Оскільки договір довічного утримання має бути обов’язково нотаріально посвідчений, то нотаріус повинен перевірити наявність істотних умов договору, в тому числі точну оцінку будинку, яка визначається за згодою сторін, а також види матеріального забезпечення, що надаються набувачем майна, їхню грошову оцінку, яка теж визначається за згодою сторін.
Оскільки житло може бути предметом договору застави, а застава є засобом забезпечення виконання зобов’язань і виникає внаслідок укладення договору, то необхідно визначити підстави для укладення договору застави житла, зокрема це можуть бути вимоги, що випливають з договору позики, купівлі-продажу тощо.
Особливості укладення договорів застави житла полягають у тому, що предмет застави (квартира, будинок) залишається у заставодавця і умови її здійснення визначено іпотекою.
Окремо слід розглянути особливості застави житла, яке перебуває у спільній власності. Оскільки договір дарування — це угода сторін, в силу якої одна сторона (дарувальник) передає безоплатно іншій стороні (обдарованому) житло у власність, то для договору дарування необхідна наявність волі на прийняття житла обдарованого. Оскільки договір дарування житла є безоплатним і вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, що посвідчується відповідним нотаріальним записом, то дарувальник не може вимагати зустрічних дій (права пожиттєвого проживання, надання іншої житлової площі, отримання певних матеріальних чи нематеріальних благ тощо).
Визначальним у цих випадках є момент переходу всього комплекту прав і обов’язків від одного власника до іншого. Саме цим договори дарування житла відрізняються від спадкоємства.
Визначаючи особливості переходу права власності на житло за правом спадкування, варто зазначити, що спадкоємство здійснюється за законом і заповітом. Якщо немає спадкоємців ані за законом, ані за заповітом, або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, або вони позбавлені спадщини, житло переходить до держави. Спадкоємство виникає у разі смерті громадянина, який мав житло за правом приватної власності.
Зміст права приватної власності виражається через правомочності власника житла — володіння, користування, розпорядження відповідно до ст. 12 Закону України “Про власність” з особливостями, визначеними Житловим кодексом України.
81
2.Правове регулювання житлових правовідносин у приватному житловому фонді слід провадити виходячи з норм Цивільного та Житлового кодексів України. Вони породжують не лише зобов’язальні цивільно-правові відносини, а й особливі житлові права, які полягають у тому, що наймач має можливість безстрокового користування житлом з великим обсягом прав, у тому числі безстрокового користування, обміну, поділу, вселення нових мешканців тощо. Але оскільки ст. 47 Конституції України визначає договір як “оренда житлового приміщення”, то необхідно визначити особливості правового регулювання договору такої оренди. Правове регулювання договорів оренди та найму житла має свої відмінності — залежність від форми власності житлового фонду сфери нормативно-правового регулювання і розрізняється за суб’єктним складом за строками дії, обсягом прав та обов’язків.
Виходячи з цього слід визначити оренду житлового приміщення як засноване на договорі строкове платне користування житлом приватного житлового фонду, необхідного орендареві для проживання. Тому варто виокремити особливі підстави припинення договору оренди в разі: закінчення строку; загибелі об’єкта оренди; невнесення орендної плати впродовж встановленого договором терміну; руйнування, псування житла, а також у разі його аварійного стану. Слід також навести інші випадки: наприклад, договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін, або на вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами своїх зобов’язань.
3.При розгляді особливостей припинення договору найму житла
вприватному житловому фонді слід зазначити, що громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок (квартиру), зобов’я- зані забезпечувати його схоронність, здійснювати за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, оскільки в разі безгосподарного утримання і незабезпечення майна, що є пам’яткою історії та культури, можуть статися наслідки, передбачені ст. 352 Цивільного кодексу України.
Оскільки дострокове розірвання договору найму є особливою обставиною, то необхідно розрізняти розірвання договору, укладеного на визначений та невизначений строки.
За необхідності власник будинку повинен попередити наймача про передбачуване розірвання договору за три місяці (у разі укладен-
82
ня договору найму без визначення терміну). Це попередження є юридичним фактом, що виступає як необхідна умова розірвання договору найму житлового приміщення. Для забезпечення прав наймодавця воно може здійснюватися через нотаріальну контору, а в разі її відсутності — через виконавчий орган місцевої ради. Останнє підтверджується свідоцтвом про передачу і є попередженням наймачеві.
Дострокове припинення договору та виселення наймача застосовуються при порушенні відповідних договірних зобов’язань. Основними підставами для припинення договору та виселення наймача або осіб, які проживають з ним, є руйнування, використання житла не за призначенням, перебудова помешкання без відповідних проектів, без дозволу власника будинку (квартири), обмеження інтересів інших громадян, що проживають у цьому будинку, систематичне (не менше трьох місяців підряд) невнесення квартирної плати і плати за комунальні послуги (ст. 168 Житлового кодексу). Також договір може бути розірвано, коли відповідно до затвердженого виконавчим органом місцевої ради проекту переобладнання чи перепланування будинку при капітальному ремонті займане помешкання не може бути збережено (ст. 165 Житлового кодексу).
Слід виокремити договір найму житлового приміщення, укладений на невизначений строк, який може бути розірваний за вимогою наймодавця також у випадку, якщо помешкання, займане наймачем, необхідне для проживання йому і членам його сім’ї і наймач був попереджений про наступне розірвання договору не менш ніж за три місяці (ст. 168 Житлового кодексу).
Для розірвання договору найму житлового приміщення на вимогу наймодавця через систематичне порушення наймачем або членами його сім’ї правил співжиття (ч. 4 ст. 168 Житлового кодексу) не обо- в’язково, щоб до відповідача раніше застосовувалися заходи попередження і громадського впливу, зазначені в ч. 1 ст. 116 Житлового кодексу.
З припиненням договору найму житлового приміщення припиняються права і обов’язки сторін, у тому числі й право користування помешканням. Наймач зобов’язаний звільнити займану оселю. У разі відмови він підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого житла. Припинення договору найму тягне за собою виселення не лише наймача, а й осіб, котрі з ним проживають.
83
Завдання до теми 10
Задача № 1. У зв’язку з будівництвом школи міська рада звернулася до суду з вимогою вилучення земельної ділянки, на якій розташовано будинок громадянина Чепиноги. За прийнятим рішенням, батько і син Чепиноги, у зв’язку із знесенням належного батькові за правом власності житлового будинку, мали бути виселені в надану двокімнатну квартиру багатоквартирного житлового будинку. З таким рішенням Чепиноги не погодились і оскаржили рішення, зокрема зазначивши, що новий будинок розташований в іншому кінці міста, у ньому не працює ліфт. Крім цього, вони вимагали відшкодувати вартість насаджень на прилеглій земельній ділянці.
Міська рада своє рішення мотивувала тим, що у м. Козятин індивідуальне житлове будівництво не ведеться через відсутність вільних земельних ділянок, тому вимоги щодо перенесення будинку є безпідставними, а надана для відселення квартира в багатоповерховому житловому будинку відповідає санітарним і технічним нормам.
Контрольні питання
1.Чи може бути вилучене приватне житло і в яких випадках?
2.Чи мають право Чепиноги на компенсацію і яку?
3.Чи змінилося рішення суду, якби Чепинога-молодший був одружений і мав двох неповнолітніх дітей?
4.Як розв’язати спір?
Задача № 2. Подружжя розірвало шлюб, і між ними виник спір щодо поділу будинку.
Будинок споруджено так, що його можна поділити в натурі, виділивши чоловікові кімнату з перспективою добудови кухні та другої кімнати, а жінці — дві кімнати та кухню.
Виділення однієї з кімнат призвело б до погіршення житлових умов дружини, яка заселилася в будинок з двома дітьми. Дайте консультацію.
Контрольні питання
1.Чи може суд у цьому випадку виділити дружині весь будинок, а чоловікові присудити грошову компенсацію?
2.Чи можна поділити в натурі житлове приміщення в багатоквартирному житловому будинку?
3.Яким чином має діяти суд, якщо за висновком технічної експертизи неможливо ані здійснити поділ квартири (будинку), ані визначити порядок користування?
84
Задача № 3. Після розірвання шлюбу чоловік претендував на приватизовану 1997 р. однокімнатну квартиру, яку раніше отримали в порядку черговості його батьки, а дружині просив залишити дачу в Броварах та автомобіль. При цьому обіцяв придбати на її ім’я іншу квартиру. Дружина з таким рішенням не погодилася і просила визнати за нею половину квартири. Оскільки з нею залишилася неповнолітня дитина, що народилась 1998 р., вона претендувала на третину загальної площі. У разі задоволення її вимог колишнього чоловіка довелося б виселити на дачу.
Контрольні питання
1.Проаналізуйте ситуацію, що виникла між подружжям.
2.Чи може суд відступити від нагальної рівності часток мешканців, враховуючи інтереси одного з подружжя?
3.Перелічіть способи поділу житла.
4.Чи можна вирішити спір про виділення або визначення порядку користування, якщо в будинку здійснено самовільне переобладнання?
Задача № 4. У березні 2000 р. громадянка Юхименко звернулася до суду із позовом до колишнього чоловіка та його нової дружини Воронович про вселення і відшкодування витрат на будівництво житлового будинку.
Позивачка зазначала, що під час її шлюбу з колишнім чоловіком вона й відповідачі у період з 1992-го по 1999 р. звели житловий будинок та підсобні приміщення. Дозвіл на будівництво отримала Воронович. Оскільки відповідачі відмовляються сплатити їй компенсацію за участь у будівництві, позивачка просить вселити її в новозбудований будинок.
Контрольні питання
1.Які документи необхідно мати для підтвердження законності будівництва житла?
2.Кому належить новозбудований будинок? Чи змінилася б ситуація, якщо б Воронович перебувала у фактичному шлюбі?
3.Які критерії визначатимуть належність будинку до спільної власності подружжя?
4.Яке рішення має ухвалити суд?
Задача № 5. У квітні 1994 р. громадянка Яременко звернулася до суду із позовом до громадянина Білоуса про поділ квартири. По-
85