Материал: Шпора теория менеджмент

43. Дайте загальну хараткроеистику взаємозв’язків стратегія – структура. Охарактеризуйте типи організаційних структур за класифікацією г.Мінцберга.

Сучасна теорія організації (ситуац. підхід в теорії організації) розглядає організацію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вовна має пристосуватися. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуаційних факторів, які характерні для даної організації. До основних ситуац. факторів, які впливають на формування орг. структури сучасна теорія організації відносить такі: 1) технологію; 2) розміри організації; 3) середовище; 4) стратегію. Вплив стратегії на орг. структуру досліджувався багатьма вченими і перш за все Альфредом Чандлером та Генрі Мінцбергом. Вивчаючи діяльність великих корпорацій Чандлер дійшов висновку, що вибраний компанією напрямок стратегії впливає на структуру, але такий вплив, як правило, не можна назвати прямим. Стратегія визначає такі параметри як місію організації, її цілі і спосіб їх досягнення, засоби пристосування до зовнішнього середовища, і вже через них впливає на структуру. Більш докладно такі взаємозв’язки вивчав Мінцберг. Він погоджувався з Чандлером, але дійшов висновку, що темпи зростання організації та розподіл повноважень, як фактори, що визначаються стратегією, також впливають на орг. структуру. Мінцберг класифікував організації за трьома основними критеріями: 1. Основний механізм координації або основний підхід, який використовується для координації різних видів орг. діяльності. Параметри: 1.1. Пряме управління (одна людина несе відповідальність за роботу інших). 1.2. Стандартизація робочих процесів (зміст роботи специфіковано або запрограмовано). 1.3. Стандартизація виходу (координація шляхом визначення кінцевих результатів роботи). 1.4. Стандартизація знань (необхідний визначений рівень освіти для виконання даної роботи). 1.5. Взаємна узгодженість (робота координується через неформальні комунікації). 2. Ключова частина організації (та її частина, яка відіграє головну роль в досягненні успіху або невдачі організації). Параметри: 2.1. Стратегічна верхівка (вищий менеджмент). 2.2. Оперативна база (робітники, які реально виконують завдання організації). 2.3. Середня лінія (середній та нижчий менеджмент). 2.4. Техноструктура (інженерний персонал і працівники функціональних підрозділів). 2.5. Штат, що обслуговує (підрозділи, які забезпечують операційну діяльність). 3. Тип децентралізації (спосіб, який застосовується для розподілу влади в організації). Параметри: 3.1. Вертикальна децентралізація (розподіл влади в ланцюгу команд зверху вниз або делегування начальниками повноважень своїм підлеглим). 3.2. Горизонтальна децентралізація (міра, в якій влада розподіляється між лінійними та штабними працівниками). 3.3. Селективна децентралізація (міра, в якій влада розподіляється між різними підрозділами організації).

Використовуючи таку класифікацію, Мінцберг вирізнив п’ять основних форм орг. рішень.

Типи орг. структур за класифікацією Г. Мінцберга

1. Проста структура. Такий тип структури використовують малі за розмірами організації, які контролюються агресивними підприємцями, а також організації, які тільки-но розпочинають свою діяльність. Влада прийняття рішень тут узурпована керівником. Організація здебільшого не є спеціалізованою. 2. Машинна бюрократія – цей тип структури нагадує механістичну структуру Барнса-Сталкера. Це організації зрілого віку, зі стабільним передбачуваним середовищем. Для таких організацій типові високий рівень спеціалізації, жорстка модель влади, вузький діапазон контролю. 3. Професійна бюрократія (державні університети, лікарні). Такі організації мають відносно мало функціональних менеджерів. Для членів такої організації характерна концепція об’єднання у підрозділи за професійними інтересами. 4. Дивізіональна форма. Характерна для більшості великих компаній (особливо з продуктовою департаменталізацією). Повноваження передаються на рівень дивізіонів, але в межах дивізіону вони централізовані. Виникнення такого типу структури пов’язане з необхідністю ринкової диверсифікації. 5. Адхократія. У широкому розумінні адхократія схожа на органічну структуру. Адхократія “уникає” спеціалізації, формалізації, жорстких наказів тощо. Характерна для великих науково-дослідних центрів та установ.

44. Дайте змістовну характеристику процесу проектування робіт в організації (сутність; зміст процесів аналізу робіт і проектування робіт).

З практичної точки зору реалізація функції організації, тобто процес організаційного проектування, складається з взаємопов’язаних етапів. Розглянемо кожен з них більш докладно. Розподіл праці – це процес розподілення загальної роботи в організації на окремі завдання, достатні для виконання окремим робітником відповідно до його кваліфікації та здібностей. Фактично це є спеціалізацією. З практичної точки зору спеціалізація означає з’ясування сутності та змісту кожної роботи в організації. Цей процес називається проектуванням робіт в організації та має такі конкретні результати: - специфікації робіт; - посадові інструкції; - кваліфікаційні характеристики. Процес проектування робіт складається з двох стадій: а) аналіз робіт (аналіз виробничих операцій); б) власне проектування робіт. В процесі аналізу робіт необхідно отримати інформацію про такі три основні аспекти роботи: 1) про зміст роботи, тобто про задачі та види діяльності, які мають виконуватися в її межах; 2) про вимоги, які ставляться до роботи (освіта, досвід, стаж роботи, наявність відповідного ступеня, ліцензії, навичок, здібностей тощо); 3) про середовище, у якому вона здійснюється (умови праці, ступінь відповідальності, ступінь контролю за виконанням з боку начальника, ступінь припустимої помилки тощо). Проектування робіт – це процес визначення обсягів та змісту кожного виду робіт в організації. В процесі проектування потрібно визначити дві ключові характеристики роботи: а) обсяг роботи (кількість різних операцій та/або задач, які виконуються одним робітником та частота їх повторення); б) змістовність роботи – це відносний ступінь того впливу, який робітник може здійснити на саму роботу або на її середовище, а саме на: самостійність в плануванні та виконанні роботи; самостійність у визначенні ритму роботи; участь у прийнятті рішень тощо. Термін “проектування робіт “ з’явився в надрах класичної школи менеджменту. Багато з ранніх ідей науки управління оберталися навколо проектування робіт з точки зору максимального використання переваг спеціалізації. З розвитком та удосконаленням виробництва все більш почали виявлятися негативні сторони спеціалізації. Виникла потреба змінити традиційну спрямованість проектування робіт. Разом з тим з’явився і новий термін “перепроектування робіт” або “реорганізація робіт”.

45. Охарактеризуйте основні методи перепроектування робіт в організації (ротація робіт; формування робочих модулів; розширення роботи; збагачення роботи; використання альтернативних графіків; створення робочих команд).

Проектування робіт – це процес визначення обсягів та змісту кожного виду робіт в організації. До основних методів перепроектування робіт належать: 1) Ротація робіт – переміщення робітників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу. Ротація робіт може бути як горизонтальною так і вертикальною. Переваги: накопичується досвід у суміжних сферах; усувається одноманітність та монотонність; покращується розуміння інших видів діяльності. 2) Формування робочих модулів – ротація у відносно короткі проміжки часу, наприклад, впродовж одного робочого дня. 3) Розширення роботи (JOB ENLARGEMENT) - означає горизонтальне розширення даної роботи за рахунок збільшення кількості операцій, які виконуються в її межах, та частоти повторення циклу роботи. Розширення робіт означає їх диверсифікацію. 4) Збагачення роботи (JOB ENRICHMENT) - це процес поглиблення роботи, підвищення її змістовності. Процес збагачення роботи розширює її вертикально шляхом: встановлення безпосереднього зворотного зв’язку; надання можливості навчатися (підвищувати кваліфікацію); надання можливості самостійно опрацьовувати графік роботи; зменшення ступеня контролю. 5) Використання альтернативних графіків роботи. Найчастіше тут використовуються такі варіанти: а) “стиснутий робочий тиждень” (програма 4-40, тобто 4-добовий 40-годинний робочий тиждень); б) “гнучкий час” (робітник має відпрацювати певну кількість годин в тиждень, але він має можливість в певних межах змінювати години початку та закінчення робочого дня). В практиці західних фірм поширені також методи проектування роботи груп: а) створення інтегрованих робочих команд (за типом бригад); б) створення автономних робочих команд (завдання доводиться як кінцевий результат діяльності, а решту – вирішує команда).; в) гуртки якості.

46. Ідентифікуйте основні складові “моделі характеристик роботи” р.Хекмана. Як вони взаємопов’язані в моделі і як впливають на обсяги потенційної мотивації?

На практиці в процесі перепроектування робіт досить часто використовується інструмент, який отримав назву “Модель характеристик роботи” Хекмана (МХР).

Згідно з МХР, будь-яку роботу в організації можна охарактеризувати за допомогою 5 базових параметрів

1) сполучання навичок – це ступінь, у якому робота вимагає варіювання різних дій так, аби робітник мав можливість використовувати декілька своїх різних навичок та здібностей; 2) визначеність завдання – це ступінь, у якому робота в цілому вимагає завершеності, та ступінь, у якому можна ідентифікувати окремі частини роботи; 3) значущість завдання – це ступінь, у якому дана робота впливає на роботу інших співробітників організації; 4) самостійність (автономність) – це ступінь, у якому робота забезпечує реальну свободу дій (незалежність) робітника щодо встановлення графіку роботи та процедур її виконання; 5) зворотній зв’язок – це ступінь, у якому робота вимагає отримання чіткої інформації про ефективність її виконання.

Зазначені базові параметри роботи дозволяють робітникові відчути три наступні психологічні стани: 1) відчуття значущості роботи, тобто ступінь сприйняття важливості та цінності роботи з позиції робітника; 2) відчуття відповідальності за результати роботи, тобто підзвітності за свою роботу; 3) знання реальних результатів своєї роботи, тобто сприйняття результативності та ефективності виконаної роботи.

Роботи, які організовані так, що забезпечують високий ступінь цих трьох станів, мають призвести до: високої мотивації за рахунок самої роботи; високої якості виконання робіт; високої задоволеності роботою; зниження плинності кадрів та кількості прогулів.

Проте не всі робітники позитивно реагують на покращення базових параметрів роботи. Практика свідчить, що МХР доцільно застосовувати тільки до робітників з прагненням до зростання та досягнень.

47. Охарактеризуйте вплив методу перепроектування робіт на базові параметри роботи (на сполучання навичок; визначеність завдання; знчущість завдання; самостійність робітника; зворотній зв’язок).

Базові параметри роботи впливають на обсяги потенційної мотивації (ОПМ) робітників таким чином: