Міністерство освіти і науки України
Вінницький національний аграрний університет
Факультет менеджменту та права
Кафедра
аграрного менеджменту
КУРСОВА РОБОТА
з управління інноваціями
на тему:
«Управління
основними чинниками що впливають на інноваційну діяльність»
Студентки 4 курсу 41 МОА
Напряму підготовки «Менеджмент»
спеціальності «Менеджмент
організацій і адміністрування
Брицької Олени Григорівни
Керівник к. е. н., старший викладач Гончарук Т. В.
Члени комісії
________________ Мазур А.Г.
________________
Гонтарук Я.В.
м. Вінниця - 2015 рік
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
.1 Інновації як об’єкт управління
.2 Характеристика ОЕМУІР
1.3 Методика дослідження
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Організаційно-економічна та фінансова характеристика підприємств Вінницької області
.2 Аналіз інноваційної діяльності Вінницької області
.3 Оцінка основних факторів що впливають на інноваційну діяльність Вінницької області
РОЗДІЛ 3. ПОБУДОВА РЕЗУЛЬТАТИВНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
.1 Прогнозування зміни результативності інноваційної діяльності підприємств Вінницької області
.2 Удосконалення нормативного регулювання інноваційної діяльності підприємств
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Розвиток ринку інновацій останніми роками приділено багато уваги й чимало зроблено, але майже відсутня належна підтримка інноваційної діяльності на рівні держави. Основною проблемою є недостатній розвиток інститутів інфраструктури ринку інновацій, яка полягає в неохопленні всіх ланок інноваційного процесу в аграрній сфері. Звертаючись до досвіду європейських країн можна стверджувати, що саме інноваційний розвиток сприяє економічному зростанню, шляхи і напрямки подальшого ефективного розвитку країни.
Інновації виступають важливою рушійною силою, в досягнені двох основних результатів діяльності аграрної сфери: досягнення стійкості й адаптації до нових методів ведення бізнесу, та підвищення конкурентоспроможності економіки. Нерозвиненість системного функціонування наукової та інноваційної сфери є однією з причин гальмування процесу розвитку інновацій в Україні. Передусім це повинно відбуватися на регіональному рівні. Основною проблемою при цьому є недостатній розвиток інфраструктури ринку інновацій [27, с. 114].
Актуальність даної теми полягає у тому, що новий рівень науково-технічного розвитку посилив інноваційну активність господарюючих суб’єктів, тому потрібно знати, які чинники впливають на розвиток інноваційної діяльності у Вінницькій області.
Загальнотеоретичні постулати щодо формування і функціонування інноваційного розвитку економічних систем позиціонуються у напрацюваннях таких відомих дослідників, як: І. Бережна, О. Вінник, Н. Корсікова, Л. Курило, М. Пашута, Н. Прокопенко, С. Савелко, Л. Федулова, М. Шарко, О. Шпикуляк. У працях зарубіжних дослідників: П, Друкера, О. Тофлера, Й. Шумпетера та багатьох інших.
Мета курсової роботи полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних і практичних засад формування інноваційного розвитку у Вінницькій області.
Для досягнення мети були поставлені та виконані такі задачі:
) визначення ролі інновацій у формуванні сучасного ефективного, конкурентоспроможного виробництва в промисловій сфері.
) визначити чинники, які впливають на інноваційну діяльність;
) проаналізувати вплив кожного з чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності;
) визначити шляхи вирішення проблем розвитку інноваційної діяльності Вінницької області.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних засад формування розвитку інноваційної діяльності та чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності в Україні.
Об’єктом дослідження є процес формування розвитку інноваційної діяльності та чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою проведення дослідження проблеми формування розвитку інноваційної діяльності та чинників, що впливають на розвиток інноваційної діяльності у Вінницькій області слугували загальнонаукові методи пізнання: порівняння - порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними; індукція - це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків; дедукція - це спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин; середньопрогресивний метод - отримання обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку керованого об’єкта (показників) в часі і просторі; абстрактно-логістичний - означення перспективних напрямків розбудови інституційного середовища формування дієвого механізму інноваційного розвитку країни.
Інформаційну основу дослідження
склали правові та нормативні документи України, матеріали та звіти Державної
служби статистики України, наукові періодичні видання, підручники.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ
УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
1.1
Інновації як об’єкт управління
Аналіз літератури з питань управління висвітлює різні підходи до визначення сутності та змісту інновацій. Розглянемо деякі з них:
Сутнісно-рольові характеристики інновації як рушійної сили науково-технічного прогресу в економіці й суспільстві вперше окреслив Й. Шумпетер [40] - основоположник теорії інновації. Він увів в обіг і забезпечив науку інституціоналізацією терміна «інновація» в 30-х роках ХХ ст., поширив серед науковців та практиків методологічні принципи функціонування, зокрема, економічних інновацій як базису ефективності підприємницької діяльності, довівши, що інновації є провісником раціональності поведінки економічних агентів у виробничих системах, яка спрямована на досягнення відповідних цільових орієнтирів [6, с. 120].
Теорія інновацій багатоаспектна і багатогранна, адже фокусує увагу на досить широкому колі специфічних факторів конкурентоспроможності та раціональності. Інновації виконують модернізуючу роль в економіці, адже спрямованні на забезпечення і соціального прогресу, що певним чином стосується виробництва як головної складової створення благ для задоволення потреб суспільства [6, с. 120].
Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Загальновідомо, що саме слово «інновація» походить від латинського «інноваре» («відновлення», «оновлення») [6, с. 120].
Інновації утворюються у процесі
еволюції соціально-економічних систем у підприємницьку й науково-технічному
середовищі. Функціональну природу значимості інновацій у механізмі
інноваційного забезпечення виробничих систем можна розглядати відповідним чином
в історико-еволюційному ракурсі (табл.1.1).
Таблиця 1.1
Еволюція сутності та функціональних ознак інновацій
|
Історичний період |
Сутність і функціональне призначення |
Дослідники |
|
1910 - перша половина 1940 р. (І - етап) |
Інновації визначенні головним атрибутом підприємницької діяльності, який забезпечує конкурентоспроможність на ринку, економію витрат і високий рівень прибутковості бізнесу. Це джерело й засіб одержання прибутку підприємством у певних інституціональних умовах господарювання. Доведено циклічність економічного розвитку, який знову ж таки забезпечується за рахунок інновацій. |
Й. Шумпетер, М. Туган-Барановський, М. Крндратьєв |
|
Друга половина 1940 - перша половина 1970 р. |
Вирішальним чинником економічного зростання вважається функціональність інновацій у механізмі забезпечення високих темпів зростання валового внутрішнього продукту. Головною складовою такого зростання було визначено не самі інновації, а капітал для їх створення й використання. Інноваційний розвиток забезпечувався за рахунок глибоких структурних змін, а також створення сучасних галузей і виробництв технологічного прориву. |
С. Кузнєц, Р. Солоу |
|
Середина 1970-х р. і до т. ч. |
Сучасні концепції ролі інновацій в економіці, які охопило широке коло управлінських, техніко-технологічних та інституціональних проблем функціонування суспільства й враховують інновації в усіх сферах життя людини як головну рушійну силу прогресу. |
Р. Коуз, Д. Норт, О. Вільямсон, С. Айхелькроут О. Валієва, В. Дементьєва та ін. |
Інноваційна діяльність - діяльність підприємства, пов’язана з науково-технічними розробками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологію, а також інвестуванням нововведень [4, с. 9].
Практичне використання новації з
моменту її виробництва та розповсюдження як нових продуктів або послуг є
нововведенням (інновацією). Під новацією розуміють новий порядок, новий звичай,
новий метод, винахід нове явище (відкриття).
Положення теорії інновацій засвідчують багатогранність і багатоаспектність
наукового пошуку в зазначеному аспекті, зокрема це стосується концепції
сутності інновацій (табл. 1.2) [6, с. 120].
Таблиця 1.2
Концепції визначення сутності й функціонального призначення інновацій
|
Авторизація викладу |
Зміст |
|
|
Автор - джерело визначення сутності інновацій |
||
|
Й. Шумпетер [40] |
Зміни з метою впровадження та використання нових видів споживчих товарів, нових виробниих і транспортних засобів, ринків та форм організації у виробництві |
|
|
Б. Твіст [36] |
Інновація - процес перетворення ідеї в економічну субстанцію |
|
|
Б. Санто |
Процес в якому відбувається створення нового, більш якісного продукту |
|
|
Р. Футхундінов |
Результат науково-технічної діяльності з метою формування ефекту |
|
|
Відповідно до загальноприйнятих міжнародних стандартів |
Під «інновацією» розуміється кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг |
|
|
Сучасні підходи до визначення поняття «інновація» |
||
|
Статичний |
«Інновація -продукт» - результат інновацйного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджується на ринку. |
|
|
Динамічний |
«Інновація - процес» - процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію і поширення нових виробів, технологій, принципів, замість існуючих |
|
|
Типологія сучасних трактувань категорії «інновація» |
||
|
Етимологічне - П. Друкер [8] |
Мистецтво надання ресурсам нових можливостей для створення цінностей |
|
|
Комерційне - Б. Твісс [36] |
Нововведення - застосування, тобто процес, в якому дослідження або ідея набувають економічного змісту ; науково-технічні інновації це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їх комерційної реалізації для задоволення відповідних потреб споживачів на ринку |
|
|
Функціональне - Ю. Бажал [1] |
Зміна в процесах, нова функція виробництва, зміна технології виробництва, стрибок від старої виробничої функції до нової |
|
|
Статичне Рекомендації Фраскаті |
Кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленою продукту, впровадженою на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності, або в новому підході ю соціальних послуг |
|
|
Процесне - О. Лапко [26] |
Комплексний процес, котрий включає в себе створення, розробку, доведення до комерційного використання технологічного якоюсь іншого рішення (новації), що задовольняє певну потребу |
|
|
Перше видання української енциклопедії |
Новий підхід до конструювання, збуту товарів, завдяки якому інноватор та його компанія здобувають перевагу над конкурентами |
|
Інновації виступають важливою рушійною силою, в досягнені високих економічних результатів розвитку економіки країни: досягнення стійкості і адаптації до нових методів ведення бізнесу, та підвищення конкурентоспроможності економіки [27, с. 114].
Отже, управління інноваційями
створює умови як функціонування, так і зростання господарських організацій,
формуванні наукомістких галузей, що ведуть до корінних змін асортименту ринків
збуту, зростання продуктивності праці, конкурентоспроможності підприємств, держави.
Інновації як основа інноваційного забезпечення розвитку є базисним інститутом
їх ефективності
1.2
Характеристика ОЕМУІР
На сьогодні інноваційний шлях розвитку є невід’ємною або навіть визначальною складовою економічного зростання будь-якої країни світу. Досвід інших країн засвідчує, що лише за умови широкого впровадження інноваційних розробок можливо наповнити як український так і світовий ринки конкурентоспроможною продукцією вітчизняного Виробництва. Натомість, на даний момент спостерігається зовсім інша ситуація замість високотехнологічної наукоємної продукції вітчизняний експорт здебільшого представлений напівфабрикатами низького рівня обробки та сировиною, що у свою чергу є найяскравішим доказом нераціонального використання природних багатств. У зв'язку з цим вкрай необхідним і доцільним є процес інноваційного заміщення на багатьох промислових підприємствах країни та навіть в цілих галузях, оскільки майбутній образ національної інноваційної системи багато в чому буде залежати від можливостей держави вчасно мобілізувати свій внутрішній інноваційний потенціал [28, с. 158].
Необхідність переведення промисловості на інноваційний тип відтворення є визначною у спроможності виходу країни з тяжкої кризи і переходу до стійкого економічного зростання. Інноваційний потенціал важливий як фактор інноваційного процесу, який є органічним компонентом процесів суспільного та індивідуального відтворення. Проте цей потенціал не може бути збереженим, ефективно використовуватися та відтворюватися, якщо не будуть сформовані відповідні організаційно-економічні механізми управління інноваційним розвитком на всіх рівнях господарювання: макро-, мезо-, мікрорівні.
В останні роки при формуванні і використанні механізмів спостерігаються їх взаємозв’язані риси, а саме: призначення, характер впливу результатів управління на об’єкт діяльності, масштаб функціонування механізму, основні складові структури механізму - ключові процеси, системи, принципові дії, тощо [25, с. 102].
З позицій підприємства організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком завжди конкретний, спрямований на досягнення конкретних інноваційних цілей шляхом впливу на конкретні сфери та чинники, які забезпечують досягнення намічених цілей, і цей вплив здійснюється за допомогою використання конкретних ресурсів або потенціалу підприємства. В той же час він є підсистемою традиційного організаційно-економічного механізму підприємства і певним чином реалізується через форми і методи управління всією господарською діяльністю [25, с. 102].