Курсовая работа (т): Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсів банку, облік операцій з міжбанківського кредитування

         акціями власників істотної участі в банку (тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів).

Відповідний структурний підрозділ НБУ, що здійснює нагляд за діяльністю комерційного банку, щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом та процентів за користування ним. У разі їхнього невиконання структурний підрозділ, що здійснює нагляд за діяльністю банку, подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку України для прийняття відповідного рішення [25, ст.85].

Отже, бачимо, що міжбанківські кредити є основою для здійснення міжбанківських кредитних відносин, реалізація яких складає процес міжбанківського кредитування. Відповідно міжбанківське кредитування здійснюється на ринку міжбанківських кредитів.

.2 Роль міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банку

Джерелом формування банківських ресурсів, крім коштів клієнтів, є позичений капітал. У свою чергу, джерелом позиченого капіталу є:

міжбанківський ринок ресурсів;

кредити центрального банку;

операції репо;

емісія цінних паперів власного боргу.

Міжбанківський кредит (МБК) посідає особливе місце в структурі ресурсів комерційного банку. За способом одержання коштів це оперативне джерело, що має переважно короткостроковий характер, проте, найдорожче порівняно з іншими джерелами банківських ресурсів.

Міжбанківський кредит є основним джерелом запозичених коштів комерційного банку і слугує для підтримки кредитного потенціалу, поточної ліквідності банку або забезпечення рентабельного вкладення коштів. Міжбанківський кредит має короткостроковий характер, вирізняється оперативністю надання коштів та вищими порівняно з депозитами процентними ставками. Він здійснюється в рамках кореспондентських відносин банків і є дорожчим порівняно з іншими джерелами кредитування ресурсом (потенціалом) банку.

Комерційні банки можуть виходити на ринок міжбанківського кредитування як у ролі кредитора, так і у ролі позичальника. Як кредитор банк стає учасником міжбанківського кредитного рину з метою розміщення своїх ресурсів на вигідних умовах на короткострокові терміни серед позичальників, які є одними з найбільш надійних. Виходячи на ринок міжбанківського кредитування у ролі позичальників, банки мають на меті швидке залучення коштів для підтримки ліквідності або для здійснення найбільш вигідних операцій. У разі, якщо банк-кредитор не може надати кошти у достатньому обсязі, на ринок можуть виходити міжбанківські об’єднання.

Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість для налагодження ділових партнерських відносин.

Взагалі банкам вигідно розміщувати кредитні ресурси в інших банках порівняно з кредитуванням суб’єктів господарської діяльності, оскільки перші відрізняються, як правило, вищою надійністю.

Об’єктом на ринку міжбанківського кредитування виступають тимчасово вільні грошові кошти, які банк-кредитор надає у користування банку-позичальнику, тобто кредити та депозити у національній та іноземній валютах.

На міжбанківському кредитному ринку залучення вільних грошових ресурсів може відбуватися як у формі кредиту, так і у формі міжбанківського депозиту, або як кошти у формі залишку на кореспондентському рахунку в іншому банку. Економічна сутність даних операцій не має суттєвих відмінностей, проте форма договору буде кардинально відрізнятися.

Система забезпечення функціонування міжбанківського кредитного ринку включає в себе наступні елементи:

    методичне забезпечення;

-        інформаційне забезпечення;

         нормативне забезпечення.

Методичним забезпеченням міжбанківського кредитного ринку слід вважати комплекс методів проведення операцій на ринку, порядок надання та отримання ресурсів на міжбанківському кредитному ринку та його інструменти.

Інформаційне забезпечення являє собою інфраструктуру ринку міжбанківського кредитування, а саме сукупність системи комунікацій, інформаційної системи та системи електронних платежів НБУ.

Нормативним забезпеченням функціонування міжбанківського кредитного ринку виступає Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Цивільний Кодекс України, нормативні акти НБУ, Статут банку, Положення банку про міжбанківське кредитування та кредитні договори.

На рисунку 1.3 наведено структуру фінансових послуг на міжбанківському ринку

Рисунок 1.3 - Структура фінансових послуг на міжбанківському ринку

Залучення міжбанківських кредитів може здійснюватися двома способами:

. Самостійно, шляхом прямих переговорів.

. Через фінансових посередників.

Другий спосіб на Україні не застосовується, оскільки діє електронна система розрахунків, яка дозволяє проводити операції в лічені секунди.

В разі, коли банки домовляються самостійно, їх відносини оформляються договором про МБК. Основна маса таких договорів складається у строковій формі, а інша - в поточній. Поточна форма МБК передбачає подання МБК на мінімальний строк, по закінченню якого кредит переходить у категорію до запитання, тобто може вимагатися банком-кредитором у будь який час з попереднім повідомленням. Якщо банк-позичальник не має можливості повернути МБК за рахунок власних ресурсів, то він звертається до строкових позичок інших банків.

Отже, міжбанківський кредитний ринок відіграє особливу роль у формуванні ресурсів банківських установ, у підтримці їх ліквідності, так як виступає найбільш оперативним джерелом ресурсів для здійснення банківської діяльності, а також є одним із способів отримання прибутку, що є менш ризиковим, ніж кредитування реального сектору.

1.3 Організація обліково-операційної діяльності міжбанківського кредитування

З точки зору організації ринку існує кілька способів проведення угод на міжбанківському ринку. Домовленість між дилерами може бути досягнута за допомогою прямої телефонної, факсимільного чи електронного зв'язку, системи Reuters і через брокерів. Укладення угоди по телефону - це найбільш поширений спосіб проведення операції. Дилери, використовуючи свій досвід і знання ринку, можуть визначати потенційних кредиторів або позичальників і безпосередньо звертатися до партнерів в інших банках по телефону. Існують агентства, що надають посередницькі послуги, збираючи банківські заявки на торгах і розсилаючи їх по всіх банках - учасникам системи. Отримавши від них попередню інформацію про процентні ставки, банки можуть укласти угоду безпосередньо по телефону. Система електронної пошти, підтримувана Reuters, дозволяє оперативно відслідковувати заявки на торгах і укладати угоди в режимі on-line.

Брокери обслуговують ті банки, які або не можуть знайти відповідного партнера самостійно, або вважають за краще це робити через посередників. Через досить серйозних обмежень цієї форми угод вони складають дуже невелику частину від загальної кількості проведених на ринку операцій. Обмеження полягають в тому, що банки не можуть змінювати процентні ставки залежно від партнера по угоді. Крім того, угода з брокером зобов'язує банки прийняти пропозицію в будь-якій ситуації, коли для партнера встановлено кредитний ліміт.

Найчастіше умови надання та придбання міжбанківських кредитів і контрагенти на ринку МБК визначаються комерційними банками самостійно. В основі вибору банку-контрагента лежить аналіз фінансового стану, ділової репутації, характеру діяльності та кола здійснюваних операцій і послуг, що надаються банку-позичальника, його клієнтської бази, кореспондентської, філіальної мережі, основних контрагентів на ринку МБК, активності на грошових і фінансових ринках в цілому .

Кожна угода з надання МБК оформляється кредитним договором. Постійні банки-контрагенти на міжбанківському кредитному ринку укладають між собою угоди про співробітництво, які регулюють порядок узгодження, укладення та оформлення контрагентами угод на міжбанківському ринку, а також відповідальність сторін за порушення умов цих угод. Угоди укладаються на основі добровільності участі і являють собою згоду сторін про надання одна одній міжбанківських кредитів і депозитів на взаємовигідній основі.

Для здійснення операцій в рамках угод про співпрацю на ринку міжбанківських кредитів банки-учасники обмінюються наступними документами (оновлюючих на разі змін):

    завіреними своєю печаткою копіями установчого договору, статуту, ліцензії на здійснення банківських операцій в російських рублях і іноземній валюті або генеральної ліцензії;

-        нотаріально засвідченими копіями карток із зразками підписів і відбитком печатки або копіями карток, завіреними уповноваженою особою підрозділу розрахункової мережі Банку Росії;

         копіями аудиторського висновку;

         довіреностями на трейдерів, в яких вказуються імена, що відповідають за певний сегмент міжбанківського ринку та уповноважених на вчинення необхідних дій в рамках генеральної угоди;

         іншими необхідними документами, обумовленими угодою.

Згідно з умовами угоди сторони зобов'язуються зберігати конфіденційність будь-якої інформації і даних, що надаються кожній із сторін в процесі виконання угоди, не розкривати і не розголошувати третім особам факти та інформацію за укладеними фінансовим операціях без попередньої згоди контрагента.

Функція та повноваження погоджувати умови фінансових операцій, що укладаються на міжбанківському ринку, закріплені в кожному банку за конкретним співробітником або групою співробітників, званих трейдерами. Порядок укладання фінансових угод між кредитними організаціями на міжбанківському кредитному ринку починається з узгодження трейдерами банків умов угоди (по телефону або по електронних засобів зв'язку). Документ, спрямований однієї зі сторін і містить всі істотні умови фінансової угоди (сума, термін, ставка, забезпечення), визнається офертою (пропозицією здійснити угоду), адресованій іншій стороні. При згоді з умовами оферти друга сторона відповідає акцептом на укладення угоди на запропонованих умовах, а при незгоді направляє зустрічну оферту із зазначенням нових умов угоди.

Після узгодження всіх істотних умов правочину вчиняється обмін письмовими документами, що підтверджують факт укладання угоди за формою, передбаченою угодою. Документи, що підтверджують угоду, повинні бути підписані керівниками кредитних організацій і завірені печатками. Для оперативності документи можуть передаватися з використанням факсимільного чи електронного зв'язку.

При укладанні міжбанківських угод з наданням позичальником забезпечення боку крім договорів на укладення угоди обмінюються належним чином оформленими документами, що засвідчують забезпечення. У день укладання угоди позичальник направляє кредитору два примірники договору на здійснення цієї операції за відповідною формою, підписаних керівниками банку-позичальника і завірених печаткою. Кредитор аналогічним чином запевняє обидва примірники договору зі свого боку і пересилає один примірник позичальнику. Сторони несуть відповідальність за своєчасне надання документів, які підтверджують укладання угод.

За користування позиковими коштами, отриманими за укладеною фінансової угоді, позичальник сплачує кредитору відсотки. Сплата відсотків здійснюється зазвичай одночасно з погашенням кредиту, якщо інше не обумовлено при укладанні угоди. Якщо день погашення кредиту припадає на неробочий день, виконання зобов'язань переноситься на наступний робочий день.

Дострокове погашення кредиту допускається тільки при обопільній згоді сторін, підтвердженому письмовими документами або документами, переданими по факсимільному зв'язку. В іншому випадку при достроковому поверненні кредиту на позичальника можуть накладатися зобов'язання у вигляді пені, яку він повинен заплатити за термін, що залишився від дати фактичного погашення кредиту до дати виконання зобов'язання за угодою. Умови дострокового погашення кредиту, включаючи порядок нарахування та сплати відсотків, письмово узгоджуються сторонами в кожному окремому випадку.

Платежі за зобов'язаннями, що випливають з умов укладеної угоди, здійснюються на рахунки, що належать сторонам, відповідно до узгоджених в договорах платіжними інструкціями. Договір про укладення угоди повинен передбачати такі моменти:

    валюту кредиту;

-        суму кредиту;

         процентну ставку ;

         дату видачі і повернення кредиту;

         дату сплати відсотків по кредиту;

         термін надання кредиту в днях;

         суму відсотків, що підлягають сплаті;

         особливі умови проведення угоди;

         забезпечення кредиту;

         обов'язок і відповідальність сторін по виконанню умов договору;

         платіжні інструкції та реквізити сторін.

Важливим аспектом договору є забезпечення своєчасного повернення кредиту, його розмір і якість. Забезпеченість МБК означає наявність гарантій, даючи впевненість, що надані кошти будуть своєчасно повернуті кредитору разом з платою за користування ресурсами. В якості забезпечення можуть виступати цінні папери, валюта, передача прав власності, гарантії або поручительства третіх осіб, надання права на безспірне списання коштів з коррахунку банку. При відсутності забезпечення по угоді згідно з чинним законодавством на підставі рішення суду стягнення може бути накладено на майно позичальника, кошти на кореспондентському рахунку та в касі. Однак, як правило, у банку-позичальника є кілька кредиторів, які претендують в разі невиконання зобов'язань на дане майно.

В основі обумовленою в договорі процентної ставки лежать, як правило, ринкові процентні ставки, що діють на момент укладання договору. Рівень цих ставок залежить від співвідношення попиту та пропозиції на ринку кредитних ресурсів. Крім того, розмір процентної ставки залежить від терміну наданих коштів, виду кредиту, валюти кредиту та інших моментів.

Одним з основних моментів при укладенні договору є термін надання коштів. Банки можуть встановлювати довільний термін погашення кредитів, який задовольняв би їх поточні потреби. На даний момент найпоширенішими і переважними кредитними угодами є угоди овернайт, покликані нейтралізувати розрив у платіжному обороті банків.

Взаємна відповідальність сторін за виконання умов угод неодмінно обумовлюється в договорах про укладення угоди або в генеральних угодах. Як правило, за несвоєчасне та / або неповне виконання однієї зі сторін істотних умов укладеної угоди винна сторона зобов'язана сплатити пеню та відшкодувати завдані збитки. У разі порушення однією зі сторін своїх зобов'язань перед іншою стороною остання має право призупинити виконання своїх зобов'язань за будь-яким раніше укладених операціях перед стороною-порушником до повного врегулювання розбіжностей, що виникли. Умови угод по міжбанківських кредитах і депозитах залежать насамперед від надійності банку, тривалості і форм співпраці з ним.

Недостатня матеріальна забезпеченість МБК особливо гостро ставить проблему достовірної оцінки банку-позичальника як суб’єкта кредитних відносин. На аналітичні служби банків, що виступають кредиторами, покладено обов'язок аналізу та моніторингу фінансового становища банків-контрагентів на ринку МБК. Це завдання ускладнюється низкою особливостей функціонування інформаційно-аналітичного поля.