Материал: pr4_05

Задача № 2. Ініціативна група членів житлово-будівельного кооперативу м. Києва звернулася до юриста місцевої ради з проханням дати відповіді на такі запитання.

Контрольні питання

1.Чиможежитлово-будівельнийкооперативреорганізуватисявоб’єд- нання співвласників багатоквартирного будинку і як це зробити?

2.Що таке об’єднання співвласників багатоквартирного будинку і які переваги воно надає?

3.Яка мета створення об’єднання та його правове становище?

Задача № 3. У багатоповерховому будинку державного житлового фонду 30 % квартир приватизовано. Ініціативна група мешканців цього будинку виявила бажання створити об’єднання співвласників.

Контрольні питання

1.Чи можуть вони створити об’єднання?

2.Які вимоги висуваються для створення об’єднання співвласників?

3.Як зареєструвати об’єднання співвласників?

Задача № 4. У будинку, де всі квартири приватизовано, створено товариство власників. Місцева райдержадміністрація вимагає перереєструвати його у товариство співвласників багатоквартирного житлового будинку. Частина мешканців відмовляється брати участь у загальних зборах.

Контрольні питання

1.Яка нормативна база визначає організацію та діяльність товариства співвласників?

2.Які права і обов’язки членів об’єднання?

3.Які права і обов’язки особи, що не бажає вступати до об’єднання?

Задача № 5. У зв’язку з незадовільним станом обслуговування будинку товариство співвласників вирішило змінити організацію, що обслуговувала будинок (ЖЕК) на іншу.

Контрольні питання

1.Які особи утримують будинок?

2.Які права і обов’язки товариства співвласників багатоквартирного житлового будинку?

3.Які органи управління створюються в об’єднанні і які вони мають обов’язки?

4.Яке майно належить членам товариства співвласників?

91

Задача № 6. Товариство співвласників багатоквартирного будинку звернулося до місцевої райдержадміністрації з вимогою виділити прилеглу територію для влаштування автомобільної стоянки. Місцева райдержадміністрація заперечила і зауважила, що прилегла територія належить до комунальної власності міста і тому виділена бути не може. Крім того, на ній розміщено дитячий майданчик для мешканців інших будинків.

Контрольні питання

1.Чи обґрунтовані заперечення місцевої райдержадміністрації?

2.Яке майно належить товариству співвласників?

3.Як розв’язати ситуацію?

92

Лекція 12

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЖИТЛОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА.

ЗАХИСТ ПРАВ

ІЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ГРОМАДЯН

1.Загальна характеристика видів відповідальності за порушення житлового законодавства та її види.

2.Поняття захисту в житловій сфері та його підстави.

3.Нотаріальне посвідчення при укладенні угод про відчуження квартири (будинку).

4.Адміністративний та судовий захист.

5.Характеристика категорій спорів, які розглядаються в судовому порядку.

6.Особливості виконання рішень.

Методичні рекомендації

1. Характеристика відповідальності за порушення житлового законодавства має розпочинатися з розкриття поняття та змісту правопорушень в житловій сфері, за які настає кримінальна, адміністративна, цивільна відповідальність згідно із законодавством України. Підставами для настання відповідальності за порушення житлового законодавства є наявність вини в діях винних осіб. Конкретні види та склад відповідальності містяться в нормах цивільного, адміністративного та кримінального законодавств.

Водночас основну увагу слід приділи цивільно-правовій відповідальності. Слід зазначити, що цивільне право передбачає загальні та спеціальні форми відповідальності ст. 610–624, 1166, 1167 Цивільного кодексу, ст. 190 Житлового кодексу). Залежно від розподілу обо- в’язків варто навести випадки дольової, солідарної відповідальності.

Слід зазначити, що право приватної власності громадян відповідно до Конституції є непорушним і ніхто не може бути протиправно його позбавлений. В порядку дискусії необхідно пояснити, що у законодавстві зазначено підстави примусового відчуження об’єктів

93

права приватної власності, в тому числі з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, які встановлені законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості (крім умов воєнного чи надзвичайного станів, коли можливе подальше відшкодування); зіставити ці положення з Конституційними правами та свободами людини та громадянина.

Окремо варто розглянути ст. 56, 57 Закону України “Про власність”, що встановлюють майнову відповідальність державних органів за шкоду, заподіяну їхнім неправомірним втручанням у здійснення власником і зазначеними особами правомочностей щодо володіння, користування й розпорядження житлом.

Під час обговорення можна торкнутися питання припинення права власності на будинок у зв’язку з вилученням земельної ділянки, порядку відшкодування збитків у цих випадках; обговорити порядок реалізації положення ст. 53 Закону “Про власність”, згідно з яким власник житлового будинку має право на компенсацію, пов’язану зі зниженням цінності будинку, спричиненим діяльністю підприємств, організацій, у тому числі такою, що призвела до падіння рівня шумової та екологічної захищеності території.

2. При розгляді поняття захисту в житловій сфері варто зазначити, що захист необхідно розглядати як передбачені законодавством заходи з визнання порушення та поновлення цих прав і законних інтересів як наймачів державного житлового фонду, так і власників житла. Захист також включає заходи, спрямовані на припинення правопорушень і притягнення правопорушників до передбаченої законом відповідальності.

Для розкриття засобів захисту слід звернутися до ст. 16 Цивільного кодексу і проаналізувати порядок визнання порушених прав; відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право; присудження до виконання обов’язку в натурі; компенсації моральної шкоди; припинення або зміни правовідношення; стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, — неустойки (штрафу, пені).

Правовий захист являє собою передбачені законом заходи до правопорушників, спрямовані на встановлення державними органами юридичних фактів, які порушують законні права та інтереси грома-

94

дян. Поняття захисту можна розкрити в об’єктивному та суб’єктивному сенсах, зупинившись на моменті виникнення права на захист.

3. При розгляді питання нотаріального посвідчення переходу права власності на житло в темі захисту житлових прав потрібно пояснити, що нотаріат виконує передусім попереджувально-охоронювальну функцію, завдяки їй відбувається фіксація юридичного факту набуття чи припинення прав на житло, що має юрисдикційне значення.

Нотаріат слід розглядати через систему органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення та їх повноваження. Визначаючи систему органів нотаріату, необхідно зазначити, що здійснення нотаріальних дій в Україні покладається на державних нотаріусів або тих, хто займається приватною нотаріальною діяльністю (приватних нотаріусів). У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії здійснюються уповноваженими на це особами місцевих органів влади.

Органи нотаріату здійснюють свої функції в житловій сфері відповідно до ст. 55 Закону України “Про нотаріат” та п. 48–53 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від

18 червня 1994 р.

Здійснюючи правоохоронну функцію при посвідченні угод про відчуження житла нотаріуси перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження житлового будинку, що підлягає реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності на зазначене майно в осіб, які його відчужують. Крім правовстановлюючого документа на житло, якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає довідку-характери- стику бюро технічної інвентаризації, а в населених пунктах, де інвентаризацію не проведено, — довідку виконавчого комітету відповідної ради, в якій викладено характеристику відчужуваної будівлі.

4. Слід зазначити, що згідно з Конституцією України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тому у випадках коли законодавством України передбачено право суб’єкта житлового права оскаржити рішення державного чи іншого органу, їхніх посадових осіб за підпорядкованістю, суб’єкти житлових відносин вправі вирішити порядок захисту своїх прав за підпорядкованістю чи шляхом звернення до суду з позовною заявою або скаргою.

95