ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАСОБИ ЙОГО ДІАГНОСТИКИ
.1 Сутність та еволюція формування поняття економічний потенціал
.2 Структура економічного потенціалу підприємства та підходи до управління
1.3 Методичні підходи до оцінки потенціалу торговельних підприємств та удосконалення механізму його формування
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
.1 Фактори впливу зовнішнього середовища на формування економічного потенціалу торгівельного підприємства
.2 Характеристика методів дослідження економічного потенціалу торгівельного підприємства
.3 Моделювання оптимальної структури економічного потенціалу торгового підприємства
РОЗДІЛ 3. ІНФОРМАЦІЙНІ ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТОРГІВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА
.1 Інформаційні засоби діагностики потенціалу підприємства
.2 Інформаційне забезпечення діагностики потенціалу підприємства
.3 Технологічний процес автоматизації діагностики економічного потенціалу торгівельного підприємства
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Ефективність використання потенціалу торговельних підприємств зумовлюється як джерелами його формування, так і низкою інших чинників, що мають прояв у діяльності суб’єктів господарювання. Нині важливим аспектом діяльності торговельних підприємств варто вважати здійснення оцінки елементів потенціалу у зв’язку із загостренням конкуренції у сфері торгівлі, активною експансією на роздрібний ринок України іноземних торговельних підприємств.
Актуальність теми. Торговельні підприємства, з метою зміцнення власного потенціалу, вдаються до різних організаційно-економічних заходів, спрямованих на збільшення обсягів збуту товарів, оновлення структури товарного асортименту, оптимізації витрат обігу, підвищення ефективності використання техніко-технологічної бази та забезпечення високого рівня сервісу, запровадження прогресивних технологій у торгівлі.
Дослідженню загальних теоретичних аспектів та проблем формування і ефективного використання потенціалу підприємств, його окремих елементів приділяється значна увага як українськими, так і зарубіжними дослідниками. Разом з тим, теоретичні та методичні аспекти формування та забезпечення ефективного господарського використання потенціалу саме торговельних підприємств в умовах зміни ринкової кон’юнктури та посилення конкурентної боротьби залишаються донині малодослідженими. У наявних наукових розвідках недостатньо, як переконані автори монографії, висвітлені питання оцінки окремих елементів потенціалу торговельних підприємств, відсутні методики щодо комплексного підходу до оцінювання накопиченого потенціалу суб’єктів господарювання торговельної сфери, не знайшли переконливої аргументації підходи до подальшого його розвитку та забезпечення ефективного використання з урахуванням зміни кон’юнктури ринку та ділової активності торговельних підприємств.
Інформація з даної проблематики найчастіше носить суперечливий характер. Аналіз наукових праць як вітчизняних, так і зарубіжних авторів свідчить про наявність неоднозначності у розумінні сутності стратегічного потенціалу, що значною мірою ускладнює розробку конкретних практичних рекомендацій щодо його формування та ефективного управління і, таким чином, негативно відбивається на результатах маркетингової діяльності. Тобто додаткового обґрунтування вимагає визначення сутності, структури і механізму формування та управління стратегічним потенціалом підприємства з урахуванням економічної ситуації, яка спостерігається в Україні.
Актуальність і особливе значення управління стратегічним потенціалом підприємства, відсутність концептуальних і системних розробок із його формування для підприємств та відсутність інструментальних засобів експертної діагностики потенціалу визначили вибір теми магістерської роботи, її мету і завдання.
Мета і завдання дослідження. Метою магістерської роботи є розробка теоретичних положень і практичних рекомендацій з управління стратегічним потенціалом підприємства, а також пошук інструментальних засобів експертної діагностики потенціалу торговельних підприємств.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішено такі завдання:
- уточнення економічної сутності потенціалу підприємства, виявлення його специфічних особливостей й еволюції становлення і розвитку та формулювання визначення поняття «потенціал підприємства», «стратегічний потенціал підприємства»;
- розробка загальної класифікації видів потенціалів за різними ознаками;
- аналіз сучасних тенденцій формування стратегічного потенціалу підприємств;
- розробка механізму стратегічного управління, побудованого на основі оцінки стратегічного потенціалу підприємства;
- розробка алгоритму оцінки потенціалу підприємства;
- пошук та вибір інструментальних засобів експертної діагностики потенціалу торговельних підприємств.
Об'єктом дослідження є процес управління стратегічним потенціалом підприємства.
Предметом дослідження є основні принципи, методи й організаційно-економічні підходи до управління стратегічним потенціалом підприємства, а також інструментальні засоби проведення експертної діагностики на підприємствах.
Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою магістерської роботи стали класичні положення економічної теорії та стратегічного управління, праці вчених-економістів зарубіжних країн, СНД і України з питань формування стратегічного потенціалу та проведення експертної діагностики діяльності суб'єктів господарювання.
У роботі використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Зокрема, при уточненні сутності, виявленні специфічних особливостей потенціалу підприємства використовувалися методи логіки, діалектики, порівняння і сутнісно-етимологічного аналізу; при проведенні аналізу сучасних тенденцій формування потенціалу підприємств - методи порівняльного аналізу і синтезу, економічного аналізу; при визначенні ознак загальної класифікації видів потенціалів - методи системного аналізу і синтезу; при проведенні оцінки конкурентоспроможності потенціалу - методи експертних оцінок, угруповань і порівняння, економічного аналізу; при обґрунтуванні прогнозних значень для кожної стратегічної альтернативи розвитку підприємства, розробці алгоритму процесу стратегічного планування - методи статистичного і маркетингового аналізу, експертного прогнозування і принципи системного підходу.
Інформаційною базою дослідження послужили закони і нормативні акти України, що регламентують функціонування підприємств, вітчизняні й зарубіжні публікації, які відбивають теоретичні та методичні розробки, результати наукових досліджень, проведених провідними інститутами України, а також безпосередньо автором.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових підходів до управління стратегічним потенціалом підприємства, що базуються на використанні маркетингового інструментарію, урахуванні вітчизняного і зарубіжного досвіду й особливостей економіки України.
Теоретичне значення роботи наступне:
– розроблено модель оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами, яка представлена за такими напрямками: ефективність використання інформаційних ресурсів, економічний простір, час, технології, рівень доходів;
– удосконалено визначення «потенціалу підприємства» як інтегрального відображення (оцінки) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою властивих її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи таким чином корпоративні та суспільні інтереси;
– проведено загальну класифікацію видів потенціалів за такими ознаками: за формою існування; за ступенем відповідності поставленим цілям; за направленістю формування; за ступенем і можливостями застосування як використовуваного потенціалу, потенціалу, що не використовується підприємством, та бажаного потенціалу, так і працездатного та непрацездатного потенціалу, що дозволяє на практиці відокремити реальні можливості суб’єкта господарювання від перспективних;
– дістали подальшого розвитку механізм стратегічного планування на основі оцінки рівня використання стратегічного потенціалу підприємства шляхом ідентифікації і створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації і побудови певних організаційних форм для стабільного розвитку й ефективного відтворення; а також методичний підхід до формування системи експертної діагностики стратегічної позиції, який базується на поєднанні оцінки маркетингового та управлінського блоків, основою якого є системне і регулярне дослідження маркетингового середовища з метою оцінки ефективності управління стратегічним потенціалом для виявлення проблем і можливостей, а також розробки рекомендацій щодо плану дій з удосконалення системи управління стратегічним потенціалом;
Практичне значення одержаних результатів. Розроблена в магістерській роботі концепція управління стратегічним потенціалом підприємства є теоретичною і методичною основою удосконалення діяльності торговельно-виробничих підприємств на базі розроблених заходів, реалізація яких сприяє адаптації підприємств до коливань кон’юнктури ринку, підвищенню конкурентоспроможності їх потенціалу, забезпечує урахування зовнішніх і внутрішніх факторів економіки України і створює передумови для стабілізації їх господарської діяльності. Практичне значення мають такі розробки, як: класифікація видів потенціалів, що дозволяє на практиці відокремити реальні можливості суб’єкта господарювання від перспективних; методика проведення діагностики стратегічної позиції суб'єктів на ринку. У роботі розроблено алгоритм процесу стратегічного управління, побудованого на основі оцінки стратегічного потенціалу підприємства. Використання цих механізмів дозволить суттєво підвищити ефективність управління стратегічним потенціалом підприємств торгівлі. Також в роботі здійснено огляд інструментальних засобів, представлених на ринку ПЗ та розроблена автоматизована технологія експертної діагностики потенціалу підприємства.
Структура роботи: робота складається з чотирьох розділів,
вступу, висновків, списку використаних джерел та додатків. Текстова частина
становить 136 сторінок. У роботі використано 17 таблиць, 14 рисунків та 2
додатки.
РОЗДІЛ 1.
ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЗАСОБИ ЙОГО ДІАГНОСТИКИ
.1 Сутність та еволюція формування поняття економічний
потенціал
Успішне функціонування економіки країни та динамізм її розвитку залежать від обґрунтованого формування та ефективного використання потенціалу будь-якого підприємства.
Стан торговельної сфери України характеризується збільшенням обсягів гуртового та роздрібного товарообороту; зростанням кількості торговельних мереж різного формату (супермаркетів, гіпермаркетів, дискаунтерів); інтенсивним розвитком регіональної структури торговельних підприємств; збільшенням обсягів будівництва комерційної нерухомості для функціонування торговельних підприємств; розвитком господарської інфраструктури; створенням логістичних центрів тощо. Але на формування потенціалу торговельних підприємств та ефективного його використання активно вплинула фінансова криза світового масштабу, яка охопила усі без винятку галузі національної економіки. На сучасному етапі до основних проблем торговельних підприємств України нами віднесено: скорочення темпів реалізації інвестиційних проектів щодо розширення регіональних збутових мереж, зростання обсягів кредиторської заборгованості перед виробниками та постачальниками за надані товари, складність забезпечення кредитування господарських операцій, зростання плинності кадрів серед торгівельного персоналу, стрімке зростання вартості орендної плати, транспортно-експедиційних послуг тощо. Крім того, платоспроможний попит споживачів має тенденцію до зниження, що спонукає суб’єктів торговельної сфери вдаватися до організаційно-економічних заходів, які потребують додаткових витрат на здійснення маркетингової діяльності, а інфляційні процеси, що відбуваються у національній економіці країни, зумовлюють зростання цін у роздрібній торговельній мережі.
Виходячи з необхідності дослідження сутності діагностики потенціалу підприємства через пізнання філософських категорій “можливе” і “дійсне”, зазначимо, що можливості, хоча і є абстрактною категорією, проте мають чітко окреслені сфери прояву, інакше сама їхня ідентифікація стає неможливою. Тому бачення потенціалу має набути конкретизації за рахунок введення вектора розвитку підприємства, на який спрямовані його можливості, тобто цільові функції. Плюралізм таких цільових функцій у науковій літературі пов’язаний з різними поглядами на підприємство та його соціально-економічну роль у суспільстві, тому використання будь-якої конкретної функції (розширення обсягів виробництва, продажів, мінімізація трансакційних витрат, максимізація прибутку, нарощування темпів зростання тощо) входить у протиріччя із завданням розкриття сутності поняття, яке повинне абстрагуватися від часткового та надавати загальне уявлення про об’єкт, що визначається.
Таким загальним пріоритетом розвитку будь-якого підприємства може бути створювана ним цінність, яка в загальному розумінні є синтетичною характеристикою того, що очікують отримати певні контактні групи від взаємодії з підприємством. У такому розумінні створення цінності як цільова функція підприємства, по-перше, не виключає орієнтації на наведені вище часткові функції і, по-друге, враховує інтереси всіх учасників контрактних відносин, оскільки для кожної зацікавленої сторони цінність підприємства визначається досягненням різних вигід. Так, цінність для власників здебільшого буде визначатися зростанням вартості інвестованого капіталу, цінність для менеджерів - у розширені обсягу продажів, зростання прибутку, цінність для споживачів - в комплексі вигід, які вони отримують у результаті придбання продукції даного підприємства (задоволеність асортиментною пропозицією, якістю, ціною, наявністю сервісної підтримки тощо), цінність для постачальників - відповідно, в комплексі вигід, які вони отримують від співпраці з підприємством (надійність розрахунків, безперебійність замовлень, вигідні цінові умови та умови транспортування тощо) і т. ін. Таким чином, поняття цінності, що було центральним елементом наукових дискусій ще за часів розвитку австрійської школи маржиналізму є настільки об’ємним і багатогранним, що саме в ньому можуть концентровано відбиватися можливості будь-якого підприємства.
Таким чином, відповідно до логіки розвитку теорій підприємства і поступового їх збагачення новітніми рисами, що виникають внаслідок змін у суспільних відносинах і зумовлені унікальністю, особливим ресурсним статусом підприємства, певною структурою соціальних відносин, основою сучасного синтезованого бачення потенціалу підприємства є позиціонування його в системі координат “ресурси - здатності - компетенції”, де ресурсна площина розкриває феномен перетворення можливостей в здатності, а здатності через їх розкриття, закріплення і оновлення за допомогою навчання трансформуються у компетенції (базові та ключові). Реалізація комплексу таких можливостей відбувається за умов здійснення бізнес-процесів (як дій, що спрямовані на кінцевий результат) і процесів самоорганізації (внаслідок яких частково формується колективне знання та організаційна культура) і сприяє створенню цінності для зацікавлених сторін.
У зв’язку з тим, що у більшості зарубіжних публікацій об’єктом досліджень виступає не підприємство, а організація або фірма, доцільним є більш ґрунтовно зупинитися на правомірності розгляду введених сутнісних ознак “здатності” та “компетенції” саме на рівні підприємства. Аргументами на користь коректності їх застосування є наступні положення:
) Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство “самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності”. В свою чергу, згідно ст. 55 того ж Кодексу, суб’єктами господарювання визнаються “учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством”. В числі таких суб’єктів виділяються господарські організації, до числа яких і відносяться підприємства;