Магистерская работа: Управління стратегічним потенціалом торгівельного підприємства

) Оскільки підприємство є господарською організацією і здійснює господарську діяльність, то для її здійснення воно повинно мати певні здатності, тобто “властивості виконувати, робити що-небудь”, а саме - операції, пов’язані з виробництвом чи реалізацією продукції. Якщо ці здатності реалізуються протягом певного часу та трансформуються в набуті знання та досвід, то підприємство характеризується “доброю обізнаністю” в певній сфері, тобто компетенціями. Таким чином, підприємство, як і будь-яка інша організація, може характеризуватися здатностями та компетенціями, які виявляються, передусім, в його функціональній сфері.

Порівнюючи введені характеристики сутності потенціалу підприємства із існуючими його дефініціями, слід зазначити, що більшість авторів серед його ключових атрибутивних ознак виділяють лише ресурси або можливості, пов’язані з їх наявністю, а до сутнісних властивостей відносять спрямованість на досягнення максимальних обсягів випуску продукції.

Крім того, некоректним є розкриття сутності даного поняття через більш вузькі поняття інтегрального показника, сукупності ресурсів або їх збірної характеристики через відсутність прямого зв’язку із філософською категорією “можливості”. Тому, враховуючи категоріальну сутність потенціалу, його різноманітну сутність, триаду (ресурси - здатності - компетенції) розглянемо саме у зв’язку з можливостями.

Таким чином, розгляд сутності поняття “потенціал підприємства” дозволяє виділити такі його відмітні особливості:

) воно нерозривно пов’язано з категорією “можливість” і поза такий зв’язок не має сенсу;

) охоплює не лише елементний склад ресурсів підприємства, але і його здатності та компетенції, які окреслюють перспективність можливостей і сприяють прискоренню їх перетворення на дійсність за рахунок використання сформованої системи ресурсів;

) ресурси, здатності та компетенції як елементи ідентифікації потенціалу мають розглядатися не ізольовано, а у взаємодії , тобто складати систему. Така властивість є наслідком системно орієнтованого погляду на підприємство як носія можливостей, коли виконання ним своїх функцій залежить від стійкості зв’язків між його елементами;

) реальність перетворення можливостей у дійсність відбивається в створюваній підприємством цінності, яка є найбільш універсальною характеристикою цільової функції підприємства, поза якою не може відбуватися реалізація його потенціалу;

) цінність, що створюється під час реалізації можливостей, конкретизується у вигодах, які конкретизуються на рівні різних зацікавлених сторін.

Отже, спираючись на сучасні наукові погляди щодо природи виникнення та існування підприємств, зростаюче значення організаційного розвитку як пріоритетного чинника у досягненні успіху і забезпеченні життєздатності в ринковому середовищі, потенціал підприємства розглянемо як можливості системи його ресурсів, здатностей і компетенцій створювати цінність для зацікавлених сторін.

Таке визначення відповідає завданню комплексного дослідження потенціалу підприємства, сформованому науково-теоретичному простору мікроекономічних теорій і вимогам однозначності, сумірності та чіткості формулювання базових понять.

Сформована сучасна парадигма теорії потенціалу підприємства дозволяє перейти до дефініції поняття “потенціал торгівельного підприємства”. Для з’ясування його сутнісних характеристик доцільно звернутися до відмітних особливостей торгівельного підприємства порівняно із підприємствами будь-якої іншої галузі. Якщо визначена вище тріада (ресурси - здатності - компетенції) на рівні торгівельного підприємства потребує уточнення лише елементного складу, то вектор створення цінності та склад зацікавлених в отриманні вигід від взаємодії з торговельним підприємством сторін вимагають конкретизації.

Зважаючи на зміст основних функцій торгівельного підприємства, можна визначити, що створення ним цінності відбувається не завдяки фізичному перетворення ресурсів у готову продукцію, а за рахунок багатократного переміщення товарів у просторі і часі.

Не зменшуючи важливість інших функцій, які виконують торговельні підприємства в ринковій економіці, зазначимо, що їх характер зумовлюється не специфікою торгівлі як сфери підприємницької діяльності, а різною змістовною спрямованістю дій, які зумовлюють виконання тієї чи іншої функції.

Враховуючи характер створюваної цінності та суттєвий внесок послуг у формування її величини, основними зацікавленими сторонами під час взаємодії з торговельними підприємствами є наступні:

) споживачі (клієнти), які отримують вигоди у вигляді обсягу придбаних товарів у зручному місці та за задовільною ціною;

) постачальники, вигоди яких полягають у збільшенні обсягів закупівель з боку торгівельного підприємства та своєчасності розрахунків за них;

) Власники, цінність для яких створюється за рахунок зростання ринкової вартості підприємства;

) персонал, який, беручи участь у всіх бізнес-процесах торгівельного підприємства, отримує, в першу чергу, мотиваційні та соціальні вигоди від взаємодії з ним.

Звичайно, такий склад основних зацікавлених сторін не охоплює всього їх розмаїття. Проте, зважаючи на базові положення теорії зацікавлених сторін, сторона вважається зацікавленою лише в тому випадку, коли основою трансакційних відносин виступає взаємозв’язок між досягненням цілей підприємства та досягненням цілей самої сторони. Оскільки державні інституції не завжди забезпечують такий зв’язок, створюючи несприятливі умови для ведення бізнесу у сфері торговельної діяльності, навряд чи доцільно розглядати їх як ключову зацікавлену сторону в торгівлі.

Таким чином, на основі визначеного вище змісту більш загального поняття “потенціал підприємства” та враховуючи його сутнісні характеристики на рівні торгівельного підприємства поняття “потенціал торгівельного підприємства” розглядається як можливості системи його ресурсів, здатностей і компетенцій створювати цінність для споживачів, постачальників, власників і персоналу під час просування товарів від виробників до споживачів шляхом операції купівлі-продажу та надання послуг.

Введення в число сутнісних ознак потенціалу торгівельного підприємства системності зумовлює правомірність акцентування уваги на його системних властивостях, які надають цілісне уявлення про об’єкт дослідження. У числі таких властивостей традиційно прийнято виділяти: цілісність, синергічність, складність, збалансованість, не стаціонарність, відкритість, адаптивність, гнучкість, ієрархічність, множинність опису, здатність до розвитку, альтернативність форм існування та розвитку.

Зазначимо, що прояв таких властивостей взаємообумовлений і ґрунтується на логічних залежностях дедуктивного типу: “цілісність - збалансованість - синергічність”, “складність - ієрархічність - альтернативність форм існування та розвитку - множинність опису”, “відкритість - не стаціонарність - здатність до розвитку”, тощо. Вивчення таких комбінаційних властивостей визначає сприйняття потенціалу як об’єкта досліджень. Наприклад, цілісність погляду на коло можливостей торгівельного підприємства забезпечується гармонійністю зв’язків між елементами потенціалу, яка створює передумови для прояву синергічних ефектів, коли з меншими кількісними характеристиками потенціалу на вході гіпотетично може бути створена цінність. Сприймаючи сигнали зовнішнього середовища, потенціал торгівельного підприємства (в силу відкритості його елементів) цілеспрямовано змінює свої кількісні та якісні характеристики , тобто розвивається.

Підсумовуючи викладене, виявлено, що в економічній літературі з питань наукового визначення поняття “потенціал” виявлено наступні розбіжності:

.        відсутня одностайність щодо визначення категорії “потенціал” як узагальнюючого поняття;

.        не розмежовуються поняття “потенціал” і “ресурси”;

.        спостерігається підміна поняття “потенціал” його окремими видами, де аналіз переходить з загальнотеоретичної сфери у сферу прикладних досліджень;

.        не розмежовуються рівні потенціалу.

Так, у більшості публікацій зроблено наголос на трактуванні категорії “потенціал” з матеріально-речовинної та ресурсної позицій, але, за нашим переконанням, таке розуміння не повною мірою характеризує взаємозв’язки між усіма елементами механізмів їх використання у процесі господарювання. На наш погляд, категорія потенціал має враховувати спроможності (здатність до здійснення) і можливості (здійсненність за певних умов чи обставин) з урахуванням специфіки господарської діяльності.

Пропонується трактувати потенціал підприємства як інтегральне поняття, що характеризує спроможність суб’єкта господарювання до функціонування на ринку та відображає наявність відповідних можливостей для забезпечення її ефективності.

Для здійснення господарської діяльності торговельним підприємствам необхідні різні види ресурсів (приміщення, торговельне обладнання, персонал, нематеріальні ресурси, результати досліджень платоспроможного попиту покупців, інфраструктура, технології продажів тощо), які трансформуються у різні види потенціалу, що мають відповідне місце у загальній його структурі, а у господарській діяльності формуються їх певні співвідношення та забезпечують економічну ефективність.

Виходячи з викладеного, потенціал торгівельного підприємства може бути визначений як спроможність суб’єкта ринку сформувати певні види економічних ресурсів, володіти ними, за необхідності залучати ззовні та ефективно використовувати у господарській діяльності з метою задоволення потреб споживачів та отримання власних економічних вигод.

Запропоноване визначення потенціалу торгівельного підприємства враховує економічні аспекти господарювання в умовах конкурентного середовища.

З огляду на зміст запропонованого визначення, нами представлена схема потенціалу торгівельного підприємства (рис 1.1).

Як свідчать дані рисунку 1.1, спроможність сформувати ресурси зумовлюють внутрішні можливості торгівельного підприємства, а вони, у свою чергу, забезпечують досягнення конкурентних переваг у ринковому середовищі.

1.2 Структура економічного потенціалу підприємства та підходи до управління

Розвиток економічної думки щодо поняття “потенціал” призвів до виокремлення його специфічного підвиду - економічного потенціалу. Економічний потенціал торгівельного підприємства - це складна, динамічна, ієрархічна полі структурна система взаємопов’язаних компонентів, які беруть безпосередню участь в операційній діяльності торгівельного підприємства та створюють умови для реалізації різних бізнес-процесів, націлених на отримання фінансово-економічних результатів торговельної діяльності підприємства та задоволення індивідуального попиту споживачів.

Виходячи з досліджень підходів до формування економічного потенціалу, доцільно конкретизувати його структуру з метою ідентифікації основних структурних елементів.

Виділимо основні з них, що є актуальними на сьогоднішній день для економічного потенціалу торгівельного підприємства:

-       управлінський потенціал, що, в свою чергу, базується на організаційній структурі системи управління та управлінських здібностях керівництва;

-       трудовий потенціал, до якого слід віднести: кадрові, професійні та кваліфікаційні компоненти;

-       маркетинговий потенціал, що складається зі збутової, комунікаційної, товарної та цінової політики;

-       інформаційний потенціал, до складу якого входять: економічна інформація, комп’ютерні інформаційні системи і засоби комунікації та зв’язку;

-       фінансовий потенціал, що утворюється за рахунок фінансових активів та інвестиційних ресурсів;

-       інноваційний потенціал, який містить три складові: наукову, дослідну та інтелектуальну;

-       виробничий потенціал: товарне забезпечення товарообороту, матеріальні та нематеріальні активи.

Аналізуючи структуру економічного потенціалу щодо моделі економічного потенціалу торгівельного підприємства, зазначимо, що основними її елементами повинні бути:

-       обсяг та якість наявних у нього ресурсів (чисельність зайнятих працівників, основні засоби, товарні запаси, фінансові і нематеріальні ресурси);

-       можливості керівників та інших категорій персоналу з допомогою освітніх, кваліфікаційних здібностей та мотиваційного механізму створювати певні види інновацій у сфері торгівлі для вдосконалення діяльності торгівельного підприємства;

-       можливості менеджменту оптимально використовувати наявні ресурси підприємства (генерувати і трансформувати інформаційні ресурси для використання їх у виробничій, комерційній та управлінській діяльності);

-       інноваційні можливості підприємства щодо оновлення техніко-технологічної бази економічного потенціалу торгівельного підприємства, оновлення торговельної діяльності та адаптація до науково-технічного прогресу, використання сучасних форм і методів організації та управління господарськими процесами тощо.

Таким чином, зважаючи на наявність цих елементів у структурі економічного потенціалу торгівельного підприємства, зазначимо, що її модель дає можливість:

-       оцінити рівень розвитку кожного локального потенціалу та направити ресурси у найбільш правильному напрямку;

-       відповідно до окреслених завдань обрати пріоритети для того, щоб використати повний набір стратегічних можливостей;

-       відобразити послідовність стратегічного планування та управління як в цілому на підприємстві, так і окремо за структурними підрозділами з метою ефективного функціонування на ринку.

Узагальнюючи ресурсні компоненти економічного потенціалу, зазначимо, що вони зводяться до таких основних трьох складових, незалежно від виду діяльності підприємства: засоби праці, предмети праці і сама праця.

Однак у зв’язку з постійним розвитком умов конкуренції концепція ресурсного підходу щодо формування структури економічного потенціалу торгівельного підприємства потребує суттєвої зміни та адаптації до нинішніх умов господарювання.

Не відкидаючи ресурсної концепції щодо формування структури економічного потенціалу торгівельного підприємства, наголосимо на тому, що в ринкових умовах господарювання важко недооцінити вплив чинника споживача, що своїми грошовими витратами на товари регулює величину прибутку торговельних підприємств.

Саме цей чинник на сьогоднішній день відіграє визначальну роль при формуванні структури економічного потенціалу торгівельного підприємства та відрізняє його від економічного потенціалу виробничого підприємства. Взаємозв’язок даного чинника з економічним потенціалом торгівельного та виробничого підприємства відображено на цьому рис.1.2:

Рис. 1.2. Модель взаємозв’язку економічного потенціалу торгівельного та виробничого підприємств за участю чинника споживчого попиту

Як випливає з рисунка, чинник споживчого попиту є неодмінною складовою економічного потенціалу як торгівельного, так і виробничого підприємств, що пов’язує діяльність цих підприємств не лише задля отримання прибутку, але і для основної мети їх функціонування - задоволення та формування споживчого попиту. При цьому взаємозв’язок споживчого попиту з економічним потенціалом виробничого підприємства є не прямим, а опосередкованим, що здійснюється за допомогою економічного потенціалу торгівельного підприємства.