За наявності надмірно витрачених грошових коштів їх сума повертається працівником в касу або зараховується на банківський рахунок особи, яка їх надала, до або у момент представлення вказаного Звіту.
Терміни повернення готівкових коштів, отриманих підзвітними особами, і надання звіту встановлені Положенням №637 [9] і Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV зі змінами та доповненнями [4] (додаток П).
Згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року №889-IV [4] (п.9.10.2), Звіт, незалежно від цілі видачі грошових коштів, представляється працівником до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому працівник:
завершує відрядження;
завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням і за рахунок особи, що видала їх.
Облік грошових коштів здійснюється на активному рахунку 30 «Каса» за дебетом надходження - за кредитом списання. Типові операції за цим рахунком надано в додатку Р.
Існують особливості в обліку чекових книжок так як вони є бланками суворої звітності. Надходження чекової книжки на підприємство відображають на субрахунку 209 «інші матеріали» та одночасно на забалансовому рахунку 08 «Бланки суворої звітності», відкривши до нього субрахунок (наприклад 083 «Чекова книжка»). Обліковують чеки за собівартістю придбання, а аналітичний облік ведуть за місцями зберігання, кількістю та вартістю.
За порушення касової дисципліни встановлені санкції згідно Указу Президента України №436, які наведено в додатку С.
Адміністративно-господарські санкції можуть реалізовувати протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік із дня порушення правил ведення господарської діяльності.
Виходячи з п.4.10 Положення про касові операції інвентаризацію каси зазвичай проводять у випадках, визначених керівником, а саме - у кінці року та в разі зміни МВО. Для інвентаризації каси керівник видає наказ, у якому зазначає:
– призначення відповідної комісії (якщо не має постійно діючої);
– визначає коло осіб, на яких покладено виконання наказу;
– визначає період, у який буде проведено перевірку;
– доручає МВО (касиру) та бухгалтерії підготувати всі папери та програми (у разі ведення документації в електронному варіанті).
Суть інвентаризації полягає в тому, щоб покупюрно перерахувати грошові кошти та інші грошові документи (цінні папери та бланки суворої звітності), які зберігаються у касі. Перед проведенням інвентаризації касир надає розписку про те, що всі операції відповідним чином відображені у касовій книзі та первинних документах. Після закінчення інвентаризації складається Акт інвентаризації у якому вказується фактичний залишок готівки та залишок за даними касової книги (додаток Т) В акті вказується фактичний залишок готівки та залишок за даними касової книги. При цьому звіряється правильність виведення та перенесення залишку на початок дня та використання касиром лише прибуткових та видаткових касових ордерів. Виявлені надлишки готівки оприбутковуються в касу, а недостачі утримуються з винної особи.
Інвентаризація каси проводиться з
метою контролю наявності грошових коштів підприємства. При цьому виявляється
відповідність залишків коштів та грошових документів з даними за записами
касира. Облік результатів інвентаризації наведено у додатку У.
.3 Організація безготівкових
розрахунків
Безготівковий розрахунок - це спосіб здійснення розрахунків між підприємствами, між підприємствами та фізичними особами, між підприємствами та бюджетом тощо, при якому готівкові кошти не передаються з рук у руки. Суть способу в тому, що певна сума коштів перераховується з банківського рахунка одного учасника безготівкових розрахунків (платника) і зараховується на рахунок іншого учасника (одержувача) за допомогою платіжних інструментів. При цьому розрахунковим центром є банк, а кожний з учасників безготівкових розрахунків повинен бути власником рахунка в банку, що має право розпоряджатися коштами на цьому рахунку.
Комерційні банки за заявами підприємств відкривають їм поточні рахунки для зберігання та використання коштів. Документування операцій на рахунках у банках здійснюється за допомогою видів платіжних документів представлених у додатку Ф.
Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно вибирають наведені платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.
Найбільш поширеним є платіжне доручення, яке подається до банку власником рахунка. Воно містить доручення перерахувати вказану суму з рахунка платника на рахунок одержувача коштів.
Схема документообороту при розрахунках платіжними дорученнями надана в додатку Х.
Усі текстові елементи бланків мають
бути виконані українською мовою, відповідальність несе особа, яка оформила цей
документ.
2.4 Облік операцій на рахунках у
банку
Здійснені на рахунках операції банк реєструє у виписці з рахунка, до якої додаються копії первинних документів про проведені операції з відміткою банку про дату здійснення операцій. Виписка банку є реєстром аналітичного обліку банківських операцій вона містить: дату попереднього руху, залишок на рахунку на початок дня, надходження коштів за банківський день на рахунок клієнта, здійснені ним виплати та залишок на кінець дня. У випадку надходження коштів на рахунок підприємства до виписки додається реєстр документів, за якими були зараховані кошти на рахунок. Залишки та операції з руху коштів на рахунку у клієнта та банку повинні бути однаковими.
Для обліку операцій на поточних рахунках використовують рахунок 31 «Рахунки у банках», за дебетом відображаються надходження, а за кредитом - їх використання. Типові операції з обліку безготівкових операцій надано в додатку Ц.
До інших коштів належать грошові документи та кошти в дорозі.
Облік грошових документів та коштів у дорозі ведеться на активному рахунку 33 «Інші кошти».
На субрахунках 333 та 334 обліковуються грошові кошти (переважно грошова виручка), внесені до кас банків, ощадних кас або кас поштових відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства. За дебетом цих рахунків відображаються суми, що здані до банку, за кредитом - суми, зараховані на поточні рахунки.
Аналітичний облік інших коштів ведеться за їх видами.
Типові проведення з обліку інших грошових коштів наведено у додатку Ч.
Основні бухгалтерські проведення з
обліку коштів у дорозі відображено у додатку Ш.
2.5 Облік валютних операцій
Операції з іноземною валютою відображаються за кожною валютою окремо, тобто необхідно вести окремі документи щодо обігу доларів, євро, російських рублів тощо. На дату складання фінансової звітності валюту потрібно перераховувати у гривню за курсом НБУ. Касові документи щодо обліку валюти підприємство може розробити самостійно або скористатися бланками щодо обліку національної валюти. Якщо обрано другий варіант, то документооборот за інвалютною касою може проходити так:
– отриману валюту оприбутковують за допомогою ПКО (форма №КО-1);
– його фіксують у Журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів (форми №КО-3 або КО-3а), який відкривають за кожною валютою;
– видають валюту, попередньо оформивши ВКО за формою №КО-2, його також реєструють у Журналі;
– завершується документ оборот записом у касову книгу (форма №КО-4), яка відкривається до кожної валюти окремо.
Для узагальнення інформації про наявність та рух готівки в інвалюті в касі призначено субрахунок 302 «Каса в іноземній валюті», при використанні підприємством декількох валют відкриваються додаткові субрахунки третього порядку.
Ліміт каси у валюті встановлюється лише тоді, коли валюта використовується як засіб платежу (якщо розрахунки проводяться з метою оплати відрядних, то встановлювати ліміт не потрібно). Залишок інвалюти після повернення до каси після завершення відрядження має потрапити на поточний валютний рахунок банку протягом 5 банківських днів із моменту оприбуткування валюти в касу підприємства. Готівкову інвалюту дозволено спрямовувати суто з метою, на яку її отримано.
Згідно з Планом рахунків синтетичний облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», записи на цьому рахунку та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку отриманих з цього рахунку та доданих до них розрахунково-платіжних документах, згідно з якими були зарахованими або сплаченими суми в іноземних валютах.
При обробці первинних документів, вартісні показники в яких указані в іноземних валютах, облікові працівники вказують еквівалент цих показників у гривні за курсом НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій в іноземній валюті. В облікових регістрах (журналах - ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають у гривнях.
Валютні кошти що надійшли, зараховуються на розподільчий валютний рахунок. Банк, не пізніше наступного дня, повідомляє власника рахунку про зарахування коштів. Ці засоби відображаються записом за дебетом рахунку 312-3 «Транзитний валютний рахунок» Кт 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», перерахунок банком валютних коштів на валютний рахунок резидента відображається записом Дт 312-1 Кт 312 -3.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу ІІІ Правил торгівлі іноземною валютою, затвердженою Постановою Правління НБУ від 10.08.2005 року №281 [11] клієнти - резиденти (юридичні чи фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності) мають право придбати іноземну валюту з метою здійснення розрахунків із нерезидентами за торговельними операціями на підставі таких документів:
ü заяви про придбання іноземної валюти;
ü договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;
ü вантажної митної декларації, якщо товар ввезено на територію України;
ü акта (здавання - приймання тощо) чи іншого документа, що засвідчує надання послуг, виконання робіт тощо;
Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.2004 року №185/94-ВР [5] в статті 3 вимагає від резидентів, які придбали іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов’язань перед нерезидентами, здійснювати переказ таких сум протягом п’яти робочих днів із моменту їх зарахування на валютні рахунки цих резидентів. У разі порушення резидентами зазначених строків придбану валюту відповідно до ст.5 Закону №185 має бути продано уповноваженими банками протягом п’яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, яка може утворитися за такою операцією, щокварталу направляється до Державного бюджету України, а від’ємна - відноситься на результати господарської діяльності резидента.
Після продажу валюти зарахована на рахунок підприємства гривня зараховується у дохід від реалізації іноземної валюти записом: Дт 311 Кт 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти», одночасно робиться запис на списання проданої на Міжбанківській валютній біржі іноземної валюти Дт942 «Собівартість реалізованої інвалюти» Кт334 «Грошові кошти в дорозі в інвалюті». У кінці звітного періоду дохід від реалізації інвалюти списується на фінансовий результат Дт 711 Кт 791.
Необхідність сплати збору на
обов’язкове державне пенсійне страхування при проведенні окремих операцій, у
тому числі при купівлі валюти, установлено ще 1997 року Законом України «Про
збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року
№400/97-ВР. З 1 січня 2009 року відповідно до вимог Закону України «Про
Державний бюджет України» від 26.12.2008 року №835-VI банки та їх установи
зобов’язані нараховувати, утримувати і водночас із поданням заявки на купівлю
іноземної валюти, що здійснюється ними від імені та за рахунок клієнтів таких
банків, сплачувати до спеціального фонду державного бюджету додатковий збір на
обов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1,3 % від суми операції з
купівлі - продажу безготівкової валюти, зазначеної в такій заявці.
2.6 Порядок складання Звіту про рух
грошових коштів
Узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів у національній та іноземній валюті здійснюється в Журналі 1, який ведеться за кредитом рахунку 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та відомостях цього журналу. Відомості відкривають за дебетами відповідних рахунків: 1.1 Відомість за дебетом рахунка 30; 1.2 Відомість за дебетом рахунка 31; 1.3 Відомість за дебетом рахунка 33. Записи до Журналу 1 та у відомостях здійснюються на підставі первинних та зведених документів: звітів касира з доданими документами. Для кожного звіту касира у Відомості 1.1 та в Журналі 1 відводять один рядок. Рух коштів у касі за день, коли на підприємстві відбулись операції з руху готівки, у відомості та журналі відображається в розрізі кореспондуючих рахунків як за дебетом, так і за кредитом. Визначений залишок готівки звіряється із залишком у звіті касира. Записи до Відомості 1.2 здійснюються за кожною випискою банку. Для відображення операцій в іноземній валюті також використовується Журнал 1 та відомості до нього, які заповнюються у валюті здійснення операцій. Якщо підприємство використовує різні валюти, то для кожної з них використовується окремий журнал і відомість.
Розкриття інформації про відображення коштів у фінансовій звітності надано у додатку Q.
Згідно з вимогами ст.11 Закону про бухоблік [1] фінансова звітність підприємства включає:
. Баланс (форма №1);
. Звіт про фінансові результати (форма №2);
. Звіт про рух грошових коштів (форма №3);
. Звіт про власний капітал (форма №4);
5. Примітки до звітів (форма №5).
Наказом Мінфіну від 07.02.2013 року №73 (далі - Наказ №73) затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [19].
З моменту набуття чинності НП(С)БО1 (з 19.03.2013 року - дати опублікування Наказу №73) припинив свою дію наказ Мінфіну від 31.03.1999 року №87, яким були затверджені П(С)БО 1-5.
Норми НП(С)БО1 поширюються на підприємства всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність відповідно до законодавства.
Зазначимо, що, як і раніше, суб’єкти малого підприємництва і представництва іноземних суб’єктів господарювання подають фінансову звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати, форму і порядок складання яких установлено П(С)БО25 (п.2 розд. II НП(С)БО1).
НП(С)БО1 багато в чому повторює норми П(С)БО1-5, що втратили чинність. Зокрема, більшість термінів, якісні характеристики і принципи формування фінзвітності взято зі старих П(С)БО1-5. Разом з тим є і багато нововведень.
Звіт про рух грошових коштів (форми №3 та №3-н) - НП(С)БО1 підприємствам надано право вибирати спосіб складання цього звіту: прямим або непрямим методом із застосуванням форм №3 або №3-н відповідно. Як і форма №2, цей звіт не передбачає відображення інформації про надзвичайні події (додатки W. R).
Дані Звіту про рух грошових коштів дозволяють отримати таку інформацію:
ü про спроможність підприємства нарощувати грошові кошти протягом року;
ü про причини розбіжності, що виникла між даними фінансової звітності про прибуток (або збиток) підприємства та фактичною наявністю грошових коштів;
ü про можливість підприємства розплатитися за боргами;
ü про прогнозні дані майбутніх грошових надходжень та їх витрачання.
Крім того, тільки за даними Звіту про рух грошових коштів можемо судити про джерела надходження грошових коштів і про напрямки їх витрачання в розрізі видів діяльності підприємства. Одним словом, цей Звіт дозволяє оцінити правильність прийнятих управлінських рішень щодо розпорядження грошовими коштами.
Оскільки Звіт про рух грошових коштів містить дані в розрізі видів діяльності, то керівництво підприємства має можливість оцінити правильність свого рішення щодо залучення грошових коштів для того чи іншого виду діяльності. Адже зайве, невиправдане викачування грошових коштів в інші види діяльності може стати згубним для основної діяльності підприємства. Існуючих та потенційних інвесторів інформація, що міститься у Звіті про рух грошових коштів, зацікавить тим, що дає змогу: