зерен (~ де-кількох мкм) прозорих твердих тіл під мікроскопом. Зерна занурюють у нанесені на предметне скло краплі різних рідин з відомим n. Спостерігаючи під мікроскопом ці препарати, підбирають рідину, найближчу за n до даної речовини. Для порівняння n твердої речовини і рідини користуються методом Бекке, косим освітленням або методом подвійного діафрагмування.
м. ітера́цій [метод́ простої́ ітерації,
метод́ послідовних́ наближень,́ метод́ повторних́ підстановоќ ] (рос. метод
итераций, метод простой итерации, метод последовательных приближений, метод повторных подстановок; англ. iteration method, approximation method, method of successive approximations, method of successive iteration, step-by- step approach, point-by-point method, step-by-step method) – спосіб розв'язання математичних задач, який полягає в побудові послідовності, члени якої отримуються за допомогою повторного застосування якої-небудь операції. М. і. застосовують для розв'язання операторних рівнянь виду Au = f, визначення мінімуму функціонала, пошуку власних значень і функцій рівняння Au =λu, доказу існування розв'язків цих задач, а також для дослідження поведінки складних систем. Найпростіший алгоритм, що реалізує м. і.
– однокрокова ітерація u(к+1) = Акu(к), к = 0, 1, 2, …, де u(0) – початковий член послідовності (який обирається досить довільно), збіжність якої визначається принципом стисних відображень. Оператори Ак для рівняння Au = f, заданого в лінійному метричному просторі, зазвичай будують за формулами
Акu(к) = u(к) – Нк(Акu(к) – f), де Нк – деяка послідовність операторів, яка визначає
тип ітераційного алгоритму.
м. Кірхгофа́ (рос. метод Кирхгофа; англ. Kirchhoff's method) – наближений метод розв'язання задач теорії дифракції хвиль, придатний для відшукання
318
дифрагованого поля при проходженні хвиль через великі (у масштабах довжини хвилі) отвори в екранах. Скалярне хвильове поле Ψ(r,t)
(r – радіус-вектор, t – час), що задовольняє лінійне хвильове рівняння, можна виразити через значення Ψ(r,t) та її першої похідної на довільній замкнутій поверхні ∑, що оточує точку спостереження (точку поля rf). Це один із різновидів принципу
Гюйгенса-Френеля. |
У |
випадку |
Ψ(r,t)=Ψ(r)ехр(–іωt) |
|
|
(ω – кутова частота), для однозначного визначення Ψ(rf), точно кажучи, досить задання на Σ або Ψ(r), або ∂Ψ/∂п (п – нормаль до Σ, спрямована в бік точки спостереження rf), так що їхнє одночасне задання повинне бути погодженим із повним полем – надхідним (зовнішнім) і дифрагованим. Іноді допустимим є задання ψ і ∂ψ/∂n на Σ, погоджене тільки із зовнішнім полем. У цьому суть наближення в м. К.
м. компенсаційний́ (рос. метод (измерения) компенсационный; англ.
|
|
|
|
balanced method, compensation method |
[of measurement]) – те |
саме, що метод́ |
нульовий́. |
кутових́ моментів́ |
м. |
комплексних́ |
[метод́ |
полюсі́в Ре́дже] |
у к в а н т о в і й |
м е х а н і ц і т а к в а н т о в і й т е о р і ї п о л я (рос. метод комплексных угловых моментов [метод полюсов
Редже] в к в а н т о в о й |
м е х а н и к е и |
к в а н т о в о й т е о р и и |
п о л я ; англ. |
complex angular momentum method [Regge poles method] i n q u a n t u m f i e l d t h e o r y ) – теоретичний підхід, який дозволяє пов’язати асимптотику амплітуд розсіяння частинок при високих енергіях із особливостями парціальних амплітуд fj(t) перехресного (t) каналу (див. також симетрія́ перехресна́ ) у площині комплексного кутового моменту j.
м. Лауе́ (рос. метод Лауэ; англ. Laue method) – метод дослідження монокристалів за допомогою дифракції рентгенівського проміння; один з методів