38. Дайте сутнісну характеристику класичної теорії організації (напрямки і цілі досліджень; основні результати досліджень а.Файоля і м.Вебера; внесок у розвиток теорії організації).

За критерієм часу в розвитку теорії організації виділяють: 1) класичну (ієрархічну) теорію організації; 2) неокласичну ( поведінкову) теорію організації; 3) сучасну ( ситуаційну) теорію організації.

Клас. теорія організації сформувалася як загальний теорем. підхід до визначення орг. параметрів, який ґрунтується на: вивчені анатомії організації; її формальній структурі; розподілі праці та спеціалізації; використанні ієрархії у побудові організації. В основу клас. теорії організації покладено результати досліджень А. Файоля та М.Вебера. Вони намагалися виділити загальні характеристики та закономірності управління будь-якою організацією. За мету своїх досліджень вони ставили виділення "універсальних принципів управління", дотримуючись яких можна забезпечити успіх організації. Найбільш чітко 14 таких універсальних принципів сформулював А. Файоль: 1. Розподіл загальної роботи в організації на складові її частини. 2. Повноваження та відповідальність. Ці категорії "тримають одна одну". "Де надаються повноваження, там виникає і відповідальність". 3. Дисципліна. Дотримання досягнутих угод між організацією та її робітниками. 4. Єдиноначальність. Кожний робітник в організації повинен мати одного і тільки одного начальника. 5. Єдність керівництва. Всі операції в організації, які мають одну мету, повинні виконуватись під керівництвом одного начальника. 6. Підпорядкованість індивідуальних інтересів спільним. Цілі організації повинні домінувати над цілями окремих робітників або груп. 7. Винагорода. Система оплати повинна бути справедливою, такою, що стимулює діяльність, а її розміри не повинні опускатися нижче розумного рівня. 8. Централізація. Ступінь концентрації влади на вищому рівні управління. 9. Ієрархія (скалярний ланцюг). "Ланцюг" начальників від вищого до нижчого рівня. 10. Порядок. "Усьому своє місце і все на своєму місці". 11. Справедливість. Відданість персоналу організації повинна поєднуватися з правосуддям керівництва організації. 12. Стабільність перебування на посаді. Організація повинна сприяти довгостроковим стосункам зі своїми робітниками. 13. Ініціатива. "Здатність самостійно обмірковувати та виконувати план". 14. Корпоративний дух. Результат гармонії та єдності персоналу організації.

Іншим відомим теоретиком клас. школи теорії організацій був М.Вебер Він в результаті емпіричного аналізу церковних, урядових, військових та комерційних організацій сформулював концепцію ідеальної бюрократії. Вебер розглядав бюрократію як нормативну модель, як ідеал, досягнення якого мають прагнути всі організації. За Вебером ідеальна бюрократія має 5 наступ. осн. характеристик: 1) вис. ступінь розподілу праці - кожна операція повинна виконуватися спеціалістом; 2) чітка управлінська ієрархія - кожний нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому; 3) численні правила, стандарти та показники оцінки роботи - організація повинна розробити та встановити певний набір правил та стандартів, аби гарантувати певну єдність виконання робіт; 4) "дух формальної безособовості" - менеджери повинні управляти бізнесом за відсутності симпатій та переваг щодо окремих робітників; 5) підбір кадрів в організації має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями кожного співробітника.

39. Охарактеризуйте сутність, основні досягнення і недоліки поведінкового підходу в теорії організації (на прикладі результатів досліджень л.Лайкерта).

Найбільш чітко поведінковий підхід в теорії організації був сформульований у працях професора Мічиганського університету Р. Лайкерта. Вивчаючи результати діяльності багатьох великих комерційних організацій з метою з’ясування питань, що робить їх роботу більш ефективною, він дійшов висновку, що організації, які орієнтувалися на бюрократичну модель були менш ефективними проти організацій, які приділяли більше уваги створенню робочих груп, поведінковим та соціальним аспектам діяльності організацій. Лайкерт запропонував характеризувати організації за допомогою таких 8 ключових характеристик: - процеси лідирування; - процеси мотивації; - процеси комунікацій (формальної і неформальної); - процеси взаємодії (керівник → підлеглий); - процеси прийняття рішень( зверху, знизу); - процеси встановлення цілей (залучення підлеглих); - процеси контролю (жорсткий, частий і навпаки); - процеси досягнення цілей (оцінка роботи по досягненню цілей). Відповідні значення кожного з цих параметрів дозволяють віднести ту або іншу організацію до однієї з 4 запропонованих Лайкертом систем управління: “Система 1” – Експлуататорсько-авторитарна: Керівники автократичні, не довіряють підлеглим, мотивують працівників погрозою покарання, застосовують заохочення, інформацію допускають тільки зверху вниз, обмежують прийняття рішень тільки вищою ланкою; “Система 2” – Прихильно-авторитарна: Керівники поблажливо впевнені і собі і вірять у підлеглих, мотивують їх заохоченнями та в якійсь мірі страхом і покаранням, допускають деяку інформацію знизу, отримують ідеї від підлеглих, дозволяють приймати рішення з деяких питань, але під суворим контролем; “Система 3” – Консультативно-демократична: Керівники надають значну, але не повну довіру підлеглим, прагнуть конструктивно використати їх ідеї і точки зору, використовують для мотивації заохочення з рідким покаранням, організовують потік інформації в обох напрямках, консультуються з підлеглими; “Система 4” – Партисипативно-демократична: Керівники виявляють повну довіру до підлеглих з усіх питань, завжди вислуховують їх думки та конструктивно їх використовують, заохочують підлеглих, залучають їх до постановки цілей і оцінки роботи по їх досягненню, організовують широкий обмін інформацією, діють як рівні у складі груп. Лайкерт вважав, що до "системи 4" як найбільш ефективної з точки зору організаційних параметрів мають прагнути всі організації. Таким чином, поведінковий підхід (так само як і бюрократичний) є універсально орієнтованим, тобто з позицій цих двох підходів існує лише один найкращий варіант організаційного рішення. В цьому і полягає основний недолік як класичної, так і поведінкової теорій організації.

40. Охарактеризуйте сутність і основні результати досліджень впливу технології на організаційну структуру (дослідження Дж.Вудворд і ч.Перроу).

Сучасна теорія орг-ції (ситуац. підхід в теорії орг-ції) розглядає орг-цію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовн. середовищем, до якого вовна має пристосуватися. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуац. факторів, які характерні для даної організації. До основних ситуац. факторів, які впливають на формування орг. структури сучасна теорія організації відносить такі: 1) технологію; 2) розміри організації; 3) середовище; 4) стратегію. У широкому розумінні технологія – це процес конверсії (перетворення) входів в організацію (людських, фін., фізич. та інформац. ресурсів) у виходи з організації (продукція, послуги, прибутки/збитки). Таке розуміння технології дозволяє використовувати цю категорію для характеристики будь-якої організації, а не лише виробничої. Дослідження пов’язані з вивченням взаємозв’язків "технологія-структура" проводилися Джоан Вудворд і Чарльзом Перроу.

На початку 60-х років група науковців під керівництвом Дж. Вудворд досліджувала діяльність МП з метою встановити взаємозв’язки між розмірами орг-ції та її структурою. Але такі взаємозв’язки не виявилися доти, доки всі фірми не класифікували за типами технологій. Були визначені 3 типи технологій: одиничне вир-во, масове вир-во, процесне (безперервне) вир-во. Результати подальших досліджень дозволили зробити такі висновки: 1. Що існує тісний зв’язок між типом технології і орг. структурою. 2. Що ефективність діяльності організації залежить від того, наскільки структура фірми відповідає використовуваній технології. Отже, не існує "ідеальної" орг. структури фірми. Органічний принцип побудови орг. структури сприяє ефективній роботі організацій, які використовують технології один. та процес. вир-ва, а бюрократичний (механістичний) принцип підходить для організацій з технологією мас. вир-ва.

41. Охарактеризуйте ключові аспекти впливу розмірів організації на її структуру (дослідження вчених Астонського університету).

Сучасна теорія організації (ситуаційний підхід в теорії організації) розглядає організацію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вовна має пристосуватися. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуаційних факторів, які характерні для даної організації. До основних ситуаційних факторів, які впливають на формування організаційної структури сучасна теорія організації відносить такі: 1) технологію; 2) розміри організації; 3) середовище; 4) стратегію. Розміри організації. Вчені Астонського університету з Бірмінгему вивчали широке коло організацій з метою визначення впливу технології та розмірів фірми на її структуру. За результатами своїх досліджень вони прийшли до таких висновків: 1. Технологія чинила сильний вплив на структурні характеристики тільки в малих фірмах. 2. В крупних фірмах тісний зв’язок між технологією та структурою зникає. Сильніший вплив на структуру в цьому випадку чинили розміри організації. Ключові аспекти впливу розміру організації на її структуру можна представити так: Малі розміри організації - менша спеціалізація робіт, менша стандартизація діяльності, більша централізація повноважень; Великі розміри організації – більша спеціалізація робіт, більша стандартизація діяльності, менша централізація повноважень.

Дійсно, з точки зору теорії, збільшення розмірів організації означає поглиблення процесів розподілу праці (спеціалізація). Отже для забезпечення необхідного рівня координації діяльності робітників потрібна більша кількість менеджерів. Ускладнення організацій збільшує кількість проблем для вищої ланки керівників. Виникає потреба у використанні формалізованих регуляторів (правил, стандартних операційних процедур тощо). Більше того, вищі менеджери мають передавати все більше і більше своїх функцій менеджерам нижчого рівня. Прийняття рішень стає все і більш децентралізованим.

42. Охарактеризуйте основні результати досліджень впливу середовища на структуру організації (механістична і органічна структури Барнса-Сталкера; концепція Лоуренса-Лорша).

Сучасна теорія організації (ситуац. підхід в теорії організації) розглядає орг-цію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовн. середовищем, до якого вовна має пристосуватися. Кращою структурою організації буде така, яка найбільш повно враховує вплив ситуац. факторів, які характерні для даної організації. До основних ситуац. факторів, які впливають на формування орг. структури сучасна теорія організації відносить такі: 1) технологію; 2) розміри організації; 3) середовище; 4) стратегію. Вплив середовища на орг. структуру залежить від його наступних характеристик: 1) складність середовища - визначається кількістю його компонент, які впливають на функціонування організації та інтенсивністю взаємодії між ними; 2) динамічність середовища - характеризується кількістю змін середовища в одиницю часу та подібністю змін; 3) невизначеність середовища - визначається кількістю інформації про компоненти та зміни в середовищі, а також якістю та визначеністю такої інформації.

Перше достатньо глибоке дослідження взаємозв’язків між середовищем і структурою було проведено Т.Барнсом і Дж.Сталкером. Вони ідентифікували два крайніх типа середовища: стабільне (яке залишається відносно постійним у часі) і нестабільне (для якого характерні невизначеність та швидкі зміни). Далі вони встановили, що організації, які функціонують в стабільному середовищі звичайно мають структуру, яка відрізняється від структури, що мають організації в нестабільному середовищі. Такі типи орг. структур дістали назву відповідно механістичної та органічної (див. табл.).

Вплив типу використовуваної технології на вибір орг. структури за Вудворд

Недоліком класифікації технологій, запропонованої Дж. Вудворд є те, що її можна застосувати переважно для виробничих організацій.

Більш широку основу для класифікації технологій запропонував Перроу. Він розглядав технології крізь призму двох таких критеріїв: 1) ступінь мінливості завдань у роботі індивідуума; 2) тип дослідних процедур для пошуку методів реагування на ці зміни (або ступінь, у якому проблема піддається аналізу). Відповідно до цього Перроу виділив наступні технології: рутинну, інженерну, нерутинну, ремісничу. Рутинна технологія – за такої технології робітники мають відносно постійні завдання, а проблеми, які при цьому виникають легко піддаються аналізу і вирішенню (вир-во сталі, автомобілів). Інженерна технологія – для такої технології характерні часті зміни завдань, проте проблеми, які при цьому виникають, вирішуються відпрацьованими, рац. та систем. методами (будівництво мостів). Нерутинна технологія – має справу з частими змінами завдань робітникам та багатьма проблемами, які важко піддаються вирішенню (аерокосмічна промисловість). Реміснича технологія – за такої технології завдання не змінюються часто, проте проблеми, які при цьому виникають досить складні для аналізу (ремонт машин та устаткування). На закладі такої класифікації Перроу зробив такі висновки: 1) якщо проблеми, які виникають в організації можна вивчити на систем. основі з використанням логічного та рац. аналізу, то слід використовувати рутинну та інженерну технологію; 2) якщо проблеми, які виникають в організації не можуть бути вирішені рац. методами, а вимагають використання інтуїції, передбачень, досвіду, то слід використовувати ремісничу та нерутинну технологію; 3) якщо нові, незвичайні проблеми з’являються досить часто, для їх вирішення доцільно використовувати інженерну або нерутинну технології; 4) якщо нові проблеми виникають порівняно рідко , то перевагу слід надавати рутинній або ремісничий технології.

На думку Перроу, технологія – це процес або методи трансформації входів у виходи, які відрізняються за ступенем їх рутинності. Чим більш рутинну технологію використовує організація, тим більш стандартизованою має бути її структура. Рутинна технологія асоціюється з бюрокр. структурою. Чим більш нерутинною є технологія, тим більше підстав для застосування органічної орг. структури.

Механістична структура - дуже схожа на бюрократ. модель Вебера. Функціонуючи в умовах стабільного середовища, організації структурують свою діяльність передбачуваними шляхами - через правила, спеціалізацію робіт та централізацію влади. Органічна структура більш придатна для нестабільного середовища. Постійні зміни у середовищі вимагають і більш високого рівня її рухливості (гнучкості). Концепцію Барнса і Сталкера розвинули професори Гарвардського університету Лоуренс і Лорш. Вони погоджувалися з тим, що фактори середовища впливають на структуру, але вважали, що такий вплив не може бути однаковим на різні структурні одиниці однієї і тієї самої організації. Вони висунули гіпотезу, а потім і довели, що кожний структурний підрозділ організації має своє власне унікальне середовище, відповідно до якого і повинна здійснюватися його орг. побудова. Їх дослідження дозволяють зробити такі висновки: 1. Середовище організації не є однозначно стабільним або нестабільним. Організація, як правило, має справу з багатьма середовищами з різним ступенем невизначеності. Внаслідок цього структурні підрозділи повинні враховувати вимоги свого власного середовища. 2. Успішна організація вирішує проблему побудови раціональної організаційної структури шляхом пристосування структури своїх окремих підрозділів до вимог їх власного унікального середовища.