Курсовая работа (т): Управління основними чинниками, що впливають на інноваційну діяльність

Аналізуючи праці провідних дослідників з питання формування господарських механізмів, можна зазначити, що організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку підприємства повинен виконувати наступні функції:

) реалізація потенціалу, закладеного у кожній формі власності та господарювання, забезпечення конкуренції та співпраці між ними у справі використання інноваційного потенціалу при виході з економічної кризи на шлях економічного зростання;

) забезпечення збалансованості та внутрішньовиробничої пропорційності між структурними ланками виробництва на інноваційній основі;

) додержання стійких стимулів підприємців, менеджерів, працівників і колективів у створенні якісно нових технологій, форм організації виробництва, маркетингового обслуговування, реалізації кваліфікації та творчого потенціалу всіх суб’єктів відтворення [25, с. 102].

Подолання технологічного відставання підприємств в короткострокові перспективі зумовлює необхідність формування цілісної системи складових, нових системних підходів щодо розвитку підприємництва в науково-технічній сфері, освоєння інновацій у виробництво, тобто організаційно-економічного механізму розвитку інноваційних процесів (табл. 1.3) [37, с. 98].

Таблиця 1.3

Складові організаційно-економічного механізму розвитку підприємства на інноваційній основі

Структурно формування організаційно-економічного механізму активізації інноваційного розвитку підприємства, тобто взаємозв’язку та взаємодії організаційної й економічної складових механізму, можна об’єднати у три блоки.

Перший - теоретичні та методологічні основи інновацій, узгодження стратегії інноваційного розвитку підприємств з урахуванням наявного інноваційного потенціалу й оцінка сучасного стану розвитку галузі.

Другий блок - відображає складові механізму регулювання інноваційної діяльності, а також реформування підприємств (або виробничого процесу) як основної передумови сприйняття інноваційних процесів у виробничій діяльності.

Третій блок - основні напрями активізації інноваційної діяльності підприємств галузі.

У сукупності всі три блоки створюють комплексну систему функціональних зв’язків між об’єктами, суб’єктами, засобами, методами та іншими складовими інноваційної діяльності й спрямовані на забезпечення визначених параметрів інноваційного розвитку підприємств. При цьому складові економічного блоку мають цільову інноваційну спрямованість, оскільки метою формування стратегічного потенціалу є досягнення певних економічних цілей у діяльності підприємств галузі на інноваційній основі, а складові організаційного блоку варто розглядати як організацію досягнення економічних цілей [37, с. 102].

На основі результатів наукових досліджень провідних напрямів інноваційного розвитку економіки України і зарубіжних країн на рисунку 1.1 схематично зображено організаційно-економічний механізм активізації інноваційного розвитку підприємств (функції економічного механізму, методи їх здійснення, об’єкти та суб'єкти, напрями реалізації активізації інвестиційної діяльності підприємницьких структур), спрямованого на досягнення конкурентоспроможності функціонування галузей економіки та підвищення ефективності підприємств галузі [37, с. 103].

Рис. 1.1 Організаційно-економічного механізму активізації інноваційного розвитку.

Отже, використання системного підходу під час побудови й функціонування організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком забезпечує цілеспрямованість і високоефективну взаємодію всіх її елементів. А це, своєю чергою, стане запорукою високого рівня інноваційної активності забезпечить високу технологічність продукції, а отже, гарантує конкурентоспроможність і стабільність підприємства [9, с 44].

1.3 Методика дослідження

Кожна наукова дисципліна має свій предмет та метод дослідження. Термін «метод» походить від грецького «methodos», що в перекладі означає «шлях до чогось», тобто знання про те, яким способом, в якій послідовності потрібно розв’язувати ті чи інші завдання. Під методом у широкому розумінні слова слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов’язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ [39, c. 52].

Під методом розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання. Особливості діалектичного методу полягають у тому, що всі явища, котрі досліджуються, розглядаються в їх взаємозв’язку та русі, зміні та розвитку, при цьому розвиток розуміють як боротьбу протилежностей на засаді об’єктивних законів реальної діяльності [39, с. 52].

При написанні курсової роботи були використані наступні методи та методики: індукція, дедукція, порівняння, аналіз і синтез, середньопрогресивний метод.

Індукція - це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків.

Дедукція- це спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин [39, с. 59].

Зокрема дані методи використовувались нами під час визначенні факторів які найбільше впливають на розвиток інноваційної діяльності Вінницької області в підрозділі 2.3 та 3.1 при визначені факторів що можуть вплинути на прогнозовані дані інноваційного розвитку.

Порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

Теоретичний метод - це метод спрямований на створення теоретичних узагальнень та формулювань закономірностей досліджуваних явищ, їх мета яких полягає у поясненні відкритих явищ, встановленні закономірних зв’язків між явищами, формулюванні законів і закономірностей розвитку явищ і на цій основі передбаченні нових явищ.

Із використанням цих методів у першому розділі було здійснено аналіз та узагальнення наукової та навчально-методичної літератури з визначення економічної сутності інноваційного розвитку підприємства, теоретичних основ розробки інноваційної діяльності підприємства.

Абстрактно-логічний аналіз і синтез - базується на здогадках, інструкції, домислах, закономірностях розвитку і враховується при плануванні діяльності підприємства у випадку відсутньої або недостатньої інформації.

Аналіз - це абстрактне розумове розчленування явищ на складові частини за допомогою логічних висновків та моделювання. Розподіл складного явища на окремі елементи дає можливість пізнати сутність явищ та об’єктів, що досліджуються, визначити внутрішні зв’язки та суперечності.

Даний метод використовувався до підпункту 2.2. при визначені факторів які впливають на розвиток інноваційної діяльності Вінницької області, зокрема вплив такого фактору як незадовільне фінансування.

Розчленування загального явища на його складові уможливлює вивчення окремих сторін цього явища, але не створює цілісного уявлення про взаємодію всіх факторів. Тому після розподілу економічної форми на складові та їх глибокої деталізації необхідно відновити єдність досліджуваного явища. Цей зворотний процес абстрактного дослідження одержав назву синтезу, тобто мисленого поєднання окремих сторін явища, пізнання його як єдиного цілого.

Під синтезом економічних явищ розуміють об’єднання однорідних явищ у визначені групи, узагальнення впливу різних причин, підбивання підсумків діяльності досліджуваних об’єктів [39, с 58].

Даний метод був використаний при визначенні причин, наслідків, взаємозв’язків між факторами які впливають на інноваційну діяльність.

Середньопрогресивний метод. Особливістю цього методу є отримання обґрунтованих варіантів тенденцій розвитку керованого об'єкта (показників) в часі і просторі. За допомогою цього методу у підпункті 3.1 було зроблено прогноз обсягу реалізації інноваційної продукції на 2015 - 2019 роки.

Графічні методи, мають таку особливість як наочність, що значно спрощує процес доведення результатів економічного аналізу до широкого кола працівників. Графіки являють собою масштабне зображення певних показників за допомогою геометричних (ліній, прямокутників, кіл) або умовно-художніх фігур. Завдяки добре зробленим графікам досліджуваний матеріал стає більш дохідливим і зрозумілим [39, c. 73].

Даний методи був використаний у третьому розділі, зокрема у підпункті 3.1 при визначенні прогнозованих обсягів інноваційної продукції.

Отже, кожну конкретну науку, діяльність, об’єкт можна розглядати як певну систему, що має множину взаємопов’язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру, яку можна структуризувати, проаналізувати в часі та просторі, спрогнозувати на майбутнє.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Організаційно-економічна та фінансова характеристика підприємств Вінницької області

інновація організаційний нормативний регулювання

Вінниччина має багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце, в якому займають харчова галузь, електроенергетика, і металообробка. Гордістю вінничан є машинобудівний комплекс, який отримав всесвітнє визнання.

Промисловий потенціал області - це понад 500 підприємств машинобудівної, металообробної, хімічної, харчової, електроенергетичної, а останнім часом і медичної та мікробіологічної галузей. Основу харчової галузі формують 38 цукрових заводів, 26 молокопереробних підприємств, 6 м’ясокомбінатів, 14 комбінатів хлібопродуктів, 13 спиртових заводів, 18 консервних та багато інших.

Основною галуззю, яка має великий експортний потенціал та являється стабілізуючим фактором регіональної економіки, є агропромисловий комплекс. Вінниччина дуже багата земельними ресурсами. Значна частина родючих земель визначає структуру сільського господарства, його спеціалізацію, тип та рівень перспективності технології. З виробництва зерна та цукрових буряків регіон посідає 1 місце серед областей України.

В області виробляють всі життєво необхідні продукти харчування: цукор і олію, борошно і вершкове масло, тваринні жири і консерви, ковбаси й солодощі. Окрасою найщедрішого столу є овочі і фрукти з городів і садів нашого краю, подільські напої, серед яких - знаменита мінеральна вода «Регіна» із Мурованих Куриловець, горілки, лікери, настоянки, що виробляються на заводах об’єднання «Поділляспирт» та СП «Nemiroff».

В області завершений процес реформування агропромислового комплексу на засадах приватної власності, що дає велику можливість для плідного співробітництва селян з інвесторами [38]

Розглянемо основні соціально-економічні показники, які наведені у таблиці 2.1 [35, с 35].

Таблиця 2.1

Основні соціально-економічні показники Вінницької області

Аналізуючи дані подані в таблиці, можна говорити про те, що відбулося зростання майже по всіх показниках крім індексу споживчих цін, відправлення (перевезення) вантажів усіма видами транспорту, відправлення вантажів та пасажирів, а також кількість постійного населення.

Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді. У даному випадку його зменшення, - 8 %, в 2011 - 107 % р. знизився в 2013 році до 99,7 %, це означає зменшення цін на товари., що спричинено високим урожаєм.

Збільшення перевезення пасажирів транспортом загального користування на 15,7 млн. т., пов’язане з активним розвитком транспортної мережі. Зменшенням кількості постійного населення, на 14,2 тис. осіб у 2013 році порівняно з 2011 роком спричинено високим рівнем міграційних процесів та рівнем смертності, зниженням рівня народжуваності.

На регіональному рівні узагальнюючим показником, який характеризує рівень розвитку економіки Вінницької області є валовий регіональний продукт. З даної таблиці видно, що показник зріс і відхилення становить 9435 млн. грн., що є позитивним чинником, адже відбувається підвищення соціального і економічного розвитку Вінницької області.

Позитивний вплив на інновації та рівень конкурентоспроможності економіки Вінницької області виявляється в підвищенні продуктивності праці та доданої вартості.

За досліджуваний період показник валової доданої вартості зріс і становить у 2012 р. - 28995 млн. грн. Це означає, що продукції у Вінницькій області почало вироблятися більше.

Доходи населення також зросли, в 2011 році цей показник сягав позначки 33602 млн. грн., а в 2013 році - 46003 млн. грн., що спричинено збільшенням рівня мінімальної заробітної плати.

Показник продукції сільського господарства також збільшилася, на 1890,9 млн. грн., що спричинено збільшенням посівних площ та поголів’я ВРХ.

Оборот роздрібної торгівлі відіграє важливу роль в торгівлі підприємства, тому правильне планування товарообігу і доцільна організація торгової діяльності є головним елементом всієї фінансово-господарської діяльності підприємств. Судячи з цього, можна сказати, що підприємства Вінницької області мали хороший прибуток в 2011 році, так як товарооборот роздрібної торгівлі становив 1412,5 млн. грн., що майже на 20938,2 млн. грн. менше ніж в 2013 році.

Обсяг реалізованих послуг в фактичних цінах 2013 року збільшився порівняно з 2011 роком і становив 738,6 тис. грн., що характеризує збільшення надходження коштів на рахунки підприємств Вінницької області.

Зовнішньоторговельний оборот - ще один важливий показник, який показує стан області на міжнародному ринку. Даний показник також зростає з кожним роком, що означає якісно новий рівень в міжнародних відносинах. Обсяг експорту та імпорту також неухильно збільшується з кожним роком, що є позитивною тенденцією. Тим більше, що експорт перевищує імпорт. Це означає, що з країни вивозиться більше товарів, а ввозиться менше, тому що в них немає необхідності, Україна та Вінницька область в змозі себе самостійно забезпечити.