3 Симпатолітики: октадин.
4 Діуретики: фуросемід.
Ці препарати переважно використовуються для лікування ішемічної хвороби серця і гіпертонії. До препаратів, що проявляють здатність розширювати в однаковій мірі артеріоли і вени, відносять:
1 Донатори оксиду азоту (NO): натрію нітропрусид.
2 Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту: каптоприл, еналаприл, лізиноприл.
3 Блокатори ангіотензинових рецепторів: лозартан, валзартан.
4 Гіпотензивні α2-адреноміметики центральної дії: клофелін, гуанфацин.
5 Гангліоблокатори: пентамін, бензогексоній.
6 α1,2-Адреноблокатори: фентоламін.
7 α,β-Адреноблокатори: лабеталол.
8 β-Адреноміметики: ізадрин.
9 Інгібітори фосфодіестерази: мілринон.
Препарати цієї групи переважно використовуються для лікування гіпертонічної хвороби, а також гострої і хронічної серцевої недостатності (інгібітори ангіотензинконвертуючого ферменту, натрію нітропрусид, мілринон та ін.).
До препаратів, які мають венозвужувальну дію, відносять:
1 α-Адреноміметики: фетанол (етилефрин), мідодрин (гутрон).
2 Алкалоїди маткових ріжків: дигідроерготоксин, дигідроерготамін, дигідроергокриптин, вазобрал (α-дигідроергокриптин + кофеїн).
Ці препарати використовують для лікування гіпотонічних станів і ортостатичного колапсу.
α-Адреноміметики – це синтетичні препарати. Фетанол спричиняє тривалу активацію α-адренорецепторів судин . Призначають препарат всередину і парентерально при гіпотоніях різного ступеня вираженості.
Мідодрин також препарат цієї групи з великою тривалістю дії. Вводять його всередину і внутрішньовенно. В організмі із нього утворюється метаболіт (дисглімідодрин), активність якого вища, ніж у самого препарату. Застосовують препарат при гіпотоніях і ортостатичному колапсі.
Алкалоїди маткових ріжків є агоністами-антагоністами α-адренорецепторів. Стосовно артерій препарати є антагоністами. Вони розширюють їх. А стосовно вен препарати є агоністами, вони тонізують вени. Тому препарат дигідроерготаміну мезилат та інші алкалоїди маткових ріжків використовують при гіпотензії. Їх вводять всередину або парентерально.
Для лікування хронічної венозної недостатності нижніх кінцівок, яка є поширеним захворюванням у людей (10-40% населення), використовують препарати з венопротекторними властивостями і препарати, що одночасно проявляють венотонізуючий і венопротекторний ефекти.
Для лікування варикозних вен, окрім хірургічного видалення, можуть бути використані веносклерозуючі препарати. При їх введенні у вену розвивається облітерація судин, розвиток сполучної тканини, яка в подальшому може розсмоктатися. Для цієї мети використовують децилат і полідоканол.
Для місцевого лікування при варикозному розширенні вен можуть використовуватися мазі і гелі препаратів - венопротекторів. Гель препаратів Гінкго, крем препарату цикло-3 форт, мазь троксерутину, гелі препаратів кінського каштану (венитан) та ін. Крім цього, використовуються препарати, що попереджують тромбоутворення (мазі і гелі гепарину), препарати із протизапальним і протиалергічним ефектами (глюкокортикоїди та ін.), протимікробні засоби, місцеві анестетики, а також препарати, що сприяють очищенню і загоюванню ран (мазь метилурацилова та ін.). Для попередження утворення тромбів застосовують препарати, що попереджують утворення тромбів або сприяють їх розчиненню: антикоагулянти, антиагреганти, препарати, що покращують реологічні властивості крові (пентоксифілін), декстрани (реополіглюкін), фібринолітики.