Курсовая работа (т): Проектування жіночих ботильйонів

0,2Dст=250·0,2=50мм

,4Dст=250·0,4=100мм

,7Dст=250·0,7=175мм

,9Dст=250·0,9=225мм

Товщини деталей: шкіра верху - 0,9 мм, шкір підкладка - 0,6мм, між підкладка - 0,6 мм, задник - 0,6 мм, підносок - 0,6мм. Ті=0,9+0,6+0,6+0,6=2,7 мм в п’ятковій та носковій частинах заготовки

Ті=0,9+0,6+0,6=2,1 мм в геленково - пучковій

Пв=2,7·0,6=1,69 мм в носковій частині

Пв=2,7·0,7=1,89 мм в п'ятковій частині

Пв=2,7·0,5=1,05 мм в геленково - пучковій

П_д = 1,69+3+1,5 ≈ 6 мм в носковій частині

П_д = 1,89+1,5 ≈ 3,39 мм в п'ятковій частині

П_д = 1,05+1,5 ≈ 2,55 мм в геленково-пучковій частині.

Підошва з язичком під каблук (рис. 37) будується до п’яткової частини аналогічно для побудови плоскої підошви (див. вище) . Для побудови п’яткової частини - язичка проводять вісь симетрії п’яткової частини устілки (а’ж), для чого ширину п’яткового контуру ділять пополам. Цю величину відкладають з зовнішнього боку устілки по лінії пучків. Одержані точки сполучають. На п’ятковий контур накладають каблук так, щоб співпали контури каблука та устілки, відмічають лінію фронту каблука. Контур підошви продовжують за лінію фронту на 3 мм. Форма язичка може бути різною. Якщо в каблуці є відповідне заглиблення, то форма язичка має йому відповідати. В іншому випадку каблук проводять симетрично осі симетрії п’яткової частини довільної форми та розмірів.

Рисунок 37.Побудова плоскої підошви з язичком (під каблук)

Рисунок 38. Побудова простилки та геленка

Проектування геленка та простилки (рис. 38). Геленок та простилка заповнюють простір, утворений затягувальною кромкою або губою рантової устілки. Тому цей контур і є основою для побудови цих деталей. Передня лінія геленка не доходить до лінії пучків на 8 мм, а простилки перекриває цю лінію теж на 8-10 мм. Між контуром затягувальної кромки і контуром геленка чи простилки повинен бути простір 1,5-2,0 мм. У багатьох випадках, коли застосовується вузол устілки, простилка будується суцільною за тим самим принципом.

Рисунок 39. Проектування задника і підноска

Задник (рис. 36) визначають за висотою і довжиною: висота задника дорівнює Вз=0,15Nм+8,5(мм), Вз=0,15·250+8,5=46(мм) де Nм- розмір взуття в метричній системі; довжина задника залежить від висоти каблука взуття: для низького до ІІ базисної лінії, для середнього між ІІ і ІІІ базисними лініями, для високого він заходить за ІІІ базисну лінію. В нашому випадку, так - як в нас взуття на середньому каблуці (80мм), то задник знаходиться між ІІ і ІІІ базисними лініями.

Підносок (рис. 39) будують за контуром носкової частини заготовки до V базисної лінії, лінія перегину збігається з лінією перегину союзки, від контуру затягувальної кромки - менше на 5мм.

Вкладну устілку (рис.40) для закритого взуття проектують по контуру основної устілки з такими відхиленнями: у п’ятковій частині вкладна устілка довша і ширша на 2 мм; в геленковій частині : з зовнішнього боку припуск становить 2,5-3 мм, з внутрішнього 3-4 мм. В пучковій частині контури устілок співпадають. В носковій частині контур вкладної устілки коротший на 2-3 мм.

Рисунок 40. Побудова вкладної устілки

Набійку проектуємо по контуру нижньої (набійкової) частини каблука. Зображаємо також поздовжньо-осьові та поперечні перетини набійки. Товщина штифта набійки повинна мати по відношенню до відповідного заглиблення в каблуці припуск не менше 0,05мм.

. Градирування контурів шаблонів деталей

В основі процесу градирування лежать чотири закономірності зміни розмірів стоп і колодок. Перша закономірність встановлює, що розподіл розмірних ознак стоп в однорідному колективі підпорядковано закону нормального розподілу. Друга - що середні поперечні розміри стоп пов’язані з їхньою довжиною лінійною залежністю

у = kx + b.

Третя - що всі розміри стопи за довжиною пропорційні її довжині. Четверта - що всі поперечні розміри стопи пов’язані з її шириною і обхватом пропорційною залежністю.

Вихідними даними для градирування деталей верху взуття є абсолютний приріст за довжиною, абсолютний приріст за шириною, довжина грунт - моделі верху, ширина грунт - моделі верху.

Абсолютний приріст за довжиною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за довжиною моделі: у метричній системі нумерації - 5мм; у штихмасовій - 6,67мм.

Абсолютний приріст за шириною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною моделі: у метричній системі нумерації - 2мм; у штихмасовій системі нумерації - 2,4мм.

Довжину грунт - моделі верху вимірюють від найвипуклішої точки п’яткового контуру до середини носка заготовки верху або від точки перетину осі заготовки з дотичною до п’яткового контуру і до точки середини носка. Розрахунковим шляхом довжина грунт - моделі визначається за формулою:

L_i = L₀ ± ∆L_p - n, (1)

де L_i - довжина грунт - моделі крайнього (більшого чи меншого) розміру взуття в серії;

L₀ - довжина грунт - моделі вихідного розміру;

∆L_p - абсолютне збільшення УРК по довжині;

n - число розмірів у серії (до більшого чи меншого розміру).

Знак "плюс" застосовується при розрахунку довжини грунт - моделі більшого розміру, а "мінус" - при розрахунку меншого.

Ширину грунт - моделі верху вимірюємо як подвійну довжину перпендикуляра. Проведеного до лінії довжини у межах заготовки у пучках(0,68Д_ст).

Вихідними даними для градирування деталей низу взуття є довжина основної устілки, ширина основної устілки, абсолютний приріст за довжиною та абсолютний приріст за шириною.

Довжину основної устілки вимірюємо від крайньої точки середини п’ятки до середини носка основної устілки. Ширину основної устілки вимірюємо по середині пучків(0,68Д_ст) основної устілки. Абсолютний приріст за довжиною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за довжиною основної устілки: у метричній системі нумерації - 5мм; у штихмасовій системі нумерації - 6,67мм. Абсолютний приріст за шириною - це зміна основних параметрів шаблонів, деталей і колодок від розміру до розміру за шириною основної устілки: у метричній системі нумерації - 1мм; у штихмасовій системі нумерації - 1,5мм. Існують графічні, графоаналітичний, механічний способи градирування та спосіб градирування шаблонів деталей за допомогою ПЕОМ. Дамо коротку характеристику кожному із них.

До графічних способів градирування відносять: спосіб градирування за двома крайніми розмірами та градирування за спрощеним методом Єреванського

БМВ. Градирування за двома крайніми розмірами потребує використання шаблонів або грунтів двох крайніх розмірів. Однойменні точки зміщених один відносно другого шаблонів з’єднують прямими лініями і поділяють їх на різницю номерів між більшим і меншим. Отримані точки на лініях з’єднують у деталь потрібного розміру. Градирування за спрощеним методом Єреванського БМВ використовують для градирування моделей нескладної конструкції. Для цього на папері роблять допоміжну сітку ліній: по вертикалі відстань між лініями дорівнює 2,6мм, а по горизонталі - 1мм. Лінію згину продовжують за п’ятковий контур, позначаючи точку середини, через яку проводять перпендикуляр. Грунт середнього розміру накладають на сітку так, щоб збігалися осьові лінії сітки і грунт - моделі, обводять контур деталей. Для отримання наступного(більшого) розміру грунт зміщують на одну клітинку праворуч і вниз від середньої, обводять носкову частину, а ліворуч і вниз від середньої обводять п’яткову частину грунту і т.д. Для отримання меншого розміру грунт переміщують вгору і відповідно до середини.

Графоаналітичний спосіб градирування за допомогою градирувального трикутника виконують на основі грунт - моделі середнього розміру розрахунково-графічним способом. Грунт - модель середнього розміру вписують в осі координат таким чином, щоб її довжина збігалася з віссю ОХ, а ширина - з віссю ОY. На осі OY відкладають однакові відрізки, кількість яких дорівнює числу розмірів у серії, і проводять через них перпендикуляри. Довжину моделі поділяють на однакові відрізки, відстань між якими становить 15-20мм, і також проводять через них перпендикуляри. Через конструктивні точки або в місцях складного контуру проводять додаткові перпендикуляри. Визначають довжину моделі крайнього розміру за формулою:

D_і = D₀ (1+/-ng)

Поперечні розміри грунт - моделі визначають за формулою або з допомогою градирувального трикутника

Ш_і = Ш ₀ (1+/-ng).

Основа градирувального трикутника (рівнобедреного або прямокутного) дорівнює найбільшій ширині моделі середнього розміру в пучках, висота - більшою за основу в півтора разу. За формулою визначають ширину моделі крайніх розмірів у пучках і відкладають по обидва боки трикутника. Через отримані точки проводять додаткові бічні сторони трикутника. На моделі вибирають широтний розмір, знаходять його на горизонталі трикутника і визначають ширину, відповідну до розміру. Отримані точки з’єднують плавними лініями.

Механічний спосіб градирування шаблонів деталей виконують на спеціальних градин - машинах АСГ(Росія), "Альбеко-25"(Німеччина) або машина одеського виробництва з елементами програмного управління. Основними робочими органами градин - машини є: модельний столик, копіювальна каретка, різальна каретка, поздовжній і широтний пантографи, коректори, стіл для закріплення картону, привід, станина. В основі способу лежить використання довжинного і широтного пантографів і коректорів, які дають змогу пропорційно збільшувати або зменшувати розміри деталей взуття. Машина потребує настроювання відповідно до довжини та ширини моделі вихідного розміру, необхідного розміру серії і збереження постійних припусків до деталі. Вихідні шаблони вирізають з жерсті завтовшки до 1 мм, а шаблони серії - з електростатичного картону.

Градирування шаблонів деталей за допомогою ПЕОМ є локальним модулем у структурі програмних комплексів з автоматизованого проектування взуття. Процес градирування виконують за формалізованими алгоритмами теорії градирування, закладеними у пам’яті машини. Вихідними даними для градирування на ПЕОМ є координати вершин багатокутника, якими описано шаблон. Контури деталей викреслюють на графічному плоттері, друкують на принтері або вирізають на різальному плоттері.

Градирування на машині АСГ-3 Для визначення установочних чисел та напрямів градирування на креслення грунт - моделі верху або деталі низу наносять лінії довжини і ширини моделі (шаблона). Довжина грунт - моделі вимірюється від найбільш опуклої точки п’яткової частини до кінця носкової паралельно лінії згину союзки, а її

ширина - по IV базисній лінії. Довжина деталей низу вимірюється між найбільш опуклими точками носкової і п’яткової частин, а ширина - перпендикулярно поздовжній осі в перерізі 0,68Д (Д - довжина стопи вихідного розміру).

Установочні числа пантографів визначаються з рівнянь:

для довжинного:

U_д = 1/g = (Д_м + d_шт)/∆Д, (2)

для широтного:

U_ш = 1/b = (Ш_м + d_шт)/ ∆Ш, (3)

де Д_м, Ш_м - відповідно довжина і ширина грунт - моделі або розгортки вихідного розміру;

d_шт - діаметр обвідного штифта, рівний 2 мм; .

∆Д - абсолютний приріст по довжині при переході від розміру до суміжного розміру. Для деталей низу ∆Д = 5 мм; для грунт - моделі верху ∆Д = 5,1 ... 5,3 мм; ∆Ш - абсолютний приріст по ширині при переході від розміру до суміжного розміру. Для деталей низу ∆Ш = 1 мм; для грунт - моделі верху ∆Ш = 2 мм

Для даної грунт - моделі:

U_д = 1/g = (250+2)/5,1=49,4

U_ш = 1/b = (132+2)/2=67

. Технологічний маршрут складання заготовки верху взуття

. Спускання країв деталей верху під строчку та загинання.

. Загинання країв деталей з одночасним нанесенням клею - розплаву.

. Дублювання деталей верху з міжпідкладкою (з термоматеріалів).

. Зістрочування передніх країв внутрішньої і зовнішньої союзкових частин зшивним швом.

. Настрочування носка на внутрішню і зовнішню союзові частини дворядною строчкою.

. Зістрочування задніх країв зовнішньої союзкової частини та внутрішньої п’яткової частини зшивним швом.

. Зістрочування підкладки під внутрішню і зовнішню союзові частини з підкладкою під носок переметувальним швом.

8. Настрочування шкіряної кишені на зовнішню союзкову частину та внутрішню задинкову частину настрочним однорядним швом.

. Зістрочування вузла верху з вузлом підкладки по канту настрочним однорядним швом.

. Наклеювання підкладки під навколощиколотний декоративний ремінець.

. Обстрочування навколощиколотного декоративного ремінця з одночасною обрізкою налишків шкірпідкладки.

. Пристрочування внутрішньої задинкової частини до внутрішньої союзкової частини до розрізу під застібку - "блискавка".

. Пристрочування застібки - "блискавки" до внутрішньої задинкової частини та внутрішньої союзкової частини з одночасним пристрочуванням навколощиколотного декоративного ремінця.

14. Чищення заготовок.

Висновки

В даній курсовій роботі я закріпила уміння проектування жіночих ботильйонів на внутрішній застібці - "блискавка" клейового методу кріплення і висотою каблука 80 мм. Набула уміння створення виробу з окремих функціональних елементів із такою логіко просторовою їх організацією, яка забезпечує виконання виробом функції, що випливають з його призначення. Також я набула навичок, потрібних для роботи з конструкторськими документами та довідковою літературою. Завдяки даній курсовій роботі я навчилась самостійно вибирати матеріали для різних деталей взуття, керуватися напрямком моди при розробці моделі, естетичними смаками та вподобаннями. Навчилася проектувати складні деталі (верху, підкладки і проміжні) жіночого високо каблучного взуття з використанням фурнітури. Важливою метою даного курсового проекту, яку я успішно опанувала, навчитися правильно підбирати варіанти з’єднання деталей між собою (види швів) та метод кріплення, які б задовольняли естетичні, фізико - механічні та ергономічні показники якості взуття. Самостійно навчилася підбирати фасон і модель взуттєвої колодки в залежності від призначення взуття, сезону носіння та напрямків моди. Враховуючи особливості пошиття даної моделі жіночих ботильйонів було складено технологічний маршрут складання заготовки, що полегшить процес виготовлення даної пари взуття.

Список використаної літератури

.       Справочник обувщика. Проектирование обуви, материалы. Т.І, - М: Легкая и пищевая промышленность. - 1988, - 428 с.

2.      Практикум з конструювання і проектування взуття. (Під заг. ред. B.I. Бегняк), - Хмельницький, 2002. - 272 с., іл.

3.     Технологія взуттєвого виробництва (Коновал В.П., Олійникова Л.Т.., Л.Т. Свістунова) - К.: "Либідь"-2003,-365с.

4.     Зыбин Ю.П. и др. Конструирование изделий из кожи. - М.: Легкая и пищевая промышленность, 1982, - 264 с.

5.     Універсальний довідник взуттєвика (Коновал В.П., Гаркавенко С.С., Л.Т. Свістунова) - К.: "Лібра"-2005,-

6.     Лиокумович В.Х. Проектирование обуви. - М.: Легкая индустрия, 1971. - 312 с.

7.     Бегняк B.I. Основи конструювання і проектування виробів із шкіри. Навчальний посібник. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 259 с.

8.     Натуральні і штучні матеріали для взуття (В.П. Коновал, В.В. Рибальченко, М.Є.Хом’як,Г.І.Шевченко) - К.: КНУТД-2005,-217с.

9.      ГОСТ 3927-88. Колодки обувные деревянные.

.        Джерело інформації про сучасну моду та стиль - Інтернет сторінка:-"All shoes".

.        Сучасні журнал каталоги:"Collezione"2010.

.        Каталог "Bazar" 2010

.        Джерело інформації про сучасну моду та стиль - Інтернет сторінка:-"Moda-online.Ru"

.        Конспект лекцій з дисципліни.

.        Матеріали з інтернету.

.        Рибальченко В.В., Коновал В.П., Матеріалознавство виробів зі шкіри, Київ, КНУТД, 2005,- 312-314 с.