портаменто, глісандо. Артикуляція є основою дикції і нерозривно пов’язана з нею. Сценічна артикуляція – правильна і виразна вимова фонетичної системи певної мови з правильним наголошенням складів у словах.
Артистична техніка – техніка, спрямована на розвиток удосконалювання психічної і фізичної природи артиста. Вона включає в себе всі складові елементи сценічної дії: роботу органів чуття, пам’ять на відчуття і створення образних бачень, уява, пропоновані обставини, логіку і послідовність дій,
думок і почуттів, фізичне і словесна взаємодія з об’єктом, а також виразну пластику, голос, мова, характерність, відчуття ритму, угруповання, мізансцени і т. д. Оволодіння всіма цими елементами має підвести актора до вміння здійснювати справжні, доцільні, органічні дії в художньо-виразній формі.
Архітектоніка (грец. Architektonike – будівельне мистецтво,
архітектура) – це побудова художнього твору, загальна його зовнішня форма і взаємозв’язок окремих частин. Найчастіше поняття «архітектоніка» застосовують, коли мова йде про літературний твір. А. – це і співвідношення між собою частин твору (наприклад, пролог і епілог традиційно невеликі,
розташовуються на початку (пролог) і в кінці (епілог) твору, а глави – більшого розміру і розташовуються між прологом і епілогом) і побудова сюжету: як сюжет ділиться на частини (глави, частини, томи, їх розмір), від якої особи ведеться розповідь (від першого або третьої, рідше – другої), яка роль діалогу,
як представлена послідовність подій (хронологія порушена чи ні), чи є якісь описи, авторські міркування, ліричні відступи, як згруповані дійові особи і т. д.
Асистент (лат. аssistens – той, що стоїть поруч, що допомагає) – особа,
яка допомагає режисеру-постановнику у здійсненні вистави або масових театралізованих естрадних форм. Асистент повинен розуміти творчі завдання керівника, перейнятися ними у пошуках художніх рішень, знати закони сцени,
проводити репетиції у разі відсутності головного режисера-постановника,
професійно працювати з акторами, технічними службами. В обов’язки асистента входять усі творчі та виробничі питання підготовки і проведення масових заходів.
Асистент режисера – член постановочної групи, перший помічник режисера-постановника свята, театралізованої вистави, який вирішує всі
організаційно-творчі питання. Керує групою помічників режисера.
Асоціативний монтаж – складна форма монтажу, за якою зв’язок між номерами, сценами, епізодами чи блоками носить умовний характер, допомагає донести до глядача зміст заходу або вистави в більш художній образній формі.
На практиці асоціативний монтаж часто використовують разом з паралельним.
Зіткнення між собою різних подій в одному епізоді породжує у глядача новий художній образ, неочікувану, потрібну для режисера асоціацію. В. Яхонтов назвав такий монтаж «монтаж вибуху». Поняття асоціативний монтаж виникло в 1920-х р. одночасно в кіномистецтві та театральному мистецтві, у зв’язку зі спільною співпрацею кіно та театру, але сам спосіб організації художнього
матеріалу є фундаментальним принципом для всіх видів мистецтв.
Асоціативний ряд – картини та уявлення, що випливають одне з іншого
за їх сумісністю або протилежністю.
Асоціація (лат. associare – пов’язую) – спосіб досягнення художньої виразності, заснованої на виявленні зв’язку образів з уявленнями, що
зберігаються в пам’яті або закріпленими в культурно-історичному досвіді.
Аспект (лат. aspectus, ad-spectus – погляд, вигляд, зір, видовище, вид) –
у практиці Леся Курбаса термін, що використовувався разом з двома іншими, –
принцип і план, заміняючи поняття жанр, чим пристосував літературознавче
поняття до театральної практики.
Атмосфера (англ. atmosphere; грец. – повітря, сфера) – навколишні
умови, обстановка. У мистецтві театру атмосфера – не тільки обстановка
і навколишні умови, це ще й стан акторів і виконавців, які взаємодіючи один
з одним, створюють ансамбль. Атмосфера – це середовище, в якому розвиваються події. Атмосфера – сполучна ланка між актором і глядачем. Вона є джерелом натхнення у творчості актора і режисера.
Атракціон (франц. attractіon, від лат. at-traho, at-trahі, at-tractum – те, що притягує увагу, принадне) – трюк, видовище, розвага; ефектний видовищний
номер, який викликає посилений інтерес з боку глядача, ґрунтується на механічних і технічних ефектах, вражає новизною, сміливістю і досконалою технікою виконання. У видовищній практиці США термін відомо з 1835 р. –
саме тоді його вперше використав шоумен Фінеас Тейлор Барнум.
Афіша (франц. affiche – досл. вивішене оголошення) – вивішуються оголошення про майбутню виставу, концерт і т. д. Вид реклами.
Афішувати (франц. – оголошувати публічно) – виставляти напоказ,
навмисно залучати загальну увагу до чого-небудь.
Афоризм (грец. aphorismos – вислів) – короткий, лаконічний, виразний вислів, що містить узагальнюючий висновок, де однаково обов’язкові і закінченість думки, і витонченість форми, характеризується глибоким змістом і проробленою формою. Як самостійний жанр виник з народних прислів’їв та приказок, але відмінність полягає у фіксованому авторстві афоризмів.
Особливого поширення набув в епоху Ренесансу. Афоризмами можуть бути прислів’я, крилаті вислови з літературних і філософських творів. Мають ідентичні риси в плані жанру: стислість, образність, мудрість, визначений автор і всебічне осмислення того чи іншого життєвого явища.
Б
Багатоплановість – розміщення сценічної дії таким чином, щоб ритмічно працювали передній, середній і задній плани. При цьому виникає перспектива сцени і її глибина.
Балаган (перс. balahane – балкон, верхня кімната) – 1) тимчасова легка будова; 2) театральне видовище, переважно комічного характеру на ярмарках та народних гуляннях.
Балетмейстер (нім. Ballettmeister – постановник балету) – автор і постановник балетів, хореографічних мініатюр, танців, хореографічних номерів і композицій у масовій театралізованій виставі.
Банальний (франц. banal |
– пересічний) –прийом, який втратив |
виразність, внаслідок частого |
повторення; побитий, дуже буденний, |
вульгарний.
Бард (кельт. bardos, англ. bard – співак) – 1) у давніх кельтів – народний співак-актор, пізніше і професійний поет, який мандрував по містах і селах;
у середньовіччі – валійський, шотландський професійний поет-співак, який співав у супроводі схожого на ліру інструмента; з XVIII ст. входить до складу мандрівних театральних труп. Поняття «бард» стало популярним в епоху романтизму; 2) представник авторської пісні, автор-виконавець у відповідному
жанрі.
Барельєфна сцена (франц. bas-relief – низький рельєф) – особлива зона сценічного простору, розташована на просценіумі або на передньому плані сцени-коробки між сценою та глядацьким залом. Поняття було введено вкінці
1900-х рр. німецьким режисером Г. Фуксом, розвинуто В. Мейєрхольдом.
Безконфліктність (відсутність конфлікту) – характеристика стану суспільства, літератури, в яких немовби відсутні конфлікти як джерело розвитку суспільних явищ чи зображених у творі подій. На цьому понятті будувалася хибна «теорія безконфліктності» в радянському літературознавстві
40–50-х рр. XX ст. Теоретичною основою Б. був поділ соціальних
суперечностей на антагоністичні (непримиренні) і неантагоністичні, а також твердження, що з «побудовою основ соціалізму в СРСР» (з 1936) залишаються тільки неантагоністичні конфлікти, породжувані боротьбою передового
і відсталого, свідомих громадян з людьми, що не позбулися «пережитків минулого» тощо.
Бенефіс (франц. bénéfice – прибуток, користь; лат. Benefіcіum –
благодіяння, милість, послуга, пільга; англ. benefit performance; complimentary) – спочатку концерт або спектакль, збір від якого в повному
обсязі або частково надходив у розпорядження одного або декількох акторів.
У наші дні під бенефісом розуміють сценічне дійство, присвячене якомусь артисту як вираження вдячності його багаторічних заслуг на ниві служіння мистецтву.
Білий клоун – амплуа страждальця, над яким знущається Рудий клоун і сміється публіка. У сучасному цирковому мистецтві – основна традиційна клоунська пара Рудий і Білий клоуни, які працюють у жанрі буфонадної клоунади. Білий клоун – резонер, на відміну від партнера – коміка. Одяг елегантний, блискучий білий костюм, на голові – білий загострений ковпак,
набілене лице, червоні губи. Маска Білого клоуна прийшла в циркове мистецтво з народних фарсів та ярмаркових балаганів. Прообразом Білого клоуна був білолиций блазень П’єро.
Біомеханіка (грец. bios – життя і механіка) – розділ біофізики, що вивчає механічні властивості живих тканин, органів і організму в цілому. Біомеханіка В. Е. Мейєрхольда – театр, орієнтований на технічні, чіткі обриси ігрового простору, жесту, вигляду, доцільність рухів.
Біс (лат. bis – двічі) – «вдруге», «ще раз». Вигук публіки в театрі, на концерті, що вимагає від виконавців повторення «на біс» (зіграти, заспівати,
виконати).
Блок (англ. – bloc) – 1) група окремих функціонально об’єднаних елементів, частин. 2) Угруповання окремих номерів різних жанрів в епізоди концерту за будь-якими зовнішніми або внутрішніми ознаками, напр., «український народний блок», «цирковий блок» і т. п. 3) Угруповання окремих музичних композицій у дискотеці.
Бог з машини (грец. theos ek mekhanes, лат. Deus ex machіna – бог, що з’являється з машини) – у давньогрецькому театрі – постановочний прийом,
який втілював один з принципів організації розв’язки драми: несподівана з’ява на сцені бога розв’язує конфлікт. У виставах давньогрецьких трагедій використовувалися спеціальні механізми з підйомним краном, за допомогою яких на сцені виринало божество, здатне розв’язати всі дискусійні питання.