даного підходу можна виокремити два напрямки. Перший напрямок розглядає міжбанківський кредитний ринок як частину ринку позикових капіталів, а другий - як частину грошового ринку. На нашу думку, такі відмінності зумовлені строковістю відносин, а саме перший напрямок відображає ситуацію, коли відбувається надання кредитів на довгострокові терміни, а другий - на короткі строки. Прихильниками першого напряму є Герасимович А.М. [1], Михайлюк Р.В. [2], Мельник П.В. [4], Гумен І. М.А Сич Є.М. [12], Еш С.М. [11], Трошин А.Н. [9], Михайловська І.М. [13] є прихильниками другого підходу.

Ринок міжбанківського кредитування займає особливе місце серед елементів фінансового ринку (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Місце міжбанківського кредитного ринку у структурі фінансового ринку

Специфічними рисами ринку міжбанківських кредитів є виконання особливих функцій, притаманних лише йому. До таких функцій можна віднести забезпечення банків короткостроковими позиковими коштами, розміщення тимчасово вільних коштів з метою управління активами, підтримка ліквідності банківських установ. Також міжбанківський ринок є індикатором фінансово-економічного стану, так як він першим реагує на будь-які зміни у державі, тобто ринок міжбанківського кредитування є дуже сприятливим до змін певних економічних показників, що свідчить про його високу волатильність.

У межах економічного підходу «міжбанківський кредитний ринок» визначається як сукупність економічних відносин, що виникають між суб’єктами на ринку міжбанківського кредитування. Такому підходу надавали перевагу такі вчені, як Писарева М.П. <#"870175.files/image002.gif">

Рисунок 1.2 - Структура міжбанківського кредитного ринку

Міжбанківський кредитний ринок є своєрідним механізмом впливу держави на банківську систему. Через нього Національний банк України як її головний регулятор може здійснювати вплив на масштаби діяльності, рівень ліквідності та інші показники банків. Отже, НБУ виходить на міжбанківський кредитний ринок з наступними цілями:

-   регулювання ліквідності банків України;

-        надання стабілізаційних кредитів для підтримки та фінансового оздоровлення банків;

         підтримка макроекономічної стабільності.

Цей процес регулюється Положенням Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України від 19.06.2012 р. №259 та Положенням Про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України від 27.07.2012 р. №327 [29].

Сич Є.М. [32] у своїх дослідженнях виділяв наступні форми міжбанківського кредиту:

­ міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

­ залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на термін під узгоджений банківський процент (оформляються кредитною угодою);

­ платіжний кредит у формі овердрафта за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин, або спеціальним договором про овердрафт);

­ централізовані кредити, що надаються для підтримки певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, тому що маржа за ними регулюється НБУ;

­ переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

­ централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Існує класифікація міжбанківських кредитів за певними ознаками.

В Україні за допомогою впровадженої системи електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих угод між банком-кредитором та банком-позичальником. Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін.

Здійснювати міжбанківське кредитування можуть не тільки комерційні банка, й їхні відділення та філії. Проте це правило реалізується тільки в системі одного банку, що має філіальну мережу.

Важливим способом акумулювання запозичених ресурсів комерційними банками є операції з рефінансування. Рефінансування банків - це операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком України порядку.

Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:

    строк діяльності - не менше, ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;

-        має ліцензію Національного банку України на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;

         має активи, які можуть бути прийняті Національним банком України у заставу;

         здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку України кредитів та сплату процентів за користування ними.

Національний банк України відповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань на грошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування і виду забезпечення кредиту рефінансування.

Національний банк України здійснює рефінансування банків лише під відповідне забезпечення:

    державними облігаціями України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);

-        державними облігаціями України, які перебувають у довірчій власності банку згідно з договором управління майном між установником управління і банком-управителем та письмовою згодою установника управління на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку України;

         депозитними сертифікатами;

         векселями суб’єктів господарювання - резидентів України, врахованими банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку України. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселями нерезидентів, авальованими іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж «інвестиційний клас»;

         векселями банків, авальованими іншим банком;

         гарантіями іншого банку-резидента;

         облігаціями місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;

         цінними паперами Державної іпотечної установи, у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України;

         облігаціями підприємств, що вільно обертаються на ринку (крім цільових), у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України;

         іпотечними облігаціями, що вільно обертаються на ринку;

         іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю;

         подвійними складськими свідоцтвами, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їхнє забезпечення;

         заставою майнових прав, що виникли у банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб’єктом господарювання. Національний банк України бере в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно-правових актів з питань формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;