Зміст
Вступ
Розділ 1. Місце і роль АСЕАН в світовому господарстві
.1 Загальні відомості про АСЕАН
.2 Етапи розвитку Асоціації
Розділ 2. Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН
.1 Динаміка зовнішньої торгівлі країн АСЕАН
.2 Перспективи розвитку інтеграційних процесів АСЕАН
Розділ 3. Поточний стан відносин України з АСЕАН та перспективи їх розвитку
.1 Сучасний розвиток економічних зв'язків України з країнами АСЕАН
.2 Пріоритети розвитку відносин України з АСЕАН
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми дослідження. В даний час АСЕАН стала однією з найбільш авторитетних організацій багатопрофільного співробітництва не тільки в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, але і в світі, й вирізняється динамічним розвитком.
За роки свого розвитку Асоціація набула унікального досвіду колективної розробки спільної лінії поведінки на міжнародній арені, а також практики спільного пошуку шляхів вирішення внутрішніх проблем на основі принципів консенсусу, взаємодопомоги, консультацій, довіри, толерантності, врахування інтересів всіх сторін. У результаті АСЕАН перетворилася на базову структуру багатостороннього регіонального співробітництва, що відіграє ключову роль в основних механізмах політичної та економічної взаємодії в АТР, організацію, яка у своєму внутрішньому розвитку впритул наблизилася до реального втілення висунутого нею гасла «Єдність в різноманітті».
З самого початку програмна установка Асоціації полягала в забезпеченні економічного зближення країн-членів, створення зони вільної торгівлі, реалізації спільних промислових та інших багатосторонніх проектів. Крім прискорення розвитку та підвищення рівня добробуту, мета при цьому переслідувалася ще й та, щоб зменшити залежність від позарегіональних держав та ринків. При цьому плани субрегіональної інтеграції не служили і не могли служити антитезою більш широким східноазіатським і пантіхоокеанским схемам з огляду на те, що відсутня достатня ступінь економічної взаємодоповнюваності асеанівської шістки (якщо мати на увазі "старих", тобто первинних членів організації). Певний парадокс полягав у тому, що справжніми інтеграторами асеанівскої зони виступили транснаціональні корпорації Заходу і Японії, які в набагато більшому ступені, ніж національні промислові кола, зацікавлені у демонтажі внутрішньорегіональних бар'єрів.
АСЕАН - це зона стабільного застосування капіталу як в підприємницькій, так і позичкової формі. До того ж в Сінгапурі розташований один з найбільших світових центрів позичкового капіталу, що має велике значення для всієї Асоціації. І, нарешті, АСЕАН - це найбільш життєздатна в Азії економічна група, що витримала перевірку часом і має гарні перспективи розвитку.
Зрушення у зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних відносинах АСЕАН відбувалися в умовах швидкої інтернаціоналізації світової економіки і посилення взаємозалежності.
За час існування АСЕАН вигляд країн, що входять в угруповання, сильно змінився, підвищилася і їхня роль у світовій економіці. Але країні, глибоко втягненій в міжнародний поділ праці, постійно доводиться підтверджувати своє право на участь в ньому. Це не тільки джерело подальшого соціально-економічного прогресу, а й передумова можливих зривів і криз. Навіть найбільш "просунуті" периферійні країни значно поступаються Заходу за рівнем розвитку продуктивних сил, науково-технічного потенціалу, продуктивності праці. А в даний час саме цими параметрами визначаються вигоди, які отримують країни від участі в міжнародному поділі праці. Незважаючи на економічні успіхи, в АСЕАН все ще гостро стоять проблеми ліквідації бідності, безробіття, вдосконалення розподільчих механізмів.
Проте існують потужні зовнішні сили, що стимулюють розвиток Асоціації. Серед них нове утворення, що отримало назву "АСЕАН плюс три" (Китай, Японія, Південна Корея). «Правила гри» в регіональному співробітництві змінюються, оскільки динаміка розвитку регіону змінилася. Китай і Японія є великими державами, що мають різні погляди на майбутнє і різні амбіції.
Другою потужною зовнішньою силою є глобалізація. Країни АСЕАН та підприємства цих країн зрозуміли, що глобалізація впливає на економіку, фінансовий сектор і валюти їхніх країн. Вони більше не можуть забезпечити захист своїх підприємств на внутрішньому ринку. Більшість успішних компаній працюють в міжнародному масштабі. Щоб вижити і процвітати, недостатньо займати сильну позицію в окремій країні або окремому регіоні, такому як АСЕАН.
Третьою потужною зовнішньою силою є Китай. КНР поставила світовий рекорд економічного зростання, і її вплив на АСЕАН величезний. Це, з одного боку, добре для АСЕАН, оскільки Китай є економічним локомотивом регіону і багатим ринком, а з іншого - погано, оскільки зростає економічна конкуренція.
Саме тому проблема розвитку АСЕАН в умовах глобалізації вимагає постійних досліджень, представляючи велику теоретичну і практичну значущість в сучасних міжнародних відносинах.
Економічні та політичні проблеми, що стосуються АСЕАН, знайшли відображення в цілому ряді робіт як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Різнім аспектам розвитку АСЕАН присвятили свої роботи такі вітчизняні автори, як Б.М. Гончар, Є.Є. Камінській, С.В. Пронь, Л.О. Лещенко, О.В. Шевчук, С.О. Шергін.
Метою курсової роботи є дослідження товарної та територіальної структури зовнішньої торгівлі країн АСЕАН. Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:
визначити місце та роль АСЕАН у системі світогосподарських зв'язків;
розглянути тенденції зовнішньої торгівлі країн АСЕАН, її динаміку та структуру;
оцінити перспективи співпраці України та АСЕАН.
Об'єкт дослідження - АСЕАН, як регіональна організація.
Предмет дослідження - зовнішня торгівля АСЕАН в умовах глобалізації.
Методологічну основу дослідження
становлять такі традиційні методи, характерні для вивчення міжнародних
відносин, як, наприклад, метод історичних аналогій, метод порівняльного
аналізу. Автором був використаний також системний підхід до міжнародних
відносин.
Розділ 1. Місце і роль АСЕАН в
світовому господарстві
.1 Загальні відомості про АСЕАН
Асоціація держав Південно-Східної Азії (англ. Association of Southeast Asian Nations, ASEAN, АСЕАН) - це геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 краïн, розташованих в Південно-Східній Азіï.
Організація була створена 8 серпня 1967 року Філіпінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром та Тайландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Пізніше до них приєднались Бруней, Камбоджа, Лаос, М’янма і В’єтнам. Проте сам союз був закріплено на папері у вигляді Договору про дружбу та співробітництво АСЕАН в Південно-Східній Азіï лише в 1976 році на Балі [5, 118].
Батьками-засновниками АСЕАН вважають цих міністрів іноземних справ: Адам Малік з Індонезіï, Нарцисо Рамос з Філіпін, Абдул Разак з Малайзіï, С.Раджаратнам з Сінгапуру та Танат Хоман з Таïланду.
Ціль створення даної асоціації - сприяння соціальному й економічному розвитку країн-членів асоціації, співробітництво в промисловості й сільському господарстві, проведення науково-дослідних робіт.
В 1976 р. на першій нараді керівників країн-членів АСЕАН були прийняті Договір про дружбу й співробітництво в Південно-Східній Азії й Декларація АСЕАН - основні документи, якими керується асоціація у своїй діяльності. Декларація АСЕАН проголошує, що країни, що входять в асоціацію, будуть займати загальну позицію по найважливіших питаннях і проблемам регіональних і світових економічних відносин. Були створені відповідні керівні й виконавчі органи, спеціалізовані установи. Найвищим органом АСЕАН є саміт лідерів (глав держав та урядів) краïн-учасниць, який проводиться щорічно починаючи з 2000 року. Саміт триває 3 дні і супроводжується зустрічами з партнерами по регіону. Повсякденне керування роботою організаціï виконує постійний комітет в складі міністра зовнішніх справ поточноï краïни-голови та послів інших краïн-учасниць. Постійний секретаріат розташований в Джакарті. На чолі секретаріату стоïть Генеральний секретар. В листопаді 2011 року цю посаду займав колишній міністр зовнішніх справ Таïланда Сурин Питсуван. Робота Асоціації ведеться в 29 комітетах та 122 робочих групах. Щорічно в АСЕАН проводиться понад 300 заходів та зустрічей. Також відповідно до прийнятих документів передбачалося створення зони вільної торгівлі АСЕАН до 2011 р., поглиблення співробітництва через поширення його на такі сфери, як безпека, фінанси, телекомунікації, туризм, навколишнє середовище, сільське господарство, транспорт і охорона здоров'я [8, 213].
Населення краïн АСЕАН перевищує 500 млн. чоловік, загальна площа краïн ставновить 4,5 млн. км2, а валовий внутрішній продукт - більше 737 млрд. доларів США [1, 5].
Специфіка діяльності АСЕАН
визначається тим, що її учасниці фактично є одночасно членами інших
регіональних об'єднань, а також наявністю двосторонніх договірних зобов'язань
між АСЕАН і США. Також слід зазначити, що АСЕАН являє собою на даний час
найефективнішу структуру в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.
.2 Етапи розвитку Асоціації
Шлях, яким пройшла Асоціація країн Південно-Східної Азії з часу свого заснування в 1967 р. у складі п’яти держав - Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду та Філіппін до сьогоденної “десятки” (в 1984 р. до них приєднався Бруней, в 1995 - В’єтнам, у 1997 - Лаос і М’янма, в 1999 р. - Камбоджа), є прикладом складного випробування регіональної спільності в процесі розвитку економічної інтеграції та забезпечення політичної стабільності.
У рік свого 25-ти річного ювілею (1992 рік) країни-члени АСЕАН підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі (АФТА) упродовж наступних 15 років. У 1996 р. було прийнято Нову схему індустріального співробітництва АСЕАН (АІКО); в 1997 р. прийнято програму “АСЕАН - бачення в 2020 р.: партнерство за умов динамічного розвитку”; в 1998 р. - Рамкову угоду про створення зони інвестицій АСЕАН (АІА). На 6-му саміті країн АСЕАН у грудні 1998 р., щоб якнайшвидше подолати наслідки фінансової кризи, була поставлена нова мета - створити АФТА в 2002-2003 рр. на основі зниження митних зборів до 0-5%. Повну ліквідацію митних тарифів планувалося здійснити до 2013 р. для шістки найрозвиненіших країн-членів АСЕАН і до 2015 - для четвірки інших. Головна мета АФТА - підвищення конкурентоспроможності країн-членів шляхом усунення торговельних бар’єрів, зростання інвестиційної привабливості держав АСЕАН і досягнення економічної ефективності в регіоні [8, 215].
Цільові напрями АФТА включають:
скорочення ставок ввізного мита до 0-5% на промислову та сільськогосподарську продукцію, за виключенням продукції нафтохімії, автобудування та металургії;
впровадження Загального ефективного преференційного тарифу (СЕПТ);
гармонізацію національних стандартів відповідно до міжнародних норм;
ліквідацію кількісних обмежень у взаємній торгівлі промисловими товарами;
введення принципу взаємного визнання щодо сертифікатів якості;
координацію макроекономічної політики [1, 8].
Стосовно оцінки економічних успіхів АСЕАН слід зазначити що результати були не досить успішними. Слабкими місцями АСЕАН були неузгодженість політичних курсів, високий рівень суперництва та конфліктність інтересів. За останнє десятиріччя Асоціація спромоглася лише на скромний прогрес в економічному співробітництві та створенні численних інституцій без будь-яких наднаціональних функцій. Характеризуючи АСЕАН з позицій теорії регіональної інтеграції, філіппінський дослідник Ренато Круз де Кастро кваліфікує Асоціацію як “сердечний союз” (entente cordiale).
У 2002 р. країни формату АСЕАН+3 (країни АСЕАН + Китай, Японія та Південна Корея) домовилися про проведення політики „діалогу” на рівні міністрів фінансів один раз на рік і на рівні заступників міністрів для узгодження заходів у галузі фінансової політики. В листопаді того самого року на саміті АСЕАН у Камбоджі Китай і країни Асоціації підписали Рамкову угоду про створення до 2013 року найкрупнішої в азійському регіоні зони вільної торгівлі. Нова економічна угода в регіоні, безумовно, відповідає інтересам країн АСЕАН.
У 2003 р. під час проведення 9-го саміту АСЕАН Японія уклала з нею Рамкову угоду про всебічне економічне співробітництво, а Китай (разом з Індією) офіційно приєднався до Договору про дружбу і співробітництво, підписаного країнами АСЕАН ще в 1976 році (Балійська угода). З боку АСЕАН було висловлено побажання встановити аналогічні відносини з Росією, Японією і Південною Кореєю, щоб “перетворити Східну та Південно-Східну Азію на регіон миру, стабільності, дружби та співробітництва як умову для забезпечення сталого розвитку ” [1, 9].
На думку багатьох дослідників даної проблематики, окрім позитивних моментів в утворенні та діяльності нового формату АСЕАН+3 існують і не зовсім чіткі відповіді на деякі питання, при чому з боку самих країн-членів. По-перше, чи здатне нинішнє покоління японської еліти вивести свою країну із тривалої рецесії? По-друге, чи зможе Китай мінімізувати те зростання напруги в суспільстві, яке супроводжує активну модернізацію і при незначних прорахунках політичного керівництва розв’язується соціальним вибухом? Нарешті, чи об’єднається в майбутньому Корея? Очевидно, що відповіді на ці запитання мають для повномасштабної реалізації проекту АСЕАН+3 принципове значення.
З іншого боку, існує чимало складних проблем, розв’язанням яких мають зайнятися самі члени АСЕАН. Перше місце серед них посідають кризи національної державності в Камбоджі і М’янмі, які набувають там хронічного характеру, а також в “старих” країнах АСЕАН, які мають значний досвід суспільної модернізації, - в Індонезії і на Філіппінах. Характерно, що навіть у країнах зі стабільною соціально-економічною системою, “асеановську” модель інтеграції необхідно корегувати за допомогою партнерських зв’язків держави з елементами громадянського суспільства.
Наприкінці 2005 р. Азійський банк розвитку повідомив, що з березня 2006 р. у країнах АСЕАН, а також Китаї, Південній Кореї та Японії з’явиться єдина, але поки ще віртуальна валюта - АКЮ (ACU - Asian Currency Unit), яка є аналогом європейському ЕКЮ (ECU - European Currency Unit). При визначенні курсу АКУ враховуватимуться ступінь участі національної валюти в міжнародних розрахунках, розмір ВВП і обсяг зовнішньої торгівлі кожної країни з угрупованням АСЕАН+3 [16, 42].
Загалом країнам Азії доцільно обрати зразком для наслідування Єврозону і зробити своєю метою створення єдиної валюти і єдиного монетарного простору. Поява AКЮ стане першим кроком у цьому напрямі та може привести до значної координованості валютних курсів у регіоні. У такий спосіб країни рухатимуться курсом створення спільного економічного простору, що вже апробований ЄС. Президент Азійського банку розвитку Харухіко Курода зазначив, що випуск азійської валютної одиниці АКЮ сприятиме розвитку азійського ринку цінних паперів і зміцнить ринок капіталів з метою зменшення впливу зовнішніх факторів.
Цілком імовірно, що саміт міністрів фінансів країн АСЕАН, Китаю, Японії та Південної Кореї стане аналогічним саміту провідних промислових країн світу (G7) і координуватиме грошову політику та валютний курс 13-ти країн регіону. Проте, говорити про введення в обіг єдиної для азійських країн валюти дещо завчасно. Йдеться лише про створення зведеного статистичного індексу, який не виконуватиме функцій грошей. Досвід Європейського Союзу щодо створення євро показав, що потрібно тривалий час і ретельна підготовка (ЄС знадобилося близько 20 років) для запровадження подібної валютної одиниці [18, 73].