Міністерство освіти і науки України
Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі
Кафедра міжнародного
менеджменту та маркетингу
з дисципліни «Державне і регіональне управління»
Студентка: Колесник Н.А.
3 курсу групи БДМ 1-13
напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»
Керівник к.е.н., доц. Булах Т.М.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УКРАВЛІННЯ
.1 ПОНЯТТЯ ГУМАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
.2 ГУМАНІЗАЦІЯ РІЗНИХ СФЕР ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
.3 ГУМАНІСТИЧНІ ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ
.4 ДЕРЖАВНА СЛУЖБА В УКРАЇНІ ЯК ЧИННИК ГУМАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ШЛЯХІВ ГУМАНІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ
.1 РОЗРОБКА І РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ПРОГРАМ У ГУМАНІТАРНІЙ СФЕРІ
.2 ОЦІНКА І АНАЛІЗ ГУМАНІЗАЦІЇ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
.3 СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ НА РИНКУ ПРАЦІ
РОЗДІЛ 3. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ШЛЯХІВ ГУМАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
.1 КОНЦЕПЦІЇ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ГУМАНІТАРНИМ РОЗВИТКОМ
.2 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В ГУМАНІТАРНО-КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ
.3 ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРОВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
ВИСНОВКИСПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Актуальність теми. Одним із пріоритетних напрямів визначених завдань економічних реформ України є належне організаційне забезпечення створення професійної та ефективної державної служби. У зв’язку з чим надзвичайно актуальною постає тема з’ясування ролі та місця державної служби в Україні як чинника гуманізації державного управління. Звернення дослідницької уваги до цієї теми обумовлено, передусім, загостренням протиріч між об’єктивною необхідністю гуманізації державної служби і її сучасним станом, між процесами саморозвитку особистості державного службовця і системою традиційної нормовідповідної діяльності, а також недостатньою розробленістю теоретичних основ означеної проблеми в галузі науки «Державне управління». На нинішньому етапі розвитку Української держави особливої актуальності набувають питання, пов’язані з модернізацією державного управління, проведенням системних трансформацій в усіх сферах суспільного життя та гуманізацією владних відносин. Реформування державного управління спрямоване на досягнення цілей і реалізацію функцій держави шляхом удосконалення організаційно-розпорядчої діяльності органів влади у межах, визначених нормативно-правовими актами. За цих обставин Україна як демократична, соціальна, правова держава потребує таких організаційних форм, засобів, інститутів та механізмів організації державного управління, які відповідають національним традиціям публічного управління, отримують суспільне визнання, регулюються сталими правовими нормами та розвиваються в контексті загальноцивілізаційного процесу гуманізації владних відносин.
Об’єктом дослідження є теоретичні та методичні підходи до гуманізації системи державного управління в Україні.
Предмет дослідження: сутність, основні чинники та напрями гуманізації державного управління в сучасній Україні.
Мета курсової роботи. Вивчення проблем гуманізації державного управління, насамперед, пов’язано із становленням нової української держави, а разом із ним - формуванням самого інституту державної служби. Оскільки основною функцією державної служби є управління, то від його якості значною мірою залежить майбутній розвиток української держави. Відповідно до положень Конституції України наша держава проголошена демократичною, правовою, соціальною державою. Практична ж складова реалізації зазначених положень здійснюється через державно-управлінську діяльність відповідних суб’єктів управління. Тому мету даного дослідження можна окреслити як визначення комплексу пріоритетних заходів, спрямованих на забезпечення ефективності функціонування державної служби в Україні як чинника гуманізації державного управління.
Відповідно до поставленої мети визначені наступні завдання:
· проаналізувати і узагальнити існуючі в сучасній науці державного управління підходи до формування гуманістичної за своєю суттю концепції відносин між державою і суспільством; уточнити зміст поняття «гуманізація державного управління», з’ясувати суть та соціальну роль цього явища;
· оцінити сучасний стан нормативно-правового забезпечення процесів гуманізації державного управління в Україні;
· обґрунтувати роль гуманізації взаємодії влади і суспільства як стратегічного напряму розвитку відносин між ними;
· запропонувати напрями й засоби гуманізації взаємовідносин держави і суспільства шляхом удосконалення державної служби як інституту практичного забезпечення такої гуманізації;
· визначити найбільш доцільні форми організації державного управління щодо вирішення соціальних проблем, спроможні забезпечити гуманізацію суспільного життя;
· розкрити роль духовно-ціннісних орієнтирів у гуманістичній трансформації управління.
Методи дослідження: в роботі були використані наступні методи дослідження: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення), системний підхід; метод аналізу та синтезу, метод структурного аналізу, економіко-статистичний аналіз для вирішення завдань другого розділу роботи; ситуаційний та порівняльний підходи.
Результат дослідження: знайдено шляхи гуманізації системи державного управління та різних її сфер в Україні.
Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота
складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.
Загальний обсяг становить 55
сторінок: основний текст -51, джерела
- 4 (41 позицій).
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГУМАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УКРАВЛІННЯ
1.1 ПОНЯТТЯ ГУМАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
гуманізація державний управління
Системна соціально-економічна криза, з якою стикнувся світ в останні роки, підштовхує до опрацювання нових методів організації управлінської діяльності як у масштабі окремої держави, так і на рівні міждержавних утворень. Процес осмислення цілей, методів та бажаних результатів державно-управлінської діяльності все чіткіше набуває ознак модернізації, що виявляється в поступовому намаганні відійти від матриць мислення класичної модерної доби європейської культури та прийняти в практику управлінської діяльності нові орієнтири пост модерної світоглядної орієнтації. Основною відмінною рисою нової світоглядної орієнтації державного управління буде його гуманізація, яка виявлятиметься в сталому переході на визначення ефективності управлінської діяльності у якісно-кількісному відображенні.
Одним із вагомих важелів підвищення якості життя суспільства може бути оновлення стилю мислення державних службовців та переорієнтація вимог до ефективності їх діяльності з матеріально орієнтованих кількісних показників на врахування якісних факторів життя суспільства. Визнання взаємопов’язаності економічних (кількісних) та соціальних (якісних) процесів передбачає і наступний крок - визнання гуманітарної складової фундаментальним критерієм визначення ефективності діяльності державної влади.
Виникнення питання про гуманізацію державно-управлінської діяльності є результатом розвитку гуманітарної сфери знання протягом ХХ ст. Актуальним підсумком досліджень у цій галузі стала нова світоглядна парадигма, в якій людина розуміється не як засіб впровадження планів екстенсивного розвитку, а як емоційний центр штучного світу, який ми називаємо культурою. У культурі індустріальної доби перед людиною поставало питання постійного доказу своєї дієздатності шляхом екстериторіального розширення зони самоствердження - опанування нових територій, будівництво нових споруд тощо. У постіндустріальному світі людина наближається до розуміння своєї залежності від навколишнього середовища, до розуміння змісту обмежень власної споживацької ресурсної експансії. Гуманітарні знання підвели базу під відокремлення емоційно-психологічного комфорту від факту володіння речами і предметами. Емоційно-психологічна складова існування людини передбачає упорядкування світу як світу для розкриття природних можливостей її свідомості. При цьому слід враховувати, що в гуманітарному сенсі якісні показники завжди будуть мати емоційно-оцінне забарвлення.
Для подолання дистанції між економічним плануванням прогресу і гуманітарним самовідчуттям громадян країни слід ввести регулярну практику гуманітарної експертизи державно - управлінських рішень.
Гуманітарна експертиза - це оцінка соціально-психологічних наслідків та зрушень, які можуть виникнути в результаті реалізації проектів у сфері державного управління. Гуманітарна експертиза має надати прогнози щодо стану суспільної стабільності в морально-правовому, освітньо-професійному, екологічному, етнонаціональному, міжконфесійному та естетичному аспектах. А отже, державно-управлінські стратегії можуть бути гуманітарно доцільними та гуманітарно недоцільними. При цьому рівень гуманітарної доцільності може не збігатися з рівнем зростання показників ВВП на душу населення. Самі по собі кількісні показники бюджетних планів різних рівнів нічого не говорять про гуманітарні характеристики таких планів. Експертиза гуманітарних виявлень державно-управлінських рішень може стати основою загальної гуманізації системи державного управління, що буде простежуватися як зростання соціальної адекватності управлінської діяльності. Основним критерієм гуманітарної модернізації державного управління буде забезпечення сталої системи запобігання соціальним конфліктам та практики налагодженого діалогу “ влада-суспільство ”.
У міжнародній практиці моніторингу рівня виконання гуманітарних зобов’язань держави сьогодні найпоширенішими є чотири показники[38]:
· індекс розвитку людського потенціалу;
· міжнародний індекс щастя;
· індекс якості життя;
· індекс гендерної нерівності.
Першою за часом введення у обіг міжнародного моніторингу умовною шкалою вимірювання стану виконання гуманітарних зобов’язань держави по відношенню до своїх громадян став індекс розвитку людського потенціалу. Ця шкала є однаковою для всіх країн планети, і її можна застосовувати як для окремої країни в цілому, так і для певних її територіальних одиниць.
Індекс розвитку людського потенціалу (англ. Human Development Index, HDI) - це інтегральний багатоелементний показник, що застосовується в практиці міжнародного моніторингу основних характеристик стану розвитку людського потенціалу на певній території. Він є стандартним інструментом у загальному порівнянні рівня життя різних країн та регіонів. ІРЛП враховує три види показників:
) очікувану тривалість життя при народженні (довголіття населення);
) рівень грамотності та очікувану тривалість навчання;
) рівень ВВП на душу населення за паритетної купівельної спроможності (у доларах США).
Міжнародний індекс щастя (англ. Happy Planet Index) - це показник, який було запропоновано для умовного порівняння емоційно-психологічного самопочуття громадян різних країн, яке відображає їх ставлення до стану власного добробуту, соціальної захищеності та безпеки навколишнього середовища. Цей індекс введено в міжнародну практику моніторингу в 2006 р. як такий, що має уточнити дані показників ВВП та ІРЛП. Його застосування свідчить про значні гуманітарні світоглядні зрушення, оскільки ним фіксується той факт, що провідною метою більшості людей є не стільки бути багатими, скільки бути щасливими (у найрізноманітнішому сенсі цього поняття). Для розрахунку МІЩ використовуються три показники:
) суб’єктивна задоволеність життям,
) очікувана тривалість життя,
) “ екологічний слід ” (рівень забруднення території та наявність екологічних ресурсів).
Індекс якості життя (англ. quality-of-life index) - це багатоелементний показник, який спрямований на порівняння суспільного самопочуття в країнах, виходячи не тільки з об’єктивних даних, що можуть бути кількісно обраховані (якість повітря, якість води, кількість культурних закладів), а і з суб’єктивних вражень щодо соціального самовідчуття, задоволення прав і свобод, кліматичних умов життя. Індекс складається з дев’яти показників:
. Здоров’я: очікувана тривалість життя (US Census Bureau).
. Подружнє життя: рівень розлучень (ООН; Euromonitor).
. Громадське життя: рівень залучення до релігійних чи профспілкових організацій (World Values Survey).
. Добробут: ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (Economist Intelligence Unit).
. Політична стабільність: рейтинг політичної стабільності (EconomistIntelligence Unit).
. Клімат та географічне середовище: географічні координати (CIA World Factbook).
. Гарантії працевлаштованості: рівень безробіття (Economist Intelligence Unit).
. Гендерна рівність: співвідношення зарплати жінок та чоловіків (UNDP Human Development Report).
Індекс гендерної нерівності (англ. The Gender Inequality Index) - це показник, спрямований на проведення моніторингу стану соціальних відносин між жінками та чоловіками в різних країнах.. Методика розрахунку індексу базується на трьох показниках:
) репродуктивне здоров’я жінки;
) рівень присутності жінки на управлінських посадах (у парламенті);
) рівень середньої та вищої освіти у жінок. Цей індекс є деталізацією ІРЛП. Для уточнення смислових характеристик стану розвитку країн у сфері дотримання гуманітарних зобов’язань з 2010 р. в щорічних доповідях ООН “ Розвиток людського потенціалу ” використовується також індекс бідності. При цьому бідність розуміється як стан неспроможності підтримувати рівень задоволення соціально-культурних потреб, який суб’єктивно визначається таким порівняно з прийнятими в певному суспільстві нормами. Кілька років тому було проведено масштабне дослідження, яке показало, що рівень бідності є відносним показником і залежить від прийнятих у суспільстві належних форм добробуту, які визначаються культурними традиціями. Абсолютний показник бідності визначається прожитковим мінімумом. Але відчуття бідності може супроводжувати людину, яка має доходи і набагато вищі за межу бідності, оскільки в цьому разі людина орієнтується на проголошені в суспільстві вимоги до гідного та заможного життя. На сучасному етапі розуміння бідності пропонується враховувати не стільки доходи населення, які іноді важко відслідкувати в повному обсязі, скільки витрати на споживання та можливість дотримання основних гуманітарних норм розвитку людини. Отже, гуманізація системи державного управління в Україні буде відбуватися як процес застосування сучасних наукових знань у сфері гуманістики і застосування міжнародних практик у гуманітарній сфері.
Державна служба має забезпечити раціонально організоване, демократичне, правове та результативне гуманне державне управління шляхом розвитку свого соціально-правового інституту та професіоналізації свого кадрового складу[16, c. 244]. Саме державна служба має надати державному управлінню системний характер, програмно-цільовий підхід і забезпечити належне надання послуг людині, громадянину, усім інститутам громадянського суспільства, управлінський професіоналізм, законність, правову компетентність, результативність, раціональність, ефективність та інші риси функціонування механізму держави, яких потребує на сьогодні наше суспільство.
Водночас державна служба як соціально-правовий інститут має забезпечувати стабільність гуманізму управління та відігравати роль стабілізатора соціально-політичного життя, сприяючи розв’язанню політичних конфліктів і урівноважуючи дії різних політичних сил (забезпечення політичного партнерства). У країні з політично і соціально активним населенням державна служба має відповідати наступним вимогам[3]: