Материал: Ранньопервісна община мисливців, збирачів та рибалок за даними археологічних та етнографічних джерел

Лідер у такій ситуації завжди прагнув досягти загальної злагоди до прийняття остаточного рішення, не порушувати плани окремих людей і груп в общині, намагався не втрачати своєї гідності. Найбільший вплив лідер мав на молодь і своїх родичів. Здебільшого лідером був досвідчений, вправний мисливець, який, крім того, добре знав звичаї своєї общини, мав навички організаторської роботи, користувався повагою всіх членів общини, психологічно був придатним до керівництва. Найчастіше такого лідера в сучасній історіографії називають старійшиною. Проте це зовсім не означає, що йдеться завжди про стару людину, нездатну самостійно займатися трудовою діяльністю. Хоча в окремих випадках траплялися й такі старійшини, які були старими за віком, зате вони мали багатий досвід й пошановувалися членами общини.

Вплив старійшин на життєдіяльність общини теж бував різним і залежав від багатьох чинників. Проте їхня влада не була формальною. Старійшина справді не мав ніяких переваг при розподілі продуктів виробництва і здобичі, в першу чергу. Однак його мали поважати, йому підкорялися всі члени общини, а також гості і представники інших общин, бо він уособлював не свої особисті інтереси, а інтереси всіх членів общини, і в першу чергу її дорослої групи. Зневажливе ставлення до старійшини у деяких народів каралося дуже суворо. Старійшини здебільшого уособлювали общину на всіх представництвах за її межами.

5. Духовна культура

.1 Математичні обрахунки

Передумови розуміння необхідності кількісних уявлень і операцій визрівали у повсякденному житті первісної людини і були пов’язані з її практичною діяльністю: розчленуванням крем’яної сировини, розподілом продуктів мисливського промислу, складанням із окремих частин наконечників стріл, спорудженням жител тощо. Математичні уявлення на основі цих спостережень почали складатися, ймовірно, ще в ранньому пелеоліті. Під час пізнього палеоліту та мезоліту первісна людина, безумовно, вже досить вільно володіла навичками лічби, що знайшло своє відображення в численних графічних витворах того часу.

Наведемо спочатку декілька прикладів математичних знань народів синполітейних суспільств. Скажімо, бушмени знали цифри 1, 2, 3, 4. Вогнеземельці рахували до п’яти. Австралійці мали "систему" понять для визначення чисел 1,2,3. П’ять передавалося як 2 плюс 3. Кількість більше десяти передавалася узагальнюючим поняттям "багато". Аналіз пам’яток мистецтва пізнього палеоліту дав можливість з’ясу¬вати, що первісні люди мали дві системи лічби: п’ятеричну та семиричну (3 плюс 4).

П’ятерична система, на думку дослідників, походить від біологічної будови тіла людини - п’ять пальців на кінцівках. Семирична, - ймовірно, пов’язана з усвідомленням кількості днів місячного циклу, в якому сім днів відміряють чотири фази місяця. Усвідомлення палеолітичною людиною місячного календаря підтверджується також аналізом деяких гравійованих абстрактних сюжетів, які мають ритмічне повторювання означок різного роду в кількості 28-ми, та більш- менш натуралістичне зображення місяця в різних фазах.

Так, на одному з уламків кістяних наконечників з мезолітичного поселення Мирне чітко помітні чотири групи насічок. Три з них складаються з ромбоподібної фігури в центрі, біля гострих кутів якої зверху і знизу нанесені по чотири або три паралельні насічки. Чітка ритміка графічних композицій, безперечно, є відбитком досить сталих математичних знань, передусім розвиненої системи лічби, операційними одиницями якої були числа 4 й 3, та геометричних надбань. Напевне, ці геометричні композиції мали магічне значення й водночас могли бути відображенням досить складних ка-лендарних (астрономічних) уявлень.

Досить вірогідно доведено також знання палеолітичною годиною сонячного календаря, джерелом вивчення якого є такі твори мистецтва палеолітичної людини, як гравійоваий браслет із бивня мамута, знайдений в Мізині, та орнаментована пластина з бивня мамута, виявлена в дитячому похованні на поселенні Мальта в Сибіру. Водночас дрібні міри часу (скажімо, година) первісною людиною не усвідомлювались. Час визначався частинами доби, наприклад:св ітанок, полудень, день, вечір, ніч. Рік розподілявся за сенами, пов’язаними з виробничим циклом.

Увага до сонця і місяця була викликана, мабуть, не стільки потребами часових вимірювань, скільки необхідністю орієнтуватися на місцевості під час мисливських та збиральцьких мандрівок.

Добре орієнтування на місцевості не підкріплювалося ніяким вимірюванням відстаней. Великі відстані вимірювалися днями подорожі, менші - польотом стріли чи списа, ще менші - довжиною конкретних предметів і частин тіла дини, від чого походять такі міри довжини як, скажімо, ікоть" чи "фут".

.2 Початки наукових знань у різних галузях

Проте цим не обмежувалися знання первісних людей щоодо властивостей гірських порід. На поселеннях первісної общини знайдені численні уламки перепаленого дрібнозенистого озалізненого пісковика, темно-бурого мергелю, вохри, а також фарборозтирачі, товкачі для фарб, дрібні вістря, йфапецїї. Розтерті на порошок перепалений пісковик, мертель, вохра використовувалися як барвники для розмалювання одягу, а також для татуювання та розмальовування тіла людини при обрядових церемоніях. Червоні, близькі крові, вони часто супроводжували мертвих у похованнях на мезолітичних могильниках Надпоріжжя та Криму. Навряд чи можна сумніватися в тому, що перші пошуки людини в хімічній галузі були пов’язані саме з виготовленням мвнеральних барвників.

Накопиченню знань із географії та біології сприяли необхідність удосконалення мисливського промислу та процесу розчленування і обробки туш мисливської здобичі. Мисливець мав добре знати не тільки особливості рельєфу місцевого полювання і вільно орієнтуватися у просторі, а й нелад та звички різних представників тваринного світу, біологію розмноження промислових тварин, склад і їстівні кості рослин. Без цих знань важко було успішно вести мисливсько-збиральницьке господарство й неможливо було б у дальшому перейти до доместикації рослин і тварин. Розвиток виробництва також зумовлював потребу в ішому удосконаленні математичних та астрономічних вмінь. Останнім часом археологи дійшли висновку, що значна частина пізньопалеолітичних та мезолітичних виробів із кісток та витворів мистецтва, які були свого часу "прикрашені" різноманітними зарубками, ямками, хрестиками крапками тощо, відображає процес становлення і розвитку системи лічби та календарних (астрономічних) уявлень у первісному суспільстві.

Передумови розуміння необхідності кількісних уявлень і операцій визрівали у повсякденному житті первісної людини і були пов’язані з її практичною діяльністю: розчленуванням крем’яної сировини, розподілом продуктів мисливського промислу, складанням із окремих частин наконечників стріл, спорудженням жител тощо.

Математичні уявлення на основі цих спостережень почали складатися, ймовірно, ще в ранньому пелеоліті.

Під час пізнього палеоліту та мезоліту первісна людина, безумовно, вже досить вільно володіла на¬вичками лічби, що знайшло своє відображення в численних графічних витворах того часу.

.3 Розвиток мови

Безперечно, зростання раціональних знань знаходило своє відображення передусім у розвитку мови. Слід зауважити, що різноманітність словникового запасу первісних людей надзвичайно велика, навіть із точки зору розвиненої мови сучасної людини. Так, мови аборигенів Австралії налічують понад 10 000 слів. Щоправда, в мовах австралійців відсутні узагальнюючі поняття вищого рівня ("рослини", "тварини" тощо). Водночас у них є поняття середнього рівня узагальнення ("дерева", "трава", "чагарник", "ящірки" й таке ін.). Багатство мовного складу зумовлене конкретною формою мислення, яке потребує великої кількості конкретних понять. Так, арктичні мисливці на морського звіра та оленя карібу мають окремі слова для визначення різного стану снігу: свіжа пороша, наст, пороша по насту, сніг, який почав танути, сніг, який почав знову замерзати, тощо.

.4 Мистецтво

Мистецтво. Поява палеолітичного мистецтва в цілому збігається з початком пізнього палеоліту. Згадані вище передумови виникнення мистецьких творів у мустьєрський час відбивають поступовий процес накопичення досвіду в образотворчому відображенні навколишнього середовища. Розвиток палеолітичного мистецтва добре простежується протягом існування ранньопервісної общини: від простих, прокреслених або промальованих ліній, зображень частин тварин чи людей на початку пізнього палеоліту - до складних багатокольорових композицій кінця пізнього палеоліту та стилізованих і схематичних зображень у мезоліті.

Образотворче мистецтво поділяється на живопис, гравіювання, барельєф та скульптуру, а також на монументальне мистецтво (живопис та гравіювання на стінах печер) і мистецтво малих форм (невеликі твори мистецтва з каменю, кістки, рогу або зображення на знаряддях праці та предметах побуту).

За складом творів мистецтва, формою та стилем зразки образотворчого мистецтва палеолітичної доби:

- магічна сцена з барельєфів Лосселі;

- гравійовані зображення людей

Дослідники виділяють декілька провінцій: фран- ко-кантабрійську, середземноморську, східну тощо.

Франко-кантабрійська провінція міститься у приатлантичній Європі, перш за все у Франції та Іспанії. Саме тут і є нині всесвітньовідомі печери з реалістичним живописом гравіюванням (Альтаміра, Ляско, Ніо та ін.). Середземноморська провінція займає Італію, південь занції та південно-східну Іспанію. Її можна розглядати як периферію франко-кантабрійської провінції. Мистецтво на території відрізняється більшою схематичністю зобра- кень. Крім того, у цьому регіоні виявлено велику кількість зражень кистей рук людини.

Східна провінція простягається від Середньої Європи до Сибіру. Оскільки в цьому регіоні менше печер, тут більшо- . го розвитку набули скульптурні зображення та орнаменталь- іє гравіювання по кістці. Живописні твори виявлені лише в іечерах Уралу (Капова та Ігнатіївська). Твори печерного істецтва віднайдено, як правило, у глибині печер. У пече¬ні Ніо (Франція), наприклад, вони розташовані на відстані близько 500 м від входу. Зображення окремих тварин або сюжетні елементи утворюють складні композиції, об’єднані лише зоровим рядом, а й спільною ідеєю. Такі ділянки печер, очевидно, були культовими місцями, де в пітьмі, при шому освітленні первісні люди здійснювали магічні обряди із залученням цих зображень. У контексті ці зображень мали передусім знакову функцію, і лише поступово, з розвитком поліхромності та удосконаленням форм і техніки зображень формувалося їх естетичне сприйняття, що власне й дає підстави говорити про мистецтво у прямому розумінні цього слова.

Прикраси палеолітичної людини:

- намисто з викопних мушель;

- браслет із бивня мамута

У розвитку палеолітичного мистецтва розрізняють чотири хронологічні стилі:

) 32-27 тис. років тому - нечис¬ленні зображення голів або передніх частин тварин у техні¬ці гравіювання;

) 26-22 тис. років тому - поява нових жанрів: скульптури та живопису;

) 21-17 тис. років тому-поступовий розвиток усіх жанрів;

) 16-10 тис. років то¬му - розквіт палеолітичного мистецтва. На цей час припа¬дає близько 70 відсотків відомих зображень.

Розвиток живопису на території України в палеолітичний час відбувався іншим шляхом, на відміну від тих регіонів, де зафіксовані найкращі зразки поліхромних витворів палеолітичного мистецтва. Використання фарби тут було досить поширеним, проте живопис, як і гравіювання, мав в основному орнаментальний характер.

Яскраві зразки орнаментального живопису зафіксовані в Мізині, де в одному з жител знайдена компактна група кісток мамута (лопатка, дві нижні щелепи, стегнова, тазова кістки, уламок лобної частини черепа), розписаних червоною вохрою. Основні елементи розпису - хвиляста лінія, зигзаг, кут, паралельні прямі та похилі лінії. У схожій техніці виконано стилізоване зображення вогню (багаття) на черепі мамута біля входу в перше Межиріцьке житло.

Крім вохри різних відтінків - від темно-вишневого до світло-рожевого, використовувалась жовта вохра, чорна фарба (окис марганцю і сажа) й біла фарба (мергель). Чорною фарбою пофарбовані в Мізині деякі скульптурки і браслет.

Зафіксовані інструменти для розтирання фарб (товкачі, розтирачі) та своєрідні "олівці" - брусочки та багатогранники вохри, огранені у процесі розтирання і використання.

В Україні настінний живопис виявлено тільки в одному Іцісці- Це Баламугівська печера на правому березі Дністра (Чернівецька обл.). На стінах цієї карстової печери відкрито близько шестидесяти груп стилізованих монохромних малюнків, зроблених сажею. Розміри зображень невеликі - до 25 см. (Розрізняється три групи сюжетів: антропоморфні зображення, зооморфні, лінійно-геометричні. Розпізнаються образи рогатих людей з піднятими руками, зображення лучників.

Гравіювання здебільшого використовували для оформлення орнаментальних композицій, нерідко досить складних.

Надзвичайно цікава знахідка була виявлена В.В. Хвойкою на Кирилівському поселенні (м. Київ), на відстані 120 м від основного розкопу, серед невеликого скупчення культурних решток. У складній гравійованій композиції із раштрихованих полів, зигзагів, хвилястих ліній, драбинок деякі дослідники вбачають зображення води, черепахи, голови мамута, з вписаною в неї головою птаха- типу лелеки або журавля. Цей сюжет розглядається як відображення трьох сфер природи, що оточували первісну Людину: земної - повітряної - водяної.