Курсовая работа (т): Проектування жіночих ботильйонів

Одержання розгорток колодки способом зліпка

Рисунок 26. Виготовлення шаблона для одержання зліпка з тканини: а - проекція колодки з припуском; б - шаблон для розкрою; в - наклеювання шаблона на колодку, нанесення орієнтованих точок і ліній поділу

Зліпок - це об'ємна оболонка після зняття її з колодки. Його можна одержати з допомогою тканини, кальки, підкладкової еластичної штучної шкіри - Т, клейкої стрічки. Цей спосіб був запропонований Буділом В. (Чехія) та Пєшиковим Ф.В. (Росія).

Рисунок 27. Одержання і сплощення зліпка способом внутрішніх надрізів

На перевірену та підготовлену колодку наклеюється з допомогою каучукового клею один з перерахованих вище матеріалів без складок та зморщок на тильній поверхні та особливо по грані сліду. На отриманий зліпок наносять лінії поділу колодки на зовнішню та внутрішню бокові грані (рис. 26), контрольні точки та лінії надрізів, характер яких залежить від способу формування заготовки та її конструкції. Раціональніше робити внутрішні надрізи, оскільки отримана розгортка задовольняє вимоги всіх способів формування, а також удосконаленим способом - для заготовок, що формуються обтяжно-затягувальним способом. При внутрішніх надрізах (рис.27) виточки та накладення компенсуються по площі всередині шаблона розгортки. Щоб розгортки не розтягувались уздовж ліній розрізу, їх краї укріплюють стрічкою шириною 4-5 мм.

Рисунок 28. Сплощення і коректування зліпка удосконаленим способом

При удосконаленому способі розпластування (рис. 28) надрізи роблять в носковій і п'ятковій частинах. У місцях розрізів утворюються виточки. Площу розгортки коректують на площу виточок, як показано на рис. 28. На площу накладень (точки В і Г) площу шаблона не коректують, оскільки це враховується при проектуванні деталей верху. Отримані розгортки зовнішньої та внутрішньої бокових поверхонь усереднюють (рис. 29).

Рисунок 29. Одержання умовної розгортки колодки

Спосіб зліпка в порівняні з шаблонним дає можливість одержати розгортку з високою точністю, оскільки він повніше відтворює площу поверхні колодки, для різних способів формування заготовки.

Одержання розгорток комбінованим способом

Враховуючи переваги і недоліки розглянутих вище способів одержання розгорток, італійські модельєри пропонують свій спосіб, який полягає у використанні способу зліпка для одержання розгортки зовнішнього боку і шаблонного - для одержання розгортки внутрішнього боку. При цьому до підготовки колодки відносяться дуже ретельно, домагаючись високої точності виконання робіт на кожному етапі. Поділ колодки на бокові грані і визначення положення лінії пучків наведений на (рис. 30).

Рисунок 30 . Поділ колодки на бокові грані і визначення лінії пучків

Для одержання зліпка на зовнішню бокову поверхню колодки наклеюють клейку стрічку (кальку, тканину) без зморщок та складок (рис. 31), обрізають по граничних лініях, переносять лінію пучків. Відстань від точки союзки - С до вершини гребеня - Д ділять на три рівні відрізки, через отримані точки проводять лінії, паралельні лінії пучків СП, (рис. 32) і знімають зліпок. По проведених лініях роблять розрізи, не доходячи до країв на 2-3 мм, потім його наклеюють на цупкий папір, починаючи з п'яткової частини, старанно розгладжують і вирізають. Для одержання розгортки внутрішньої поверхні

колодки на папері обводять розгортку зовнішнього боку, дають припуск в геленковій частині, проводять на ньому середню лінію і роблять надрізи по вертикалі, недоходячи до проведеної лінії на 5-10 мм (рис.33). Шаблон наклеюють по лініях поділу, відмічають ребро грані сліду, знімають з колодки, наклеюють на цупкий папір і вирізають по відмічених лініях.

Рисунок 31 . Покриття матеріалом зовнішньої бокової поверхні колодки

Рисунок 32. Надрізування і сплощення зліпка і одержання розгортки зовнішнього боку колодки

Рисунок 33. Побудова шаблона для одержання розгортки внутрішнього боку колодки

На цупкому папері обводять розгортку зовнішнього боку. На неї по п'ятково - гребнево - носковому контуру накладають розгортку внутрішнього боку і відмічають нижній контур. Для коректування надлишку площі зліпка, який утворився при розпластуванні на спаді гребеня, розгортку розрізають по лінії пучків, залишаючи перемичку посередині 1,5-2,0 мм, розводять в точці союзки С на 1,5 мм і фіксують частини розгортки у цьому положенні клейкою стрічкою.

Цей спосіб одержання розгорток вирізняється високою точністю, має невелику трудомісткість і набув широкого розповсюдження як за кордоном, так і в нашій країні.

Таким чином, ми розглянули найбільш поширені способи одержання розгорток бокової поверхні взуттєвих колодок. Найбільш точними є способи зліпка та італійський. Вони враховують ряд конструктивних особливостей заготовки, способи формування тощо. Який спосіб вибрати в тому чи іншому випадку, залежить від того, яке взуття потрібно спроектувати, яка точність пред'являється до нього, які способи формування будуть застосовуватись при його виготовленні.

Отже, проаналізувавши різні способи одержання УРК і враховуючи висоту каблука (80мм), для даного виду взуття - жіночих ботильйонів я усереднюю розгортку за системою запропонованою Макаровою В.С., рис.24.

. Розробка основної моделі верху (зовнішніх деталей)

До зовнішніх деталей жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект та розробленою основною моделлю верху належать такі деталі: : зовнішня союзкова частина, внутрішня союзкова частина, внутрішня задинкова частина, носок.

Основою для побудови внутрішніх та проміжних деталей є грунт - модель верху (без припуску на обробку).

Проектування моделей різних конструкцій взуття за копіювально-графічною системою включає такі етапи: встановлення (вписування) умовної розгортки колодки (УРК) в осі координат, розрахунок і нанесення базисних ліній; розрахунок положення контрольних точок і ліній; розробка загального виду - конструктивної основи креслень зовнішніх, внутрішніх і проміжних деталей верху. Основою для проектування креслень моделей верху взуття за копіювально-графічною системою є умовна розгортка колодки, вписана у систему координат і затверджений ескіз моделі. Після нанесення осей координат по осі ОУ вверх відкладають висоту каблука і товщину пакета деталей верху і низу (т. В_кВ'_к), від точки В'_к радіусом В_к'П який дорівнює 0,62 Д, на осі ОХ відмічають т. П (точка зовнішнього

пучка). Через точки В'_к і П проводять пряму О ₁Х ₁, яку продовжують в обидва боки. З врахуванням контурів зовнішнього та внутрішнього пучків, товщини деталей верху і низу в п'ятковій частині (5-8 мм), окреслюють контур УРК. Перпендикулярно до лінії В_к'П та О ₁ Х ₁ дотично до п'яткового контуру УРК проводять лінію О ₁У ₁ (рис. 34). Таким чином, отримують зміщені осі Х ₁О ₁У ₁, по відношенню до яких проводять базисні та допоміжні лінії.

Рисунок 34. Встановлення УРК в осі координат і побудова конструктивної сітки

Базисні лінії - це проекції поперечних перерізів стопи, які проходять через найбільш характерні її анатомічні точки. Система базисних ліній служить для визначення розмірів і обґрунтованої побудови контурів деталей верху взуття з врахуванням анатомічно-фізіологічної будови стопи.

Для побудови конструктивної сітки використовують п'ять базисних ліній. Відстань до базисних ліній визначається відповідним коефіцієнтом залежно від довжини розгортки (без декоративного припуску в носковій частині):0,23 Д_р - центр зовнішньої щиколотки;0,41 Д_р - точка згину стопи в гомілковостопному суглобі;

Ш- 0,48 Д_р - середина стопи;

ІV-0,68Д_р - центр головки внутрішнього пучка;

V-0.78Д_р - кінець мізинця.

Відстані до базисних ліній відкладають від т. О ₁ по осі О ₁Х ₁.Через одержані точки проводять базисні лінії, перпендикулярно до осі О ₁Х ₁.

Основними розмірами деталей верху взуття є: висота берців напівчеревика, туфель, черевика, халяви чобіт, задинки, задника, підноска тощо. Деякі з цих розмірів визначаються державним стандартом на взуття. Тому для визначення їх розмірів користуються формулами, запропонованими Хохловим Б.П. і Пєшковим Ф.В. у 1948 році. Висоту берця напівчеревиків і закритих туфель (В'_к В_п)визначають за формулою:

Зокрема, для чоловічого і жіночого взуття ця формула має вигляд:

Висоту задинки визначають за формулою:

де N_m- розмір взуття в метричній системі нумерації.

Відрізок п'ятої базисної лінії, обмежений контуром УРК, ділять пополам (т. а) і з'єднують з точками В_б та В_з одержуючи відповідно верхню допоміжну В_ба і контрольну В_за лінії. Ці лінії є орієнтиром при побудові берців в туфлях та напівчеревиках.

Напрям лінії верхнього канта В_ба залежить від висоти каблука. Тому нижню половину базисної лінії V ділять на три однакові відрізки і отримують відповідно точки: а', а", і а'". Лінія В_ба' - відповідає положенню верхнього канта для взуття на низькому; В_ба"-середньому; В_ба'"- високому каблуці. Для побудови переднього контуру берців у моделях черевиків і напівчеревиків з настрочною союзкою проводять допоміжні лінії, які визначають положення заглиблення союзки і ниткової закріпки. Для цього з'єднують прямими точку перетину верхнього контуру УРК з базисною лінією V (т. К) і точки перетину базисних ліній III і II з нижнім контуром

УРК (відповідно т. Л і т. Л ¹). На лінії КЛ від т. К відкладають відстані 0,35 КЛ (б) і 0,50 КЛ (6^і). Точка б - верхня межа, а точка б' - нижня межа заглиблення союзки (т. Г).

Розрахунок базисних ліній та розмірних параметрів жіночих ботильйонів з висотою каблука 80см.

Д=265мм

В'_кВ_п = 0,15 N_м + 25,5 = 0,15×250 + 25,5 = 63 (мм)

В'_кВ_з= 0,15 N_м + 12,5 = 0,15×250+ 12,5 = 50 (мм)

Рисунок 35. Побудова зовнішніх деталей ботильйонів

Креслення зовнішніх контурів деталей називається конструктивною основою. Побудова конструктивної основи моделі верху ботильйонів включає в себе проектування двох конструктивних вузлів: п’яткового конструктивного вузла - берців напівчеревика та переднього вузла - союзки і носка. Побудову починають з традиційного вписування УРК в сітку проекту. Найбільш важливим моментом побудови моделі напівчеревиків є визначення висоти напівчеревика. Орієнтиром для побудови висоти служить т. Внч, яка лежить на І базисній лінії.

Вн/ч = 0,15 N_м + 25,5 (мм)

Лінія перегину союзки тут також визначається за допомогою прямокутного трикутника, покладеного катетами на т. Р' і т. Н', а вершина прямого кута - на контур УРК.

Відрізок п'ятої базисної лінії, обмежений контуром УРК, ділять пополам (т. а) і з'єднують з точками В_б та В_з одержуючи відповідно верхню допоміжну В_ба і контрольну В_за лінії. Ці лінії є орієнтиром при побудові берців в туфлях та напівчеревиках.

Напрям лінії верхнього канта В_ба залежить від висоти каблука. Тому нижню половину базисної лінії V ділять на три однакові відрізки і отримують відповідно точки: а', а", і а'". Лінія В_ба' - відповідає положенню верхнього канта для взуття на низькому; В_ба"-середньому; В_ба'"- високому каблуці.

. Проектування внутрішніх та проміжних деталей верху взуття

До внутрішніх та проміжних деталей жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект та розробленою основною моделлю верху належать такі деталі: кишеня заготовки, підкладка взуття, задник, підносок. Підкладка складається (рис.33) із шкіряної підкладки під зовнішню та внутрішню союзкові частини, шкіряної підкладки під носок, шкіряної кишені. При кресленні деталей підкладки відносно зовнішніх деталей верху враховується товщина проміжних деталей та тягучість матеріалів.

Рисунок 36. Побудова підкладки взуття

Верхній край шкіряної підкладки проводять паралельно верхньому краю деталей верху з припуском 2 - 4 мм під обрізування.

Підкладка або внутрішні деталі моделі будують за контурами зовнішніх деталей верху ботильйонів. По передньому контурі підкладку будуємо меншою на 3 мм, а в носково - пучковій частині збільшуємо її на 3 мм. Шкіряна підкладка у п’ятковій частині проектується з розширеним заднім ременем, який має лінію згину. Лінія згину ременя на 8 мм менша від п’яткового контуру деталей верху.

Проектування міжпідкладки

Призначення міжпідкладки - зменшити та зробити більш рівномірним розтягування заготовки, збільшити формостійкість готового взуття при експлуатації. Контур міжпідкладки будують відносно контурів зовнішніх деталей верху без припусків на обробку видимих країв. При проектуванні необхідно враховувати, що міжпідкладка не повинна попадати під загинання, а тільки під строчку і затягування. Нормативи проектування міжпідкладки відносно зовнішніх деталей верху черевика (пунктирна лінія). Міжпідкладку відносно контуру зовнішньої деталі будують так: від контуру, що іде під зшивний шов - менше на 1-1,5 мм; від контуру що загинається - менше на 5 мм; від контуру з настрочним швом - менше на 2 мм; від контуру, що іде під затяжку - менше на 8 - 10 мм.

. Проектування деталей низу взуття

До деталей низу жіночих ботильйонів згідно завдання на курсовий проект належать такі деталі: каблук, набійка, підошва, геленок, устілка основна і вкладна, простилка. Базою для проектування деталей низу взуття служить розгортка устілкової поверхні колодки. Для побудови контуру підошви встановлений у найбільш характерних точках сумарний припуск до лінії устілки, пов’язаний зі зміною товщини затяжної кромки верху й характером обробки підошви на даній ділянці. Вкладну устілку для закритого взуття проектують по контуру основної з такими відхиленнями: у п'ятковій частині вкладна устілка довша і ширша основної на 2 мм, щоб закрити ребро основної устілки; в геленковій частині: ззовні припуск становить 2,5-3,0 мм, з внутрішнього боку - 3-4 мм. В пучковій частині контури устілки і вкладної устілки співпадають. В носковій частині контур вкладної устілки коротший на 2-3 мм.

Побудова плоскої підошви. Контур підошви з язичком для взуття на високому каблуці будують по контуру устілки (аналогічно плоскій підошві) шляхом додавання сумарного припуску П_д, який визначають за формулою:

П_д = П_в + Р + Ф,

де П_в -сумарний припуск на товщину деталей верху, мм:

П_в= Ті Ку

Ті - товщина пакету деталей верху у відповідному перерізі, мм;

Ку - коефіцієнт спресування деталей під час формування;

Р - припуск на видимий край підошви, мм;

Ф - припуск на обробку зрізу підошви, мм:

Ф = Ф_М + Ф_д,

Ф_м - мінімальний припуск на фрезерування;

Ф_д - додатковий припуск (неточність накладання підошов при приклеюванні).

Товщину матеріалу в носковій, п'ятковій та геленково - пучковій частинах вибирають відповідно до стандарту, за яким виготовляється взуття, або замірюють товщиноміром. Коефіцієнт спресування К_у дорівнює: в носковій частині 0,6; в п'ятковій - 0,7; в геленково-пучковій - 0,5. Величина припуску на видимий край підошви залежить від типу взуття, методу кріплення, напрямку моди та інших чинників і коливається від 0,5 до 7,5 мм.

Припуск на фрезерування також може бути різним. Так, мінімальний припуск коливається в межах 0,5-0,75 мм і потрібен для безпосереднього фрезерування зрізу підошви при сучасному способі розрубу. Додатковий припуск залежить від матеріалу підошви і точності виконання технологічних операцій при приклеюванні, коливань її розмірів від впливу гігротермічних операцій (зволоження, сушіння) до її накладання і приклеювання, коливань розмірів сліду затягнутого взуття, різаків. Залежно від технологічної дисципліни цей припуск коливається в межах від 0 до 4 мм. Це суттєво впливає на раціональне використання матеріалів. На контур устілки перпендикулярно її осі наносять прямі лінії на відстані 0,20; 0,40; 0,70; 0,90 від довжини стопи. Припуски відкладають в точках перетину цих ліній з контуром устілки. Потім з'єднують одержані точки, використовуючи в якості лекала шаблон устілки.