) податки, сплачені туристами, і з доходів комерційних підприємств;
) мито;
) оренда;
) засоби від продажу сувенірів - як місцевого виробництва, так і імпортованих;
) засоби від продажу товарів, необхідних як у подорожі, так і для використання в "домашніх умовах".
Однак не весь отриманий прибуток знову надходить в економіку країни (регіону). Існують три види "відпливів":
) витрати на імпорт (купівля імпортованої продукції);
) особисті заощадження;
) податки.
Суми цих "відпливів" вилучаються з процесу рециркуляції: економіці країни (регіону) вони не приносять користі, хоча прибуток від податків використовує уряд. Частина податків може повернутися в країну (регіон), що підсилює вплив туризму на розвиток її економіки. [21]
Тому, говорячи про Причорноморський рекреаційний район, а саме про АР Крим, що приносить найбільший дохід з-поміж інших приморський територій, бачимо, що всього 100 мільйонів гривень або 10% від загального доходу з туристичної галузі Криму йде до бюджету автономії, незважаючи на те, що в Криму щорічно відпочиває 4,5-5 мільйонів осіб. [18]
Першою причиною недоотримання бюджетом коштів від туризму, як в Криму, так і в усьому Причорноморському районі є неузаконений і невпорядкований приватний курортний сектор.
Друга причина полягає в довгій і забюрократизованій процедурі переведення приватних домоволодінь у комерційні. Більша частина готелів не приносить доходу державі, оскільки має статус приватної власності і не призначена для отримання комерційної вигоди.
Третя проблема - нерозвиненість курортних селищ, які хаотично забудовуються і псують вигляд курортів. Причина цього - у відсутності генплану розвитку і прозорих муніципальних програм.
Офіційна інформація містить лише дохід, який отримано від надання послуг перебування, плати за землю для готелів і санаторіїв, що складає 5,6 % зведеного бюджету, що, звичайно, не відображає реального внеску цієї сфери в економіку. Якщо врахувати доходи, отримані від послуг транспорту і зв'язку, а також доходи, отримані місцевими українськими виробниками від реалізації продуктів харчування і товарів сезонного попиту, споживаних туристами і відпочиваючими, то сума значно збільшиться. За деякими оцінками, вона складає від 30-40 % до 60-70% доходів бюджету.
Ще складнішими є спроби оцінити реальний фіскальний внесок від цієї діяльності до бюджетів різних рівнів, а також в цілому в економіку регіону. За міжнародною статистикою обліку доходів від туризму на один долар розміщення турист витрачає 3-7 доларів на інші послуги інфраструктури туризму та індустрії розваг. Якщо враховувати, що основні виробники цих товарів і послуг (транспортні компанії - залізничні й авіа- перевізники; організації, що надають банківські послуги; компанії зв'язку; сільськогосподарські виробники) зареєстровані за межами певного району, то можна побачити, що всі ці доходи і відповідно податки до бюджету (ПДВ, прибуток) надходять до бюджетів інших районів України. Тому залишається порівняно невелика кількість податків (податки на землю, рекламу, прибутковий і деякі інші), які потрапляють передусім до місцевих бюджетів - бюджетів міст і селищ курортного значення, що складає близько 10-15 % всіх податків. Таким чином, за всієї важливості курортно-туристичної сфери для економіки реальної інформації про цю сферу досі не існує.
У Причорноморському рекреаційному районі спостерігається тенденція скорочення сезону. Так званий “високий сезон” - час найбільшого напливу рекреантів скоротився за останні роки до 2- 2.5 міс., що призводить до того, що у пошуках прибутковості суб'єкти курортно-туристичного ринку саме на цей період встановлюють найбільш високі ціни, що у свою чергу стримує зростання потоку рекреантів.
Інша тенденція - змінюється економічна спроможність рекреантів. Дедалі менше приїжджають на відпочинок до Криму громадяни з ближнього і далекого зарубіжжя і, навпаки, збільшується відсоток співвітчизників [див. додаток 2]. Тобто експортна складова курортно-туристичного сектору істотно зменшилася, а отже, держава недоотримує валютні доходи. [23]
Подібна ситуація складається і у Карпатсько-Подільському рекреаційному районі. Проте тут спостерігається помітне збільшення кількості іноземних туристів (в основному за рахунок Львівської області).
Оцінюючи кількість туристів за рік проведення Євро-2012, спостерігається збільшення даних на 7-10%. [39] [див. Додаток 3]
Полісько-столичний рекреаційний район характеризується середнім ресурсно-рекреаційним рейтингом, проте високою економічною ефективністю (в основному за рахунок Київської області). У 2012 році, лише за один день під час проведення фінального матчу Євро-2012, Київ відвідало не менше 200 тисяч іноземних туристів.
За інформацією управління туризму, готельного господарства та курортів КМДА, суттєвий приріст показників діяльності туристичних підприємств Києва спостерігається протягом всього періоду 2000-2011 років. Показники кількості туристів в 2011 році є значно вищими, ніж за 2010 рік. [див. додаток 4] За 2011 рік до бюджету міста було внесено майже в 2 рази більше коштів, ніж у 2000 році. За вказаний період обсяг наданих туристичних послуг склав 4,9 млрд. грн. (311,8 тис. грн. у 2000 році). Збільшились платежі до бюджету на 23,7% (88,349 млн. грн. у 2010 році).[38]
Згідно статистичних даних за 2009 - 2011 роки щорічно обласними музейними закладами в середньому обслуговується від 450 до 500 тис. екскурсантів.
Загальні обсяги наданих туристичних послуг в минулому році склали біля 65 млн. грн., з них майже мільйон гривень - це надходження до місцевих бюджетів. [24]
З огляду на все вищевикладене, можна впевнено констатувати, що позитивний імідж рекреаційного району як туристично привабливого регіону характеризується тенденціями стрімкого зростання, якісно розвивається сектор туристичного бізнесу, а галузь туризму і курортів набуває дедалі вагомого значення в соціально-економічному та культурному житті регіону.
Придніпровсько-Донецький рекреаційний район характеризується зростанням загальної кількості туристів протягом року (на 12 тис. тур.)
Найбільша кількість обслуговуваних туристів по району спостерігається в Дніпропетровській області - майже 64 тис. туристів та Донецькій області - майже 58 тис. тур.
Найбільше іноземних туристів прибуває з Росії, що зумовлено прикордонним розміщенням даного району. [див. Додаток 5]
Кількість внутрішніх туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності протягом 2011 р. становила більше 3 млн. осіб.
Обсяг послуг, наданих суб’єктами туристичної діяльності протягом 2011 року становив 5,5 млрд. грн. і збільшився на 44 %, або на 1,7 млрд. грн. порівняно з попередніми роками.
Зменшення обсягів наданих послуг спостерігається лише в одному регіоні - Луганській області - на 24,7 млн. грн., або на 192 %. [32]
Харківський рекреаційний район має певні переваги серед інших районів України. Тут панує рухлива молодіжна культура, спостерігається наявність численних іноземних студентів, водночас, тут є центри, які культивують «розвинену культуру», тут функціонують потужні заклади культури, в тому числі спеціалізовані вищі навчальні заклади, театри, музеї, бібліотеки, розважальні центри, цирк, зоопарк та ін. Діють численні національно-культурні товариства й водночас фіксується певна відсутність конфліктів на національному ґрунті, наявні сформовані традиції проведення деяких культурних заходів.
Проте відсутність розповсюдженого іміджу Харківщини і Сумщини як туристичного регіону, несформований туристичний простір, застарілі форми, методи та зміст екскурсійного обслуговування, відсутність мережевих розважальних центрів та чітких програм по завантаженню підприємств розміщення і закладів санаторно-курортної сфери у період міжсезоння, нерозвинена супутня туристична інфраструктура, проблема залучення недержавних інвестицій до справи утримання, охорони, реставрації та використання пам'яток історії та культури, а також витіснення з туристичного ринку соціального туризму як неконкурентоспроможного порівняно з комерційними видами туризму та невикористання переваг прикордонного розташування областей створюють перешкоди розвитку туризму у даному районі.
Кількість туристів,
обслуговуваних суб’єктами туристичної діяльності, щороку зростає приблизно на
24,6 тисяч осіб, проте даний район стабільно залишається на останньому місці
серед інших рекреаційних районів. В середньому даний район обслуговує за рік не
більше, ніж 6% туристів від загальної кількості.
3.2 Основні перспективні напрями розвитку рекреації
До пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму і рекреації належать наступні: удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму; забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць; розвиток в’їзного та внутрішнього туризму, сільського (зеленого), екологічного туризму; розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристському ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання; забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб. [20]
Причорноморський рекреаційний район розвиватиметься за рахунок круїзного морського туризму, яхтингу, завдяки своєму приморському розташуванню. Відбуватиметься інтенсифікація використання «актуальної смуги» - її забудова закладами розміщення, а наявність гірських, передгірських (Крим) і річкових (Нижній Дніпро, Південний Буг, Нижній Дунай) ландшафтів сприятиме розширенню мережі маршрутів екотуризму. Завдяки наявності ряду унікальних спелеооб’єктів та значній закарстованості території (41 тис. кв. км) розвиватиметься спелеотуризм. [16, с. 92]
Розрахунки показують, що комплексне освоєння рекреаційних ресурсів району може забезпечити значні фінансові надходження, у тому числі і валютні. Причорноморський рекреаційний район має всі умови для розвитку курортно-рекреаційного господарства. Але, незважаючи на процвітання окремих курортів і туристичних центрів, у цілому галузь перебуває у занепаді. Розвиткові перешкоджає невирішеність низки проблем. Серед негативних факторів слід назвати низький життєвий рівень населення України, величезні масштаби реального безробіття, високі ціни на санаторно-курортні послуги, багаторазове збільшення транспортних тарифів тощо.
Сучасне курортно-рекреаційне господарство Причорномор’я за своїми масштабами та структурою далеко не відповідає вимогам оптимального функціонування. Це зумовлене, з поміж багатьох причин, також слабкою матеріально-технічною базою курортно-рекреаційних комплексів, територіальною і часовою нерівномірністю діяльності його закладів.
Тенденції розвитку курортно-туристичної галузі, що спостерігаються у Причорноморському рекреаційному районі, накладаються на процес бурхливого зростання будівництва і відповідно вкладень у нерухомість у курортних регіонах. Стаючи дедалі менш привабливим для туристів, район стає привабливим як зона фінансових операцій з дорогою нерухомістю. При цьому значна частка нерухомості будується у сподіванні на залучення рекреантів.
Проте нестримне будівництво стимулює тенденцію зменшення кількості рекреантів, оскільки на користь житлової забудови відчужується і вилучається з рекреаційного обороту берегова лінія, забудовуються парки, відбувається масове вторгнення до заповідних зон, що руйнує привабливість району в очах туристів. [23]
Причорноморський соціально-економічний район має велике значення у вирішенні постачання нафти в Україну. Опрацьовується кілька варіантів транспортування нафти. Одним з найоптимальніших визнається доставка нафти в порти Одеси (Технічні можливості порту дозволяють переробляти до 21 млн. тонн сухих і 25 млн. тонн наливних вантажів щороку. Він пов’язаний з більш ніж 600 портами 100 країн світу. За загальним класифікаційним параметром порт відноситься до класу найбільших портів, має міжнародну категорію і активний баланс вантажообігу, є торговельним портом багатофункціонального типу) танкерами з країн Близького Сходу і південного Середземномор’я, перевантаження їх в Одесі й перекачування нафтопроводами на нафтопереробні заводи Херсона, Кременчука, Лисичанська. Частково нафта може перероблятися на Одеському нафтопереробному заводі, за умови його реконструкції. Ця схема транспортування нафти забезпечуватиме економічну незалежність України завдяки можливості закупки нафти в багатих державах і транспортування її безпосередньо в Україну без транзиту через інші країни. [28]
Також Кабінетові Міністрів України слід розробити чітке визначення поняття «курорт» або «курортна місцевість». З'ясувавши місткість курортів, тобто кількість оздоровниць, ліжок у них, профіль оздоровниць, які гарантовано заповнять рекреанти, Уряд має провести роботу з країнами-сусідами щодо розробки інвестиційних проектів на розвиток курортів у міжсезонні. У роботі із залучення інвестицій необхідно чітко сформулювати гарантії інвесторам.
Загальному поліпшенню та гармонізації інвестиційного клімату, безумовно, сприятиме прискорення розробки земельного кадастру автономії (АРК).
Принципово необхідно також вжити заходів щодо підняття рівня здорової конкуренції на інвестиційному курортно-рекреаційному ринку, розширення кількості суб’єктів цього ринку.
Правоохоронним органам України необхідно оптимізувати та посилити контроль за дотриманням вимог земельного та природоохоронного законодавства, законодавства щодо захисту прав споживачів. [24]
Карпатсько-Подільський рекреаційний район розвиватиметься за рахунок пішохідного, спелеотуризму і водних видів туризму у літній сезон та гірськолижного - у зимовий, завдяки гірському та передгірському розташуванню, особливостям гідрографічної мережі району, наявності спелеоб’єктів світового значення (печера Оптимістична) та значну закарстованість території (її площа становить 27,4 тис. км2). Прогнозується інтенсифікація використання орографічних рекреаційних ресурсів. [16, c. 92]
наявність необхідної природно-ресурсної бази (в регіоні налічується понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів, багато з них - унікальні); [43, c. 99]
могутній потенціал для розвитку різних видів туризму (мальовничі ландшафти, рельєф Карпат);
вигідне географічне положення (Карпатський регіон знаходиться в центрі Європи);
чинник територіального поділу праці;
порівняно висока екологічна безпека регіону;
соціально-економічна специфіка гір (в гірських районах чотирьох карпатських областей проживає близько 1,3 млн. чол., а гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для проживання і господарювання, тому тут надзвичайно гостро стоїть проблема зайнятості, і, як наслідок - низький рівень матеріального добробуту жителів гір); [17, c. 68]
економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери.
Спектр видів туризму, які можна було б успішно розвивати в регіоні Українських Карпат, дуже широкий. Справа стоїть лише за інвестиціями і зваженою рекламною політикою. Проте не варто забувати і про ті види туризму, які вимагають лише організаційних і творчих зусиль.
На основі вже наявної організаційної туристської бази перспективно було б активніше розвивати пригодницький туризм. Часто екотуристів захоплюють особливі пам'ятки неживої природи, геоморфологічні, гідрологічні та інші об'єкти (гори і каньйони, печери, озера і річки). Тут, крім пізнавального, реалізується рекреаційний елемент екотуризму, який включає спортивний туризм, альпінізм, лижні, кінні, водні і піші походи та інші види активного і пасивного відпочинку. [45]