Курсовая работа (т): Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН

Відтак, за всіма параметрами та тенденціями економічний розвиток східноазійського регіону дедалі більше орієнтується на Китай. Якщо взяти до уваги активну участь Китаю в АТЕС, співробітництво за формулою АСЕАН+3, а також членство в СОТ, то перетворення його на могутній центр економічної сили в регіоні є незаперечним фактором. В цілому сьогоднішній Китай позиціонує себе як сила, що набуває глобальної ваги. На регіональному рівні Японія розглядає Китай як конкурента в питаннях інтеграційної економічної взаємодії з країнами АСЕАН і як загрозу інтересам США в Східній Азії. З іншого боку, Токіо бачить у Китаї джерело регіональної стабільності - як, наприклад, роль Китаю в урегулюванні північнокорейської ядерної проблеми або ж у боротьбі з тероризмом, піратством тощо. Однак, суттєвим фактором, який зміцнює двохсторонні відносини, є економічна взаємозалежність двох держав та їх спільна зацікавленість у збереженні стабільності в Східній Азії.

Розділ 2. Основні тенденції зовнішньоторговельної стратегії АСЕАН

.1 Динаміка зовнішньої торгівлі країн АСЕАН

Економічна інтеграція в АСЕАН розпочалась із виробничого співробітництва. Група експертів ООН на чолі з О. Робінсоном запропонувала 13 проектів створення спільних промислових підприємств у галузі машинобудування й хімічної промисловості для зацікавлених країн-учасниць, які були схвалені Асоціацією. Мета реалізації цих проектів - максимальне використання власних природних ресурсів і забезпечення задоволення потреб країн-учасниць у продовольстві, сировині, деяких видах готової промислової продукції за рахунок поділу праці. Однак проекти було виконано лише частково через взаємні фінансові труднощі. Вони завершилися створенням двох заводів з виробництва мінеральних добрив в Індонезії та Малайзії. На двосторонній основі, за рахунок залучення приватного капіталу, в АСЕАН було побудовано спільний агропромисловий комплекс Сінгапуру і Таїланду на таких умовах поділу праці: Сінгапур здійснює поставки сільськогосподарських машин, хімічної продукції, а Таїланд вирощує рис, кукурудзу, овочі, добуває морепродукти.

Важливого значення для подальшого розвитку промислової кооперації набуло рішення про формування зони преференційної торгівлі АСЕАН (1977), незважаючи на те що преференції поширювались на невелику кількість товарів (20, пізніше 71), які не переважали у взаємному товарообігу країн (їхня питома вага становила менше 5%). Ця форма інтеграційних зв'язків стала поштовхом до поступового формування зони вільної торгівлі АФТА [20, 31].

Основним інструментом реалізації ідеї створення зони преференційної торгівлі стала Угода про єдиний ефективний преференційний тариф (Common Effective Preferential Tariff - CEPT). АФТА (початок дії - січень 1993) охоплює усі види промислової і сільськогосподарської продукції з різними термінами завершення лібералізації і збереження вилучень (п. 2-3 положень СЕРТ) [18, 73].

Відповідно до положень СЕРТ усі товари поділено на такі групи:

) товари, рівень тарифів на які підлягає зниженню за прискореним чи звичайним графіком (фармацевтична продукція, дерев'яні меблі, цемент, рослинні масла, мінеральні добрива, продукція зі скла та кераміки, електроніка, ювелірні вироби, текстиль, пластмаса, целюлоза, мідні катоди, дорогоцінне каміння та вироби з нього, гумові та шкіряні вироби);

) товари, що не підлягають лібералізації, бо є важливими для забезпечення інтересів національної безпеки, захисту суспільної моралі, життя й здоров'я людей, флори, фауни, а також становлять художню, історичну й археологічну цінність (1036 позицій - 1,61% усіх товарних позицій СЕРТ);

) товари, які не підлягають лібералізації тимчасово, оскільки зниження тарифів на них протягом 7 років не є доцільним через внутрішньоекономічні причини (9674 позиції- 15,04% СЕРТ у 2000 р.; надалі планується поступове зменшення переліку цих товарів);

) сільськогосподарська сировина - т. зв. чутливі товари, які спочатку були повністю виключені зі схеми СЕРТ. Однак у 1995 р. було визначено особливі умови зниження тарифів на різні групи цих товарів. Для шести основних країн АСЕАН установлено термін лібералізації торгівлі в цій групі - 2013 р., для В'єтнаму - 2013 р., для Лаосу і М'янми - 2015 р., для Камбоджі - 2018 р. [1, 95]

У Договорі про торгівлю товарами визначено, що імпортне мито на товари першої групи буде знято для АСЕАН-6 до 2013 р., для АСЕАН-4 - до 2015 р. (за винятком деяких товарів). Для товарів другої групи встановлене поетапне зменшення імпортного мита з кінцевою датою зняття - 2013 р., а для третьої групи -2015 р. Четверта група товарів має свої особливості поступового зниження та зняття імпортного мита від 5 до 0%: 2013 р. - для АСЕАН-6, 2013 р. - для В'єтнаму, 2015 р. - для Лаосу і 2017 р. - для Камбоджі (термін лібералізації скорочено на один рік). Незважаючи на графік, для В'єтнаму імпортне мито на цукор буде знижено від 5 до 0 % вже у 2013 р. [17, 135]

Зниження тарифів на торгівлю усередині блоку не захищає від впливу дезінтегруючих чинників (юридично оформлені зобов'язання, економічна нерівність країн, обмеження на пересування робочої сили тощо), а також не може розв'язати проблем зовнішньої торгівлі АСЕАН. Однак упровадження безмитної торгівлі в межах Асоціації, за оцінками експертів, стимулює надходження іноземних інвестицій для виробництва й подальшого експорту товарів до країн-учасниць.

До створення АСЕАН торгівля між її учасниками була несуттєвою, але завдяки успішному застосуванню схеми СЕРТ вона збільшилася з 43,7 млрд доларів США у 1993 р. до 879,3 млрд доларів США у 2014 р., що свідчить про зміцнення співробітництва та розширення інтеграційних зв'язків (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Економічні показники країн АСЕАН у 2014 р. [18, 75]

Найбільша частка у внутрішньорегіональному експорті АСЕАН у 2014 р. припадала на Сінгапур - 42,0%, Малайзію - 20,9% і Таїланд - 16,4%. За 2000-2014 рр. частка експорту всередині АСЕАНзбільшилася лише з 24 до 27,6% загального експортного обсягу учасників Асоціації. Це пояснюється розвитком двосторонніх зовнішньоторговельних зв'язків поза Асоціацією і нижчим економічним потенціалом нових учасників АСЕАН (Камбоджі, Лаосу, М'янми та В'єтнаму). Сільське господарство донині є провідною галуззю економіки Камбоджі, Лаосу та М'янми: його питома вага у структурі ВВП становить від 40 до 50%, а зайнятість у цій галузі сягає 70-80% населення. Основними продуктами їхнього експорту є рис і цукор. Серед інших експортних товарів - морські продукти, лісоматеріали, нафтопродукти. Особливістю сучасної структури експорту Камбоджі та Лаосу стала переорієнтація від експорту сировинних товарів до експорту одягу, частка якого у загальному обсязі експорту Камбоджі становить 85,5%, Лаосу - 77,5% (для порівняння - М'янми - 39,5%, В'єтнаму -15,1%).

Характерною ознакою зовнішньої торгівлі чотирьох нових учасників АСЕАН є помітні зміни її географічних напрямків. У 2000-2014 рр. частка експорту в зовнішній торгівлі АСЕАН-4 щодо аналогічного показника АСЕАН-10 збільшилася з 2,14 до 5,11%, але відчутніше підвищилася питома вага ринків Японії, ЄС та США в імпорті товарів із АСЕАН-4. Так, частка експорту Камбоджі на ринок США збільшилася за вказаний період із 0 до 60%, тоді як на ринок ЄС - лише з 5 до 24%. Ці два ринки становили 84% експорту Камбоджі, де переважали одяг та взуття. Для Лаосу ці зміни були такими: 0,1 і 0,7% та 9,4 і 28,5%; для В'єтнаму - 0 і 15% та 6,8 і 24,2%; для М'янми - 2,3 і 13,2% та 6,9 і 13,8% [16, 44].

Поясненням таких змін можуть бути взаємоприйняті двосторонні договори, у яких закладено менші розміри мита або зміна квоти. Наприклад, після підписання двостороннього торговельного договору між США та В'єтнамом у грудні 2001 року розмір мита зменшився від 40 до 3%, що збільшило експорт в'єтнамського текстилю, взуття та морських продуктів до США. Крім того, США зняли ембарго в торгівлі з В'єтнамом. Унаслідок таких дій імпорт США із В'єтнаму підвищився від 210 млн доларів США у 2005 р. до 2,6 млрд у 2014 р. Схожа ситуація була у торговельних відносинах між США та Камбоджею.

Звичайно, двосторонні торговельні договори мають негативні наслідки. Так, після підписання двостороннього договору із США В'єтнам був змушений відкрити для американських корпорацій свій енергетичний, фінансовий і телекомунікаційний ринок, оскільки США все ще не визнавали його економіку ринковою.

Питома вага кожної країни - учасниці АСЕАН - у загальному обсязі торгівлі визначає її статус і впливає на масштаби торговельної інтеграції. Від початку формування зони АФТА центральні позиції у внутрішньорегіональній торгівлі належать Сінгапуру та Малайзії. На ці дві країни у 2014 р. припадало 66,8% із 94,3% внутрішньорегіонального експорту АСЕАН-6. Нижчою є питома вага цих країн у загальному обсязі зовнішнього експорту АСЕАН-10 (22,1% для Сінгапуру і 22,8% для Малайзії). Наприклад, частка експорту М'янми у зовнішній торгівлі - 41,8%, а у внутрішньорегіональній - 1,6%, однак М'янма вступила до АСЕАН лише 1997 р., і зниження митних тарифів до 5% для неї відбулося у 2011 р., а встановлення нульового тарифу в торгівлі очікується у 2015 р. [18, 76]

Особливо відчутними проблеми в зовнішній торгівлі АСЕАН із позаблоковими країнами стали після азійської фінансової кризи 1997-1998 рр., коли торговельні партнери та інвестори почали переходити на ринки Індії та Китаю. У той час основними експортними ринками для АСЕАН були США, ЄС, Японія та Південна Корея. Однак через сповільнення темпів економічного зростання у США та ЄС, а також унаслідок економічного спаду в Японії експорт із країн Асоціації в ці держави скорочувався. Тому країни АСЕАН були змушені шукати нові ринки збуту своєї продукції або пропонувати вигідніші умови торгівлі.

У 2002 р. було підписано рамкову угоду з Китаєм про створення зони вільної торгівлі до 2013 р., згідно з якою від 1995 р. почалося зниження митних тарифів у двосторонній торгівлі з їх повним скасуванням до 2015 р. За підрахунками економістів, це дасть змогу створити загальний ринок із 1,7 млрд населення, 2 трлн доларів США ВВП та 1,23 трлн доларів США товарообігу. Обсяг експорту з АСЕАН до Китаю може збільшитися на 48%, а експорт із Китаю - на 55%.

Станом на 2014 р. загальний товарообіг АСЕАН із Китаєм становив 191,5 млрд доларів США (85,5 млрд доларів США - експорт до Китаю та 106 млрд доларів США імпорт з Китаю). За обсягами імпортованих товарів до АСЕАН Китай має другу позицію після Японії, максимально до неї наближаючись. З урахуванням потенційної ЗВТ АСЕАН та Китай можуть сподіватися на третю сходинку після ЄС і НАФТА за обсягами товарообігу.

Аналогічну угоду про створення ЗВТ було підписано між АСЕАН, Індією та Японією. У 2002 р. обсяг індійського експорту в країни АСЕАН становив лише 8% від загального обсягу експорту країни (4,8 млрд доларів США), а обсяг двосторонньої торгівлі Індії з АСЕАН - менше 10 млрд доларів США. У 2014 р. обсяг двосторонньої торгівлі сягнув 47,3 млрд доларів США, у т. ч. індійського експорту - 30,1 млрд доларів США, чому сприяло зниження тарифів на товари у 2006 р. та послуги й інвестиції у 2007 р. До 2015 р. за умовами двосторонніх угод планується створити повноцінну ЗВТ між Індією та АСЕАН [19, 3].

Підписання двосторонніх торговельних угод здійснювалося з метою збалансувати зростаюче економічне домінування Китаю в Азійсько-Тихоокеанському регіоні за рахунок зміцнення зв'язків із великими ринками, зокрема Індії. Крім того, нові ринки Китаю та Індії були використані АСЕАН для послаблення залежності її учасників від експорту до США, країн Європи та Японії. Так, якщо у 2014 р. частка внутрішньорегіональної торгівлі АСЕАН становила 28,4%, то частка АСЕАН-10 разом з Китаєм, Гонконгом, Тайванем, Південною Кореєю та Японією у загальному обсязі торгівлі АСЕАН досягала 57,9%, а з урахуванням торгівлі з Індією, Пакистаном та Австралією - 65,9%.

Отже, АСЕАН розширює межі зовнішньої торгівлі в Південній Азії та поглиблює економічну взаємодію у Східній Азії. Причому обсяги торгівлі за межами АСЕАН перевищують обсяги внутрішньорегіональної торгівлі.

Частка внутрішньорегіональної торгівлі Східної Азії в загальній торгівлі регіону Східної Азії за період понад 28 років збільшилася з 35 до 58%, або на 66,9%, тоді як для АСЕАН-10 цей показник підвищився з 18 до 28,4%, або на 57,8% (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Внутрішньорегіональна торгівля [21, 58]

зовнішньоторговельний асоціація азія

Торговельна інтеграція в Східній і Південно-Східній Азії має певні особливості, пов'язані з високим індексом торговельної інтенсивності3 в АСЕАН-10 - з 2000 р. приблизно 4,1 порівняно з 2,5 у НАФТА та 1,7 у СС-15. Це підтверджує, що регіональна економічна інтеграція у Східній Азії за показником торговельної інтенсивності має доволі високий і порівнювальний рівень із СС та НАФТА. Водночас торгівля між країнами Східної Азії розвивалася швидко, але не за рахунок внутрішньорегіональних торговельних зв'язків, отже, східно-азійські країни підтримують свою експортну конкурентоспроможність за рахунок торгівлі за межами регіону.

Перевага використання індексів торговельної інтенсивності щодо показника питомої ваги в торгівлі полягає в забезпеченні контролю за показником регіонального обсягу у світовій торгівлі і нині є кращою одиницею виміру інтегрованості економік усередині регіону. При цьому характерно, що саме невеликі регіональні угруповання, як АСЕАН-10, мають високі індекси торговельної інтенсивності.

Розширенню торгівлі в Східній Азії сприяють двосторонні договори поза межами АСЕАН, основою яких є лібералізація імпортного режиму за рахунок зниження тарифних і нетарифних бар'єрів. Особливо активно цей процес відбувався протягом 80-90 років XX ст. Так, Гонконг і Сінгапур практикують по суті вільний режим торгівлі. Малайзія на початку 80-х років XX ст. мала відносно низькі середньозважені тарифи, які наприкінці 90-х років становили: на сировинні товари - 10%, промислові вироби - 5,5%, на іншу продукцію - 5,8%. Високі середньозважені тарифи на початку 80-х років XX ст. застосовували Індонезія і Таїланд (від 14 до 35% на різні товарні групи). Упродовж наступних двадцяти років Індонезія стрімко знижувала митні бар'єри, зупинившись на ставці 2,8% для сировинних, 6,6% - промислових товарів і 5,4% - для іншої продукції. Політика Таїланду була пов'язана із хвилеподібним зменшенням тарифів, які становили: для сировини 7,7%, для індустріальних виробів -10,1% і для інших товарів - 9,7%. Особлива тарифна політика характерна для Китаю, де середні розміри тарифів на початку 80-х років XX ст. сягали 50%, а на початку XXI ст. зупинилися на рівні 15% [21, 58].

Нетарифні методи регулювання у більшості країн Східної Азії наприкінці XX - на початку XXI ст., за винятком Китаю, також були спрямовані на зниження торговельних бар'єрів.

Політика країн Східної Азії передбачає зменшення тарифних і нетарифних обмежень переважно на імпортні напівфабрикати, що, зрештою, сприяє виробництву продукції на експорт. Ця система має такий самий ефект для збільшення обсягів експорту продукції, як і зони вільної торгівлі.