на асоціативному переосмисленні самої сутності явищ і предметів у їх сукупності. Не слід ототожнеювати А. з символом, бо він буває багатозначним,
а А. однозначно виражає суть явища чи предмета. Так само А. відрізняється від художнього моделювання чи уподібнення, в якому немає двоплановості зображення. Це стосується й міфу.
Аматор (від лат. amator) – непрофесіонал, самоучка, дилетант, любитель.
Людина, яка творить «для душі», задля власного задоволення, насолоди не як професіонал, а як любитель, самодіяльний актор.
Аматорство – любительство, самодіяльність. Заняття мистецтвом,
наукою без належних знань та підготовки; заняття якою-небудь справою не як професією, а з любові до неї.
Амплуа (франц. emploi; англ. casting, character type; ісп. parte) – тип ролі актора, що відповідає її віку, зовнішності і стилю гри: амплуа субретки, героя-
коханця і т. д. Амплуа залежить від віку, голосу і особистості актора. Зокрема,
розрізняють комічні, трагічні амплуа. Класифікацій амплуа існує безліч,
івиробляються вони за різними критеріями:
–соціальне становище: король, слуга, красунчик і т. д.;
– костюм: роль в мантії (перші ролі і ролі батьків у комедії); роль у корсеті (наприклад, городянки в комічній опері, одягнені в корсет і нижню спідницю, і т. д.);
– характер: інженю, коханець, зрадник, благородний батько, дуенья і т. д.
Аналіз (грец. analysis – розкладання, розчленування) – метод наукового дослідження, що складається в розчленуванні цілого явища на складові елементи. У театрі аналіз являє собою (дієвий аналіз) вид експлікації, тобто характеризується місцем і часом події, що відбувається, мотивацією фізичної і словесної дії персонажів. Елементи композиції п’єси (експозиція, зав’язка,
розвиток конфлікту, кульмінація, розв’язка, фінал). Аналіз включає в себе обґрунтування вибору теми, проблеми, конфлікту, жанру, надзавдання і наскрізної дії майбутньої вистави, а також його актуальність. Аналіз – дієвий метод, процес підготовки здійснення постановки на практиці.
Ангажемент (франц. engagement – договір) – запрошення артиста за договором для виступів на певний срок.
Анімація (франц. animatio – оживлення; лат. аnima – душа) – 1) вид кіномистецтва, західна назва мультиплікації, з використанням відповідної технології; 2) комп’ютерна анімація – послідовний показ слайдів, які створюють слайд-шоу; 3) процес надання можливості рухатися предметам,
містичним істотам, явищам; широко застосовується у жанрі фентезі; 4) форма естрадного видовища, розповсюджена у сфері послуг, особливо у туризмі.
У сфері розваг виникли такі види анімації: ігрова, музична, танцювальна,
вербальна, пісочна, водна, світлова, казкова, видовищні та комплексні програми. Анімаційні номери створюються за допомогою театралізації,
будуються на емоційному яскравому сприйнятті. У загальній сукупності анімаційних дій головне місце посідає гра.
Антре (франц. еntree – вступ, вихід на сцену) – 1) в середньовічній Європі – урочистий вступ, вихід костюмованих персонажів у танцювальний або бенкетний зал; 2) танцювальний вихід на сцену одного або декількох виконавців, перша частина музично-танцювальних форм; вступна частина па-
де-де (па-де-труа); 3) сюжетна розмовна або пантомімічна комічна сценка, що розігрується клоунами як самостійний цирковий номер. При зародженні сучасного циркового мистецтва поява антре мала принципове значення як ствердження автономності та самостійності клоунади поряд із іншими жанрами.
Анонс (франц. annonce – оголошення) – оголошення про майбутні гастролі, концерти, вистави. Попередня, без докладних вказівок афіша.
Ансамбль (франц. ensemble – разом, ціле, зв’язність) – струнка єдність частин утворює ціле. Художня узгодженість спільного виконання драматичного чи іншого твору. Цілісність усієї вистави на основі його ідеї, режисерського рішення і т. п. Завдяки збереженню ансамблю виконавців створюється єдність дії.
Антагоніст (грец. antagonіstes, від agonіstes – той, хто бере участь у громадських іграх, та antі – замість когось чи проти когось) – в античному театрі – суперник, ворог. Персонажі, що знаходяться в опозиції або в конфлікті один з одним, є антагоністами. Антагоністичний характер театрального універсуму – один з основних принципів драматичної форми.
Антракт (франц. entracte, entr’acte – між актами) – коротка перерва між актами, діями спектаклю або відділеннями концерту.
Антрепренер (франц. entrepreneur – підприємець) – приватний,
театральний підприємець. Власник, орендар, власник приватного видовищного підприємства (театру, цирку, кіностудії, телебачення і т. д.).
Антреприза (франц. entreprise – підприємство) – видовищне підприємство, створене і очолюване приватним підприємцем.
Антураж (франц. entourage – оточення, навколишні) – середовище,
обстановка. Антуражем є не тільки декорації та вигородки, але і простір,
Аншлаг (нім. Anschlag – удар) – оголошення в театрі, в кіно про те, що всі квитки продані. Успішне представлення при повному залі.
Апарте (франц. a part – в сторону) – сценічні монологи або репліки,
вимовлені в сторону, для публіки, і нібито не чутні партнерам на сцені.
Апломб (франц. aplomb – схил) – самовпевненість, сміливість у манерах,
розмові і діях.
Апофеоз (грец. apotheosis – обожнювання) – заключна, урочиста масова сцена театральної вистави або святкової концертної програми. Пишне завершення будь-якого видовища.
Аранжування (франц. arranger – упорядковувати, влаштовувати,
прикрашати) – 1) створення естрадно-джазової партитури, структурною моделлю якої є форма «теми з варіаціями», що бере свій початок у фольклорі;
2) мистецтво підготовки та адаптації музичного твору для представлення його у належній формі; перекладання музичного твору для іншого, порівняно з оригіналом, складу виконавців. Припустимо застосування різних способів розвитку початкового матеріалу – зміну гармонії, застосування модуляцій та ін.
Аранжування – переосмислення або переоформлення музичного матеріалу,
визначення його стилю, але в рамках впізнаваності, що в подальшому визначає ступінь популярності музичного твору, пісні. Досить популярним нині є аранжування за допомогою комп’ютерних програм, яке вимагає професійних навичок звукоінженера та звукооператора. Такі програми включають розповсюджені ритмічні, гармонічні, фактурні моделі, які дозволяють створити звучання будь-якої конфігурації, відкрити перед аранжувальником безмежні творчі можливості.
Арена ( лат. аrena – пісок) – 1) у Стародавньому Римі – площадка круглої або овальної форми, посипана піском (тирсою) в центрі амфітеатру видовищних будівель, на якій відбувалися бої гладіаторів, кінні змагання (бігу колісниць) та ін. видовища; від глядачів відділялася або ровом, наповненим водою, або спеціальною огорожею; 2) місце проведення спортивних змагань;
площадка для бою биків в Іспанії, Мексики та ін. країнах, де культивується цей вид видовища; 3) спортивна арена – футбольне поле зі спортивними площадками (секторами), оточене біговими доріжками, зазвичай складова частина стадіону; використовується для проведення спортивно-масових театралізованих видовищ, олімпіад, театралізованих концертів та ін.; 4) у
сучасному цирку – місце вистави, круглий ігровий майданчик, на якому демонструється циркове дійство. Циркова арена використовується для експериментальних театральних вистав, театралізованих шоу-програм.
Ар’єрсцена (франц. arriеre – ззаду і сцена) – задня частина сцени, яка є продовженням основної сцени, в сучасних театрах – дорівнює їй за площею.
Створює ілюзію великої глибини простору. Слугує резервним приміщенням для зберігання декорацій, їх швидкої заміни за допомогою накатних площадок – фурок, створення різноманітних світлових ефектів. Приміщення задньої частини сцени будується високим та оснащене підйомними механізмами. Арка ар’єрсцени обов’язково ізолюється зі сторони головної сцени вогнестійкою завісою, відповідно до вимог протипожежної безпеки.
Артист (фр. аrtiste – людина мистецтва, художник, середньовіччя – лат. artista – мастак, художник, майстер, від лат. ars – мистецтво) – людина, яка займається публічним виконанням творів мистецтва та володіє своєю майстерністю досконало. Слово «артист» використовують як синонім слова
«актор». Професійний виконавець творів мистецтва, переважно театрального та вокального, людина, яка вибрала своєю професією діяльність на ниві сценічного мистецтва. У переносному значенні – людина, яка досягла високої
майстерності у своїй справі.
Артист-ексцентрик (лат. ех – поза, centrum – середина) – циркове та естрадне амплуа. Гра артистів-ексцентриків заснована на порушенні звичної логіки, сатиричному ставленні до загальноприйнятого, гіперболізації, комічних
трюках, карикатурі, парадоксальності. Ексцентрична гра прослідковується
в цирку, вар’єте, мюзик-холах, німому кіно. У музичних номерах, як правило,
ексцентрики виконують мелодії на пилі, мітлі, пляшках, камінні. Предмети, які потрапляють до рук ексцентрика, починають грати, наче не властиву їм роль.
Ексцентричні прийоми зустрічаються у фольклорі від скоморошин Кірши Данилова до записів сучасних частівок, у казках, анекдотах, жартівливих народних піснях. Елементи ексцентричної гри закладені у виступах перших професійних комедіантів, блазнів та скоморохів у виставах ярмаркових театрів,
балаганів. Ексцентричні трюки використовували відомі куплетисти –
С. Сокольський, гротеск-комік В. Правдін.
Арлекін (італ. Arlecchino – маска) – комічний персонаж італійської народної комедії в характерному костюмі з різнокольорових клаптиків.
Артикуляція (лат. articulation, від articulo – розчленовувати,
членороздільно) – членороздільна вимова, ступінь чіткості вимови. Робота органів мовного апарату (губ, язика, м’якого піднебіння, щелеп, голосових зв’язок і т. д.), необхідних для вимови певного звуку. Положення мовних органів, які створюють звук, його артикуляцію, відділеність звуків, чіткість їх звучання. Артикуляція в музиці – спосіб виконання послідовності звуків на інструменті або голосом. Основні види музичної артикуляції: легато, стакато,