Материал: Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики.

method) – те саме, що метод́ локалізованих́ пар.

м. валентних́ схем (рос. метод валентных схем; англ. valence bonds method) – те саме, що метод́ локалізованих́ пар.

м. Ве́нтцеля–Кра́мерса–Бріллюе́на (рос. метод Вентцеля–Крамерса–

выборочный; англ. sampling method) – основний метод математичної статистики, що полягає в прийнятті статистичних рішень на підставі вибірки, тобто сукупності значень спостережуваних величин, отриманих у результаті дослідів. Об'єм вибірки або планується заздалегідь, або з'ясовується в процесі експерименту.

м. Вінера́ –Хопфа́ (рос. метод Винера– Хопфа; англ. Wiener–Hopf method) –

y)φ(y)dy, що називаються рівняннями типу

функцій φ±(x) = θ(±x)φ(x), де θ(x) = 1 при x > 0, θ(x) = 0 при x < 0, дозволяє звести інтеграл у цьому рівнянні до інтеграла типу згортки. Застосовуючи перетворення Фур'є, одержуємо рівняння з двома невідомими функціями. М. В.–Х. був розроблений для задачі про дифракцію хвиль на півплощині.

м. вимірювання́ диференціальний́ (рос. метод дифференциальный измерения; англ. differential method of measurement) – безпосередня оцінка за допомогою вимірювального прилада різниці між вимірюваною та відомою величинами або різниці викликаних ними

316

method of measurement, compensation method of measurement) – те саме, що метод́ нульовий́.

м. вимірювання́ мостовий́ (рос. метод измерений мостовой; англ. bridge method of measurement) – метод вимірювання електричних опорів сталому або змінному струму за допомогою мостів вимірювальних.

м. вимірювання́ нульовий́ (рос. метод измерения нулевой; англ. zero

стробоскопический; англ. stroboscopic method of measurement) – метод

обертання вала тощо), заснований на освітленні обертового або коливного тіла короткочасними світловими імпульсами з частотою, яку можна змінювати. Якщо частота повторення імпульсів стає рівною або кратною частоті коливань об'єкта, то у спостерігача створюється враження, ніби об'єкт зупинився (див. також ефект́ стробоскопічний́ ).

м. геометричної́ оптики́ (рос. метод геометрической оптики; англ. geometrical optics method) – наближений асимптотичний метод обчислення хвильових полів, що спирається на уявлення про промені, уздовж яких поширюється енергія хвилі. М. г. о.

орієнтованому на побудову зображень за

працями В. Гамільтона [W. Hamіlton] та його послідовників; початок сучасному, хвильовому, періоду поклав П. Дебай [P. Debye], 1911. Цей метод дозволив проводити розрахунки полів у зонах тіні

та півтіні, околі каустик і фокусів, застосовується не тільки в оптиці, але й у

слення середніх для великого числа N систем, які не взаємодіють, при фіксованій

повній енергії Е при N→∞, E→∞, який

полягає у побудові твірної функції для статистичної ваги, через яку статистична вага виражається у вигляді контурного інтеграла.

м. Деба́я–Ше́ррера (рос. метод Дебая–Шеррера; англ. Debye–Scherrer method) – те саме, що метод́ полікристала́ .

м. Джонса́ матричний́ (рос. метод Джонса матричный; англ. Jones matrix method) – спосіб опису амплітуди, фази та стану поляризації плоских монохроматичних електромагнітних хвиль, які проходять через оптичні системи, що мають подвійний променезалам і дихроїзм. Метод базується на двох поняттях: вектора Джонса, який характеризує стан світлового потоку, і матриці Джонса, що описує властивості оптичного укладу. Використовується для розрахунку поляризаційних систем, особливо в лазерній техніці.

м. дисперсійних́ співвідношень́ (рос. метод дисперсионных соотношений; англ. dispersion relations method) – підхід у теорії елементарних частинок, який виражає динамічні властивості теорії на мові дисперсійних співвідношень – інтегральних співвідношень типу інтеграла Коші для амплітуди процесу взаємодії між елементарними частинками.

м. дослідження́ напружень́ оптичний́ (рос. метод исследования

317

напряжений оптический; англ. optical stress inspection method) – метод визначення напруженого стану в моделях деталей машин і будівельних конструкцій, який базується на тому, що більшість прозорих ізотропних аморфних матеріалів (скло, целулоїд, желатина, фенолформальдегідні пластмаси) під дією навантаження стають оптично анізотропними (явище фотопружності). Правильніша назва – поляризаційнооптичний метод дослідження напружень.

м. електролітичних́ ванн (рос. метод электролитических ванн; англ. plating bath method, electrolytic bath method, electrolyzer method, electrolyte pot method) – метод, який застосовується для визначення конфігурації та вимірювання електричних потенціальних полів.

м. збігів́ (рос. метод совпадений; англ. coincidence method) – метод вимірювань, який базується на зіставленні ряду оцінок чи сигналів, що рівномірно чергуються і відповідають

деяким значенням вимірюваної величини, із рядом оцінок або сигналів, що стосуються відомої величини.

м. зображень́ (рос. метод изображений; англ. method of images) – один із методів розв'язання крайових задач математичної фізики (для рівняння Гельмгольца, рівняння Пуассона, хвильового рівняння та ін.), який полягає у зведенні початкової задачі відшукання поля заданих (сторонніх) джерел у присутності граничних поверхонь до розрахунку поля тих же і деяких додаткових (фіктивних) джерел у безмежному середовищі. Останні розміщуються поза областю пошуку поля початкової задачі, їхня величина і

иммерсионный; англ. immersion method;

від лат. іmmersіo – занурення) – метод визначення показника заламу n дрібних

зерен (~ де-кількох мкм) прозорих твердих тіл під мікроскопом. Зерна занурюють у нанесені на предметне скло краплі різних рідин з відомим n. Спостерігаючи під мікроскопом ці препарати, підбирають рідину, найближчу за n до даної речовини. Для порівняння n твердої речовини і рідини користуються методом Бекке, косим освітленням або методом подвійного діафрагмування.

м. ітера́цій [метод́ простої́ ітерації,

метод́ послідовних́ наближень,́ метод́ повторних́ підстановоќ ] (рос. метод

итераций, метод простой итерации, метод последовательных приближений, метод повторных подстановок; англ. iteration method, approximation method, method of successive approximations, method of successive iteration, step-by- step approach, point-by-point method, step-by-step method) – спосіб розв'язання математичних задач, який полягає в побудові послідовності, члени якої отримуються за допомогою повторного застосування якої-небудь операції. М. і. застосовують для розв'язання операторних рівнянь виду Au = f, визначення мінімуму функціонала, пошуку власних значень і функцій рівняння Au =λu, доказу існування розв'язків цих задач, а також для дослідження поведінки складних систем. Найпростіший алгоритм, що реалізує м. і.

– однокрокова ітерація u(к+1) = Акu(к), к = 0, 1, 2, …, де u(0) – початковий член послідовності (який обирається досить довільно), збіжність якої визначається принципом стисних відображень. Оператори Ак для рівняння Au = f, заданого в лінійному метричному просторі, зазвичай будують за формулами

Акu(к) = u(к) – Нк(Акu(к) – f), де Нк – деяка послідовність операторів, яка визначає

тип ітераційного алгоритму.

м. Кірхгофа́ (рос. метод Кирхгофа; англ. Kirchhoff's method) – наближений метод розв'язання задач теорії дифракції хвиль, придатний для відшукання

318

дифрагованого поля при проходженні хвиль через великі (у масштабах довжини хвилі) отвори в екранах. Скалярне хвильове поле Ψ(r,t)

(r – радіус-вектор, t – час), що задовольняє лінійне хвильове рівняння, можна виразити через значення Ψ(r,t) та її першої похідної на довільній замкнутій поверхні ∑, що оточує точку спостереження (точку поля rf). Це один із різновидів принципу

(ω – кутова частота), для однозначного визначення Ψ(rf), точно кажучи, досить задання на Σ або Ψ(r), або ∂Ψ/∂п (п – нормаль до Σ, спрямована в бік точки спостереження rf), так що їхнє одночасне задання повинне бути погодженим із повним полем – надхідним (зовнішнім) і дифрагованим. Іноді допустимим є задання ψ і ∂ψ/∂n на Σ, погоджене тільки із зовнішнім полем. У цьому суть наближення в м. К.

м. компенсаційний́ (рос. метод (измерения) компенсационный; англ.

м е х а н і ц і т а к в а н т о в і й т е о р і ї п о л я (рос. метод комплексных угловых моментов [метод полюсов

complex angular momentum method [Regge poles method] i n q u a n t u m f i e l d t h e o r y ) – теоретичний підхід, який дозволяє пов’язати асимптотику амплітуд розсіяння частинок при високих енергіях із особливостями парціальних амплітуд fj(t) перехресного (t) каналу (див. також симетрія́ перехресна́ ) у площині комплексного кутового моменту j.

м. Лауе́ (рос. метод Лауэ; англ. Laue method) – метод дослідження монокристалів за допомогою дифракції рентгенівського проміння; один з методів

рентгенівського структурного аналізу. У м. Л. тонкий пучок рентгенівського проміння неперервного спектру падає на нерухомий монокристал, закріплений на гоніометричній голівці (див. також

гоніометр́ рентгенівський́ ). Випромінювання, розсіяне кристалом у напрямках, зумовлених умовою БреггаВульфа, реєструється на плоскій фотоплівці, поміщеній за кристалом перпендикулярно до надхідного пучка променів; отримане зображення називається лауеграмою.

м. Ліувілля́ – Гріна́ (рос. метод Лиувилля – Грина; англ. Liouville – Green method) – те саме, що метод́ фазового́ інтеграла́.

м. локалізованих́ пар [метод́

валентних́ схем, метод́ валентних́ зв'язків́] (рос. метод локализованных

пар, метод валентных схем, метод валентных связей; англ. localized pairs method, valence bonds method) – метод розгляду електронної будови молекул, відповідно до якого утворення хімічних зв'язків відбувається за рахунок руху пари електронів із протилежно орієнтованими спінами в полі двох ядер, причому всі хімічні зв'язки в молекулі можуть бути представлені як деякі комбінації таких двоцентрових двоелектронних зв'язків, що зображуються валентними штрихами.

м. Ляпунова́ (рос. метод Ляпунова; англ. Ljapunov's method) – див. стійкість́ руху́ .

м. магнітометричний́ (рос. метод магнитометрический; англ. magnetometric method) – метод одержання кривих намагнічення

likelihood method) – метод оцінювання невідомих параметрів для розподілу

319

(Р.Е. Фішер [R.A. Fіsher], 1912). З м. м. п. пов'язана нерівність Крамера-Рао.

м. мерехтінь́ (рос. метод мерцаний;

англ. flicker method) – метод визначення параметрів турбулентності середовища та джерела, яким просвічується середовище,

значень до дуже великих. М. м. д. виконується за допомогою закривачів (затворів) або нелінійних просвітлюваних фільтрів (див. також лазер,́ світлофільтр́ ).

м. молекулярних́ орбіталей́ (рос. метод молекулярных орбиталей; англ. molecular orbital method) – метод розрахунку енергії та визначення електронної структури молекули. М. м. о. базується на одноелектронному наближенні, відповідно до якого кожна молекулярна орбіталь описує стан електрона в усередненому полі ядер і всіх інших електронів. Основний метод квантової хімії. Див. також орбіталь́ молекулярна́ .

м. молекулярної́ динаміки́ (рос. метод молекулярной динамики; англ. molecular dynamics method) – збірна

назва декількох чисельних методів розв'язування фізичних задач за допомогою моделювання руху атомів, молекул, колоїдних і т.п. частинок, що складають досліджувану систему. Розглядувана система вважається ергодичною (див. також ергодичність́ ). За допомогою м. м. д., як правило, досліджуються такі уклади (рідина, густа плазма і т. п.), у яких середня кінетична

испытаний; англ. Monte–Carlo method, method of statistical testing) – чисельний метод розв'язування різноманітних задач за допомогою моделювання випадкових подій. У фізиці м. М.-К. – це метод дослідження фізичного процесу шляхом створення та використання стохатичної моделі, що відображає динаміку даного процесу, зазвичай реалізується у вигляді комп'ютерних програм. М. М.-К.

спиновой релаксации, метод МСР; англ. muon spin relaxation method, heavy electron spin relaxation method) – дослідження фізико-хімічних властивостей матеріалів і поведінки домішкових частинок за допомогою позитивних мюонів, які імплантуються у випромінені об'єкти. М. МСР базується на законі незбереження просторової парності при розпаді пі-мезонів і мюонів. Суть м. МСР полягає в спостереженні за зміною в часі поляризації ансамблю мюонів, що виникають через магнітну

320

взаємодію із середовищем мюонів, загальмованих у речовині.

м. наведених́ ерс (рос. метод наведённых эдс; англ. induced electromotive force method) застосовується в теорії антен для розрахунку комплексних амплітуд струму, потужності й опору випромінювання (віднесених до клемних перерізів) системи вібраторів, які збуджуються прикладеними до них заданими сторонніми ерс.

м. найменших́ квадратів́ (рос. метод наименьших квадратов; англ. method of least squares, least-squares method) – метод оцінювання невідомих параметрів теоретичних моделей за непрямими вимірюваннями при параметричному аналізі даних (див. також аналіз́ даних́ ).

(К. Гаусс [C. Gauβ], 1809).

м. нульовий́ [метод́ вимірювання́ нульовий,́ метод́ (вимірювання́ ) компенсаційний́ ] (рос. метод (измерения) нулевой, метод (измерения) компенсационный; англ. balanced method, zero method, compensation method, null method [of measurement]) – метод вимірювання, заснований на приведенні до нуля різниці двох порівнюваних величин (вимірюваної та відомої), так що їхня сукупна дія на нульовий прилад цілком зрівноважується.

м. оберненої́ задачі́ розсіяння́ (рос. метод обратной задачи рассеяния; англ. inverse scattering problem method) – метод дослідження деяких нелінійних рівнянь математичної фізики. Грунтується на представленні досліджуваного нелінійного рівняння у вигляді умови сумісності для системи лінійних рівнянь.

м. обертання́ зразка́ (рос. метод вращения образца; англ. sample rotation method) – один із методів рентгенівського структурного аналізу.

м. перевалу́ (рос. метод перевала; англ. saddle-point method, method of saddle points) – спосіб оцінки інтегралів, підінтегральні функції яких мають різкий максимум. Суть м. п. полягає в тому, що