Пріоритетами стають ідентифікація міст і регіонів, а вирішення проблеми сегментованості спільноти спрямована на взаємопроникнення місцевих громад та діалог культур.
Сучасне розуміння культури на офіційному рівні країн Заходу не виключає творчу спадщину і традиційне розуміння культури, а проблема використання ресурсів традиційної культури вирішується за рахунок облаштування міського середовища і простору в рамках творчих індустрій.
Про пріоритет культури можна говорити те, що в 2008 році Європейська Комісія визначила як «Європейський рік міжкультурного діалогу» - важливі культурна ідентичність і переконання на шляху формування європейського громадянства, розвиток міжкультурного діалогу разом з гармонією [10].
У 1980-і роки поява управлінського ідеології «нового менеджеризму» (у центрі якої ідеї трьох «е» - економії, енергійності та ефективності) вплинуло на зміну ролі державного управління. Концепція «нового менеджеризму» припускала гнучкість і адаптованість до зміни навколишнього середовища структури управління, пріоритет ринкових методів, цінностей і взаємин в управлінні над бюрократичними у відповідь на можливі кризи управління.
Адміністративна революція, а також реформа місцевого самоврядування в 1980-і роки радикальним чином вплинуло на вигляд сучасного західного держави: децентралізація управління, поліпшення якості державних послуг та механізму їх розподілу, реформування державної служби, поділ функцій прийняття і виконання політичних рішень і реорганізація роботи уряду.
Адміністративні перетворення вплинули на нове розуміння економіки. Проблема конкуренції, ринкових орієнтирів та оцінок значно залічено з часів індустріального розвитку.
У 1980-1990-і роки криза індустріальної промисловості супроводжується кризою індустріальної бази, ерозією традиційних ключових функцій міст, і все це на тлі процесів глобалізації.
Перехід західних країн до постіндустріальної економіки і на шлях інноваційного розвитку припускав широке трактування економіки. На практиці почався відхід від жорсткої детермінованості у прийнятті рішень, розширення індустріального виробництва та інфраструктури, традиційні (матеріальні) ресурси поступилися своє місце творчим.
Пріоритетом стає творча економіка та творчі індустрії як найважливіша складова економіки (як на національному рівні, так і на регіональному та муніципальному). Основними складовими успіху підприємства стає гнучкість у прийнятті рішень і відкритість інноваціям.
Основними учасниками творчої економіки стають не тільки бізнес (великі підприємства і корпорації творчих індустрій, а й дрібні та середні фірми творчих кластерів), але і традиційні організації культури (такі як театри, музеї та бібліотеки), а також посередницькі агентства (між владою і бізнесом , метою яких є підтримка творчих індустрій і виконують функції консультації, аналізу та оцінки).
Крім усього в центрі економіки - творчі, незалежні люди з безліччю ідей і винахідливістю, «які мігрують між цими секторами і утворюють рухливу творче середовище»[11].
Творчі індустрії - унікальний сектор економіки, який міг виникнути тільки в епоху постмодерну. Країною-піонером в області творчих індустрій стала Великобританія. У 1998 році творчі індустрії офіційно визнані і передані в Департамент культури, медіа та спорту (DCMS) уряду Великобританії. У той же самий час вперше закріплено офіційне визначення творчих індустрій.
Творчі індустрії - це «та діяльність, в основі якої лежить індивідуальне творче начало, навик або талант, і яка може створювати додану вартість і робочі місця шляхом виробництва та експлуатації інтелектуальної власності»[11].
У визначенні творчих індустрій виділено 13 підсекторів: реклама, архітектура, художній і антикварний ринок, ремесла, дизайн, мода, виробництво кіно- та відеопродукції, програмування, в тому числі створення розважальних інтерактивних програм і комп'ютерних ігор, музика, виконуючі мистецтва, видавнича справа, теле-, радіо- та інтернет-мовлення.
Отже, під творчі індустрії потрапляють сім областей діяльності:
) Аудіо-візуальне (фільм, ТБ, радіо, нові медіа, музика);
) Книги і преса;
) Спадщина (музеї, бібліотеки, архіви та історичне середовище);
) Перфоманс (театр, мистецтво і танець);
) Спорт;
) Туризм;
) Візуальне мистецтво (галереї, архітектура, дизайн і ремесла).
Дж. Браун виділяє 4 ключових елементи інтелектуальної концепції творчих індустрій: «1. ... Базуються на творчих, художніх здібностях індивідів ... 2. ... діють в союзі з менеджерами і технологами ... 3. ... Створюють ринкові продукти ... 4. ... Економічна цінність яких полягає в їх культурних (або «інтелектуальних») властивостях »[12].
Як зазначає Т.Флемінг, з 1998 року є безліч спроб збагатити визначення даного сектора економіки, як в сторони звуження (залишити в сфері найбільш важливі сфери), так і у бік розширення (включення таких сфер, як туризм і дозвілля)[14, c.210].
Творчі індустрії припускають реалізацію творчого та інтелектуального ресурсу в «творчий продукт» - відеофільм, дизайнерську річ, при цьому спрямованість творчого потенціалу припускає бачення території і створення творчих місць і просторів (більшою мірою містах) (наприклад, в Хаддерсфілді, Гельсінкі, Куритибі). Творчі індустрії безпосередньо сприяють створенню дійсно нового явища для сучасного міського життя і для формування творчої економіки - творчих кластерів.
Творчий кластер - особливе місце, кілька підприємств, фірм, майстерень, офісів, об'єднаних у спільному просторі і зайнятих в секторі творчих індустрій. У кластері виникає загальна, специфічна, відкрита творче середовище для комунікації та співпраці, формуються нові мережі взаємин як альтернативу соціальному капіталу, на основі яких відбувається обмін ідеями. Головною рисою творчих кластерів є загальна атмосфера творчості та бізнесу, що сприяє виробництву творчого продукту. Кластери допомагають в освоєнні покинутих промислових підприємств і просторів.
У центрі уваги сучасного життя має стати творчість (креативність - новий ключ до конкурентоспроможності та зростанню продуктивності), тому акцент переноситься з промислового сектора на індивідуальну креативність і свободу. Нові сфери культури, такі як мода, телебачення, дизайн стають переважно комерційними і сприяють появі творчих професіоналів і менеджерів у сфері культури.
Для сектора творчих індустрій особливого значення набуває історична, етнічна, соціальна специфіка місця, де сконцентровані творчі сили, що активно впливає на розробку стратегії в області культурних проектів.
Активна підтримка творчих індустрій місцевою владою особливо яскраво проявляється в традиційних індустріальних центрах, наприклад, в Ліверпулі і Манчестері (ще в XIX столітті описуючи розташування будинків, виробничих будівель Ф.Енгельс в книзі підмітив особливу атмосферу, яку створюють промислові міста для робітників).
Ще один важливий суб'єкт творчої економіки - агентства творчих індустрій, які є посередниками між спільнотою творчих підприємців і міською владою займаються найбільш складною і відповідальною роботою в даному секторі. Агентства проводять картування території і виявляють творчі ресурси і потенціал цієї території, а вже потім розробляють стратегії розвитку і вибудовують систему підтримки. Насправді, процес дослідницької та аналітичної діяльності агентств дуже складний і вбирає в себе трудомістку і тривалу роботу. Найбільш великі й авторитетні агентства творчих індустрій на сьогоднішній день існують у Великобританії, які стали визнаними лідерами у своїй галузі та наукової традиції, яких приваблюють безліч країн світу для дослідження, консультації, оцінки перспективи творчого ринку, використання творчого зростання і потенціалу, дослідження перспектив реконфігурації економіки на користь творчого сектора.
Дж. О'Коннор відзначає, що зміна парадигми споживання і виробництва (виходячи з того, що культура стає товаром), які також проглядаються крізь призму культури: культурне споживання пов'язане з освітою, стилем життя, дозвіллям, ідентичністю, відповідно і споживається новий культурний товар , а культурне виробництво має нове ставлення роботі, кар'єрі, дослідженню, амбіціям щастя, успіху, при цьому культурні виробники нові звички [13, c.67].
Політика в області творчих індустрій давно актуалізована Європейським Союзом в повідомленні «Економіка культури» в 2006 році, яке стало головним дослідженням європейського впливу культури. У багатьох країнах прийняті програми творчих індустрій, наприклад, у Норвегії приємний програма Innovation Norway програма фінансування творчої економіки, міністерство торгівлі та промисловості Фінляндії опублікувало стратегію розробки для підприємництва в секторі творчих індустрій до 2015, а Данія сфокусувалася на творчому освіті.
За даними Європейського Союзу, в 2003 році культурний і творчий сектор в європейському масштабі мав оборот більш ніж 654 мільярдів, що склало 2.6% ВНП ЄС, при цьому частка текстильної промисловості у ВНП становить 0.5%, а харчова промисловість, виробництво напоїв і тютюну - 1.9 %. При цьому загальне зростання сектора в 1999-2003 роках перевищив 19.7%, що було на 12.3% вище, ніж зростання загальної економіки. На 2004 рік у секторі зайнято 5.8 мільйонів людей, що становить 3.1% загальної зайнятості. При цьому Європейський Союз визначає взаємозалежність між зростанням творчих індустрій і зростанням культурного туризму.
Найбільш систематичний підхід до аналізу і дослідженню впливу творчих індустрій на економічний розвиток країни (як на національному, так і на місцевому рівні) проводиться у Великобританії. За даними Т.Флемінга, творчі індустрії становлять 7.3% економіки, у секторі зайнято більше 1 мільйона чоловік. Самі швидке зростання серед підсекторів творчої економіки спостерігається в радіо та телебаченні (1.8% у 2004 році, загальне зростання - 4.5%).
За даними UNESCO 2005 торгівля в культурними товарами зросла за останні 10 років з 39.3 мільярдів доларів у 1994 році до 59.2 мільярдів доларів в 2002 році. По експорту культурних товарів Європейський Союз перебуває на першому сеті - 51.8% світового експорту (визначено UNESCO). З 2003 року друге місце в світовому експорті займає Азія (20.6%) №10.
Загальнапроблемадослідженьсекторатворчихіндустрійпов'язаназнаціональнимиособливостямивизначеньіметодологіїдослідження, що не дозволяє адекватно порівнювати зміни, що відбуваються в даному секторі протягом кількох десятиліть. Дослідження часто проводяться або агентствами творчих індустрій, або безпосередньо міністерствами або департаментами, відповідальними за даний сектор. Іноді в центрі досліджень знаходиться не всі галузі творчої економіки, а лише кілька секторів творчої економіки.
Важливо відзначити той факт, що трудність підрахунку і систематизації сектора творчих індустрій в світі і в порівняльній перспективі є важливим недоліком у формуванні теоретичних розробок в даній області і застосування на практиці концептуалізувати схем, які в більшості своїй шикуються індивідуально під кожен проект і галузь.
Творчі індустрії стають не тільки найважливішим сектором економіки, а й важливим іміджевим механізмом, що мають символічне значення для держав і регіонів. Творчі індустрії також є важливим показником в різних умовах існування різних країн і регіонів і визначають потенціал розвитку країни і суспільства:
) формується творча міське середовище;
) інвестуються фінансові ресурси в креативних людей, а також інновації для сфери культури в цілому;
) формується затребуваність творчого потенціалу через створення нових робочих місць;
) розробка і просування інтелектуального продукту;
) підтримання економічної, культурної та політичної комунікації - «зворотний зв'язок між виробництвом і споживанням, технологією та вмістом, громадським задоволенням і мобільність» [14, c.211];
) вихід з економічної кризи, пов'язаної з ре структури за цією і модернізацією економіки країни, регіонутаміста-зростанняконкурентноздатностікраїни/регіону/міста;
) вихід з політичної кризи нові управлінські кадри, методи та ідеї, прихід нової влади;
) новий імідж і формування ідентифікації, відродження регіонів і просторів;
) вирішення соціальних завдань розвиток місцевих громад та їх інтеграція, і діалог спільнот.
Цікавий приклад міста Хаддерсфілд, що став одним із сучасних центрів творчих індустрій. У 1995 році це англійське місто в рамках програми «Новаторськідії» («10 Стаття») Європейської Комісії на отримання статусу «Пілотногоміського проекту» отримало 3 мільйони Екю на реалізацію програми «Ініціатива: Творчемісто».
У 2005 році міністр творчих індустрій і туризму Великобританії Дж. Парнелл висунув ідею зробити Великобританію всесвітнім творчим центром. Для того, щоб підвищити зростання творчої економіки необхідно сфокусувати на наступних ключових бластях («7 кроків зростання творчої економіки»): здатності і освіта, конкуренція та інтелектуальна власність, технологія, підтримка бізнесу і ключ до фінансів, різноманітність, інфраструктура, підтвердження[15].
Творчі індустрії дозволяють широко подивитися на всі процеси, що відбуваються в сучасному світі. Сектор творчих індустрій володіє безліччю характеристик, які легко вписується в структуру глобалізаційних взаємозв'язків між країнами, регіонами та містами. Творчі індустрії адекватно описують зміни, що відбуваються в даний час в культурі, економіці, містах та інтелектуальних пошуках.
Творчі індустрії - швидко зростаючий сектор економіки. З одного боку, вони забезпечують мобільність, вихід на глобальний ринок, формують проектне мислення, використовують безліч різноманітних ресурсів, сприяють розвитку людської індивідуальності та довіри у суспільстві. З іншого боку, творчі індустрії сприяють нового розуміння різноманіття світу, розвитку і збереженню культури, історії та традицій, відродженню міст і формуванню міського простору.
Творчі індустрії - це новий виклик для тих економік і країн, в яких пройшли широкі етапи індустріалізації з високим рівнем довіри до культурних досягнень своїх країн. При цьому важливою особливістю є те, що творчі індустрії характерні для країн, де важливу роль відіграє громадянське суспільство і плюралізація відносин у суспільстві.
Творчі індустрії сприяють активному
включенню всіх рівнів влади у вирішенні нагальних проблем не тільки культури та
економіки, а й суспільства в цілому, при цьому в даний процес включаються
бізнес, установи культури і громадські організації, що забезпечує формування
мережевих взаємодій. Одним із прикладів такої взаємодії стає участь усіх
зацікавлених учасників у збереженні культурної спадщини для сталого
регіонального розвитку.
1.2 Основи
конкурентних переваг вітчизняного продукту творчої індустрії
Сектор творчої економіки в Україні поступово розвивається. У цілому можна констатувати, що в Україні є вже достатнє число творчих ініціатив і дрібних, малих і середніх бізнесі, що розвиваються, які з кожним роком звертають на себе всю більшу увагу. У Києві, Львові, Харкові, Донецьку, Запоріжжі, Одесі і в інших великих містах України створюються творчі кластери, реалізуються спеціальні арт-проекти у області актуальних видів мистецтв та в області традиційної художньої культури, створюються нові інституції, такі як агентства креативних індустрій, творчі резиденції, приватні галереї і т. і.
Принциповою відмінністю сценаріїв розвитку творчих індустрій у зарубіжних країнах і в Україні є особливість базових - опорних моделей відтворення суспільних форм діяльності і менталітет націй, що вбирає у себе все багатство духовної культури місцевих співтовариств.