Дефіцит вітаміну К часто розвивається на фоні парентерального харчування, комплексної антибіотикотерапії, у результаті передозування непрямих антикоагулянтів (неодикумарин та ін.). Також дефіцит вітаміну К часто виявляється у недоношених новонароджених.
Показання до застосування вітаміну К та його аналогів:
перед- та післяопераційний періоди;
після завершення процедури замінного переливання консервованої крові;
кровотечі при виразковій хворобі шлунка, променевій хворобі, маткові кровотечі та ін.;
рання і пізня форми геморагічної хвороби новонароджених (розвиваються впродовж першої доби життя та після одного місяця відповідно).
Дефіцит цих факторів спадково зумовлений і пов`язаний з відсутністю відповідних генів. Відсутність фактора VIII (антигемофільний глобулін) є причиною гемофілії А (хвороби Віллібранда), а відсутність фактора ІХ (компонент плазмового тромбопластину) - причиною гемофілії В (хвороби Крістмана). В обох випадках кров повністю втрачає здатність до коагуляції. Якщо при цих захворюваннях виникає кровотеча, то вводять відповідні фактори зсідання крові впродовж 3-10 днів. Препарати факторів VIII i IX одержують із донорської крові й зберігають у замороженому вигляді. Вартість цих препаратів дуже висока і використовують їх лише за спеціальними призначеннями. Промисловість випускає комбіновані препарати (аутоплекс, фейба), які містять обидва названі фактори зсідання крові в активній формі й ефективні навіть за наявності у крові хворого антитіл або інгібіторів відповідних факторів.
Із препаратів кальцію для активації зсідання крові найчастіше використовують кальцію хлорид і кальцію глюконат. Іони кальцію стимулюють утворення тромбопластину, перетворення протромбіну в тромбін і полімеризацію фібрину. Крім того, іони кальцію знижують проникність стінки судин. Препарати показані при внутрішніх кровотечах, зумовлених тромбоцитопенією, підвищеною проникністю судин. Препарати кальцію вводять реципієнту при переливанні свіжої цитратної і «консервованої» крові.
Етамзилат – препарат, який також використовують для профілактики і зупинки капілярних кровотеч при діабетичних ангіопатіях, різноманітних оперативних втручаннях. Гемостатичний ефект етамзилату зумовлений стимулюванням утворення тканинного тромбопластину. Препарат також зміцнює судинну стінку, зменшуючи активність гіалуронідази (пригнічується розщеплення мукополісахаридів судинної стінки). Призначають препарат парентерально і всередину.
До лікарських рослин із кровоспинними властивостями належать листя кропиви дводомної, трава водяного перцю, квітки арніки, горців перцевого і почечуйного, софори японської та ін. Механізми їх коагуляційного ефекту погано досліджені. Дану дію пов`язують із наявністю у рослинах флавоноїдів, вітамінів К, С і Р, дубильних речовин. Рослинні препарати (екстракти і настойки) виробляє фармацевтична промисловість, а прості форми (настої і відвари) можуть готувати самі хворі. Застосовують рослинні препарати при незначних шлункових, дуоденальних, кишкових і маткових (у менструальному і післяпологовому періодах) кровотечах, капіляротоксикозах. Зазначені препарати безпечні у використанні (особливо для людей похилого віку), хоча не завжди достатньо ефективні.
При деяких станах активність системи фібринолізу зростає. Найбільш частими причинами цього є: передозування фібринолітичних засобів, септичні стани, тяжкі травми внутрішніх органів та ін. Кровотечу на фоні підвищеної активності фібринолітичної системи важко зупинити за допомогою стимуляторів гемостазу. У таких випадках показане термінове введення інгібіторів фібринолізу, фібриногену, вливання плазми.
До препаратів, які блокують фібриноліз, належать амінокапронова кислота, амбен, контрикал, трасилол, гордокс, пантрипін.
Амінокапронова кислота - синтетичний препарат, похідний від амінокислоти лізину. У молекулах фібриногену і фібрину міститься лізин, з яким взаємодіють профібринолізин і фібринолізин, зазнаючи гідролізу. Амінокапронова кислота взаємодіє з активними центрами фібринолізину та профібринолізину і пригнічує їх активність, тим самим зберігаючи молекулу фібрину від руйнування. Крім того, амінокапронова кислота зв`язується з активатором профібринолізину, пригнічуючи його активність. Препарат вводять внутрішньовенно краплинно або призначають усередину, попередньо розчинивши порошок у солодкій воді. Амінокапронова кислота добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Тривалість ефекту близько 6 годин, призначають її 4 рази на добу. Терапія амінокапроновою кислотою може супроводжуватися алергічними реакціями, диспептичними розладами. При внутрішньовенному введенні препарату можуть знижуватися артеріальний тиск, розвиватися тромбози та емболії, може порушуватися кольоровий зір.
Амбен (памба) - синтетичний препарат, активність якого в 3-7 разів вища, ніж у амінокапронової кислоти. Препарат вводять внутрішньовенно і призначають усередину. Ефект триває 3-8 годин.
Кислота транексамова (циклокапрон) більш ефективний препарат, ніж амінокапронова кислота. Тривалість дії препарату більша. Вводять циклокапрон всередину і внутрішньовенно. При введенні у вену період напіввиведення становить 2 години.
До антифібринолітичних засобів тваринного походження належать контрикал, гордокс, трасилол, пантрипін. Гордокс і пантрипін виділяють із підшлункової залози, трасилол - із привушних залоз, контрикал - із легенів тварин. Ці препарати інгібують активний фібринолізин. Комплекс, який утворюється, не має фібринолітичної активності, досить стійкий і зазнає лише незначної дисоціації. Крім того, препарати пригнічують проактиватори фібринолізину і процес активації профібринолізину. Зазначені препарати також пригнічують активність інших ферментів: трипсину, хімотрипсину а також калікреїну, під впливом якого утворюються кініни - брадикінін і калідин. Блокування трипсину і хімотрипсину сприяє пригніченню їх активності у запаленій підшлунковій залозі при гострих панкреатитах. Блокування калікреїну і зменшення кількості брадикініну і калідину зменшують бронхоспастичні і алергічні реакції в організмі. Препарати вводять тільки внутрішньовенно краплинно або струминно повільно. Через 2-4 години після введення препарати повністю інактивуються в організмі.
Показання до застосування антифібринолітичних препаратів:
підвищена активність протеолітичних ферментів у плазмі крові та у тканинах (при гострому панкреатиті, стафілококовій пневмонії з деструктивними явищами, ішемії нирки та ін.);
передозування фібринолітичних засобів;
травми органів, які багаті на активатори плазміногену (легені, матка, передміхурова і підшлункова залози);
відшарування плаценти, внутрішньоутробна загибель плода;
легеневі кровотечі при туберкульозі;
шлункові кровотечі при виразковій хворобі та ін.
До цієї групи препаратів належать адроксон, серотонін, препарати кальцію, етамзилат.
Серотонін - ендогенний амін, який утворюється з амінокислоти триптофану у тканинах організму. Препарат активує серотонінові S1- i S2-рецептори на поверхні тромбоцитів, що сприяє їх агрегації. Крім того, серотонін стимулює відповідні рецептори у судинах, що супроводжується спазмом судин і підвищенням проникності судинної стінки для рідкої частини плазми. Вводять препарат внутрішньовенно і внутрішньом’язово при геморагіях, гіпо- та апластичних анеміях. Як побічні ефекти можливі тромбофлебіти, спазми гладеньких м`язів (бронхів, кишечника, судин та ін.).
Адроксон є метаболітом адреналіну, у якого втрачена здатність стимулювати адренорецептори клітин гладеньких м`язів судин і серця. Препарат активує -адренорецептори на поверхні тромбоцитів і зв`язану з ними фосфоліпазу С, що супроводжується вивільненням факторів, які підвищують агрегацію тромбоцитів. Застосовують адроксон місцево, всередину, іноді вводять підшкірно або внутрішньом`язово 3-4 рази на день.
Препарати кальцію (кальцію хлорид та глюконат) посилюють агрегацію тромбоцитів, активують утворення тромбіну, зменшують проникність судинної стінки. Кальцію глюконат вводять внутрішньовенно, внутрішньом`язово і призначають всередину перед їдою, а кальцію хлорид - тільки внутрішньовенно або всередину після їди. Кратність призначення обох препаратів 3-4 рази на день. Показані кальцію хлорид і глюконат при кровотечах, зумовлених зниженням рівня кальцію в крові, тромбоцитопеніями, тромбоцитопатіями, ламкістю судин.
Етамзилат блокує ефекти простацикліну, стимулюючи агрегацію тромбоцитів. Сьогодні це один із найефективніших агрегантів. Крім того, препарат сприяє ущільненню базальної мембрани капілярів, збільшуючи полімеризацію гіалуронової кислоти. Вводять етамзилат внутрішньом`язово, внутрішньовенно і призначають всередину 3-4 рази на день. Препарат виявляє високу ефективність при паренхіматозних і капілярних кровотечах, при зниженні кількості тромбоцитів.
До препаратів, які знижують проникність судин, крім препаратів кальцію та етамзилату, також належать глюкокортикоїди, вітаміни С (аскорбінова кислота ) і Р (рутин).
Вени, як і артерії, контролюються переважно симпатичною нервовою системою. У гладеньких м`язах вен виявлені 1-, 2-, 2-адрено-рецептори. Активація -адренорецепторів супроводжується звуженням вен, активація 2-адренорецепторів - їх розширенням. Гуморальна регуляція тонусу венозних судин має значно менше значення, на відміну від аналогічної регуляції артеріального тонусу. Вона здійснюється за участі біологічно активних речовин: адреналіну, серотоніну, гістаміну, простагландинів, кінінів, вазопресину, ангіотензину ІІ та ін. Вплив перелічених речовин може бути різноспрямованим залежно від концентрації регулятора, виду судин, їх тонусу і щільності відповідних рецепторів у мембранах клітин гладеньких м`язів. Конкретні механізми дії гуморальних речовин на стінку вен не встановлені.
За фармакологічним ефектом лікарські засоби, що впливають на тонус вен поділяються на венодилятатори і веноконстриктори.
Венодилятатори – це препарати, які зменшують тонус вен. Як правило, ці препарати здатні розширювати не тільки вени, але й артерії. Але їхня дія на ємнісні і резистивні судини не однакова. Як венодилятатори використовують препарати, що діють переважно на вени, або препарати, що розширюють вени та артерії в однаковій мірі. Ці препарати знижують переднавантаження на серце і використовуються для лікування ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної серцевої недостатності.
До препаратів, які розширюють переважно вени, відносять такі групи та препарати.
1 Донатори оксиду азоту (NO): нітрогліцерин, нітросорбіт, ізосорбіт мононітрат, молсидомін.
2 α-Адреноблокатори: празозин, доксазозин.
До препаратів цієї групи відносять:
1 Препарати вітаміну Р (рутину) та його похідні (біофлавоноїди): рутин, троксерутин (троксевазин).
2 Препарати із листя Гінкго білоба: екстракт листя Гінкго білоба (білобіл, гінкіо, мемоплант), гінкор форт.
3 Синтетичні препарати: кальцію добезилат (доксіум).
Рутин знижує проникність і ламкість дрібних судин, покращує мікроциркуляцію і знижує набряки. Близьким до рутину є напівсинтетичний препарат троксерутин. Застосовують його всередину, парентерально і місцево. Препарат має велику тривалість дії, період напіввиведення становить 24 години. Він більш токсичний, ніж рутин, може стати причиною ерозій шлунково-кишкового тракту, алергічних реакцій на шкірі, головного болю.
Препарати листя дерева Гінкго дволопастного містять у своєму складі флавонглікозиди. Для медичних цілей використовують екстракт листя цього дерева під назвами білобіл, гінкіо, мемоплант. Препарат призначають всередину, він добре всмоктується. Проявляє антиоксидантну, протинабрякову, антиагрегантну дії.
Кальцію добезилат зменшує проникність судин, знижує агрегацію тромбоцитів. Призначають препарат всередину, він добре всмоктується із кишечника. Період напіввиведення препарату становить 1 годину. Із побічних ефектів можливі алергії на шкірі та деспепсія.
До цієї групи препаратів відносять:
1 Біофлавоноїди: детролекс.
2 Препарати із плодів кінського каштану: есцин, репарил, ескузан, есфлазин, веноплант, анавенол (дигідроергокристину мезилат + ескулін + рутин).
3 Препарати із глиці шипуватої: цикло 3 форт (екстракт глиці + + гесперидин метилхалкон + кислота аскорбінова).
4 Екстракт із виноградних кісточок: ендотелон.
5 Синтетичні препарати: трибенозид (глівенол).
Детролекс є найбільш ефективним препаратом цієї групи. Він містить у собі 2 біофлавоноїди (діосмін і гесперидин), виділених із плодів китайського апельсину. У кишечнику під дією мікрофлори утворюється метаболіт (діосметин), який і забезпечує лікувальний ефект. Препарат призначається всередину по 1 таблетці 2 рази на день. Він добре всмоктується із кишечника. Детролекс підвищує тонус вен, зменшує проникність капілярів, чинить протизапальний ефект (зменшує кількість медіаторів запалення), знижує утворення вільних радикалів кисню, порушує адгезію лейкоцитів, покращує мікроциркуляцію і лімфатичний відток, відновлює трофіку тканин. Виводиться із організму детролекс переважно нирками, частково – з жовчю. Препарат добре переноситься, іноді можливі диспептичні явища, порушення сну, головні болі. Препарат застосовується при хронічній венозній недостатності нижніх кінцівок і геморої.
Препарати плодів кінського каштану містять тритерпенові глікозиди (сапоніни), які мають венотонізуючий, протинабряковий, протизапальний ефекти. Застосовуються всередину та зовнішньо. До препаратів цієї групи відносять: есцин, репарил, ескузан та ін. Ескузан застосовують три рази на день у вигляді таблеток або крапель.
Препарати глиці шипуватої містять сапоніни та флавоноїди. Найбільш поширеним є препарат цикло-3 форт. Застосовують його всередину. Із побічних ефектів типові диспепсичні явища.
Препарат екстракту виноградних кісточок – ендотелон. Він містить олігосахариди, які зв`язуються з мукополісахаридами венозної стінки, стимулює синтез колагену. Препарат тонізує вени, знижує їх ламкість і проникність. Застосовується всередину. Із побічних ефектів можливі диспептичні розлади, головний біль, шкірні алергічні реакції.
Синтетичний препарат трибенозид тонізує вени, проявляє вено-протекторні і капіляропротекторні властивості, пригнічує запалення і покращує мікроциркуляцію тканин. Застосовують препарат усередину по 1 капсулі 2-3 рази на день, місцево і ректально. Препарат добре всмоктується із кишечника. Із побічних ефектів можливі диспептичні розлади і шкірні висипання.