Курсовая работа (т): Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН

Порівняння основних показників АСЕАН з показниками інших регіональних угруповань свідчить про її суттєве відставання за обсягами ВВП і торгівлі, але АСЕАН має значні переваги за чисельністю населення та темпами зростання ВВП, що відображає її сильний регіональний потенціал.

Інтеграція з міжнародними ринками товарів і послуг значно посилилась із другої половини 80-х років XX ст., і країни Південно-Східної Азії почали відчувати перевагу глобалізації. З кінця 90-х років XX ст. офіційні ініціативи АСЕАН були направлені на зміцнення відносин із країнами-сусідами та посилення внутрішньо регіональної інтеграції.

Частка АСЕАН (1,5%) у світовій торгівлі є низькою, хоча в динаміці вона зросла більше ніж удвічі. АСЕАН+3 (Японія, Китай, Південна Корея) демонструє значно вищу питому вагу (5,8%), за 2000-2014рр. вона підвищилася майже вдвічі. У загальному обсязі торгівлі регіону на АСЕАН припадає 26%, на АСЕАН+3 - 29%, але в динаміці їх частка зростала значно повільніше - відповідно в 1,4 та 1,1 раза, що свідчить про посилення взаємозалежності всередині інтеграційного угруповання та розширення торговельних зв'язків із найвпливовішими країнами-сусідами [22, 88].

Інший шлях лібералізації торгівлі полягає в утворенні експортно-технологічних зон, у яких експортери чи виробники експортної продукції можуть отримати переваги від вільної торгівлі на імпорт товарів. Ці зони не лише сприяють збільшенню обсягів торгівлі, а й пропонують стимули для іноземних виробників у вигляді податкових канікул для залучення експортоорієнтованих прямих іноземних інвестицій ПІІ) - Причому більшість країн Східної Азії із середини 80-х років XX ст. пом'якшили політику залучення таких інвестицій на державному рівні.

Лібералізація ПІІ розпочалася зі створення в АСЕАН інвестиційної зони в 1998 р., яка забезпечує та координує інвестиційне співробітництво, доступ до ринків і національний режим усіх галузей. Незважаючи на те що лібералізація ПІІ, як і торгівлі, супроводжувалася загостренням регіональних та глобальних суперечностей, багато країн Східної Азії у 80-90-ті роки XX ст. підписали двосторонні інвестиційні договори щодо стимулювання ПІІ.

Сукупна кількість таких договорів за період 1990-2002 рр. збільшилася з 33 до 418; найбільше з них припадало на Китай (107), Малайзію (67), Південну Корею (62) та Індонезію (56). Загалом у світі станом на 2002 р. було підписано 2181 двосторонній інвестиційний договір, у т. ч. країнами, що розвиваються, - 1745, що відповідно у 12,1 і 10,8 раза більше порівняно з 1980 р. Як правило, такі договори передбачали лібералізацію режиму ПІІ та їх захист.

Важлива роль у формуванні зони вільної торгівлі та інвестиційної зони АСЕАН належить двостороннім відносинам між Японією та Сінгапуром, які були оформлені комплексним договором у 2002 р. Він охоплює не лише лібералізацію руху товарів та послуг, а й торговельну, інвестиційну допомогу та економічну кооперацію [18, 81].

Азійська криза прискорила розвиток інвестиційних процесів у АСЕАН. Із 1998 р. основна увага її учасників приділена створенню сприятливого інвестиційного клімату в регіоні та підтриманню конкурентоспроможності товарів за рахунок зняття інвестиційних бар'єрів і лібералізації інвестиційної політики на основі підписання договорів. Водночас, якщо порівняти розвиток інвестування й торгівлі, то реалізація інвестиційних ініціатив здійснюється відносно повільно.

2.2 Перспективи розвитку інтеграційних процесів АСЕАН

Великі розміри ринку АСЕАН і кількість споживачів, а також його економічний потенціал є привабливими для інвесторів з огляду на можливість отримання прибутку. Однак важливе значення має те, чи інтеграція принесе стабільність і конкурентоспроможність регіону.

Саме тому поточний стан інтеграційних процесів у Південно-Східній Азії залежить від розв'язання таких основних проблем:

слабкість інституціональної основи для імплементації різних ініціатив;

відставання макроекономічних та монетарних координаційних заходів від інших форм кооперації і недостатня стабільність у регіоні;

відірваність регіональної інтеграції і внутрішніх реформ один від одного [22, 86].

Надходження ПІІ в Східну Азію сприяє регіональній економічній інтеграції. Основними інвесторами цього регіону є корпорації промислово розвинутих країн. Майже 56% обсягу ПІІ АСЕАН, який у 2014 р. загалом становив 63,3 млрд доларів США, було залучено із ЄС, Японії та США. Серед учасників АСЕАН за 2014 р. період найбільша частка залучених ПІІ із усіх джерел припадала на Сінгапур (40,0%), Таїланд (17,8%) і Малайзію (13,3%). Характерно, що економічні інтереси ЄС-15, США та Японії щодо експорту ПІІ зосереджені в економіці Сінгапуру, Малайзії та Таїланду.

Збільшуються ПІІ Китаю в економіку АСЕАН, переважно в обробну промисловість та фінансовий сектор Сінгапуру, В'єтнаму, Малайзії, загальний обсяг яких у 2000-2014 рр. становив понад 3 млрд доларів США. У ці самі галузі за цей період активно надходили ПІІ з Гонконгу (3,6 млрд доларів США) і Тайваню (4,7 млрд доларів США). Загалом із зовнішніх та внутрішніх джерел у економіку країн - учасниць АСЕАН - було залучено 417,5 млрд доларів США ПІІ за 2000-2014 рр., із них 78% припадало на Сінгапур, Таїланд і Малайзію.

Надходження ПІІ до країн Східної Азії, у т. ч. до АСЕАН, були нерівномірними, що зумовлено такими чинниками: коротким періодом стагнації кінця 80-х - початку 90-х років XX ст., пов'язаної з економічним спадом у світі; фінансовими кризами 1997-1998 рр. та 2007-2011 рр.; погіршенням світової економічної кон'юнктури на початку XXI ст.; наслідками терористичних актів у США (2001), що спричинило зниження обсягів інвестицій.

Особливість розширення інвестиційної зони АСЕАН полягає в перерозподілі ПІІ між країнами - учасницями Асоціації (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Частка країн АСЕАН у взаємних ПІІ, 2014 р. [21, 61]

Так, у внутрішньорегіональному розподілі ПІІ АСЕАН, залучених із джерел його учасників, у 2014 р. переважали частки Малайзії - 40,1%, Таїланду - 27,0% та Індонезії - 11,7%, які були найбільшими імпортерами. Обсяг внутрішньорегіональних ПІІ АСЕАН у 2014 р. становив 9,5 млрд доларів США.

Найбільшими експортерами ПІІ всередині АСЕАН є Сінгапур - 76,1% та Малайзія - 11,5%. На ці дві країни припадало 87,6% всього внутрішньорегіонального експорту ПІІ АСЕАН, що, у свою чергу, свідчить про нерівномірність економічного розвитку країн - учасниць цього інтеграційного об'єднання.

Важлива умова надходження ПІІ в Східну Азію полягає в рефінансуванні прибутку від операцій філій ТНК за кордоном.

Відповідно до даних МВФ, частка реінвестицій у доходах від використання ПІІ у Гонконгу, Китаї та Філіппінах у 2014 р. становила 30-50%. Така висока частка забезпечувалась, по-перше, діяльністю ТНК у цих країнах, де функціональне використання ПІІ створювало прибуток для реінвестицій; по-друге, усталеними сприятливими умовами для бізнесу, які гарантували перспективу привабливості реінвестування.

Іншим способом розширення обсягу інвестицій є процеси транскордонних злиттів і поглинань (ЗІП), ініційовані корпораціями розвинутих країн. Для Східної Азії ці процеси посилилися після фінансової кризи 2011 р., а вартість ЗІП збільшилася з 16,7 млрд у 2011 р. до 31,7 млрд доларів США у 2014 р. Частка ЗІП в обсязі ПІІ країн Східної Азії збільшилася з 18% до 34% [20, 42].

Розширенню зовнішньої торгівлі та зростанню ПІІ в Східній Азії сприяють дві групи факторів. Найважливішими є внутрішні фактори, пов'язані з лібералізацією торговельного й інвестиційного режимів і вдосконаленням макроекономічного середовища, яке забезпечує відносно стабільний рівень цін, передбачувану бізнесову сферу, підтримку приватного сектору, добре розвинуту інфраструктуру, кваліфіковану, але відносно низькооплачувану робочу силу. До зовнішніх факторів належать суттєвий перегляд валютних курсів, особливо єни та долара в середині 80-х років XX ст. (подорожчання валют у нових індустріальних економіках щодо американського долара спричинило вивезення ПІІ із цих країн до інших держав Східної Азії); прискорений прогрес інформаційних технологій, який полегшив торгівлю та рух ПІІ завдяки зменшенню вартості зв'язку; зростання конкуренції між ТНК, частково пов'язане з політичною лібералізацією та дерегуляцією у багатьох країнах, що сприяло їхній глобальній діяльності і тим самим розширенню торгівлі та ПІІ.

Отже, Південно-Східна Азія є одним із найдинамічніших регіонів світу, її багатий досвід внутрішньорегіональної інтеграції є основою для майбутньої інтеграції в глобальну економіку.

Інтеграційний потенціал АСЕАН демонструє усталену тенденцію до зростання на основі використання переваг внутрішньо регіональної кооперації та поглиблення економічних зв'язків із країнами-сусідами.

Основними завданнями АСЕАН на перспективу є завершення формування зони вільної торгівлі, поліпшення інвестиційного клімату та посилення інвестиційного потенціалу, розбудова інституціональних структур.

Розділ 3. Поточний стан відносин України з АСЕАН та перспективи їх розвитку

.1 Сучасний розвиток економічних зв'язків України з країнами АСЕАН

На перший погляд, Україна має мало спільного з далекими країнами-членами АСЕАН. Однак нині постійно зростає інтерес, зумовлений глобалізацією, до інтеграційних процесів в інших регіонах світу, зокрема на Південному Сході Азії. Урядові експерти, численні приватні компанії вивчають політико-економічні процеси та інвестиційно-торговельні можливості цього регіону.

Як відомо, відносини України з країнами Південно-Східної Азії регулюються такими законодавчими актами, як "Основні напрями зовнішньої політики України", що введені в дію Постановою Верховної Ради України ще у 1993 р., а також відповідними концепціями українсько-азійського співробітництва, розробленими МЗС за участю його закордонних установ. Лейтмотивом усіх нормативних, і тим паче директивних, та інформаційно-аналітичних документів була безперечна константа - реальна, невідворотна перспектива переходу світового центру економічного розвитку до Азійського регіону, зокрема Південно-Східної Азії.

Розташування України на межі двох великих цивілізаційних просторів - європейського й азійського - було і є одним із визначальних факторів її політичного та економічного розвитку. Зазначене вище потрібно враховувати під час формування національної системи бірегіональних (Європа - Азія) пріоритетів, реалізації національних інтересів та у пошуку шляхів подолання труднощів становлення України як європейської держави. Своєю чергою, їх чітке визначення, консолідація базових національних інтересів є найважливішими передумовами сталого економічного розвитку України. У більшості випадків геополітичні пріоритети ґрунтуються на базових цінностях суспільства, таких як економічний добробут, розвиток, а також таких параметрах, як міжнародне середовище, зокрема, геополітичне, історичний досвід тощо.

Розроблення довготермінової програми співробітництва України з країнами Південно-Східної Азії з визначенням пріоритетів співробітництва та конкретних заходів сприяло б збалансуванню торговельно-економічного співробітництва між ними та значному підвищенню обсягів торгівлі. Як видно з табл.3.1 і рис.3.1, показники експорту України в країни Азії з 2012 р. по 2014 р. істотно знизились. У 2014 р. спостерігалось збільшення експортованих поставок, порівняно з 2012 р., тільки з Китаєм та Японію [23].

Для розуміння необхідного типу зовнішньої політики, потрібна для умов України, варто передусім звернутися до сучасних тенденцій геополітики, які переживають глибокі трансформації - ці зміни стосуються світового порядку і є своєрідною реакцією на внутрішньополітичні процеси в багатьох, насамперед провідних, державах.

Таблиця 3.1

Показники експорту України в країни Азії у 2012-2014 рр. [23]

Рис. 3.1 Динаміка експорту України до країн Азії, 2012, 2014 рр. [23]

Сьогодні практично всі країни втягнуті в процес формування ефективної моделі майбутньої архітектури світу, пов'язаної зі становленням нового багатополярного світового порядку. Йдеться про актуальне завдання зі створення такої системи міжнародних відносин, яка здатна підвищити керованість процесами світового розвитку загалом й одночасно гарантувати надійну безпеку кожному члену міжнародної спільноти. Тому немає іншого вибору, крім як змінити геополітичну структуру світу, щоб охопити цими змінами більшу кількість сучасних демократичних держав і, цим самим, відкрити шляхи для широкого міжнародного співробітництва.

Очевидно, що зовнішньополітичний курс України необхідно максимально адаптувати до нового багатополярного світу, а отже, відмовитися від застарілого уявлення про єдиний центр сили, на який потрібно було б орієнтуватися. Зауважимо, що в умовах зміни міжнародних відносин від одно- до багатополярного формату нового наповнення набуває концепція багатовекторності. Її характерна особливість - чіткіше сприйняття різноманіття сучасного світу, в якому уряди так званих нових демократій наполягають на ширшому представництві власних інтересів на світовій арені і, з огляду на це, будують свої зовнішню політику [13, 198].

Водночас, було б не зовсім правильно вважати, що лише вигідне геополітичне розташування України автоматично принесе їй необхідні стратегічні, економічні та політичні дивіденди. Переваги потрібно вміти ефективно використовувати для ведення активної зовнішньої політики, щоб внаслідок стати визнаним партнером у новій системі міжнародних відносин. Незважаючи на ставлення громадян України до цієї проблеми, потенціал країни містить необхідні передумови для досягнення зазначеної мети [11, 204].

Європейський статус України утруднює її можливості безпосереднього користування перевагами азійської регіональної інтеграції - пільговим інвестиційним, митним і торговим режимом, що поширюється на країни Південно-Східної Азії відповідно до угоди про вільну торгівлю АСЕАН (АФТА). Водночас, азіатсько-тихоокеанський вектор у контексті реалізації наших економічних інтересів має низку переваг. По-перше, розвиток співробітництва з провідними країнами АСЕАН і АТЕС не матиме для України наслідків асиметричної залежності. По-друге, отримати практичну віддачу від такого співробітництва можна в найкоротший термін. Нарешті, цей вектор здатний виконувати важливу функцію балансування зовнішньополітичних пріоритетів України в рамках міжнародної системи, що тяжіє до мультиполярності.

Набуття впливових партнерів важливе не тільки для диверсифікації економічних зв'язків України. Потрібно враховувати, що АСЕАН із її півмільярдним населенням стає природним балансом головних "гравців" в АТР - Китаю, США, Японії і, можливо, Росії, із якими Україна зацікавлена підтримувати стабільні партнерські відносини.