Дипломная (вкр): Підвищення конкурентоспроможності творчих індустрій України в умовах євроінтеграції

розвиток і збагачення української кіношколи, пізнаваної в міжнародному культурному середовищі;

прогрес кінематографії як інноваційної і високотехнологічної індустрії та виду економічної діяльності;

посилення ролі і впливу національного і світового кіномистецтва на духовне життя українського суспільства, забезпечення інформаційної безпеки України та популяризації України у світі;

забезпечення доступу українського глядача до розмаїття світового та національного аудіовізуального продукту.

Стратегія сформована з урахуванням необхідності балансу між сучасними інтеграційними і глобалізаційними процесами та забезпеченням національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й формування позитивного іміджу нашої держави, забезпечення інформаційної безпеки України[30].

Пріоритетними напрямами державної політики у галузі кінематографії мають стати:

розвиток професійної кіноосвіти та підготовки технічних фахівців для кіновиробництва;

розбудова сучасної кіновиробничої бази;

залучення приватних інвестицій в галузь національної кінематографії;

забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності;

підтримка міжнародної копродукції з країнами ЄС;

створення щорічно мінімально-необхідної кількості національних ігрових повнометражних фільмів (мінімум 25);

підтримка анімації, документального кіно, фільмів-дебютів;

забезпечення дистрибуції, промоції та демонстрації національних фільмів;

використання національного кіно як інструменту патріотичного виховання;

популяризація України через український кінематограф;

реформування державних органів влади у сфері кінематографії;

реставрація, збереження та популяризація української кінокласики;

створення цифрового архіву вихідних матеріалів національних фільмів (дата-центр);

взаємодія між державою та громадськими організаціями, професійними об’єднаннями та соціально відповідальним бізнесом;

створення умов для популяризації українського кіно серед населення через різноманітні види кіно освітньої діяльності.

Для залучення широкого кола українських та іноземних глядачів на перегляд національних українських фільмів, необхідна значна робота із створення пізнаваності та формування лояльності глядача до українського кіно, за рахунок:

державної фінансової підтримки фільмів, розрахованих на широке коло глядачів та різноманітних за жанровим наповненням, що апелюють до глядача прийомами сучасного кінематографу та ментальною близькістю до аудиторії;

участі України, як кіновиробничої країни, в основних кіноринках та кінофестивалях світу, з представленням як готових фільмів, так і проектів, що знаходяться на різних стадіях готовності;

сприяння діяльності дистриб’юторів, демонстраторів та трансляторів національних фільмів, в тому числі шляхом державної фінансової підтримки для організації промоційних та рекламних кампаній національних фільмів;

розвиток та підтримка національних та міжнародних фестивалів в Україні;

створення Інтернет порталу, галузевого популярного журналу;

бюджетна підтримка програм з питань кіно на загальнонаціональних каналах, розрахованих на широку аудиторію;

неухильний контроль з боку держави за дотриманням квот на частку національного кіно в кінопрокаті та телевізійному ефірі;

розповсюдження національних фільмів з використанням новітніх технологій, в тому числі VoD (video on demand).

Міжнародне співробітництво у сфері кінематографії покликане забезпечити інтеграцію національної кіноіндустрії в міжнародний кінопростір. Воно передбачає:

укладання з іншими державами та реалізацію міжурядових та міжвідомчих угод про співробітництво в галузі кінематографії;

організацію освітніх і наукових обмінів, стажування та навчання за кордоном студентів і науково-педагогічних працівників кінематографічних ВНЗ;

впровадження системи обов’язкового вивчення англійської мови у спеціалізованих вищих навчальних закладах;

синхронізація курсів дисциплін, які викладаються у вітчизняних ВНЗ, зі світовими;

вивчення досвіду зарубіжних партнерів з модернізації системи кіноіндустрії;

проведення та участь в міжнародних наукових конференціях, семінарах, симпозіумах, кінофестивалях, кінофорумах тощо;

створення та розвиток національної та регіональних фільмкомісій.

Одне з направлень, що значно допомогло б Україні підвищити її міжнародний авторитет, та посилити інтеграцію до міжнародної спільноти це проведення кінофестивалю.

Кінофестиваль - фестиваль творів кіномистецтва. Зазвичай він супроводжується публічним показом багатьох фільмів і приїздомїх авторів. В ході більшості фестивалів проводиться конкурс фільмів, за результатами якого вручаються призи (гран-прі, приз глядацьких симпатій та інші).Результати конкурсу зазвичай оцінює експертне журі - рідше проводиться голосування експертів.

Зазвичай до конкурсу допускаються фільми, які випустили нещодавно і які ще не показували в інших фестивалях. Фестивалі часто спеціалізуються за жанрами кіно, тематикою чи допустимою довжиною стрічки(на фестивалях короткометражного кіно зазвичай існують чіткі обмеження на тривалість фільмів). Кінофестивалі типово проводяться щорічно.

Ініціатором проведення кінофестивалю в Україні став Союз Кінематографістів України. Фестиваль планують провести восени, у місті Києві. Місце проведення - один з величезних столичних комплексів, що містить у собі: декілька залів для перегляду фільмів, зона для прес-конференцій та готельно-розважальний комплекс. Назву для фестивалю підбирали шляхом голосування. Був обраний варіант «Кіно.уа».

Впродовж тижня, а саме стільки триває фестиваль, заплановано наступне:

День 1-й: Зустріч гостей, представлення програми та конкурсантів;

День 2-4-й: Показ конкурсних фільмів;

День 5-й: «Фестиваль дебютантів»;

День 6-й: Проведення майстер-класів;

День 7-й: Закриття фестивалю, підведення висновків.

Принаймні, при проведенні першого фестивалю організатори розраховують на державну підтримку. За попередніми підрахунками для проведення фестивалю необхідно близько 3 млн. грн.. Більш детально інформація про витрати та їх структуру подано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 Розрахунок витрат на проведення кінофестивалю

Як бачимо з таблиці найбільшими статтями витрат являються оренда професійного обладнання, будівель і т.д. При цьому цей фестиваль вирізняється на фоні інших вітчизняних фестивалів, що туди витрачається значно більше коштів. Після аналізу витрат необхідно не забувати про дохід, що принесе вищезазначений фестиваль. По прогнозам того ж союзу кінематографістів доходи перевищуватимуть видатки у 2 рази. Більш детальна інформація про джерела надходжень подана у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 Дохідна частина проведення фестивалю

В результаті аналізу таблиці бачимо, що найбільший дохід принесе реклама, та продаж білетів на покази. Саме ці дві статті допоможуть при проведенні усіх наступних фестивалів, що можуть бути організовані без участі державних коштів та державної підтримки.

Маючи на руках цифри, щодо доходу та видатків на проведення фестивалів, можна легко розрахувати економічну ефективність від цього фестивалю. В результаті розрахунку співвідношення отримаємо 3000 тис.грн, або 100% ефективність. Цей показник говорить сам за себе, проведення такого фестивалю «має бути».

Також, щоб оцінити, його прибутковість, ми можемо порівняти фестиваль «Кіно.уа» з іншими фестивалями світу. Для прикладу, окрім аналізованого, бралися німецький фестиваль «Берлінале», російський «Кінотавр» та наш вітчизняний «Корона Карпат». Для наглядності занесемо усі показники до таблиці.

Таблиця 3.4 Порівняння ефективності фестивалів

Як бачимо з таблиці, найбільш ефективним є фестиваль «Кіно.уа», він випереджає «Кінотавр» та «Корону Карпат» майже в 2 рази.

Окрім економічного ефекту, слід пам’ятати, що фестиваль принесе соціальний ефект. Перш за все - міжнародне визнання, що в Україні таки можуть проводити фестивалі міжнародного рівня. Другим, не менш важливим показником, є залучення туристів та інвесторів, що бачитимуть, що насправді являє собою Україна.

Проведення конкурсів такого типу, спонукає вітчизняних режисерів до створення фільмів, що могли б витримати конкуренцію американських та європейських колег.

Всі ці пункти могли б допомогти країні в цілому, а також збільшити надходження до державного бюджету. На перспективу, фестивалі такого рівня могли б залучити все більше іноземних гостей та підвищити міжнародний авторитет країни.

ВИСНОВОК

Українське кіно знаходиться в щільних лещатах - з одного боку американського мейнстриму, що переповняє українські екрани (90 %: і якщо на кіноекранах - досить пристойної якості блокбастери, то на телеекранах - вторинний продукт, що штампується під слоганом «піпл схаває!»), з іншого боку - російське кіно, що ближче до нас по ментальності та, власне, й відзняте нерідко в співпраці з українськими митцями та на українській території.

Вихід, як і завше, посередині. Найбільш прийнятний для України шлях розвитку - європейський, в першу чергу перенесення досвіду таких фаворитів європейського кіновиробництва, як Велика Британія та Франція. Саме на донесення досвіду цих країн й спрямовані останній номер журналу «Кіно-Коло» (що присвячений французькому кіні) та брошура «Краща картина. Огляд британської кінополітики», що видана внаслідок співпраці того ж таки «Кіно-Кола» та Британської Ради в Україні.

«Краща картина. Огляд британської кінополітики» ґрунтується на серйозній аналітичній роботі групи провідних британських фахівців. Документ містить детальний аналіз стану британської кіноіндустрії, порівняння британської та американської моделей кіноринку, визначення слабких місць британської кіноіндустрії та комплексний і детальний стратегічний план реформування галузі у багатьох напрямках. Рекомендації стосуються структури кіноіндустрії, залучення інвестицій із приватного та державного секторів, підготовки професіоналів та підвищення глядацького інтересу до британського кіна як у Великій Британії, так і у світі.

Власне, це саме ті питання відповіді на які потребує українська кіноіндустрія, адже зараз вона у не найкращому стані, та проріхи має на всіх щаблях кіно процесу - від кадрового питання та бюджету до дистрибуції та наявності авдиторії.

Кожен елемент потребує детального обговорення. Але спільною проблемою для кожної гілки кінопроцесу залишається державна політика.

Хоча частина українських митців, розуміючи, що навряд дочекаються допомоги в найближчий час, благають хоча б не заважати, всі погоджуються, що державне законодавство потребує реформування. Що говорити, якщо навіть нормальної статистики кінопрокату (бокс-офісу) в Україні немає.

З тим погоджується й частина політиків. Не в такому далекому 2005 році у Верховній Раді України тодішній міністр культури Оксана Білозір зазначила, що необхідно прийняти низку законодавчих актів для підтримки національного кіновиробника: про збір на розвиток національної кінематографії з метою залучення додаткових коштів у національну кінематографію у розмірі 4-5 відсотків від доходу вітчизняного кіно-теле-відеоринку; про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»; про тимчасове звільнення на 5 років від оподаткування всіх операцій з національного кіновиробництва та прокату; про внесення змін до Закону України «Про плату за землю»; про відміну податку на землю для закладів кінематографії; про внесення змін до Закону України «Про митний тариф України»; про зменшення ставок ввізного мита на матеріали і кіно обладнання; про залучення місцевих джерел фінансування кінематографії; про внесення змін до статті 9-ї Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” для упорядкування кіно-, відеообслуговування.

Звісно суперечки щодо доцільності прийняття цього закону точилися і будуть точитися ще довго, попри те, генеральні продюсери каналів та фільмовиробники потроху починали призвичаюватися до нових умов. А телеглядачі, в свою чергу, до української мови на телебаченні та, інколи, у кінотеатрах.

Іншим же питання, що найчастіше задається державним мужам, це питання фінансування. Проте, майже всі розуміють, що в такій бідній країні в якій ми живемо, з проблемами які ми маємо, знімати кіно за повністю державний кошт неможливо.

Режисери радянського зразка все чекають, щоб держава профінансувала їхні конгеніальні (мінімум на їхню думку) проекти. Молоді режисери, навіть, можливості пробитися до експертної ради Міністерства культури не мають. В обох випадках проекти режисерів залишаються без фінансування.

Тут виникає ще одне питання: де ці фільми можна побачити?! Це вже є інша проблема - проблема дистрибуції. Офіційні джерела стверджують, що шляхами українського кіна до глядача є телебачення і спеціалізовані покази, проведення тижнів українського кіна тощо.

Проблема тут в тому, що переважна кількість кінотеатрів перебувають поза межами впливу держави, саме тому час від часу політики-(не)бізнесмени так плекають ідею реприватизації кінотеатрів на користь „держави”. Ще один варіант вирішення цієї проблеми - введення державного стандарту щодо частини показів національного продукту. Й це вже не кажучи про проблеми якості та кількості кінотеатрів на території України.