Інструкції повинні точно відповідати
чинним нормам, правилам і стандартам з техніки безпеки і виробничої санітарії.
3.2 Правила техніки безпеки на
дільниці по ремонту ходової частини
Ремонт автомобілів повинен
виконуватися відповідно до правилами технічної експлуатації рухомого складу
автомобільного транспорту в виділені на цього місцях (посадах), обладнаних
пристроями необхідних виконання встановлених робіт, також
підйомно-транспортними механізмами, приладами, пристосуваннями і інвентарем.
Робітники мають забезпечуватися комплексом справного інструменту та
пристосувань, відповідних характеру робіт з ремонту ходовий частини
автомобілів. Користуватися інструментами і пристосуваннями, що у несправному
стані, забороняється. Автомобілі мають бути вимиті, очищені від бруду. При
обслуговуванні автомобіля на підйомнику, на механізмі управління підйомником
вивішують табличку з написом ((Не чіпати під автомобілем працюють люди)). При
ремонті автомобіля в оглядовій канаві, естакаді чи підйомнику, що вироблять
ремонт мають забезпечуватися лежаками, працювати без них заборонено.
Забороняється підкладати під вивішений автомобіль диски коліс, цеглини й інші
предмети. Якщо зняття агрегатів пов'язані з великим фізичним навантаженням, і
навіть створює незручності у роботі, треба приймати спеціальні пристосування,
що гарантують безпеку і під час цієї роботи. Піднімати вантажі вагою, більш як
зазначено для даного підйомника забороняється. Забороняється знімати,
встановлювати і транспортувати агрегати тросом і канатами без спеціальних захоплень.
Для зняття мостів, коробок передач та інших агрегатів необхідно попередньо
злити масла у спеціальні резервуари, не допускаючи виливання і проливання
рідин.
3.3 Електробезпека
Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від шкідливого та небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики. Основними причинами електро-травматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін. Електроустаткування, з яким доводиться мати справу практично всім працівникам на виробництві, становить значну потенційну небезпеку ще й тому, що органи чуття людини не здатні на відстані виявляти наявність електричної напруги. В зв'язку з цим захисна реакція організму проявляється лише після того, як людина потрапила під дію електричної напруги. Проходячи через організм людини електричний струм справляє на нього термічну, електролітичну, механічну та біологічну дію.
Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є огородження, яке виключає можливість торкання до струмопровідних частин; заземлення обладнання; упровадження захисного відключення струмоприймачів; забезпечення індивідуальними засобами захисту робітників; застосування зниженої напруги.
Заземлення є ефективним засобом захисту людини від дії електричного струму, воно є обов’язковим до застосування джерела струму, струмоприймачів, розподільчих електрошаф і та ін. Захисне заземлення для напруги до 1000 В повинно мати опір 0,4 Ом. Для захисту від блискавок, сила струму яких досягає 200 000 А, встановлюють блискавковідводи.
При обладнанні заземлення -
необхідний контакт з землею забезпечується за допомогою сталевих стрижнів, труб
або кутникової сталі довжиною 2,5...3 м, які забивають вертикально у землю.
Потім торці стержнів з’єднують зварюванням смуговою
або прутковою сталлю. Всі струмоприймачі, огорожі, кожухи трансформаторів,
каркаси розподільчих щитів з’єднують з заземленням.
3.4 Виробнича санітарія
Виробнича санітарія - це система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів, які в певних умовах можуть привести до травм або професійних захворювань. Основною метою є зменшення або повне усунення впливу несприятливих і шкідливих виробничих факторів на організм людини. Оскільки головним у діяльності з охорони праці є профілактика травматизму, заходів щодо поліпшення умов праці й побуту працюючих дозволяють не тільки знизити виробничий травматизм, професійну й загальну захворюваність, а й сприяють підвищенню продуктивності і якості праці. Роботи, пов'язані із можливістю ураження очей, шкіри рук, необхідно виконувати тільки в захисних засобах (окулярах, щитках, рукавицях, чоботах та ін.). На місці виконання робіт не повинні знаходитись сторонні особи. На робочих місцях мають бути вивішені правила (інструкції) з техніки безпеки і таблички з попереджувальними написами. Кожний робітник повинен уміти надавати собі чи товаришу першу медичну допомогу при механічних (електричних) травмах та отруєннях.
На всіх робочих місцях мають бути наочні посібники з техніки безпеки, плакати, попереджувальні написи, написи з відповідних інструкцій та правил. Робітники повинні бути забезпечені відповідним спецодягом, спецвзуттям і захисними пристроями відповідно до діючих норм. До діагностування, обслуговування, ремонту автомобілів допускаються робітники, які пройшли спеціальну підготовку і мають відповідні посвідчення, а також отримали інструктаж з техніки безпеки на одному робочому місці (дільниці) та продемонстрували безпечні прийоми роботи. Інструктаж повинен бути оформлений у відповідних документах.
Ремонтно-обслуговуючі підприємства
повинні бути забезпечені умовами праці та пром-санітарії,
питною водою, умивальником, душем, милом, рушниками, аптечкою першої допомоги.
Забезпечена пожежна безпека.
3.5 Заходи по охороні навколишнього
середовища
На дільниці необхідно передбачити утилізацію використаного обтирального матеріалу, що застосовується при ремонті автомобілів.
Не допускається, щоб стічні води заносили шкідливі речовини на дитячі ігрові майданчики, житлові масиви, поля, водосховища, річки і т. п.
У проектах необхідно передбачити організоване відведення води, використовуваної при митті; її очищення та повторне використання. При необхідності слід планувати розробку пристроїв для видалення осадів та речовин, які спливають, центрифугування, фільтрування та хімічне очищення миючих розчинів з метою одержання замкнутого зворотного циклу миття без зливання їх у каналізацію. При змиванні відпрацьованих розчинів у загальну каналізацію необхідно спроектувати (запропонувати) пристрої для вловлювання нафтопродуктів, нейтралізації викидних розчинів кислот та лугів (наприклад, електролітів). При відсутності каналізації слід передбачити вивезення осадів, відпрацьованих мийних розчинів, електролітів та інших шкідливих речовин автоцистерною у спеціально відведені санітарно-епідеміологічною станцією місця утилізації.
На дільницях миття і фарбування машин, ковальсько-зварювальному, полімерно-мідницькому, гальванічному, зарядки акумуляторних батарей, обкатки двигунів необхідно розробити примусову витяжку шкідливих, токсичних газоподібних середовищ з достатньою висотою витяжних труб.
Слід пам'ятати, що хімічне зараження повітря, питної води, відкритих водоймищ, житлових масивів шкідливими розчинами і газами викликає тяжкі захворювання, згубно впливає на навколишнє середовище.
Забруднення навколишнього середовища призводить до виникнення витрат: на попередження впливу забрудненого середовища, сюди відносяться і витрати на установку очисних споруд; викликані впливом забрудненого середовища, на медичне обслуговування хворих внаслідок забруднення середовища, відновлення загиблої рослинності і зруйнованих пам’ятників тощо. Сума цих витрат визначається як економічний збиток або можливі втрати, негативні зміни природи і живих організмів, які виникають від забруднень навколишнього середовища.
автобус технічний ремонт
Висновок
В своєму курсовому проекті я спроектував дільницю по поточному ремонту автобусів МАЗ 241.
Для обґрунтування проекту я виконав розрахунок можливої виробничої програми усього підприємства і самої дільниці що проектується.
Відповідно до виробничої програми, я розрахував кількість виробничих робітників і підібрав технологічне обладнання та технологічну оснастку.
Також я описав технологічний процес
поточного ремонту, привів заходи по техніці безпеки, виробничій санітарії та
охороні навколишнього середовища на спроектованій мною ділянці.
Використана література
1.Авдеев М.В., Воловик Е.Л., Ульман И.С. Технология ремонта машин и оборудования. - М.: Агропромиздат, 1986. - 247 с.
. Дюмин И.Е., Какуевицкий В.А, Силкин А.С. Современные методы организации и технологии ремонта автомобилей и тракторов. - К.: Техника, 1974. - 520 с.
. Калашников О.Г., Лауш П.В., Некрасов С.С. Ремонт машин. К.: Вища школа, 1983. - 360 с.
. Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Основи технічного обслуговування і ремонту автомобілів. - К.: Вища школа. 1994. - Кн..1: Теоретичні основи: Технологія: Підручник. 342 с; - Кн..2: Організація, планування і управління: Підручник. - 383 с.; - Кн..3: Ремонт автотранспортних засобів. - 495 с.
. Канарчук В.Є., Лудченко О.А., Чигиринець А.Д. Експлуатаційна надійність автомобілів: Підручник у 2 ч., 4 кн. - К.: Вища школа, 2000. - Ч. 1: кн. 1. - 609 с., кн.2. - 458 с.; Ч.2: кн..3. - 321 с.; кн. 4. - 552 с.
. Колесник П.А., Шейнин В.А. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. - М.: Транспорт, 1985. - 325 с.
. Крагельский П.В. Трение и износ. -М.: Машиностроение,1968. - 375 с.
. Лауш П.В., Власенко Н.В., Столяров И.П., Чабанный В.Я. Техническое обслуживание и ремонт машин. - К.: Вища школа, 1989. - 351 с.
. Левитский И.С. и др. Технология ремонта машин и оборудования. - М.: Колос, 1975. - 560 с.
. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. - К.: Знання-Прес, 2003. - 512 с.
. Лудченко О.А. Технічне обслуговування і ремонт автомобілів. Організація і управління. - К.: Знання-Прес, 2004. - 478 с.
. Масино М.А. Организация восстановления автомобильных деталей. - М.: Транспорт, 1981. - 176 с.
. Шадричев А.В. Основы технологии автостроения и ремонт Автомобилей. - Л.: Машиностроение, 1976. - 500 с.__