Материал: Ранньопервісна община мисливців, збирачів та рибалок за даними археологічних та етнографічних джерел

Не менш складний сюжет вигравіюваний на уламку бивня з Межиріч. Дехто з дослідників убачає в ньому зображення чотирьох жител поселення, на думку інших ідеться про запис результатів спостережень за зміною сезонів та циклів.

Значне місце в мистецтві палеолітичної людини займали жіночі статуетки, які виготовлялися, переважно, з бивнямамонта, а інколи з каменю, вапняку, бурштину. Як правило, вони були невеликі за розміром. Найбільші екземпляри не перевишували 20 см. Серед жіночих зображень також розрізняються натуралістичні та стилізовані.

Найбільша кількість жіночих зображень знайдена в Мізині (близько 20). Всі вони виготовлені з бивня мамута. Це невеличкі статуетки завбільшки переважно 5-10 см. Найменші з них всього 2,3 см заввишки, найбільші - 14,5 см. Розміри статуеток, можливо, відбивають віковий склад жіночоїобщини (дівчата, жінки, літні господині та берегині дому). Об'ємні стилізовані орнаментовані скульптурки мають складну композицію, що відображає торс та гіпертрофовані Іформи таза. Інші типи фігурок, навпаки, відрізняються надмірно великим торсом у порівнянні з тазом.

Серед численних пам'яток мезолітичного часу особливе місце посідає своєрідний археологічний комплекс Кам’яної Могили, розміщений на відстані 15 км північніше Мелітополя. Незвичним є вже само розташування пам'ятки. Високий піщаний пагорб, укритий великими кам'яними брилами, виразно виділяється серед широкої рівнини заплави р. Молочної, привертаючи до себе увагу мандрівників. Місцеве населення охоче розповідає захоплюючі легенди про фантастичне утворення Кам'яної Могили та про багатющі скарби, заховані героями чи розбійниками під її скелями. Таке вражаюче явище природи не обійшли увагою і стародавні мешканці приазовських степових просторів.

Проте не сам по собі велетенський кам'яний пагорб привертає до себе увагу археологів, а оригінальні зображення, що вкривають брили пісковику у гротах Кам'яної Могили, та інші загадкові знахідки, вкриті лінійно-геометричним орнаментом, яких за більш ніж столітню історію дослідженя Кам’яної Могили знайдено понад тисячу. Проте до останнього часу серед дослідників існують різні точки зору щодо хронології зображень та эго історичного змісту. Не викликає сумніву лише той що гроти Кам'яної Могили були культовим місцем, де на протязі багатьох століть первісні мешканці відправляли якісь особливі обряди, що відповідали їхнім ідеологічним уявленням. Не торкаючись згаданих вище дискусійних проблем, ернемо увагу лише на одну групу зображень у "Гроті бика" Ідакі дослідники називають його "Гротом мамута"), Це чільне місце за розмірами тут займає зображення пораненого стрілами чи списами бика (тура) в бойовій позі.

Композиція з чотирьох биків на стелі "Грота бика" в Кам'яній Могилі

Яибленнями на корпусі тварини. Поруч розміщуються ще Декілька окремих композицій. Насамперед, це коло з чотирьох биків, які теж "тримають" оборону. Далі, один за одним, ідуть три олені; зображені також коні, хижаки, гратчасті загорожі, протерті заглиблення. Над фігурами людей і заглибленнями височить постать мисливця-заклинателя.

Імовірно, що композиції "Грота бика" пов'язані з мисливською магією. Схематизоване, але цілком розпізнаване ображення тура дає підстави припустити датування композиції грота пізнім мезолітом, коли тур широко заселив степові простори України і став головним об'єктом полювання мешканців цих районів.

Схематична манера виконання зображень на Кам'яній Могилі заслуговує на особливу увагу. Стилізація та схематизм у первісному мистецтві зумовлювалися переходом первісних митців від зображень конкретних об'єктів до узагальнюючих образів, що пов'язано із запровадженням лука та стріл, розвитком засобів полювання та значним розширенням об'єктів мисливського промислу. Відображення цих змін бачимо, зокрема, і на зазначених композиціях. Поряд зі схематичними та стилізованими, з’являються зображення до такої міри стилізовані та умовні, що розкрити їхнє смислове значення досі не вдалося. Ці зображення, прості за формою та складні за змістом, свідчать, що в мезолітичну добу сформувався новий тип мислення, спроможний глибше аналізувати навколишнє середовище і місце в ньому людини з її складними і суперечливими ідеологічними уявленнями.

Складні міфічні уявлення мезолітичного населення України знайшли своє втілення в чурингах, виявлених у значній кількості на Кам'яній Могилі, на місцезнаходженні Балін Кош у Криму та в інших місцях України. Чуринги (мовою австралійського племені аранда) - це особливі камені або дощечки з вирізаними чи намальованими на них знаками, які переховуються у спеціальних таємних сховищах і символізують приналежність їхніх власників до конкретної тотемної групи. В.Н. Даниленком розкопаний на Кам'яній Могилі окремий "Грот чуринг", де знайдено близько сорока кам'яних, прикрашених лінійно-геометричним орнаментом, виробів різних розмірів у вигляді різноманітних порід риб. Виявлені чуринги і в інших місцях Кам'яної Могили. З'ясування ідеологічного змісту цих знахідок стане можливим лише в процесі дальших археологічних досліджень.

.5 Релігійне уявлення

Мисливсько-збиральницький спосіб життя сприяв формуванню у первісної людини уявлень про її невіддільність від навколишнього середовища. Людина природно сприймала себе як частину навколишнього світу й переносила на довкілля властивості своєї природи. На цьому підгрунті сформувалися основні форми світогляду первісного суспільства: тотемізм, анімізм, магія, фетишизм.

Тотемізм (мовою північноамериканських індіанців оджубве - "його рід") - віра в надприродний зв'язок та кровну спорідненість родової групи з якимось видом тварин, рослин, предметом чи навіть явищем природи, що вважається прабатьком, родичем, покровителем та другом, який оберігає рід та допомагає йому. У зв'язку з цим можна "Грот чуринг". Рибоподібна чуринга з лінійними прокресленнями.

Тотемом називається саме такий першопредок або його раження чи символ. Із тотемом спілкувалися, на нього змагалися вплинути за допомогою магії.

Тотеми, як міфічні першопредки, уявлялися напівлюди- ною-напівтвариною. Вони існували в міфічні часи. Першо- іедки мандрували по своїй власній території, на якій потім єшкала тотемічна група. Те місце, де, за переказами, пер- опредок з’явився на світ, залишалось тотемічним центром групи. Тобто тотемічна територія вважалася територією існування групи. Зберігання тотемічного центру вважалося передумовою нормального існування тотемічної групи.

Поява дітей також пов’язувалася з діяльністю тотемічно¬го пращура, який начебто вселявся в жінку та відроджувався в дитині. При появі дитини для неї знаходилась чуринга, як утілення її душі, яка водночас є часткою душі тотема. Всі чуринги членів племені зберігалися поблизу тотемічного центру в чурингосховшці.

Магія (від грец. - чаклунство) - віра в можливість впливати на життя за допомогою магічних дій або заклинань. Магія в уявленні первісної людини поділялася на позитивну (корисну) і негативну (шкідливу).

Цікаві залишки обрадових дій досліджені в печері Тюк д'Одубер (Франція). На підлозі печери виявлені глиняні зображення бізонів. Навколо них численні відбитки слідів людей з характерним важким приступом на п’яту. Більшість слідів належить підліткам 10-12 років. На думку дослідників, тут проводили посвячення підлітків (ініціації) в таїнства магічного впливу на основний об'єкт промислу - бізона.

Археологічний комплекс, пов'язаний з обрядово-театралізованим святом мисливців на бізона, досліджений на палеолітичному поселенні Анетівка II (на Південному Бузі). Поселення складається з трьох функціонально і структурно різних частин. У західному секторі поселення проводили членування забитого бізона і розподіл його між учасниками церемонії. На невеликому округлому майданчику в центрі поселення розмальовувались та прикрашались безпосередні виконавці обрядових дій. Поруч виготовляли ритуальну зброю, прикраси, сакральні предмети.

Заключна церемонія свята відбувалась у східному секторі поселення. Тут до початку свята викладалося коло з щелепів бізона, у центрі якого на підпорках прилаштовувалась голова бізона. Вся ця "споруда" була густо пофарбована червоною вохрою - символом крові та життя у первісних нродів. Навколо цієї споруди розмальовані, прикрашені мисливці з факелами та списами здійснювали різноманітні магічні дії (ритуальне споживання м'яса жертовної тварини, імітація моментів полювання, співи, танці й т. п.). Споживання м'яса священної тварини супроводжувалось збиранням її кісток і складанням у пофарбованому колі.

Вся обрядово-театралізована церемонія, відтворена за матеріалами Анетівки II, відбиває в людській свідомості складні явища взаємовідносин людини з природою і намагання людини вплинути хоча б ілюзорно на процеси взаємодії людей і природи.

Анімізм (від лат. - "душа", "дух") - віра в надприродні, нереальні утворення, що існують у матеріальній оболонці рослин, тварин, різних явищ природи й становлять їхню суть. Згідно з уявленнями первісних людей, душавідносна. Вона може залишати тіло або переселятися з одного тіла в інше. Досить поширене трактування снів як самостійного існування душі. Відокремлена душа існує як дух.

Фетиш (від португ. - "талісман", "амулет") - певний едмет, який начебто має надприродну магічну силу. Від¬повідно "фетишизм" - релігійне пошанування такого фетиша, віра в його чудодійну силу та допомогу.

Вище зазначалося, якими значними соціальними змінами в житті тогочасної людності зумовлювалося виникнення мезолітичних могильників. Поряд із цим дослідники звертають увагу на їхнє певне ідеологічне значення. Так, аналізуючи положення та орієнтацію небіжчиків волосько-василівських могильників, Д.Я. Телегін дійшов висновку, що населення Надпоріжжя поклонялося сонцю і пов'язаному з ним теплу, а також вогню, який символізував домашнє вогнище з його затишком, теплом та спокоєм.

Висновок

Головними засобами господарювання та забезпечення людей продуктами харчування були, як вже згадувалося, мисливство і збиральництво. Не менш необхідними були такі види діяльності, як виготовлення знарядь праці, предметів домашнього вжитку, одягу тощо. Усі ці види господарчої діяльності вимагали координації трудових зусиль, а значить, і подальшого згуртування людських колективів. Це стимулює формування людського суспільства, родової общини. Всі види трудової діяльності вважалися складовими компонентами колективних зусиль усієї общини. Продукти, здобуті в результаті трудової діяльності членів общини, як колективної, так і індивідуальної, вважалися спільною власністю.

Отже, в первісній общині ми спостерігаємо колективну, тобто общинну власність на продукти праці. Це пояснюється відсутністю надлишків виробленого продукту. Це зумовлювало рівний розподіл усієї здобичі, отриманої всіма членами колективу. Колективна власність на отриманий продукт та промислову територію не виключало приватної власності на індивідуальні знаряддя праці. Мисливці самі виготовляли собі зброю і самі користувалися нею. Тому за умов родової первісної общини були відсутні умови для економічної диференціації і, тим більше, для експлуатації між членами господарчого колективу. Слід мати на увазі, що первісна община неминуче поділялася на малі общини всередині великої, які складалися з 20-30 осіб. Такі малі общини могли мешкати роздільно, на певній відстані одна від одної. При цьому вони зберігали постійний звґязок одна з одною. Поступовий розвиток та вдосконалення знарядь праці, зростання продуктивності праці робили можливим існування таких мікроколективів незалежно один від одного.

Відповідно відбувається розвиток форм сімґї та шлюбу. У цьому питанні лишається можливим спирання на дані етнографічних спостережень за народами, які нині перебувають на первинних ступенях історичного та суспільного розвитку.Розвиток шлюбних відносин приводить до формування парної сімґї, яка прийшла на зміну проміскуїтету

Оглянувши огляд духовної культури ранньопервісної общини зазначимо, що в цей час помітно зростає рівень раціональних знань первісної людини, поглиблюється її інтелектуальний потенціал, формуються складні ідеологічні уявлення, що знаходять своє відображення в нових проявах мистецтва та різних міфічних символах, які, здебільшого, поки що важко інтерпретувати.

Література

1.      Алексеев В.П. Становление человечества. - М., 1984.

2.      Алексеев В.П. Этногенез. - М., 1986.

.        Енгельс Ф. Походження сімґї, приватної власності та держави. // Маркс К, Енгельс Ф. Твори. - Т 21. - С 28-171.

.        История первобытного общества. Общие вопросы. Проблемы антропосоциогенеза. - М., 1983.

.        История первобытного общества. Эпоха первобытной родовой общины. - М., 1986.

.        Станко В.Н., Гладких І.I., Сегеда С.П. Історія первісного суспільства. - К, 1999.

.        Чебоксаров Н.Н. Чебоксарова И.А. Народы мира. Расы. Культура. - 2-е изд. - М., 1985.

.        Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков I.Т. Археологія та стародавня історія України. - К., 1992.