Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

об'єктів. Основною частиною м. ф. є один або кілька світлочутливих шарів, нанесених на прозору (плівки, пластинки) або

непрозору (фотографічні папери) підкладину.

Чорно-білі м. ф. мають світлочутливий шар, який містить галоїдне срібло (фотографічна емульсія), товщиною 6-25 мкм. Дія світла на м. ф. призводить до утворення прихованого фотографічного зображення, яке після фотографічного проявлення стає видимим. За спектральною чутливістю чорно-білі ф. м. поділяються на несенсибілізовані, ізоортохроматичні (чутливі до 560-580 нм), ізохроматичні (до 610-650 нм), панхроматичні (до 650-700 нм, але з провалом в області 500-520 нм), ізопанхроматичні (аналогічні панхроматичним, але без провалу чутливості), інфрахроматичні

(мають додатковий максимум в області 760, 850 нм). М. ф. мають різну загальну світлову чутливість, яка визначається технологічними особливостями отримання світлочутливого шару. Кольорові м. ф. складаються з трьох (або двох) галоїдо-срібних емульсійних шарів, один із яких чутливий до синьофіолетової, другий – до зелено-жовтої і третій – до оранжево-червоної частини спектру. Кожен із шарів містить органічну речовину, присутність якої необхідна для наступного після дії світла утворення кольорового зображення. Залежно від призначення, м. ф. діляться на кілька типів – фототехнічні плівки, репродукційні м. ф., позитивні кіноплівки, негативні матеріали, плівки з оберненням зображення тощо.

МАТЕРІЯ́ (рос. материя; англ. matter).

м. та рух (рос. материя и движение; англ. matter and motion) – філософські категорії, що є світоглядними основами науки в матеріалістичних філософських вченнях. Відповідно до матеріалістичної

307

діалектики, матерія – об'єктивна

реальність, дана нам у відчутті. Рух, який розуміється як "зміна взагалі", – спосіб існування матерії – немає руху без матерії, як немає матерії без руху. Конкретні наукові уявлення про м. та р. змінюються з розвитком суспільноісторичної практики. У фізиці це виражається у вигляді зміни фізичних картин світу.

м. ядерна́ (рос. материя ядерная; англ. nuclear matter) – просторово безмежна однорідна система протонів і нейтронів, яка перебуває у стійкому стані стосовно самочинного розширення або стиснення. М. я. є теоретичною ідеалізацією, що широко використовується в теорії атомного ядра як зручна ядерна модель.

МАТРИЦЯ́ (рос. матрица; англ. matrix) – прямокутна таблиця, яка складається з m рядків і n стовпчиків; її називають м. розміру mхn. Елементами аіj (перший індекс вказує номер рядка, другий – номер стовпчика) м. можуть бути числа, функції або інші величини, над якими можна робити алгебраїчні

оператор статистический; англ. density matrix, statistical matrix, statistical operator) – оператор, за допомогою якого можна обчислити середнє значення будьякої фізичної величини у квантовій статистичній механіці і, зокрема, у

ковариантная; англ. covariant matrix) – матриця, утворена з попарних змішаних

других моментів (коваріацій) декількох випадкових величин (див. також

моменти́ випадкової́ величини́). Коваріація між компонентами xі та xj випадкового вектора х = (х1, х2, …, хк) визначається як cov(xі, xj) = M[(xі – μі)(xj – μj)], де М – математичне сподівання, а μ = М(х).

м. когерентності́ (рос. матрица когерентности; англ. coherence matrix) –

(2x2)-матриця, що характеризує поляризаційну структуру електромагнітного поля, елементами якої є кореляційні функції

Gіj (τ) = <Vі (t) Vі*(t + τ)> (див. також

когерентність́ світла́ ). Тут Vі(t) – компонента стаціонарного випадкового

поля в площині, перпендикулярній до хвильового вектора.

м. Мюллера́ (рос. матрица Мюллера; англ. Mueller matrix) – матриця лінійного перетворення (матричний оператор), яка застосовується для аналітичного опису дії поляризаційних оптичних елементів на довільним чином поляризовані світлові пучки. М. М. – квадратна 4 х 4-матриця М, яка пов'язує вектор Стокса S′ світлового пучка, що пройшов через оптичний елемент, із вектором Стокса S пучка на вході: S′ = M S. М. М. можна

світлового пучка, розсіяного цим тілом, у

оператор, який переводить стан системи (точніше, вектор стану) Ф-∞ до розсіяння

308

(чи реакції) у стан Ф+∞ після розсіяння: Ф+

∞= SФ-∞ (див. також теорія́

́, розсіяння́

́). М. р. є однимпредставленьмікрочастинок із

основних об'єктів у квантовій теорії поля.

м. статистична́ (рос. матрица статистическая; англ. statistical matrix)

– див. матриця́ густини́.

м. феритова́ (рос. ферритовая; англ. ferrite matrix) – плоска конструкція, яка складається з феритової пластини (або окремих феритових осердь, розташованих у вигляді матриці) з отворами, через які пропущено комунікаційні проводи. М. ф. застосовується в електронних цифрових машинах як елемент кодувальних, декодувальних і запам'ятовувальних пристроїв.

м-ці Гелл–Манна́ (рос. матрицы Гелл–Манна; англ. Gell–Mann matrices)

– унітарні (3х3) матриці λа (а = 1,2, …, 8), що задовольняють умову Sp(λa λb) = 2δab,

Sp λa = 0 (a,b, = 1, 2, …, 8) (δab – символ Кронекера).

Матриці λа введені М. Гелл-Манном [M. Gell-Mann] у 1961 як безпосереднє узагальнення матриць Паулі при побудові SU (3) – симетричної теорії елементарних частинок (див. також симетрія́ SU (3)).

м-ці Дірака́ (рос. матрицы Дирака;

англ. Dirac matrices) – чотири квадратні

чотирирядкові матриці, які входять у релятивістське хвильове рівняння квантової механіки для частинок зі спіном 1/2. Див. також матриця́ ,

рівняння́ Дірака́ .

м-ці Паулі́ (спінові́ ) (рос. матрицы Паули (спиновые); англ. Pauli (spin) matrices) – дворядні комплексні ермітові матриці

Введені В. Паулі [W. Paulі, 1927] для опису власних механічного моменту (спіну) і магнітного моменту електрона (див. також рівняння́ Паулі́ ). Завдяки переставним співвідношенням σіσk – σkσl = 2іεіklσl (де εіkl – символ Леві–Чівіти), компоненти спіну s задовольняють переставні співвідношення для кутового моменту. М. П. використовуються при описі будь-якої квантової системи з дискретною змінною, яка набуває двох значень. Крім спіну, класичним прикладом є система протон – нейтрон; її дискретну змінну називають 3-ю

Тьюринга; англ. Turing machine) –

алгоритмів, класифікувати обчислювальні алгоритми за складністю, що сприяло розвитку електронних обчислювальних машин.

м. уніполярна́ (рос. машина униполярная; англ. unipolar machine) – електрична машина сталого струму,

заснована на явищі уніполярної індукції. М. у. дозволяє одержувати струми великої сили, але низької напруги. До складу м. у. входить рівномірно обертовий поздовжньо намагнічений циліндричний магніт, між віссю і поверхнею якого за допомогою ковзних

провідником у якому слугує рухома плазма (див. також джерела́ електричної́ енергії́ плазмові́ ).

м-ни електричні́ (рос. машины электрические; англ. electrical machines)

– машини, які слугують для перетворення механічної енергії в

електричну, електричної в механічну, а також електричної в електричну з іншими параметрами.

м-ни научувані́ (рос. машины обучаемые; англ. teachable machines, trainable machines, learning machines) – автоматичні пристрої, що змінюють свої характеристики в процесі роботи, пристосовуючи їх до конкретних умов, що існують у даний момент, для того, щоб забезпечити найкращу роботу машини; відомості про те, які ці умови і які повинні бути характеристики машини, не "закладаються" у машину конструктором, а накопичуються самою машиною.

м-ни обчислювальні́ електронні́ [ЕОМ] (рос. машины вычислительные электронные, ЭВМ; англ. electronic computing engines, electronic machines, electronic computers) – широий клас пристроїв для автоматичного виконання складних і трудомістких обчислень із високою швидкістю. Основні обчислювальні блоки ЕОМ будуються на основі електронних елементів (транзисторів, феритів, ламп); крім того, використовуються електромеханічні пристрої для введення і виведення даних. ЕОМ поділяються на аналогові обчислювальні машини (див. також

309

моделювання́ математичне́ ) і цифрові обчислювальні машини.

м-ни обчислювальні́ перфораційні́ [машини́ обчислювально́ -аналітичні́] (рос. машины вычислительные

перфорационные, машины счётноаналитические; англ. punch(ed)-card machines, punch(ed)-card computers) – комплект машин, які працюють за допомогою перфораційних карт, на яких шляхом пробивання отворів зашифровуються числові величини або текст.

м-ни обчислювально́ -аналітичні́ (рос. машины счётно-аналитические; англ. punch(ed)-card machines, punch(ed)-card computers) – те саме, що машини́ обчислювальні́ перфораційні́.

м-ни упізнавальні́ (рос. машины узнающие; англ. cognitive machines) – один із типів научуваних машин, які навчаються розпізнавати образи. На вхід м. у. подають різноманітні ситуації, наприклад, зображення, і повідомляють машині за спеціальним алгоритмом, до якого класу образів ця ситуація належить. Після проведеної процедури навчання у. м. повинна правильно класифікувати інші образи, що з'являються.

м-ни цифрові́ електронні́ (рос. машины цифровые электронные; англ. electronic digital machines) – обчислювальні машини, побудовані на електронних елементах і призначені для обробки інформації, представленої у дискретній (цифровій) формі. Відрізняються від інших обчислювальних машин повною автоматизацією обчислювального процесу, яка досягається шляхом програмного керування (див. також програмування́ ), і наявністю запам'ятовувальних пристроїв великої місткості.

МАЯТНИЌ , -а (рос. маятник; англ. pendulum, floating lever) – тверде тіло, що здійснює під дією прикладених сил коливання біля нерухомої точки або осі (фізичний маятник). Якщо тілом є

310

матеріальна точка, підвішена на невагомій нерозтяжній нитці – то м. називають математичним. У фізиці під м. зазвичай розуміють м., який здійснює коливання під дією сили тяжіння.

м. зворотливий́ (рос. маятник оборотный; англ. reversible pendulum) – прилад для експериментального визначення прискорення вільного

падіння, – фізичний маятник у вигляді, наприклад, масивної пластини з двома тригранними ножами, з яких один нерухомий, а інший може переміщатися уздовж прорізу на пластині.

м. математичний́ (рос. маятник

фрикционный; англ. Froude's pendulum)

– те саме, що маятниќ Фруда́ .

м. тертьовий́ (рос. маятник фрикционный; англ. Froude's pendulum)

– те саме, що маятниќ Фруда́ .

м. фрикційний́ (рос. маятник фрикционный; англ. Froude's pendulum)

– те саме, що маятниќ Фруда́ .

м. Фруда́ [маятниќ тертьовий,́

маятниќ тертевий,́ маятниќ фрикційний́ ] (рос. маятник Фруда, маятник фрикционный; англ. Froude's pendulum) – одна з найпростіших самоколивних систем, яка складається з фізичного маятника, жорстко скріпленого з муфтою, що насаджена на обертовий вал. Якщо сила тертя між муфтою і валом така, що на деякому інтервалі швидкостей вона зі збільшенням швидкості зменшується, то прискорювальний момент буде в середньому більший за гальмівний і в системі можуть встановитися автоколивання.

м. Фуко́(рос. маятник Фуко; англ. Foucault's pendulum) – пристрій, що являє собою масивний тягар на дротині довжиною кілька десятків метрів, закріплений на опорі з допомогою карданного шарніра або горизонтального підшипника, який створює можливість