Зміст
Вступ
. Напрямок моди
. Стильова направленість і призначення взуття
. Обгрунтування вибору конструкції і фасону взуттєвої колодки
. Обґрунтування вибору конструкції взуття
. Засоби художньої виразності; способи гармонізації, що застосовується при проектуванні розроблюваної моделі
. Обґрунтування вибору матеріалів та фурнітури
. Обґрунтування методів з’єднання деталей взуття
. Конструктивна характеристика моделі
. Одержання УРК та розгортки сліду колодки
. Розробка основної моделі верху (зовнішніх деталей)
. Проектування внутрішніх та проміжних деталей верху взуття
. Проектування деталей низу взуття
. Градирування контурів шаблонів деталей
. Технологічний маршрут складання заготовки верху взуття
Висновки
Список використаної літератури
За останні роки взуттєва галузь легкої промисловості України зазнала значних змін, спершу відбувався занепад цієї галузі, а саме в 90-х роках ХХ століття, але починаючи з 2000 року галузь із кожним роком нарощує випуск взуття. Це підтверджує й статистика. В період з 2004-2010 рр. виробництво взуття у світі зросло на 30 %.
Щодо України, то в підгалузі виробництва шкіри та шкіряного взуття працює 1,5 тис. підприємств, 99% з них приватизовані, менше 1% становлять підприємства державної форми власності. Завдяки високій якості і доступним цінам продукція цих підприємств має стабільний попит на ринках України та деяких зарубіжних країн.
Вітчизняним виробникам дуже тяжко конкурувати з іноземними фірмами в умовах ринкової економіки, але результати цієї боротьби можуть утішити. Сучасне українське взуття за умов значної конкуренції на ринку збуту продукції почало відповідати високим вимогам щодо якості його виготовлення, напряму моди, зовнішнього вигляду та доступної для звичайного покупця ціни, тобто воно стало конкурентоспроможним. І все це досягається за умов дотримання високих вимог сучасного проектування взуття та технології його виробництва.
Перехід України на нові ринкові відносини різко вплинув на виробництво взуття: змінилися взаємозв'язки з постачальниками комплектуючих деталей і матеріалів та технічна оснащеність фабрик, розпочалось впровадження нових форм організації праці й управління підприємством. Завдяки високій якості і доступним цінам продукція цих підприємств має стабільний попит на ринку України та ряду зарубіжних країн.
Все це стало можливим завдяки досягненням в галузі нової техніки, змінам у технології та конструюванні виробів зі шкіри, появі нових матеріалів для деталей верху та низу взуття, нових клеїв і методів його опорядження й оздоблення, впровадженню нового напівавтоматичного й автоматичного обладнання. Створення конкурентоспроможних конструкцій взуття вимагає від фахівців глибоких знань анатомії і фізіології стопи, законів зміни її розмірів, основ біомеханіки. Створюючи нову модель, конструктор повинен правильно вибрати методику проектування, визначити форму і розміри деталей, використати найбільш раціональні конструкції швів і їх розміщення у виробі, щоб максимально зменшити навантаження, яких вони зазнають в процесі експлуатації взуття. При цьому конструктор повинен знати, як створити модель з певними гігієнічними і фізичними властивостями, а також зменшити матеріальні та трудові витрати.
Перспективи подальшого розвитку підприємств взуттєвої промисловості:
ü Формування і реалізація інноваційної моделі розвитку з закріпленням матеріально-технічної бази.
ü Створення умов для впровадження нових технологій і обладнання з найкращими технічно-економічними показниками, максимального використання потужностей підприємств.
ü Використання нового, високопродуктивного обладнання.
ü Виготовлення продукції різного асортименту і розміру, повнот.
ü Визначення довгострокової стратегії розвитку підприємств легкої промисловості всіх форм власності з врахуванням вимог і стандартів Всесвітньої торгівельної організації.
ü Створення умов для постійного розвитку внутрішнього ринку і експорту вітчизняних товарів.
ü Відповідність і вдосконалення науково-технічної бази.
При використанні цих умов розвитку взуттєвої промисловості Україна вийде на світовий ринок торгівлі з великим асортиментом і високоякісним взуттям.
Жіноче взуття
Мода змінюється з кожним сезоном, практично на очах, сьогодні модне одне, завтра зовсім інше. Що ж стосується саме моди на взуття, то тут вона трішки стабільніша. Один фасон може бути модний декілька сезонів, а мінятися будуть тільки декорування чи кольорова гама. Відійшли в
минуле як непомірно довгі загострені носи колодки, так і вкорочені широкі силуетні форми. Найбільш модна форма носка в цьому сезоні - трикутна (рис.1), при цьому допускається як гострий, так і злегка заокруглений кінчик. Також вернулись і квадратні носи, благополучно забуті декілька сезонів назад, тепер вони мають більш м’які обриси і виглядають більш жіночно (рис. 2). Дуже актуальною залишається танкетка, як правило значної висоти (рис. 3). Багато з сучасних дизайнерів звернулися до етнічного стилю, а саме єгипетського - легкі сандалі, туфлі-балетки, ботильйони з безліччю ремінців, переважно на низькій підошві.
Ботільйони і напівчеревики із замші
зроблять цю весну витонченою і елегантною (рис. 4). У цьому сезоні актуальне
замшеве взуття на каблуці або низькому ходу сміливих кольорів(рис. 5).
Особливою популярністю весною 2010 користується фіолетова замша. Але її наздоганяють бірюзовий, червоний, рожевий, теракотовий, темно-зелений, яскраво-червоний, синій, малиновий кольори. На вістрі моди весняного взуття - жіночні ботильйони в стилі 20-х, зі шнурівкою, прихованою платформою та стійким конусоподібним каблучком.
Тенденції взуттєвої моди досить сильно відрізняються по стилях: "Класичний стиль", як відомо, найбільш претензійний до застосовуваних матеріалів і комплектуючих. Сполучення "дорога класика", що характеризує якісне, стильне, але без надмірностей, модне взуття, на жаль, не застосовується до більшої частини поступаючого на український ринок взуття. Це пояснюється відсутністю якісних матеріалів, колодок, а також дорожнечею технології виробництва. Що стосується колірної гами, то чорний помітно здає свої позиції, поступаючись місцем шляхетному темно-коричневому, білому.
Найбільш різноманітними і яскравими
моделями представлений романтичний стиль "фентезі" (рис. 6). Тут явно
простежується тенденція до італійського стилю ексцентричної розкоші. У літньому
взутті акцент ставиться на декор, оригінальний, різних форм і висот каблук та
інші додаткові засоби художньої виразності - фактура, колір, малюнок, орнамент
(рис. 7, 8). У декорі ніяких обмежень. Вишивка, інкрустація каменями, стразами,
перфорація, декоративні шкіряні й текстильні квіти. Декоративні квіти досягають
величезних розмірів, особливо актуальні вони в літньому ремінцевому взутті,
підкреслюючи добірність і сексуальність жіночої ніжки.
Слід зазначити, що в прийдешньому сезоні ремінцеві конструкції максимально прості і відкриті, достатньо прикрашені декором, причому декоруванню піддається не тільки верх, але і низ взуття.
При акценті на танкетку верх повинен бути максимально простим. В орнаментах і декорі дуже популярним залишається етнічний напрямок: візерунки в грецькому, єгипетському стилі, бахрома в північноамериканському стилі й ін.
У цьому сезоні популярні матеріали
орнаментовані з різноманітними рослинними візерунками, імітація під шкіру
тварин - тигр, леопард (рис. 9, 10, 11), пітон, а також матеріали з орнаментами
в стилі модерн. Колірні сполучення найрізноманітніші. Популярна чорно-біла
класика, синій, малиновий, сірий, зелений, лимонний. Колірна гама в цілому дуже
насичена й життєрадісна.
Спортивний стиль, як завжди, відрізняється підкресленою комфортністю. Підошви: формовані клейові або клейопрошивні, литтьові. З’являються нетипові рішення низу взуття (заготівка, що загортається на підошву, заготівка, що настрочується на підошву). Всі рішення покликані підкреслити добротність і комфортність взуття. Конструкція верху м’яка, з мінімумом твердих деталей. Колірні сполучення світлі, радісні (білий + рожевий, білий + голубий беж у різних інтерпретаціях). Одна з помітних тенденцій - акцент на строчки, виконані контрастною ниткою, у тому числі й "селянський напрямок" - грубий зиґзаґоподібний шов. З цим способом декорування також використовуються перфорація, тиснення, лазерна перфорація та ін.
Чоловіче взуття
Класичний стиль нового сезону
практично продублював тенденції минулих сезонів: форма носкової частини колодки
- класичний злегка звужений овал. Матеріали: чорні й коричнева (рис. 12), синя,
бордова гладкі шкіри, велюр; більше вишукані моделі виготовляють із
використанням шкіри рептилії (рис. 13). Також дуже популярні моделі з білої
шкіри (рис. 14).
Спортивний стиль відрізняється більшою оригінальністю й розмаїттям. Контрастні сполучення матеріалів. Найбільш нове й авангардне сполучення нового сезону - чорний + фіолетовий, чорний + синій.
Із найбільш характерних для нового сезону тенденцій у чоловічому взутті можна виділити: застосування рельєфних строчок, вінтажні ефекти (в обробці верху або устілок у літньому взутті), які покликані підкреслити ручне, одиничне виробництво взуття.
Ботильйони - це справжній must-have сезону, вони призначені для весняно - осіннього сезону носіння, так як в цей час погода нестабільна, досить таки ще прохолодно, і тому існує потреба у більш закритому взутті ніж туфлі.
Призначення даного взуття повсякденне, орієнтоване на молодіжну категорію споживачів, так як саме вони прагнуть одягатися стильно, модно і зручно. Сьогоднішня мода диктує в першу чергу ненав’язливу простоту, зручність у носінні і актуальність моделі . Тому стильова направленість даного взуття - жіночих ботильйонів більше все таки тяжіє до класичного стилю, кольорова гама - темно-коричнева, чіткість форм та ліній, мінімум декору, легкий та зручний каблучок. Все це створює неповторний образ молодості та краси в поєднанні з мінімалізмом.
Однією з основних характеристик взуття є його зручність, яка значною мірою визначається відповідністю форми і розмірів внутрішньої поверхні взуття формі і розмірам стопи. Вона, як відомо, залежить від форми і розмірів колодки, на якій формується взуття. Тому колодка є основною технологічною оснасткою для формування взуття. Виходячи з форми та розмірів колодки, конструюють виконавчі органи деяких взуттєвих машин. Таким чином, колодка має важливе значення як для створення комфортного взуття, так і для правильного виконання технологічного процесу виготовлення взуття.
Взуттєві колодки випускають згідно з вимогами ГОСТ 3927-88. Відповідно до цього стандарту колодки поділяються за такими ознаками:
1 технологічною - на основні і допоміжні;
2 за конструкцією - на суцільні, з випиленим клином, зчленовані, розсувні;
3 за ступенем укріплення сліду - з металевою пластиною по всьому сліду; з металевою пластиною в п'ятково - геленковій частині; з металевою пластиною в п'ятковій частині; з металевою пластиною в носковій (від перетину 0,9 Д) частині; без металевої пластини;
4 за матеріалами, з яких вони виготовлені - дерев’яні (з бука, граба, берези), пластмасові, металеві.
5 за статево - віковою ознакою, розмірами і повнотами.
Основні (або затягувальні) колодки використовують для формування заготовки з метою надання їй необхідної форми і виготовлення взуття.
Допоміжні колодки, які використовують на деяких операціях виготовлення взуття, отримали свою назву від цих операцій: оздоблювальні і гладильні.
До допоміжних також відносять пуансон пресів для гарячої вулканізації і лиття низу взуття. Для розправлення взуття в період його експлуатації служать розправні колодки.
Особливості технології взуття визначають і основні конструкції колодок.
Для виготовлення відкритого взуття (сандалів, пінеток, домашніх тапочок) використовують суцільні колодки. Недоліком суцільних колодок є те, що вони не змінюють своїх поперечних розмірів і на них не можливо виготовляти закрите взуття.
Колодки з випиляним клином використовують для виготовлення закритого взуття. Клин утримується на тілі колодки двома штифтами-упорами. Один з упорів має пружину, що дає змогу сховати штифт у тілі колодки, коли треба зняти або встановити клин. Головний недолік цієї конструкції полягає в тому, що при зніманні з неї взуття дуже деформується верх і низ. Ця деформація може бути настільки великою, що призводить до пошкодження взуття.
Щоб запобігти пошкодженню взуття використовують зчленовані колодки, п'яткова частина яких з'єднана з передньою шарніром. Завдяки цьому при зніманні взуття з колодки спочатку виймають п'яткову частину, а потім витягують всю колодку без деформацій взуття. Однак ці колодки мають суттєвий недолік. Шарнірне з'єднання ослаблює матеріал колодки (особливо з пластмаси), і вона швидко руйнується, не витримуючи встановлених строків експлуатації.
Для виготовлення взуття внутрішнім способом формування заготовки використовують розсувні колодки. Конструктивно вони можуть бути виконані по-різному: з прямим розрізом і поздовжнім переміщенням передньої і задньої частин колодки; з розрізом по дузі, з поздовжнім переміщенням задньої частини і дугоподібним рухом передньої частини колодки; з розрізом по дузі, з поздовжнім переміщенням передньої частини і дугоподібним рухом п'яткової частини колодки.
Особливості способів прикріплення затягувальної кромки до устілки при формуванні заготовки висувають додаткові вимоги укріплення сліду колодки. Коли затягувальна кромка прикріплюється цвяхами (скобками) до устілки по всьому периметру, то слід колодки повністю покривається пластиною (укріплюється). Металева пластина виконує таку технологічну функцію: вістря цвяха загинається, вдаряючись об пластину, і надійно скріплює затягувальну кромку з устілкою. Якщо затягування заготовки на цвяхи передбачається лише в п'ятковій або п'ятково-геленковій частинах, то, відповідно, вони укріплюються металевою пластиною.
Для даної моделі (жіночих ботильйонів) ми використовуємо
зчленовані колодки, п'яткова частина яких з'єднана з передньою шарніром.
Завдяки цьому при зніманні взуття з колодки спочатку виймають п'яткову частину,
а потім витягують всю колодку без деформацій взуття.
Рисунок 15. Зчленована колодка, п'яткова частина якої
з'єднана з передньою шарніром.
Рисунок 16. Конструкції колодок: а - суцільна; б - з випиляним клином; в - зчленована; г - розсувна з прямим розрізом; д - розсувна з розрізом по дузі в носково-пучковій частині; є - розсувна з розрізом по дузі п'яткової частини.
Класифікація колодок за технологічним призначенням За технологічним призначенням колодки поділяють на: основні (затягувальні), допоміжні (гладильні, опоряджувальні, пресові, розправочні, розтяжні). Основні (затягувальні) колодки призначені для формування взуття. Затягувальними колодки бувають залежно від:
ü способу закріплення затягувальної кромки - без металевої пластини (сандальний, допельний методи кріплення, клейовий - з клейовим затягуванням та ін.); з металевою пластиною по всьому сліду (коли застосовується кругове (глухе) затягування цвяхами), з металевою пластиною в п'ятковій частині (для взуття рантового методу кріплення);
ü в п'ятково-геленковій частині, до перерізу 0,68Дст;
ü у носковій частині - до 0,9 Дст.
ü Допоміжні колодки поділяються на: гладильні, опоряджувальні, пресові, розправні, розтяжні. Гладильні (для розгладження підошов), які порівняно із затяжними мають набагато нижчий підйом. Площадка в них горизонтальна, рівна і довша, ніж у затяжних; п'яткова частина закруглена донизу більше, ніж у затяжних колодок. Слід укріплений металевою пластиною. Розміри гладильних колодок менші за відповідні розміри затяжних: довжина сліду - на 13-14 мм, ширина п'яткової частини - на 8-10 мм, обхват у пучках - на 10 мм. Опоряджувальні (для виконання процесів обробки, наприклад, за прошивного методу кріплення підошов) колодки коротші за затяжні по сліду на 10 мм, вужчі в п'ятковій частині на 5 мм, а в інших ділянках - на 1 мм. П'яткова частина знизу закруглена, обхвати повинні бути на З мм менші порівняно з відповідними розмірами затяжних колодок. Пресові (для прикріплення низу взуття методами пресової вулканізації і литтєвим) становлять пуансони пресів для пресової вулканізації і литтєвих машин. Розправні - колодки у вигляді вкладиша для збереження форми взуття. Розтяжні (правила) - колодки для розтягання взуття в поперечному напрямку.