Материал: Ранньопервісна община мисливців, збирачів та рибалок за даними археологічних та етнографічних джерел

Ранньопервісна община мисливців, збирачів та рибалок за даними археологічних та етнографічних джерел

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Історико-соціологічний факультет

Кафедра всесвітньої історії

Реферат

Ранньопервісна община мисливців, збирачів та рибалок за даними археологічних та етнографічних джерел

Підготувала:

Студентка групи І.Ю.-12

Трохимчук В.В.

Перевірив:

Доц. Слесаренко А.В.

Рівне - 2013

План

Вступ

. Побут та господарська діяльність

. Соціально-економічні відносини

. Общинно-родова організація

.1 Віковий і міжстатевий поділ праці

.2 Шлюб і сім'я

. Організація влади

. Духовна культура

.1 Математичні обрахунки

.2 Початки наукових знань у різних галузях

.3 Розвиток мови

.4 Мистецтво

.5 Релігійне уявлення

Висновок

Література

Вступ

родовий община палеоліт побут

Наступ верхнього палеоліту ознаменовувався великими зрушеннями у розвитку продуктивних сил, про які буде докладно сказано далі. Ці зрушення спричинили не менш важливі зміни в організації суспільства. Зросла технічна озброєність людини в її боротьбі з природою, зробила можливим існування відносно постійних господарських колективів. Але в той же час вона вимагала ефективного використання та подальшого вдосконалення ускладнених знарядь і навичок праці. Праобщині з її порівняно нестійкою структурою це завдання було не під силу. Тому праобщина неминуче повинна була поступитися місцем більш міцній формі громадської організації. Колективна власність поширювалася на все, чим володіла громада. Розглядаючи проблеми, пов'язані з суспільними відносинами ранньородової общини, слід зауважити, що основним соціальним осередком був рід. Він здійснював свою господарську діяльність через родову общину, яка будувалася за родинною ознакою (кровною або шлюбною). Суспільство мисливців і рибалок не знало іншої форми власності на землю, крім спільної власності всієї групи співродичів. Засвідчено також колективне володіння мисливськими загонами, рибацькими човнами і сітками. Окремим особам належали лише індивідуально виготовлені ними знаряддя праці і різні побутові предмети. Рід був верховним власником не лише продуктів колективного полювання чи рибальства, але й будь-якої індивідуальної здобичі. Примітивна форма приватної власності, що стосувалася деяких знарядь.

1. Побут та господарська діяльність

Очевидно, поселення пізнього палеоліту є залишками життєдіяльності окремих господарських общин. Структура общини та зумовлена нею структура поселень були спричинені як екологічними, так і соціальними чинниками.

Спеціалізація, напрям і характер господарства зумовлювалися ресурсами навколишнього середовища та кліматом. Багаті на біомасу, холодні прильодовикові степи і лісостепи сприяли виникненню постійних поселень зі стабільно організованим господарством і побутом.

Полювання на великих тварин (мамутів, бізонів, вівце¬биків, носорогів) потребувало міцного, згуртованого колективу, чисельністю приблизно 10-15 дорослих мисливців. У районах з помірним кліматом будівництво жител, виготовлення одежі, спеціальних засобів опалення, підтримка постійних вогнищ вимагали значних зусиль. Все це сприяло налагодженню добрих стосунків між мешканцями поселення, взаємодопомоги, узгоджених дій не тільки під час полювання, а й у побуті.

Про те, що члени ранньопервісної общини виготовляли одяг із шкур, свідчать спеціалізовані знаряддя, такі як проколщі, голки, лощила. Крім того, знайдені кістяні застібки двох плтів: у вигляді палички з перехватом або подвійної кістяної петлі. Деякі скульптурні зображення жінок, виявлені в Сибіру, можна інтерпретувати як зображення людей, одягнених у хутряний одяг типу комбінезона, що характерно для одягу закритого типу народів арктичної зони. Ще деякі елементи одя¬гу можна простежити на жіночій скульптурі у вигляді поясків, перев’язок, браслетів. Знайдені також кістяні діадеми. Окремі кістяні веретеноподібні вироби з головками дослідники інтер¬претують як булавки для одягу або шпильки для зачісок.

Способи використання кісток мамутів у пізньому палеоліті:

- арка з черепів і бивнів як елемент конструкції житла;

- облаштування вогнища

Вироби з епіфізів мамонта:

-2- дископодібні вироби з отворами в центрі. Ймовірно, використовувались як маховики до де- рев’яних стержнів для видобування вогню свердленням; 3 - 6 - залишки світильників.

На території виробничих центрів, які розташовувались, як правило, на південь від житла, на свіжому повітрі, навколо відкритих вогнищ, мешканці поселення готували їжу, обробляли знаряддя, займалися іншими побутовими справами. Інколи поблизу виробничих центрів зустрічаються лінзоподібні западини правильної форми, діаметром до 3 м. Вони також ущерть заповнені побутовими рештками й, можливо, є залишками жител легкої конструкції. З таких жител, мабуть, починалось поселення, влітку або восени, коли ще не були побудовані стаціонарні житла з кісток мамутів.

Узимку житло слугувало господарсько-побутовим центром. Привертає увагу впорядкування вогнищ. Розташовані, як правило, по центру житла, вони були трохи заглиблені в землю, а їхнє дно устелене великими плоскими кістками або обкладене камінням. По краях вогнища іноді вкопували трубчасті кістки, які правили за опори для жорен або використовувались як ковадла під час роботи.

Житла освітлювались не тільки вогнищами, а й світильниками. На північних поселеннях за світильники правили епіфізи (тазові суглоби) стегнових кісток мамутів. Вони мають напівсферичну форму та губчасту структуру. Це - природні світильники, оскільки здатні горіти у свіжому вигляді без додавання жиру чи незначному його обсязі. Простежені різні етапи поступового вигорання цих "ламп", з поверхні яких періодично зшкрябували нагар кістяного вугілля. В інтер’єрі жител виділялися місця для спання та роботи.

2. Соціально-економічні відносини

Життєзабезпечуючою основою ранньопервісної общини були мисливство і збиральництво. Проте крім цих двох основних засобів культурної адаптації первісної людини до навколишнього середовища їй вкрай необхідно було народжувати й виховувати дітей, виготовляти знаряддя праці та предмети домашнього побуту, будувати житла і шити одежу тощо. Всі ці види діяльності разом із мисливством та збиральництвом вимагали від людини, крім значних енергетичних витрат, певних форм організації як форми соціальної культури.

Ранньопервісній общині, згідно з сучасними даними археології та етнології, була властива проста кооперація праці, з її більш-менш чітким розподілом між статево-віковими групами. Це, перш за все, згуртований колектив мисливців. Неможливо навіть уявити собі полювання на таких великих тварин, як слон, мамут, носоріг, бізон, кінь, вівцебик тощо, поодинці, з примітивною рогатиною або списом. Лише тований колектив, в якому виробилися навички спільного полювання, був здатним досягти успіху в цій нелегкій і небезпечній справі. Водночас належних навичок і узгодже- дій потребувало будівництво жител, виховання дітей, передавання виробничого досвіду. Останнє, до речі, могло виникнути й відбуватися лише в людському колективі. Поряд із цим первісне виробництво не виключало індивідуальних видів праці. Первісний мисливець міг полювати сам на невеликих тварин (зайців, косуль, вовків тощо), ловити рибу. Кожен мисливець здебільшого сам виготовляв своє мисливське спорядження. Жінки, поряд зі спільними діями по виготовленню покриття для житла із шкур великих тварин, могли поодинці шити собі, дітям та чоловікам одяг, готувати їжу для сім’ї, займатися разом із дітьми збиральництвом. Проте етнологічні дослідження засвідчують, що в первісній общині всі види трудової діяльності, передусім промислової, як колективні, так і індивідуальні, розглядалися як складові зусиль усієї общини. Здобутки всіх видів промислів вважалися спільною власністю, і в першу чергу це стосувалося продуктів харчування.

Первісні люди в пізньому палеоліті і мезоліті зі своїм дерев’яним та кам’яним спорядженням, як показує досвід етнології та археології, могли забезпечити себе лише продуктами, необхідними для існування. В той час ще не було надлишків продуктів, навпаки, їх, здебільшого, не вистачало. Це зумовлювало рівнозабезпечуючий розподіл усієї здобичі, отриманої в результаті колективного чи індивідуального промислу, як жінками, так і чоловіками.

Рівнозабезпечуючий розподіл не означав, що завжди всі продукти розподілялися порівну. В кризових ситуаціях останні запаси продуктів отримували працездатні члени общини, спроможні до її відтворення, тоді як інші члени общини (люди похилого віку, діти) змушені були задовольнятися лише незначною кількістю продуктів, й часто голодували. За даними етнології, в екстремальних ситуаціях первісні общини практикували інфантецид та геронтоцид (навмисне вбивство дітей, насамперед дівчат, та старих людей).

Етнологи виділяють дві форми рівнозабезпечуючого розподілу: розбірне споживання та розподіл між певними групами в межах общини (між сім’ями).

Так, за словами К. Расмуссена, "люди стійбища (ескімоси) жили влітку і взимку у стані так яскраво вираженого комунізму, що не було навіть ніяких мисливських частин. Всі трапези відбувалися спільно, як тільки бувала вбита якась тварина, хоча чоловіки завжди їли окремо від жінок". Аналогічний спосіб розподілу археологи відтворюють за матеріалами вищезгаданого поселення Радомишль,

Дослідженого І.Г. Шовкоплясом. Нагадаємо, що окремі житла на поселенні зосереджувалися навколо спільної площадки, де всі члени общини разом виготовляли знаряддя праці, шили одежу, харчувалися тощо.

Частіше фіксується другий спосіб розподілу, який, у свою чергу, розподіляється на низку варіантів. Домінуючим є в даному випадку розподіл харчових продуктів між усіма членами общини, незалежно від частки їхньої участі у промислі. На думку археологів, такий тип розподілу існував на заключному етапі пізнього палеоліту й, мабуть, у мезоліті. Так, на пізньо- палеолітичному поселенні Добранічівка господарсько-вироб-ничі комплекси були вже територіально відокремлені. Кожен такий комплекс має всі наявні ознаки побутового відокремлення сім’ї або групи споріднених сімей (своє вогнище, житло, знаряддя праці тощо). Спостереження В. І. Бібікової над просторовим поширенням фауни на мезолітичному поселенні Мирне дали змогу відтворити основний принцип такого розподілу. Залишки скелетів основної маси утилізованих на поселенні тварин рівномірно розміщувалися між усіма господарсько-побутовими комплексами, тому кістки кожної забитої тварини траплялись у всіх без винятку комплексах. Це стосувалось усіх видів тварин, як великих (тур, кінь), так і дрібних (сайгак), крім однієї особини собаки, кістки якої були зібрані тільки в межах од¬ного житла. Такий принцип розподілу давав змогу підтримувати сприятливі соціальні стосунки в общині.

Розподіл продуктів виробництва тісно пов’язаний з формою власності. У свою чергу розвиток форм власності є визначальним аспектом формування економічних відносин. Колективний принцип виробництва основних продуктів життєзабезпечення у пізньому палеоліті зумовив виникнення колективної власності на основні засоби виробництва. Однак зв’язок між колективним виробництвом і колективною власністю навіть на основні засоби виробництва, такі як земля, не був жорстко детермінованим, хоча саме така точка зору переважала в радянській науці. В наш час серед дослідників немає єдності в розумінні характеру, об’єкта та форм власності в ранній первісній общині.

Так, колективна власність общини на основні засоби виробництва й, перш за все, на промислову територію не є загальновизнаною серед дослідників.

Аналізуючи проблему власності на промислову територію у первісному суспільстві, можна дійти висновку, що не так уже й важливо, чи була вона "тимчасовою", чи "постійною". Ці категорії в історичній перспективі не є незмінними. Річ у тім, що розуміння власності на "кормову" територію в ранньопервісній общині не було пов’язане з запровадженням якихось кордонів чи навіть просторових обмежень, які б чітко окреслювали власну територію.

Поняття власності на промислову територію у первісній общині обмежувалось тим, що кожен з її членів, або всі спільно, мали повну свободу ("право") користуватися промисловою територією зі всіма природними ресурсами, не тільки пожитками виробництва продуктів харчування, а й об’єктами побуту (печери, сховища тощо), влаштовувати поселення, тимчасові стійбища тощо. Територія ця не обов’язково повинна була мати "залізну завісу", з прикордонниками та митною службою, як це має місце в політичному суспільстві, проте кожен, хто користувався нею, мав знати і поважати її власника, дотримуватись правил і норм, запроваджених цим власником, запитувати у нього дозволу навіть на тимчасовий промисел чи видобуток сировини для виготовлення знарядь праці тощо.

Поряд із колективною власністю на основні засоби виробництва в первісній общині існувала індивідуальна власність на знаряддя праці. Кожен мисливець сам виготовляв собі всі необхідні знаряддя полювання: спис, лук, стріли, сільця, пастки тощо, а також знаряддя обробки мисливської здобичі: скребачки, різці, ножі й ін. Ефективність знарядь значною мірою залежала від того, наскільки вони відповідали індивідуальним особливостям мисливця. До того ж, мисливець з часом звикав до свого знаряддя, пристосовувався до нього, чи сам пристосовував його до своїх звичаєвих засобів користування. Однак індивідуальна власність на знаряддя праці та деякі побутові речі у первісній общині не могла слугувати основою формування суспільних відносин, тому що найчастіше і найефективніше вони використовувались у колективному виробництві. До того ж і наслідки індивідуального виробництва (полювання на невеликих тварин, рибна ловля) також вважалися власністю всієї общини.