ДИПЛОМНА РОБОТА
Планування
діяльності у сфері туристично-готельного бізнесу
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПЛАНУВАННЯ ТУРИСТИЧНО -ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ
.1 Поняття процессу планування готельно - туристичного бізнесу його необхідність
.2 Особливості функціонування туристично-готельного бізнесу
.3 Структура стратегічного плану розвитку готельно - туристичних підприємств
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ ТУРИСТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ,,МІЖГІРСЬКИЙ
.1 Організаційна характеристика діяльності готельного комплексу ,,Міжгірський
.2 Аналіз процесу наповнення номерів
.3 Планування фінансового стану готелю
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ БІЗНЕСУ В ТУРИСТИЧНО-ГОТЕЛЬНОМУ КОМПЛЕКСІ ,,МІЖГІРСЬКИЙ
.1 Стратегія розвитку туристичної галузі
.2 Напрямки вдосконалення планування діяльності туристичного підприємства ,,МІЖГІРСЬКИЙ
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТУРИСТИЧНО-ГОТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ ,,МІЖГІРСЬКИЙ
.1 Система управління охороною праці
.2 Забезпечення охорони праці туристично-готельного комплексу «Міжгірський
ВИСНОВКИ стратегічний готель номер фінансовий
CПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
В даний час в умовах переходу до ринкових відносин на підприємствах і організаціях бурхливо протікає процес вдосконалення форм і методів роботи.
Складність сучасної економічної ситуації, відсутність чітких орієнтирів в розвитку підприємств і організацій, нестабільність фінансових і господарських відносин ставлять сьогоднішнього підприємця в залежність від ряду тих, що важко піддаються аналізу і контролю чинників. Складність ситуації в значній мірі посилюється відсутністю досвіду ведення господарський-економічної діяльності керівниками фірм і компаній в умовах ринкових відносин. Відмова від планових форм господарювання, централізованого управління економікою, планового встановлення цін на продукцію і споживані ресурси ставить перед сучасним підприємцем абсолютно незнайомий йому круг завдань, від якості рішення яких в значній мірі залежить фінансово-економічний стан фірми, її конкурентоспроможність, можливість динамічного розвитку. В коло цих завдань входять: виробнича і цінова політика, маркетинг і збут, питання стратегічного управління і планування, фінансування і кредитування поточних витрат і капітальних проектів. Дана ситуація вимушує керівника до пошуку цілісного методологічного апарату, здібного до комплексної оцінки економічної і фінансової ситуації підприємства, аналізу найбільш значущих чинників, що впливають на підсумкові показники діяльності фірми, вироблення 6на основі регулювання стратегії розвитку підприємства.
При всьому різноманітті форм ринкового підприємництва існують ключові положення, вживані практично у всіх областях комерційної діяльності для різних підприємств і організацій, необхідних для того, щоб своєчасно підготуватися, усунути потенційні труднощі, небезпеки і тим самим зменшити ризик в досягненні поставлених цілей. Розробка стратегії і тактики виробничо-господарської діяльності фірми є найважливішим завданням для будь-якого бізнесу.
Успіх в звичайній ринковій торгівлі і у виході фірми з новим виглядом послуг на ринок, і навіть в організації вільної економічної зони неможливий без повного і ясного уявлення про перспективи підприємницької справи, без розробки надійних попередніх орієнтирів і реального плану дій. Що якнайповніше відповідає пред'явленим вимогам і здібною до рішення широкого круга актуальних завдань є комплексна економічна модель функціонування і розвитку підприємства, іменована бізнес-планом.
В цілях збільшення об'єму прибули, рентабельності своєї роботи підприємство повинне постійно розробляти проекти, які передбачають вкладення фінансових ресурсів в створення нових технологій, організацію нових виробництв, реконструкцію виробничих платежів і устаткування для випуску конкурентоздатних товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках, будівництво філіалів і цехів, наближеним до джерел сировини і ринку збуту. Кожний з цих проектів повинен бути заснований на бізнес-плані від ідеї до розрахунку конкретної суми прибули, яка буде отримана від його реалізації.
Найактивніше бізнес-план використовується при пошуку інвесторів: нових акціонерів, кредиторів, спонсорських вкладень і т.д. Допомагає бізнес-план крупним підприємцям і фірмам, які збираються розширити справу, купивши пакет акцій існуючої фірми або організувавши нову організаційно-виробничу структуру.
Таким чином, бізнес-план є програмою, яка описує економіко-організаційну сторону проекту, реалізація якого повинна принести прибуток підприємству-інвесторові.
Одним з головних питань є методика складання бізнес-планів, необхідних для вирішення питань, пов'язаних з обгрунтуванням перспектив розвитку підприємств і організацій, можливості отримання банківських кредитів, здійснення структурної перебудови виробництва, створення умов для організації ефективнішої і рентабельнішої роботи. Бізнес-план дозволяє обкреслити круг проблем, з якими зіткнеться підприємець при реалізації своїх цілей в мінливому, невизначеному, конкурентному середовищі, сформувати і забезпечити шляхи вирішення цих проблем.
Об’єктом дослідження є готельно- комплекс „Міжгірський”.
Предметом дослідження - визначення етапів планування діяльності реального готельно-ресторанного комплексу в ринкових умовах господарювання.
Метою роботи є вивчення аспектів планування діяльності у сфері туристично-готельного бізнесу.
Завдання дослідження такі:
визначення процесу планування готельно - туристичного бізнесу і його необхідність;
оцінка особливостей функціонування туристично-готельного бізнесу;
опис структури стратегічного плану розвитку готельно - туристичних підприємств;
аналіз організаційної та фінансовї діяльності готельно-ресторанного комплексу „Міжгірський”;
оцінка процесу наповнення номерів;
визначення шляхів покращення напрямків планування діяльності готелю.
Методи дослідження: описовий, порівняння, структурування, маркетингового аналізу ринків та конкурентів, прогнозування.
Структура дипломної роботи включає вступ, чотири
основні розділи, висновки, список використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ ПЛАНУВАННЯ ТУРИСТИЧНО-ГОТЕЛЬНГО БІЗНЕСУ
.1 Поняття
процесу планування готельно - туристичного бізнесу, його необхідність
За сучасних умов господарювання планування практично є робочим інструментом, що використовується в усіх сферах підприємництва. Його бажано розробити у разі організації нової фірми; об’єднання існуючих підприємств і створення на базі цього інтегрованого організаційно-правового утворення; трансформації власності; започаткування зовнішньоекономічної діяльності.
У науково-практичній літературі немає єдиного підходу до визначення такого поняття як - планування (від фр. - planning).
На думку, В.Г.Федоренка, планування - це обгрунтування і вибір цілей функціонування і розвитку фірми (системи) і засобів їх досягнення [12].
Автор розглядає планування як процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до змін внутрішніх і зовнішніх умов;
Планування - це формування образу майбутнього, що спирається на певне розуміння реалій, і тому обов'язкова передумова втілення поставлених цілей, неодмінна умова позитивного просування в рішенні складних задач.
Об’єктивно планування - це форма вияву процесу планомірності. Остання, як відомо, зумовлена, передусім, еволюцією технологічного способу виробництва, в тому числі прогресом продуктивних сил і розвитком техніко-економічних відносин, органічно випливає зі структури виробництва. Досліджуючи еволюцію планування, можна стверджувати, що останнє в міру розвитку змішаної економіки і глобалізації ринків (передусім у загальноєвропейському масштабі) трансформується у стратегічну форму.
На думку, А.Л. Лісника, стратегія - генеральна програма дій, що виявляє пріорітети проблем та ресурси для досягнення головної цілі. Стратегія формулює головні цілі і основні шляхи їх досягнення таким чином, що підприємство отримує єдине направлення дій. Виходячи із цього, стратегічне планування є тим засобом, за допомогою якого підприємство має реальну можливість підвищити свої шанси на успіх.
Основні принципи стратегічного планування:
. Принцип необхідності - повсюдне та обов’язкове використання плану у виконанні будь-якого виду трудової діяльності [5].
. Єдність планування - плани всіх єлементів системної організації (підрозділів чи окремих господарських одиниць) варто розглядати в тісній взаємозалежності: зміна одних планів (планових показників) спричиняє зміну інших.
. Безперервність планування. Пов’язана з необхідністю обліку в планах організації постійних змін у зовнішньому середовищі й одночасної розробки сукупності взаємопов’язанних довгострокових, середньострокових, річних та оперативних (на півріччя, квартал, місяць, декаду) планів. Коригування планів повинно: а) виходити зтого, що пріорітети і цінності організаціі можуть змінюватися в залежності від привалювання сприятливих внутрішніх можливостей чи наростання різноманітних зовнішніх загроз, і це обумовлює нагальну потребу збільшення чи зменшення запланованих показників; б) здійснюватися оперативніше стосовно моменту появи відповідних непередбаченних змін у зовнішньому чи внутрішньому середовищі організації. Ця принципова вимога випливає з необхідності уникаті награмадження маси непередбаченних обставин і відповідних проблем, які з часом можуть стати нерозв’язними для організації.
. Гнучкість планування - здатність підприємства передбачати альтернативні варіанти планів, що враховують різні сценарії розвитку факторів, які визначають ключові параметри зовнішнього і внутрішнього середовища. Висока якість планової роботи припускає, таким чином, складання поряд з основним варіантом плану двох інших: песимістичного та оптимістичного. Наявність заздалегідь підготовленних сценаріїв і варіантів планів свідчить про професіоналізм менеджерів організації, про їх мобільність і здатність до виживання навіть у несприятливих зовнішніх умовах.
. Принцип участі, що припускає залучення широкого кола працівників підприємства до процесу планування [10].
. Принцип точності - відповідність планів внутрішнім і зовнішнім факторам функціонування підприємства.
Суть планування виявляється в конкретизації цілей розвитку всій підприємства і кожного підрозділу (служби) окремо на встановлений період часу; визначенні маркетингових завдань, засобів їх досягнення, термінів і послідовності реалізації; виявленні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, необхідних для вирішення поставлених завдань.
Таким чином, призначення планування як функції
управління полягає в прагненні завчасно врахувати по можливості всі внутрішні і
зовнішні чинники, що забезпечують сприятливі умови для нормального
функціонування і розвитку підприємств готельний-ресторанного комплексу. Воно
передбачає розробку комплексу заходів, що визначають послідовність досягнення
конкретної мети з урахуванням можливостей найбільш ефективного використання
ресурсів кожною службою і всім підприємством вцелом. Тому планування покликане
забезпечити взаємозвязки між окремими структурними підрозділами готельного підприємства,
що включають весь технологічний ланцюжок: дослідження і розробку, виробництво і
надання послуг. Ця діяльність спирається на виявлення і прогнозування
споживчого попиту, аналіз і оцінку наявних ресурсів і перспектив розвитку.
Звідси витікає необхідність ув'язки планування з маркетингом і контролем з
метою постійного коректування показників якості обслуговування і асортименту
послуг услід за змінами попиту на ринку.
1.2 Особливості
функціонування туристично-готельного бізнесу
Готельно-ресторанний бізнес є основною складовою туристичної галузі нашої держави. Розвиток внутрішнього та міжнародного туризму значною мірою пов'язаний з рівнем матеріально-технічної бази туристичних підприємств, розгалуженістю та різноманітністю їх мережі, якістю та обсягом послуг, пропонованих готельним господарством. Готельні підприємства виконують одну з основних функцій у сфері обслуговування туристів - забезпечують їх житлом і побутовими послугами під час подорожі.
Свого часу поняття «готельне господарство» співвідносилося з господарською діяльністю, що полягала в наданні платних послуг розміщення в готелях. Згодом, із зростанням попиту на туристичні послуги й прагненням готелів до розширення комплексності обслуговування, послуги розміщення стали тісно пов'язуватись з харчуванням і реалізацією додаткових послуг. Це дає підстави для визначення поняття «готельне господарство» в широкому та вузькому його розуміннях. Визначення поняття «готельне господарство» у широкому розумінні включає проживання, харчування та додаткові послуги; у вузькому розумінні - лише проживання.
Прискорений розвиток туристичної галузі, прагнення підприємств до отримання найвищого прибутку та зростаюча платоспроможність споживачів послуг сприяють розширенню та урізноманітненню готельної діяльності. Поряд з послугами проживання й харчування пропонуються такі нові додаткові послуги, як: обслуговування ділових зустрічей, спортивні, медичні, посередницькі, комунально-побутові та ін. При цьому підприємства готельного господарства розширюють послуги не тільки притаманні даній галузі, а й іншим галузям, наприклад, харчовій.
Поняття «готельна справа» застосовувалось спочатку для визначення діяльності готелів. Нині ж це поняття охоплює діяльність кемпінгів, мотелів, туристичних баз, котеджів та ін. Але готель був першим типом підприємств що надавали послуги проживання громадянам, і саме він дав назву всій галузі.
Існує ряд інших підприємств, які надають послуги щодо тимчасового проживання громадян, але вони не входять до системи готельного господарства. Це - будинки відпочинку, санаторії, пансіонати, дитячі табори відпочинку, профілакторії та ін. Вони не належать до готельного господарства тому, що надання послуг проживання не є їх основною діяльністю, а ціна послуг, як правило, не набагато перевищує їх собівартість.
Економічна сутність готельної діяльності полягає у тому, що вона має нематеріальний характер. Результатом виробничо-експлуатаційної діяльності готелів є не «готовий продукт», а пропозиція особливого виду послуг. При цьому послуги не можуть вироблятись окремо від існуючого матеріального продукту, тобто без експлуатації матеріально-технічної бази (будівлі, споруди, устаткування, інвентар), яка виступає основою виробництва та реалізації пропонованих послуг. З урахуванням особливостей обслуговування в готельному господарстві, де поєднуються виробництво та споживання послуг, цей процес визначається поняттям «надання послуг». Слід підкреслити, що в процесі цієї діяльності здійснюється продаж і безпосереднє надання послуг.
Рівень обслуговування у сучасному готельному господарстві зумовлений, головним чином, станом матеріально-технічної бази підприємства, що його пропонує (будівлі, споруди, інженерне й санітарно-технічне обладнання, електроприлади, меблі, тощо). В останні роки спостерігається процес оновлення та урізноманітнення матеріально-технічної бази підприємств, підвищення фахового рівня персоналу готелів, впровадження інноваційних технологій тощо. Будівлі готелів обладнуються спортивними, медичними, розважальними та іншими приміщеннями. Відтак, процес обслуговування споживачів послуг урізноманітнюється, а пропоновані послуги набувають комплексного характеру.
При цьому попит на готельні послуги є нерівномірним, що зумовлюється економічними, демографічними, природо-кліматичними факторами. Дуже часто він залежить від сезону, днів місяця і навіть тижня. Тому готелі, мотелі, кемпінги повинні мати певний резерв номерного фонду, а також матеріальних і трудових ресурсів, щоб оперативно і ефективно реагувати на його коливання. Постійна готовність підприємств готельного господарства до зустрічі й обслуговування гостей передбачає необхідність одночасної присутності протягом доби адміністратора, регістратора, портьє, носильників, покоївок та інших фахівців. Це значною мірою знижує ефективність використання праці персоналу. Однак вітчизняний та зарубіжний досвід відкриває шляхи до подолання цього протиріччя (наприклад, запровадження бригадної організації праці за принципом суміщення професій).