Магистерская работа: Управління стратегічним потенціалом торгівельного підприємства

Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов’язків, нормативів якості, витрат, пов’язаних з реалізацією елементів потенціалу торгівельного підприємства, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

Поведінковий підхід ґрунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу торгівельного підприємства за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації у процесі формування потенціалу торгівельного підприємства.

Структурний підхід у процесі формування потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значущості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

Крім того, існують три підходи до оцінки потенціалу підприємства: витратний, порівняльний та дохідний. Витратний підхід передбачає визначення вартості потенціалу підприємства як різницю між вартістю усіх його активів і сумою залученого капіталу. Порівняльний підхід визначає вартість потенціалу підприємства за результатами порівняння його характеристик із характеристиками аналогічних об’єктів. Дохідний підхід визначає потенціал підприємства поточною (капіталізованою) вартістю очікуваних потоків доходів за період функціонування підприємства .

Враховуючи різні підходи до методики оцінки потенціалу торгівельного підприємства, ми вважаємо, що найбільш уніфікованим та універсальним вимірювачем елементів потенціалу торгівельного підприємства є дохідний підхід. Зіставлення показників потенціалу у грошовій оцінці у часі і просторі дозволяє виявити динаміку і структуру потенціалу торгівельного підприємства, різницю та тенденції їх диференціації за певними показниками, а також за рівнем ефективності використання потенціалу. Визначення величини потенціалу торгівельного підприємства пов’язано з оцінкою вартості його складових елементів, що можна представити у вигляді формули:

,             (1.2)

де П - величина потенціалу торгівельного підприємства;

 - вартість основних засобів торгівлі;

 - вартість товарних запасів;

 - вартість торгово-операційного персоналу;

 - вартість фінансових ресурсів;

- вартість нематеріальних активів та інформації;

 - вартість техніко-технологічного потенціалу.

Рівень ефективності використання потенціалу торгівельного підприємства у цілому може характеризувати кінцевий результат його функціонування. Тому інтегральний показник віддачі потенціалу буде визначається відношенням:

,                                  (1.3)

де В - кінцевий результат функціонування потенціалу.

Вартісну оцінку ресурсів торгівельного підприємства можна представити також через відповідний коефіцієнт використання елементів потенціалу, що виражається наступною формулою:

,         (1.4)

де ОЗ - фондовий потенціал;

Т - трудовий потенціал;

ТЗ - потенціал товарних запасів;

ІР - інформаційний потенціал;

,,, - відповідно коефіцієнти використання фондового, трудового, товарного та інформаційного потенціалів торгівельного підприємства.

З розвитком господарських відносин вищезазначений показник використання потенціалу торгівельного підприємства трансформується у дохід на капітал:

,                (1.5)

де Д - дохід;

ТП - потенціал торгівельного підприємства.

Враховуючи ресурсний підхід (де потенціал підприємства розглядається як сукупність ресурсів та зв’язків між ними) до оцінки потенціалу торгівельного підприємства, необхідно чітко сформулювати цілі, задачі і принципи оцінки. Необхідність виокремлення цього етапу пояснюється тим, що користувачі методики можуть слабко орієнтуватися у конкретному застосуванні відповідних оцінок. Поняття цілей є визначальним при виборі певних критеріїв економічної оцінки потенціалу торгівельного підприємства. Результати оцінки потенціалу торгівельного підприємства можуть використовуватися у ході аналітичних досліджень; при формуванні інвестиційної політики підприємства; при створенні механізмів стимулювання персоналу та для вирішення низки інших завдань. Однак, варто зауважити, що головною метою методики є визначення взаємозв’язку потенціалу і результатів діяльності торгівельного підприємства. До основних задач методики оцінки потенціалу торгівельного підприємства нами віднесено:

-       опрацювання алгоритму та вибір методів розрахунку кожного виду потенціалу;

-       розробка моделі залежності результатів діяльності торгівельного підприємства від розміру потенціалу.

При використанні подібної методики основою для постановки цілей і задач є теоретичне визначення потенціалу як економічної категорії та характеристика його основних видів.

Далі виокремлюють найбільш прийнятний для цілей оцінки склад вихідних даних та параметрів щодо потенціалу.

Важливим етапом у ході оцінки потенціалу є формування відповідних принципів. У монографії ми дотримувалися наступних принципів оцінки потенціалу торгівельного підприємства:

1)      простота та точність методики оцінки, спрощення окремих складових оцінки, які суттєво не впливають на кінцевий результат;

2)      концептуальна та інформативна єдність (єдина доступна термінологія, статистична та оперативна звітність тощо);

)        багаторівнева характеристика наявного потенціалу;

)        автономність оцінки - у будь-яких напрямах оцінки потенціалу має забезпечуватися раціональна автономність його складових;

)        адресність потенціалу - визначення конкретних користувачів;

)        взаємозалежність чинників оцінки - дає змогу при вивченні тенденцій розвитку потенціалу забезпечити орієнтацію на мету і виконання поставлених завдань;

)        комплексність - означає використання для оцінки потенціалу низки моделей та врахування дії чинників зовнішнього та внутрішнього середовища;

)        гнучкість та альтернативності - враховують ринкову кон’юнктуру, різноспрямовані взаємозв’язки та структурні співвідношення у сукупності потенціалу.

На наступному етапі визначають чинники, що впливають на потенціал торгівельного підприємства, та критерії, що його характеризують.

Чинники - це економічні, організаційні, соціальні, інформаційні та інші аспекти, що здійснюють кількісний вплив на підсумковий показник щодо оцінки потенціалу. У монографії серед чинників впливу ми розглядаємо умови, обставини, рушійні сили господарських (торговельних) процесів, що змінюють господарську діяльність і визначають її результат. Чинник, який враховується при оцінці, має кількісний вираз; між чинником і підсумковим показником має відслідковуватися причинно-наслідковий зв’язок. Об’єкт оцінок являє собою різноманітні елементи, що взаємопов’язані і мають бути врахованими у процесі оцінки. Тому при визначенні впливу чинників на потенціал та його окремі елементи необхідно звернути увагу на багатоаспектність оцінок і їх тлумачення.

При оцінці потенціалу торгівельного підприємства розрізняють макро- і макрорівні оцінки. Макрооцінки потенціалу торгівельного підприємства відповідають функціональному підходу дослідження, про який йшлося у монографії вище, а мікрооцінки - структурному. При мікрооцінці враховують такі чинники: обсяг роздрібного товарообороту, якість торговельної площі та складських приміщень, наявність та кількість одиниць торгівельного обладнання, чисельність і склад торгівельного та обслуговуючого персоналу, вартість нематеріальних активів, параметри організаційної структури, територіальний аспект розташування торгівельного підприємства; при макрооцінці варто враховувати наступні чинники: рівень розвитку економіки регіону; форми і канали товарного забезпечення регіонального ринку .

Ми наголошуємо на тому, що урахування усіх чинників, що впливають на формування і подальше використання потенціалу торгівельного підприємства, сприяє обґрунтуванню стратегії господарського розвитку.

Ми вважаємо, що при оцінці потенціалу торгівельного підприємства варто досліджувати структуру товарного асортименту за товарними групами; номенклатуру; платоспроможний попит споживачів; рівень попиту на продукцію; кон’юнктуру цін; тенденції розвитку інфраструктури.

Наступним етапом формування методики оцінки потенціалу торгівельного підприємства є визначення критеріїв та обмежень на їх вибір, при цьому варто орієнтуватися на специфічні особливості окремих складових потенціалу. Критерії економічної оцінки утворюють певну ієрархічну систему у відповідності з рівнем тих цілей, конкретизацією яких вони виступають. Критерій стосовно потенціалу розглядається нами у монографії як ознака, що дозволяє визначити нормативи стосовно оптимального обсягу окремих складових потенціалу.

Перший рівень критеріїв оцінки потенціалу є виразом міри економічної доцільності торговельної діяльності. На цьому рівні критерій оцінки має відображати можливості щодо досягнення цілей торгівлі.

Другий рівень поєднує множину критеріїв, які є виразом міри економічної доцільності окремих видів чи сфер діяльності, господарських альтернатив, напрямків оптимізації процесу торгівлі тощо. Цей рівень критеріїв оцінки потенціалу торгівельного підприємства можна поділити на наступні групи:

-       критерії економічної діагностики господарської діяльності;

-       критерії вибору напрямків оптимізації господарських процесів;

-       критерії оцінки альтернатив подальшого розвитку.

Третій рівень критеріїв оцінки дозволяє визначити рівень ефективності окремих елементів у сукупності потенціалу торгівельного підприємства. Ми пропонуємо використовувати наступні критерії:

.        відповідність зовнішньому середовищу - дозволяє оцінити, наскільки потенціал відповідає прогнозованим змінам макроекономічного розвитку країни;

.        оптимальність співвідношення окремих складових елементів потенціалу у загальній його структурі - дозволяє оцінити співвідношення між складовими у сукупності потенціалу та взаємозв’язок між ними;

.        можливість використання (реалізації) потенціалу - розглядаються потенційні можливості щодо використання у господарському обігу окремих складових у сукупності потенціалу;

.        прийнятність ризику, пов’язаного з реалізацією потенціалу - розглядаються рівні ризиків та їх можливі наслідки;

.        результативність - оцінка результатів використання потенціалу, яка базується на визначенні економічної ефективності господарської діяльності.

Під ефективністю господарської діяльності, зумовленої використанням потенціалу торгівельного підприємства, варто розуміти зміни кількісного і якісного характеру, що відбулися у процесі торговельної діяльності, а саме: зростання обсягів реалізації товарів; збільшення прибутку як у цілому, так і у розрахунку на 1 кв.м. торгової площі; тенденції зміни продуктивності праці персоналу; зниження трудомісткості господарських операцій; формування ефективного мотиваційного механізму; прискорення оборотності оборотних засобів; розширення та удосконалення сервісу.

Такі ефекти можна класифікувати за ознакою можливості їх вимірювання: можна виміряти, складно виміряти; неможливо виміряти. Крім того, ознакою класифікації ефектів може слугувати вид одиниць вимірювання - у вартісному, натуральному і відносному виразі.

Використання системи показників оцінки потенціалу торгівельного підприємства та його окремих складових можна здійснити за різним характером оцінки, а саме: емпіричні, синтетичні та експертні.

Емпіричні оцінки потенціалу торгівельного підприємства орієнтуються на використання економічних залежностей, що обумовлені вихідними даними. Тому важливе місце має приділятися методам та джерелам отримання вихідних даних, їх подальшої обробки, що сприятиме обґрунтованості результатів оцінки потенціалу торгівельного підприємства.

Синтетичні оцінки не завжди призводять до обґрунтованих результатів. Тому необхідна обмежена кількість критеріїв, за допомогою яких буде проводитися оцінка сукупності потенціалу торгівельного підприємства та його окремих складових.

Широке практичне використання у світовій господарській практиці мають експертні оцінки. Саме тут реалізуються широкі можливості щодо врахування економічних, політичних, соціальних та інших чинників, що і забезпечує певні переваги порівняно з іншими методами оцінки потенціалу. За використання методу експертних оцінок наріжне значення приділяється висновкам експерта, які були покладені в основу викладеної ним думки. У цьому контексті вбачається найбільш повне виявлення чинників, у тому числі і тих, що не піддаються кількісній оцінці. Основним недоліком експертного методу є складність проведення експертизи. Крім того, не завжди вдається оперативно знайти потрібного експерта, що гальмує проведення оцінки.

У світовій практиці, при проведенні розрахунків оцінки потенціалу торгівельного підприємства, найбільшого розповсюдження набули наступні методи оцінки:

-       метод питомих показників - застосовується для визначення і аналізу потенціалів, що характеризуються наявністю одного основного параметру, розмір якого у значній мірі визначає загальний рівень потенціалу;

-       метод регресійного аналізу - дозволяє відстежити регресивну залежність між величинами за статистичними даними. У господарській практиці торговельних підприємств такий аналіз використовується для визначення залежностей змін у потенціалі від певних параметрів та показників діяльності торгівельного підприємства;

-       агрегатний метод - побудований на врахуванні вартості окремих складових потенціалу.

Важливою частиною дослідження потенціалу, за нашим переконанням, є прогнозування діяльності торгівельного підприємства, що має за мету оптимізацію торгово-технологічних процесів у стратегічній перспективі, що може бути забезпеченим лише шляхом підвищенні ефективності використання окремих складових елементів потенціалу торгівельного підприємства.

Проблема забезпечення обґрунтованості прогнозування може бути вирішена лише на основі системного, комплексного аналізу усієї сукупності політичних, організаційних, соціальних, наукових та інших чинників, які визначають перспективи розвитку національної торгівлі.

На нашу думку, обґрунтоване прогнозування діяльності торгівельного підприємства характеризують наступні риси. Передусім, прогнозування призначене для передбачення можливості забезпечення конкурентоспроможності торговельної діяльності, з акцентуванням уваги на тому, що споживач є основою будь-яких господарських відносин. Прогнозування визначає можливі варіанти господарського розвитку у майбутньому, але не вирішує проблему вибору найоптимальнішого з них. Крім того, прогнозування дозволяє передбачити основні тенденції майбутнього інноваційного процесу, що відбувається у торгівлі, а за отриманими результатами розраховують параметри оптимальних моделей функціонування торгівельного підприємства. На основі накопиченого досвіду щодо минулих і майбутніх тенденцій розвитку суб’єктів торгівлі, економічний прогноз має зумовлювати сукупність альтернатив майбутньої еволюції, серед яких за критерієм оптимальності обирається варіант, який, на думку власника чи менеджера, забезпечить формування конкурентних переваг.