Курсовая работа (т): Шляхи гуманізації системи державного управління в Україні

Отож, проблем чимало. Проте неможливо не погодитися з даним висловом невідомого автора, що “ Україна мусить, так само, як і в інших аспектах своєї діяльності, сформувати власне, українське обличчя державної інформатизаційної політики, обрати власні тактику і стратегію. Світ сприймає Україну крізь призму рішень саме її уряду, глобальної активності саме її економіки та науки, цінностей саме її культури. Тож кожен наш крок або нашкодить нам, або наблизить до авангарду нового суспільства, але ні в якому випадку не залишиться непоміченим ” . Важливою цінністю української культури завжди була повага до інших людей, а це один із гуманістичних принципів. Як зберегти людяність у стосунках між людьми, коли все більше часу затрачається на роботу? І інформатизація, як зазначалося вище, веде до все більшої індивідуалізації, негативним виявом якої є принцип «кожен сам за себе». За таких обставин процес гуманізації ускладнюється.

Зазначимо, що під гуманізацією маємо на увазі передусім творення гуманного суспільства. Сутність гуманізації полягає в оптимальному обміні ресурсами, енергією, можливостями задоволення потреб між людиною і суспільством, у створенні оптимальних умов для самореалізації особи. І для когось праця “ один на один ” з комп’ютером є найкращим способом проявляти себе, свої можливості та здібності у віртуальному просторі. Але інший конче потребує для самореалізації живого спілкування з іншими людьми. Існують також випадки, коли молоді люди вперше починають працювати, і їм може на перших порах знадобитись спілкування з колективом для швидшого набуття необхідного досвіду. А для декотрих людей необхідність "ходити на роботу" є важливою часткою їхнього життя, а "місце роботи" - можливістю обзавестися друзями й вдосконалювати свої соціальні навички й контакти. Неповторність кожного з нас є скарбом. Розпізнати внутрішній світ людини непросто під час безпосереднього спілкування, адже всі схильні надягати “ маски ”. Спілкування через Інтернет дає можливість творити свій віртуальний образ, який може бути цілком відмінним від реального. І це може стати ще одним джерелом розчарувань, непорозумінь, конфліктів.

В останні кільканадцять років уряди різного складу і політичного спрямування України працювали задля того, щоб невелика частка олігархів збагачувалася, а загальна кількість населення зубожіла, середній клас як такий перестав існувати. На жаль, доводиться констатувати, що в ході сучасних реформ Україна втратила певну частку свого інтелектуального й культурного потенціалу. Наша країна стала джерелом дешевої робочої сили для розвинутих країн Заходу й Сходу. В економічному плані це проявилось у занепаді власних багатоманітних наукомістких виробництв, в однобокому гіпертрофованому розвитку паливно-енергетичного комплексу, відпливі капіталу за кордон, зростанні державного боргу й фінансової залежності країни від транснаціональних компаній і банків. У політичній і соціальній сфері спостерігається домінування компрадорської буржуазії, її пряма чи тіньова влада, часті кризи політичної системи, подальша диференціація доходів, низькооплачувана праця. У духовному плані - засилля західної низькопробної масової культури. Як у таких обставинах не втратити своє людське обличчя, як не нарікати на всіх і на все, як це часто буває серед нашого народу? Очевидним залишається факт, що кожна людина здатна працювати над собою, самовдосконалюватися. Але є певні зовнішні обставини, зміна яких залежить від конкретних дій президента, парламенту, уряду, інших державних структур. Для України інформатизація - шлях не лише до європейської інтеграції, але й до економічного добробуту. Це природне право людини - бути матеріально забезпеченою, не думати щомиті про те, як заробити “ на хліб насущний. Після того як відкрили кордони, люди побачили, як можна заробляти і комфортно облаштовувати свій побут. Мільйони українців ринулися за цим достатком. І для багатьох це обернулося трагедією розбитих родин, дітей та підлітків на вулицях, куплених і порожніх квартир тощо. Ці проблеми не вирішаться за кілька років, і завдання уряду - працювати над їхнім вирішенням. Проте не слід забувати, що економічний добробут - це не “ панацея ” від усіх бід. Сьогодні в багатих країнах природні спільноти, такі як сім’я, стали слабшими. Цьому вельми сприяють засоби масової інформації, які постійно пропонують переживати нові та сильні враження. Змагання, прагнення добитися успіху та розбагатіти, ідея особистої свободи та втрата моральних і релігійних цінностей також відіграють свою роль у цьому процесі.

Проблема в тому, що розвиток інформаційних технологій дає можливості поширювати будь - яку інформацію, але який відсоток інформації, котру черпаємо з різного роду мас-медіа, “ просякнутий ” добротою і спрямований на формування гуманної людини? Інформаційні потоки і посилання потрапляють у свідомість людини як смисли і формують наміри та взірці. Які зразки поведінки можуть давати дітям та молоді бойовики, у яких вбивство людини є звичайним способом розв’язання проблеми, серіали з нескінченними сварками і зрадами, передачі про світське життя, в яких пропагується т.зв. “ богемний ” спосіб життя, тощо. Гуманності і глибини в усьому цьому дуже мало. А інформаційна складова, впливаючи на суспільну думку, формує процеси прийняття рішень.

Отже, неможливо дати однозначну оцінку процесу гуманізації в умовах формування інформаційного суспільства. Саму гуманізацію і навіть гуманізм донині трактують по-різному. Викликають тривогу деякі принципи сучасного гуманізму , багато з яких далекі від гуманності (напр., підтримка контрацепції, аборту тощо). Інформаційні технології найширше задіяні в українській політиці і, на жаль, далеко не з гуманною метою - для маніпуляції з думками виборців. Розробити механізми протистояння таким технологіям і протиставити їм реальний шлях гуманізації людей за нових обставин - це завдання для подальших досліджень у цьому напрямі.

Я провела вибіркове опитування серед студентів таких вузів : УДУФМТ, КНТЕУ, КНЛУ і це дало мені змогу провести частковий аналіз гуманізації в інформаційному суспільстві. Були поставлене таке запитання : «Як Ви оцінюєте рівень розвитку гуманістичних ідей в українському суспільстві(зокрема державне управління)?» . Результатами даного опитування є діаграма ,наведена нижче (рис. 2.1).

рис. 2.1. Результати проведеного опитування

2.3    СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ НА РИНКУ ПРАЦІ

Ціна за постсоціалістичні реформи економіки виявляється дуже високою і нічим не виправданою, а можливості подолання системної кризи в управлінні використовуються неналежним чином. Відсутність в економічних трансформаціях “ підстраховочних ” механізмів соціальної спрямованості призвели до різкого падіння життєвого рівня населення. Як заявив координатор системи ООН в Україні Френсіс О’Доннелл, відкриваючи міжнародну конференцію з питань подолання бідності, згідно з офіційною статистикою, незважаючи на економічне зростання України, яке проявилось у 2000 р., 28 % населення живе за межею бідності . Різниця в розмірі прибутків багатих і бідних характеризується співвідношенням 1:26. Як показують соціологічні моніторингові дослідження, бідність стає масовим явищем, зростає соціальна напруга в суспільстві. За останнє десятиліття населення щорічно зменшується. Різко зросла смертність, значно зменшилися і трудові ресурси. Але поряд з цим зростає чисельність працівників апарату управління. Саме тому серед актуальних проблем управління складними соціально - економічними системами однією з найважливіших є гуманізація ринку праці. За оцінками Світового банку, на сучасному етапі соціально - економічного розвитку основним джерелом зростання валового продукту країн є людський капітал. На його частку припадає 62 % приросту ВВП, тоді як на виробничі фонди - 16 %, а на природні ресурси - 20 % (рис.2.2). В окремих країнах - Німеччині, Японії, Швеції - частка людського капіталу в економічному зростанні сягає 80 %.

рис. 2.2. Частка людського капіталу

Першочерговою, найбільш актуальною проблемою управління є проблема зайнятості населення, підвищення якості життя всіх верств населення, скорочення масштабів бідності. Проблема гуманізації взаємовідносин між керованими і керуючими системами стає предметом пильної уваги не тільки вчених, але і центрів прийняття управлінських рішень у світовому співтоваристві.

Гуманізація праці на практиці покликана забезпечити:

а) високу змістовність праці трудящих, яка відповідає їхній кваліфікації, структурі та ієрархії потреб і мотивів;

в) створення сприятливих умов праці;

г) широку та активну участь працівників у виконанні виробничих завдань.

Класична програма гуманізації праці включає такі складові:

·        збагачення змісту праці (суміщення функцій робітників основного й допоміжного виробництва, основних функцій і функцій контролю за якістю продукції; групування різнорідних операцій тощо);

·        розвиток колективних форм організації праці;

·        створення досконаліших умов праці;

·        розвиток виробничої демократії;

·        раціоналізація режимів праці і відпочинку, запровадження гнучких графіків роботи;

·        підвищення рівня інформованості колективу, «прозорості» внутрішньоорганізаційної діяльності.

Проблема гуманізації взаємовідносин між керованими і керуючими системами стає предметом пильної уваги не тільки вчених, але і центрів прийняття управлінських рішень у світовому співтоваристві. Поняття “ гуманізм ” вживається як у загальнофілософському, так і в етичному плані. Перше витікає з визнання людського походження всіх явищ громадського життя, людини як первинної, основної ланки соціальної системи будь-якого порядку. Як етичне поняття гуманізм припускає людяність у взаємовідносинах між людьми - визнання цінності людини як особистості, її прав і свобод. У практичній життєдіяльності людей ці обидва поняття взаємозалежні.

Під гуманізацією управління на ринку праці територіальною соціально-економічною системою розуміється об'єктивна необхідність створення гідних матеріальних, інтелектуально-інформаційних, організаційно-економічних, економіко-правових, соціальних умов. Цілісність і організованість соціально-економічної системи залежить від наявності у неї загальної мети - кінцевого (цільового) стану.

З розвитком індустріального виробництва людина звільнилася від багатьох фізичних зусиль при виконанні трудових операцій. Однак якщо ремісник створював закінчену річ, що була втіленням його особистої майстерності, ніби представляла його особисті якості, працівник індустріальної праці поряд із засобами праці розглядається лише як фактор виробництва. Це порушує гармонію праці з основними біологічними і психологічними рисами, властивими розвитку людського життя.

Такий вид трудового процесу викликає в його учасників почуття, що над ними як особистостями домінують машини, чим заперечується їх індивідуальність. У них виникає апатія, негативне ставлення до праці як до чогось вимушеного, виконуваного тільки за необхідністю. Велике значення мають умови праці. У них включаються ступінь небезпеки або безпеки предмета і засобів праці, їх вплив на здоров'я, настрій і працездатність людини. Потенційно небезпечними є фактори фізичні (шум, вібрація, підвищення чи зниження температури, іонізуючі та інші випромінювання), хімічні (гази, пари, аерозолі), біологічні (віруси, бактерії, грибки). Особливо шкідливі, екстремальні умови праці викликають смерть, важкі професійні захворювання, великі аварії, серйозні травми.

Гуманізація праці означає процес її олюднення. Насамперед необхідно усунути фактори, що загрожують людському здоров'ю в технізованому середовищі. Небезпечні для здоров'я людини функції, операції, пов'язані з великими зусиллями, монотонною працею" на сучасних підприємствах перекладаються на робототехніку.

Сучасні технологічні процеси припускають максимальну інтелектуалізацію праці, таку її організацію, коли особистість не зводиться до простого виконавця окремих операцій. Іншими словами, мова йде про зміну змісту праці, що на сучасному етапі науково-технічного прогресу може стати більш різноманітним, більш творчим[7].

Особливе значення має культура праці. Дослідники виділяють у ній три компоненти. По-перше, це удосконалення трудового середовища, тобто умов, за яких проходить трудовий процес. По-друге, це культура взаємин між учасниками праці, створення сприятливого морально-психологічного клімату в трудовому колективі. По-третє, осмислення учасниками трудової діяльності змісту трудового процесу, його особливостей, а також творче втілення закладеного в нього інженерного задуму. Трудова діяльність - це найважливіше в житті будь-якої людини поле її самореалізації. Саме тут розкриваються й удосконалюються здібності людини, саме в цій сфері вона може ствердити себе як особистість. Процес гуманізації праці розширює ці можливості. Використовувати їх - справа кожного з нас.

Реалізація права людини на працю відіграє визначальну роль у процесі її соціалізації, створює мотивацію для самовдосконалення та розвитку творчого потенціалу суспільства. Оптимізація структури зайнятості, трансформація системи оплати праці та вдосконалення регулювання ринку праці забезпечать істотне підвищення доходів населення, соціальну інтеграцію, формування середнього класу.

Основними завданнями державної політики на ринку праці є:

формування ціннісно-етичних настанов населення на реалізацію економічно активної поведінки, самозабезпечення та дотримання трудової етики; - забезпечення економічної обґрунтованої та гідної заробітної плати ;

стимулювання попиту на робочу силу, розробка економічних механізмів заохочення роботодавців до створення нових робочих місць з належними умовами праці;

підвищення просторової та міжпрофесійної мобільності робочої сили, поширення гнучких форм зайнятості;

мінімізація негативних наслідків зовнішньої трудової міграції, вжиття заходів щодо заохочення повернення трудових мігрантів на Батьківщину та забезпечення їхньої адаптації, у тому числі шляхом стимулювання підприємництва і самозайнятості ;

проведення виваженої імміграційної політики з метою підтримки в майбутньому необхідного рівня забезпечення економіки України робочою силою, інтеграція іммігрантів, формування в суспільстві толерантного ставлення до них;

реалізація принципів соціального партнерства на ринку праці, забезпечення прозорості та детінізації трудових відносин, сприяння розвитку колективно - договірного регулювання питань у сфері праці та соціального захисту;

упровадження стандартів соціальної відповідальності бізнесу.

РОЗДІЛ 3

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ШЛЯХІВ ГУМАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

3.1    КОНЦЕПЦІЇ ГУМАНІТАРНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ГУМАНІТАРНИМ РОЗВИТКОМ

У глобалізованому світі третього тисячоліття розвиток держави стає можливим лише завдяки ефективній реалізації її людського потенціалу. Як європейська за своєю цивілізаційною належністю держава Україна має спиратися у своєму розвитку на людиноцентричну систему цінностей, основу якої становлять свобода, справедливість і солідарність. Зазначена система вже довела свою ефективність та відповідає практичним потребам сучасного суспільного життя.

Нині в Україні розгортається процес змін, що мають на меті всебічне забезпечення інтересів людини, сприяння її прагненню жити й творити в гармонії зі своїми духовними цінностями, суспільством, природою. Спираючись на цей підхід, Україні потрібно забезпечити цілісну політику гуманітарного розвитку, адекватну модернізації суспільства в межах загальноєвропейських тенденцій.

Гуманітарний розвиток України є процесом удосконалення суспільства у напрямі наближення до потреб людини в усіх сферах суспільного життя, створення умов для максимального розвитку національної культури, розкриття творчого потенціалу й самореалізації кожної особистості відповідно до її потреб та інтересів.

Гуманітарний розвиток України уособлює прагнення нації до формування суспільства, яке ґрунтується на гуманістичних засадах, на повазі до гідності людини - загальних ідеалах людства й забезпеченні всебічного соціального поступу. Вони окреслені в основоположних документах світової спільноти, що фіксують універсальні стандарти прав людини, - Загальній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та факультативних протоколах до них; Гельсінському підсумковому акті щодо безпеки та співробітництва у Європі.

Метою стратегії гуманітарного розвитку України є: удосконалення суспільного середовища на засадах безпеки й стабільності, створення умов для функціонування демократичної культури, конкурентоспроможної і рівноправної серед культур інших народів світу; формування вільної, забезпеченої всіма можливостями для самовиявлення, фізично й духовно розвиненої особистості, яка живе в гармонії із собою, іншими людьми, природним середовищем і навколишнім світом.

Реалізація Концепції гуманітарного розвитку України здійснюватиметься шляхом формування політики, що передбачає відповідні механізми вирішення питань у цій сфері на державному, регіональному та місцевому рівнях, правове, фінансове та організаційне забезпечення, а також розвиток міжнародного співробітництва.

Забезпечення гуманітарного розвитку передбачає формування скоординованих дій у всіх сферах суспільного життя, адекватної переорієнтації соціальних, екологічних та економічних інститутів держави, посилення державного стимулювання зацікавленості громадян, юридичних осіб і соціальних груп у вирішенні завдань усебічного гармонійного розвитку людини. Для цього необхідно здійснити поступове реформування системи управління гуманітарним розвитком, обґрунтоване розмежування повноважень між центром та регіонами в зазначених сферах, розподіл конкретних функцій між органами управління.