Курсовая работа (т): Шляхи гуманізації системи державного управління в Україні

Діяльність органів, відповідальних за гуманітарну політику або пов’язаних з нею (комітети Верховної Ради України, управління Адміністрації Президента України, міністерства, комітети та консультативно-дорадчі органи Кабінету Міністрів України), позначена дублюванням функцій, браком чіткості в механізмах контролю за виконанням рішень, постійними змінами апаратів виконавців після кожної зміни влади. Реорганізація діяльності органів, відповідальних за гуманітарну політику, повинна забезпечуватися такими заходами:

формування програм у відповідних сферах гуманітарного розвитку на рівні галузевих міністерств із чітким зазначенням механізмів вирішення питань у цих сферах на державному, регіональному та місцевому рівнях та звітності про їх виконання;

урахування світових методик і стандартів створення програм гуманітарного розвитку;

розроблення системи аналітичних і прогнозних документів;

посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, виділених для гуманітарної сфери, за їх нецільове використання;

обов’язкова наукова експертиза проектів рішень щодо гуманітарної сфери;

забезпечення системи управління в гуманітарній сфері кваліфікованим персоналом.

Фінансове забезпечення. Основними засобами гуманітарного розвитку мають стати податково-бюджетне регулювання та залучення позабюджетних коштів. Фінансове забезпечення гуманітарного розвитку здійснюватиметься за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Фінансування запропонованих заходів за рахунок державного бюджету повинно здійснюватися з урахуванням реальних економічних можливостей. Пріоритетними заходами у реорганізації фінансового забезпечення сфери культури є:

розробка ефективних механізмів бюджетної підтримки громадських організацій у сфері культури та мистецтва, бюджетного фінансування централізованих бібліотечних систем, клубних закладів різних видів, кінопрокату тощо;

удосконалення фінансового менеджменту у сфері культури, сприяння розвиткові спонсорства і меценатства;

запровадження прозорих конкурсних механізмів фінансування мистецьких проектів та ініціатив, що сприятиме підвищенню ефективності використання бюджетних коштів.

Інформаційне забезпечення. З метою всебічного висвітлення реалізації Концепції необхідно здійснювати постійний інформаційно-комунікативний супровід, що передбачає відкритість та прозорість прийняття управлінських рішень. Партнером держави у справі інформаційного забезпечення сфери культури та мистецтва є ЗМІ, які сприятимуть вирішенню зокрема таких проблем:

удосконалення піар-менеджменту у сфері культури та мистецтва;

розширення сфери рекламних послуг у галузі культури;

промоція культурно-мистецьких проектів, просування талановитих художніх творів, авторів і виконавців;

підтримка національного культурного продукту.

Нормативно-правове забезпечення. Передбачає розроблення та впровадження нормативно-правових актів щодо переходу на принципи сталого гуманітарного розвитку суспільства, зокрема:

законодавчу підтримку національного культурного продукту, сприяння благодійництву, податкове стимулювання з метою залучення до сфери культури меценатських коштів, коштів від надання платних послуг та інвестицій;

надання статусу неприбуткових і відповідних податкових пільг закладам культури і мистецтва, діяльність яких має неприбутковий характер;

удосконалення авторського права, нормативно-правового забезпечення інтелектуальної власності.

3.2 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В ГУМАНІТАРНО-КУЛЬТУРНІЙ СФЕРІ

Головним напрямом державної політики в гуманітарній сфері є розкриття креативного потенціалу української культури; збереження створеної національною культурою системи духовних цінностей як ключових чинників формування національної ідентичності та успішної соціалізації людини; задоволення культурних потреб населення та створення сприятливих умов для творчої самореалізації людини. Для досягнення цієї мети мають бути здійснені такі кроки:

розгортання патріотичного й громадянського виховання населення, привернення його уваги до культурно-історичних здобутків українського народу;

- підвищення громадської активності та привернення уваги до проблем гуманітарної сфери з боку влади;

використання іноземного досвіду, матеріальної та консультаційної допомоги від країн, які здійснили успішний прогрес у розвитку й трансформації власних гуманітарних систем;

надання культурі статусу економічно, соціально та політично важливого напряму розвитку людини, з відображенням цього в бюджетах країни;

проведення загальнодержавних заходів, присвячених святкуванню 200- річчя від дня народження Т.Г.Шевченка, 160-річчя від дня народження І.Я.Франка, відзначення інших пам’ятних подій у сферах української культури, науки, освіти, техніки, військової справи тощо;

запобігання комерціалізації культури, експансії масової культури; підтримка якісного професійного мистецтва через створення належних умов для діяльності закладів та колективів у сфері образотворчого, музичного, хореографічного, театрального, циркового та кіномистецтва, поліпшення підготовки кваліфікованих мистецьких кадрів через запровадження конкурсних, грантових механізмів підтримки мистецьких проектів;

формування суспільного запиту на твори певного типу, підтримка існуючих і запровадження нових мистецьких конкурсів, премій тощо, державні замовлення на культурні продукти, що виховують естетичний смак та загальну культуру, проведення конкурсів і тендерів культурних проектів;

- державна підтримка орієнтованих професійних осередків - мистецьких груп, виконавських колективів, друкованих органів та ін.;

формування цілісного національного мовно-культурного простору, що має ґрунтуватися на підтримці української мови у культурному і суспільному житті, на забезпеченні присутності національного культурного продукту в культурному споживанні українських громадян;

збереження й підтримка етнокультурного розмаїття сучасної України, реалізація потенціалу суспільного й економічного розвитку, що міститься в цьому розмаїтті;

регламентація взаємодії структурних складових культурної галузі, створення централізованої державної мережі підтримки культурно-мистецьких організацій через запровадження спеціальних фінансово-економічних, комерційних, юридично-правових та інших служб;

підтримка вітчизняних культурних індустрій, протекціонізм щодо національного культурного продукту, забезпечення його належної присутності, якості, асортименту на вітчизняному ринку і в міжнародному культурному просторі.

Здійснення ефективної культурної політики передбачає розвиток мережі культурних осередків і установ: музеїв, кінотеатрів, бібліотек та ін., зокрема:

запровадження нових моделей фінансування, зокрема застосування маркетингового та інноваційного підходів з метою збільшення небюджетної частини фінансування;

удосконалення науково-аналітичного та інформаційно-методичного забезпечення музейної справи, створення віртуальної експозиції музеїв в Інтернет;

- врегулювання діяльності музеїв та установ, що зберігають пам’ятки недержавної частини Музейного фонду України;

- продовження формування Державного реєстру національного культурного надбання;

інтеграція музеїв України у світовий музейний простір;

розвиток мережі кінотеатрів, запровадження нових технологічних форматів перегляду кінопродукту;

удосконалення діяльності публічних бібліотек, модернізація бібліотечних установ і форм їхньої роботи, зокрема інформатизація й інтеграція у світовий бібліотечний простір, запровадження ефективних механізмів поповнення бібліотечних фондів тощо;

розвиток клубної діяльності, вдосконалення моделей фінансування будинків культури і клубів, зокрема в сільській місцевості, забезпечення їх кваліфікованими кадрами, допомога в утриманні приміщень, налагодження інноваційних форм роботи.

Для впорядкування справи збереження культурної спадщини України необхідно розробити і затвердити відповідну довгострокову Державну програму, передбачивши фінансування найактуальніших заходів, серед яких:

інвентаризація та паспортизація пам’яток історії та культури; завершення складання Державного реєстру нерухомих пам’яток України та його оприлюднення;

затвердження генеральних планів історичних населених місць України;

- затвердження буферних зон об’єктів культурної та природної спадщини, внесених до Списку ЮНЕСКО та Попереднього списку;

створення вертикалі державного органу охорони культурної спадщини.

При підготовці генеральних планів забудови міст, складання опорних історико - архітектурних планів необхідно передбачити обговорення цих питань з місцевою громадою із залученням науковців. Для збереження пам’яток у комплексно-просторовому середовищі пропонується встановлення системи охоронних зон: територія окремих пам’яток і пам’яток містобудування, у тому числі і заповідників, зона охорони пам’яток усіх видів, території об’єднаних охоронних зон пам’яток в межах історичних ареалів, археологічні території, що охороняються, зона ландшафту, зона регулювання забудови і заповідної території.

До розроблення та затвердження всієї необхідної документації (генеральних планів, планів управління, облікових документів) слід прийняти мораторій на будь-яке будівництво на територіях і у буферних зонах об’єктів культурної спадщини, внесених до Списку всесвітньої культурної спадщини і включених до Попереднього списку, а також історичних частин, історичних населених місць України.

На порядку денному створення спеціального наглядового комітету з представників наукових і громадських організацій, незалежних експертів, до повноважень якого входив би контроль за прийняттям рішень місцевої влади, пов’язаних з будівництвом і реконструкцією в історичних центрах міст.

.3 Очікувані результати проведення державної гуманітарної політики

Орієнтиром та критерієм оцінювання результатів державної гуманітарної політики має слугувати:

Індекс розвитку людського потенціалу за методологією ООН, оскільки Україна прагне забезпечити свій перехід до групи країн з високим рівнем розвитку людського потенціалу (42 країни, за даними 2010 р.), що розраховується на основі таких показників, як очікувані тривалість життя і навчання, ВНП на душу населення;

місце вітчизняних вищих учбових закладів у світових рейтингах університетів QS World University Rankings, Academic Ranking of World Universities; - участь та позиція у рейтингу якості шкільної освіти Programme for International Student Assessmen (PISA);

Індекс реалізації екологічної політики Environmental Performance Index);

позитивна динаміка зростання рівня толерантності у суспільстві;

- кількість аудіовізуальної, книговидавничої продукції державною мовою та мовами національних меншин, культурних та освітніх закладів на душу населення;

- представленість робіт вітчизняних митців на міжнародних, європейських культурних заходах.

Реалізація гуманістичної політики дасть змогу:

) у сфері підвищення добробуту населення і впровадження високих стандартів життя: забезпечити гідну оплату праці громадян, реалізувати реформу пенсійного забезпечення, створити ефективну систему соціального захисту населення, удосконалити житлову політку та підвищити якість та ефективність надання послуг соціальної сфери;

) в освітньому та науковому просторі удосконалити систему управління освітою, зробити освітні послуги якісними та доступними для усіх верств населення, перетворити провідні виші на наукові центри, створити умови для гідного представлення вітчизняної науки на міжнародній арені, забезпечити комплексну реалізацію освітнього й наукового потенціалу провідних науково- дослідних інститутів і національних університетів;

) забезпечити гендерну рівність, права людей з особливими потребами та обмеженими фізичними можливостями шляхом внесення змін до законодавства, реалізації інформаційно-просвітницьких та державних програм, забезпеченням можливості отримати якісну професійну освіту;

) у сфері охорони здоров’я поліпшити здоров’я населення, зменшити передчасну смертність та збільшити тривалість життя громадян, створити умови для розвитку масового спорту, активно просувати здоровий спосіб життя, відмовитися від стимулювання вживання алкоголю та тютюнової продукції;

) забезпечити сталий та екологічно безпечний розвиток суспільства шляхом переходу до «зелених» технологій у виробництві, утилізації відходів, вжиття заходів, спрямованих на збереження існуючих природних та біологічних ресурсів, та формуванням у суспільстві екологічної свідомості;

) створити умови для гідної та результативної праці забезпечивши гармонізацію відносин між працівниками та роботодавцями, мобільність робочої сили, регулювання трудової міграції з та в Україну, розвиток нових форм зайнятості, сформувавши потужний середній клас та соціальну структуру європейського зразка;

) у сфері культурної політики: реалізувати інноваційні підходи до розвитку культурних установ, впровадити нові моделі їх фінансування, удосконалити законодавчу базу їх діяльності, розширити список об’єктів культурної та природної спадщини, створити умови для їх збереження;

) у сфері міжконфесійних відносин проводити відкриту, неупереджену політику щодо представників усіх конфесій, налагодити партнерські відносини між державою та релігійними установами та реалізувати спільні проекти, гарантувати права релігійних громад та запобігти виникненню релігійних протистоянь;

) в інформаційно-комунікаційному просторі забезпечити розвиток інформаційної системи та якість її продуктів, сприяти розвитку вітчизняних ЗМІ та інформаційного суспільства в Україні, удосконалити законодавче регулювання цієї сфери, здійснити комплекс заходів, спрямованих на розвиток суспільної моралі та соціальної етики;

) стимулювати інноваційний розвиток суспільства, формування економіки знань, сформувати вертикально інтегровані науково-виробничі структури, забезпечити конкурентоспроможність освіти, науки й технологій, сформувати демократичне, консолідоване суспільство, де знання та можливості їх практичного застосування стануть важливим засобом самореалізації й розвитку особистості та незамінними чинниками сталого людського розвитку;

) розвинути національні культурні індустрії, ідентичність української культурної традиції в усіх жанрах і формах мистецтва, закласти основи для розвитку академічної, елітарної, некомерційної культури, запропонувати конкурентоспроможний вітчизняний туристичний продукт, створити розгалужену інфраструктуру культурного ринку України, здатного виробити конкурентоздатний національний продукт та вивести його на європейський та світовий ринки.

ВИСНОВКИ

У ході написання даної курсової роботи було розглянуто шляхи гуманізації державного управління, гуманізацію в цілому та гуманітарна політики України.

Державна служба як чинник гуманізації державного управління - відповідальна служба, яка є носієм культури суспільства і народних традицій, носієм моралі, духовності українського суспільства. Державна служба має стати стрижнем держави, її опорою, визначальною ланкою гуманізації державного управління.

Гуманітарний розвиток України ґрунтується на гуманітарній політиці держави, яка покликана забезпечувати громадянську єдність на основі широкої участі населення в соціальному управлінні, на засадах демократичних цінностей та бути стратегією розвитку, спрямованою на гармонізацію культурно-духовного, інтелектуального та соціального потенціалу людини й суспільства. Така політика має орієнтуватися на загальнонаціональний проект спільного майбутнього, що є однаково прийнятним для жителів усіх регіонів України, та сприяти утвердженню міжкультурного й міжрелігійного діалогу в Україні, гармонійному поєднанню загальнонаціональних та регіональних інтересів у культурній сфері, утвердженню громадянських прав і свобод.