Курсовая работа (т): Основні рекреаційні райони України та перспективи їх розвитку

Великого поширення міг би набути агротуризм, або сільський зелений туризм. Це туризм в сільській місцевості, при якому туристи під час свого відпочинку ведуть сільський спосіб життя на фермах, хуторах, селах. [53, c. 96] Розвиток такого виду туризму був би найбільш актуальним для регіону з великим відсотком сільських поселень, що знову ж таки зможе вирішити проблему зайнятості сільського населення.

Не менш перспективним є об'єднання спеціальних засобів розміщення, таких як санаторно-курортні, лікувальні і оздоровчі установи та об'єктів тимчасового розміщення: готелів, кемпінгів та ін., а так само інших об'єктів сфери обслуговування. Це зможе розширити набір послуг, що надаються, сприяти появі нового туристського продукту.

Таким чином, головними перспективними напрямками туристичного бізнесу можна вважати розвиток екотуризму та сільського зеленого туризму. Важливо стимулювати міжнародні туристичні прибуття та впроваджувати у практику різноманітні екзотичні види туризму (такі, як пригодницький чи екстремальний туризм).

Карпатсько-Подільському рекреаційному району для ефективного використання сприятливих чинників розвитку туристичної галузі у регіоні потрібні значні капіталовкладення - інвестиції.

Карпатсько-Подільський рекреаційний район становить 5-7% сукупного туристичного потенціалу. Регіон унікальний у розумінні туристично-рекреаційного потенціалу. Ставка робиться на розвиток сільського зеленого туризму, а потім на розвиток гірськолижних центрів.

На сьогодні в економіку Карпатсько-Подільського рекреаційного району вклади іноземних інвестицій зростають. Проте у транспортні, будівельні підприємства, готелі та ресторани обсяги вкладень прямих інвестицій не перевищують 1%.

Ситуація ускладнюється низьким іміджем України на світовому інвестиційному ринку. За всіма рейтингами вона посідає останні місця щодо привабливості свого інвестиційного клімату і перші місця щодо ризику інвестування.

Не відповідає потребам і можливостям регіону і внутрішній інвестиційний клімат. На основі аналізу інвестиційної діяльності в регіоні Київським інститутом реформ було розраховано рейтинг інвестиційної привабливості областей, згідно з яким Івано-Франківська область у попередніх роках розташувалася на 17-му, Чернівецька і Закарпатська - відповідно на 18 і 19 місцях, а Львівська область - на 6 місці. При цьому було враховано 80 показників, які характеризують економічний стан областей і рівень розвитку фінансової, ринкової, транспортної, телекомунікаційної, інформаційної інфраструктури, стан розвитку людських ресурсів, діяльність органів місцевої влади у сфері приватного підприємництва. [8]

У Полісько-Столичному ресурсно-рекреаційному районі, подальшого розвитку набуватимуть круїзи по Дніпру, яхтинг, водний туризм, реконструкція закладів розміщення та інтенсифікація берегової забудови, зважаючи на прирічкове розташування району. [16, c. 92-93]

До найбільш розвинутих, перспективних та прибуткових видів туризму для столичного регіону, що зростають випереджаючими темпами, на сьогодні є:

культурно-пізнавальний туризм (10% загального потоку туристів);

активні види туризму (спортивний);

паломницький, релігійний ;

лікувально-оздоровчий туризм

сільський , зелений (екологічний) та інші [24]

Інвестиції, що надходять для розвитку туристичної галузі Полісько-столичного рекреаційного району, використовуватимуться в основному для реконструкції закладів розміщення та інтенсифікації берегової забудови.

Обсяг іноземних інвестицій недостатній порівняно із потребами економіки. Несприятливий інвестиційний клімат позначається на завданнях, які ставлять перед собою інвестори: мета переважної більшості з них полягає у якнайшвидшому отриманні прибутку, тому значна частина інвестицій укладається в торгівлю, сферу послуг, посередницьку діяльність.

Обсяг іноземних інвестицій для розвитку туризму даного району досить значний, проте проблемою району є те, що інвестиції розподіляються недоцільно та нерівномірно. Обсяг іноземних інвестицій Києва в економіку у 2011 році становив 2,9 млрд доларів, тобто у 1,6 раза більше за бюджет столиці, більшість цих коштів іде на розвиток транспортної галузі, зокрема, будівництво метрополітену, дорожньо-транспортних вузлів, спорудження медичних та освітніх закладів, створення нових робочих місць. [40]

У Придніпровсько-Донецькому рекреаційному районі подальшого розвитку набуватиме круїзне освоєння Дніпровського “рекреаційного коридору”, яхтинг, реконструкція та інтенсифікація берегової забудови (особливо це стосується приморських курортів). Це зумовлено приморським та прирічковим розташуванням району. [16, c. 93]

Враховуючи наявність унікальних природних та лікувальних факторів, розвиток інфраструктури відпочинку, лікування і туризму Придніпровсько-Донецького рекреаційного району є перспективними напрямками для залучення іноземних інвестицій. Питома вага іноземного капіталу в статутному фонді перевищує 50%. За результатами рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України район стабільно входить до групи регіонів-лідерів. Обсяг прямих іноземних інвестицій з розрахунку на душу населення становить $ 277,31. Проте найбільшим інтересом у іноземних інвесторів щодо вкладення капіталу користуються такі галузі, як: машинобудування (33,1%), металургія та обробка металу (30,3%), на розвиток туризму іде менше 4% всіх інвестицій.

Щодо інновацій у даному рекреаційному районі пропонується ввести нові види засобів розміщення, транспортних перевезень туристів, управління персоналом, готельного та ресторанного обслуговування, а також нові види туристичної реклами, щоб підняти низьку туристичну привабливість району. [7]

У Харківському рекреаційному районі прогнозується розвиток оздоровчої рекреації на берегах водосховищ Харківської області, а також помітна міграція рекреантів в інші, більш привабливі в ресурсно-туристському відношенні, райони.

Така міграція зумовлена незначним забезпеченням району рекреаційно-туристськими ресурсами. [16, c. 93]

Харківський рекреаційний район, володіючи значним потенціалом зростання в сфері культури і туризму, може посилити свої конкурентні переваги, застосувавши системний підхід в розробці стратегії розвитку регіонального кластера культури і туризму.

При цьому необхідно враховувати різні сценарії інноваційного розвитку галузі в цілому і на регіональному рівні.

Сформовані тенденції розвитку, що існують, ризики і можливості зростання дозволяють виділити 3 можливих варіанти інноваційного розвитку:

нарощування обсягів бюджетної фінансової підтримки культури і туризму на регіональному рівні без змін у механізмах цієї підтримки, що не вимагає законодавчих та інституційних змін, але може бути малоефективним;

інший варіант полягає в орієнтації не на бюджетні кошти, а переважно на позабюджетні джерела фінансування - спонсорів, меценатів, на власні доходи закладів та колективів, однак результативність цього підходу є обмеженою, оскільки він спрацьовує лише для окремих, ринково-орієнтованих ділянок сфери культури;

третій варіант поєднує позитивні елементи перших двох варіантів, а саме бюджетну підтримку культури (спрямованої, зокрема, на оновлення її матеріальної та технологічної бази) із стимулюванням благодійництва, меценатства, підприємницької активності культурно-мистецьких закладів, запровадженням нових, конкурсних і прозорих механізмів фінансування культурно-мистецьких проектів.

Пріоритетними напрямками є:

• модернізація послуг у сфері культури і туризму та розвиток кадрового потенціалу;

• стимулювання появи нових інноваційних організацій культури і туризму та вдосконалення роботи вже існуючих шляхом розвитку інвестиційних процесів;

• розширення взаємодії між учасниками Харківського регіонального кластера культури і туризму, інтеграція у всеукраїнський та світовий культурний процес.

Таким чином, основні положення обласних програм розвитку туризму і рекреації віддзеркалюють ресурсно-рекреаційні можливості тієї чи іншої території, які при їх реалізації можуть призвести до суттєвого пожвавлення регіональної економічної діяльності.

ВИСНОВКИ

рекреаційний регіоналізація турист столиця

Рекреаційна регіоналізація - вид окремого, галузевого поділу, суть якого полягає у виокремленні на певній території менших за рангом ієрархічних одиниць (відповідно до заданих критеріїв і характеру рекреаційного використання), що відображають тільки один аспект (рекреацію), і який базується на чистій теорії та методології.

На сьогодні існує кілька схем рекреаційної регіоналізації території України, запропонованих О. Бейдиком, П. Масляком, О. Шаблієм, А. Мокляком, М. Крачилом, І. Родичкіним.

За О. Бейдиком, в межах території України можна виділити такі ресурсно-рекреаційні райони: Причорноморський, Карпатсько-Подільський, Полісько-столичний, Придніпровсько-Донецький, Харківський.

На сучасному етапі позитивний імідж рекреаційних районів України як туристично привабливих регіонів характеризується тенденціями стрімкого зростання, якісно розвивається сектор туристичного бізнесу, а галузь туризму і курортів набуває дедалі вагомішого значення в соціально-економічному та культурному житті регіону.

До пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму і рекреації належать наступні: удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі туризму; забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць; розвиток в’їзного та внутрішнього туризму, сільського (зеленого), екологічного туризму; розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристському ринку; створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання; забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб. Забезпечувати збереження, відновлення та раціональне використання рекреаційно-туристських ресурсів України, які є чинником реалізації цих напрямів, покликані регіональні та інші програми розвитку туризму та рекреації.

В умовах обмеженості внутрішніх фінансових ресурсів вирішення проблеми забезпечення достатнього фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності вимагає пошуку перспективних його джерел, серед яких, - залучення банківського кредитування; активізація участі в цій справі приватного сектора; використання заощаджень населення. При цьому найперспективнішим напрямом є ефективне залучення корпоративного сектору економіки з відповідними державними гарантіями фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності.

Важливою проблемою є забезпечення курортного комплексу розвиненою інфраструктурою, яка б відповідала світовим стандартам, сприяла підвищенню його конкурентоспроможності. Її розвиток потребує вирішення територіально-функціональних, соціально-економічних, екологічних проблем і завдань.

Наявність унікальних природних лікувальних ресурсів, відомостей щодо їх сучасного стану, розвинутої інфраструктури, санаторно-лікувальних закладів становлять той базовий потенціал, на основі якого мають формуватись державні рішення щодо раціонального використання рекреаційних можливостей курортних територій, що обумовить подальший розвиток курортної галузі України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.       Волинський соціально-економічний район. [Електронний ресурс] Режим доступу: <#"703032.files/image001.gif">

ДОДАТОК 2

Співвідношення кількості відпочиваючих

ДОДАТОК 3

Порівняння кількості туристів, що скористались послугами туристичних фірм, у Львівській області

ДОДАТОК 4

Порівняння кількості туристів столиці України

ДОДАТОК 5

Частка іноземних туристів у Придніпровсько-Донецькому рекреаційному районі