Курсовая работа (т): Вплив засобів масової інформації на соціальне виховання особистості

Діти приділяють увагу тим сценам насильства, що характеризуються яскравістю і динамічністю; вони реагують на сцени насильства під впливом не змістових, а формальних, зовнішніх показників; діти погано розмежовують „реальність” і „нереальність” подій, які відбуваються на екрані; багато дітей дошкільного віку відчувають страх перед телевізійними сценами насильства.

Період від 6 до 11 років є критичним для розуміння впливу телебачення на агресивність. У цьому віці в дітей розвиваються когнітивні здібності, що дозволяють стежити за сюжетом, здатність робити висновки по змісту і розпізнавати мотивацію і наслідки дій героя. Крім цього, вони витрачають все менше і менше зусиль, щоб зосередити увагу на екранному зображенні.

Діти демонструють більше фізичної агресії й інших форм антисоціальної поведінки в результаті перегляду сцен насильства на телебаченні, ніж діти більш старшого віку. У підлітковому віці кількість випадків такої поведінки зростає в хлопчиків і сильно знижується у дівчаток. У вирішенні цієї проблеми слід враховувати індивідуальні розбіжності дітей, зміст телепередач, спосіб переробки інформації, значення, що вони додають переглянутому матеріалу, особистісний досвід дітей.

У початковій школі діти більше бояться телевізійних сюжетів, якщо змальовані в них події здаються можливими і особливо якщо вони відбуваються в умовах, схожих на умови життя самої дитини. Для захисту себе від страху дитина може ідентифікуватися з героєм. Ідентифікація з агресивним героєм серйозно впливає на збільшення рівня агресії.

Підлітки дивляться телевізор менше, ніж діти молодшого шкільного віку, тому що більше часу проводять поза будинком, віддаючи перевагу спілкуванню з друзями. Для багатьох підлітків ця зміна пріоритетів у джерелах інформації і означає перехід від дитинства до юності. Підлітки дивляться телевізор в основному в колі своєї родини.

Підлітки більш критичніші до змісту телепередач, ніж молодші діти, і набагато рідше будуть ідентифікувати себе з телевізійними героями. Ті, хто продовжує вірити в реальність того, що показують на екрані, й ідентифікуватися з жорстокими героями, будуть більш агресивними, особливо при наявності фантазій на агресивно-героїчні теми. Хоча наслідувальний характер насильства найчастіше приписується дошкільникам через недостатність їхнього життєвого досвіду і їхньої віри в реальність того, що показують на екрані, такі насильницькі дії, скопійовані з екрана телевізора, відтворюються підлітками.

Спостереження жорстоких сцен сприяє тому, що підлітки сприймають навколишню дійсність як жалюгідну і незначну, вони досить рідко дивляться телевізор, вважають себе менш захищеними перед злочинцями. Однак підлітки, які вважають насильство на екрані не реалістичним, не оцінюють навколишній їхній світ як надмірно жорстокий і страшний і не перебільшують почуття власної вразливості перед злочинністю. Крім того, підлітки, які самі були жертвами злочину, мають тенденцію не покладатися на телебачення як джерело достовірної інформації. Фільми жахів стають актуальними в контексті підліткових занепокоєнь із приводу питань сексуальності та статеворольової ідентифікації. Дівчата - підлітки позитивно реагують на сцени, де жінка виступала в ролі жертви, рідше, ніж хлопці.

Молоді люди більше насолоджуються фільмами жахів, якщо поруч з ними знаходиться злякана дівчина того ж віку. Разом з тим дівчата насолоджуються фільмами жахів більше, коли вона знаходяться в компанії молодого юнака, який не переляканий.

Таким чином виділяємо основні ефекти впливу телевізійного насильства на дітей:

Ø  вони можуть ставати менш чуттєвими до болю і страждань інших;

Ø  діти з великою часткою імовірності можуть поводитися агресивно і завдавати болю іншим людям;

Ø  діти можуть відчувати більше страху перед навколишнім світом.

Сцени насильства на телебаченні відіграють важливу роль, тому що вони передають досвід поведінки в соціумі і призводять до того, що світ сприймається як поганий і небезпечний.

Даний розділ створенийстимулювати молодь до усвідомленого перегляду телепрограм та адекватно дивитися на показ різноманітних форм насилля.

Постежите за насильством на телебаченні у телесеріалах, художніх фільмах, мультфільмах можна за схемою (див. таблицю 1).

Мета: стимулювати молодь до усвідомленого перегляду телепрограм та адекватно дивитися на показ різноманітних форм насилля.

Таблиця 1

Схема аналізу телевізійного насильства (за Е. Пайном та К. Маслачом)

Помічено, що телевізор гіпнотично впливає не тільки на дітей, але й на дорослих. Люди поступово звикають до телевізора як до паління або пияцтва, і без нього вже не можуть жити. Телевізор поступово відбиває бажання читати, думати, робити щось корисне. Тому мають рацію ті люди (батьки), які відмовляються від підключення до кабельного, супутникова телебачення або строго контролюють час, який діти (самі) проводять біля телевізора. Більшість сучасних телепередач містять, крім брудних сексуальних сцен, ще й різноманітні форми насилля, які «розжовують» режисери та які дозволяє комітет зі ЗМІ.

Розділ ІІІ. Інтернет залежність та її вплив на виховання підлітків та юнацтва

.1 Сутність явища Інтернет-залежності та її симптоми

Термін «інтернет-залежність» вперше був запропонований американським лікарем Голдбергом, кілька років тому. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор.

На першій стадії це більш-менш легкий розлад. Через захоплення «новою іграшкою», людина перестає займатися усім іншим. Поступово людина віддаляється від родичів і друзів, залишаючи пріоритет за «усесвітньою павутиною». Як правило, користувач приховує від рідних (або співробітників в офісі), скільки часу він проводить на сайтах.

На другій стадії симптоми наростають як сніжний ком. Якщо людину силою відлучити від мережі, вона переживатиме почуття, схожі на муки наркомана, якому не дали чергову дозу. У користувача порушується увага, знижується працездатність, з`являються нав`язливі думки, безсоння, аж до повного відмовлення від сну, різко зростає потяг до стимуляторів - кави, сигарет, спиртних напоїв, наркотиків, причому деколи "на голку" сідають і ті, хто ніколи в житті наркотиків не пробував.

Третя стадія - соціальна дезадаптація. Користувач, вже не одержуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все-таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів на роботі і в сім`ї.

В даний час психологи зосереджені на першому критерії, намагаючись визначити сукупність симптомів, що складають комп'ютерну чи Інтернет-залежність. Так КімберліЯнг діагностує Інтернет-адикцію на підставі п'яти і більше позитивних відповідей, що характеризують поведінку людини за останній рік (додаток 2).

Людина вважається Інтернет-залежним у випадку п'яти чи більше позитивних відповідей на ці питання.

КімберліЯнг називає чотири ознаки Інтернет-залежності:

·        нав'язливе бажання перевірити e-mail;

·        скарги навколишніх на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет;

·        скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.

Психологи вважають, що залежність може розвиватися в проміжку від декількох днів до місяця. Такий стан може виражатися емоційним і руховим порушенням, тривогою, нав'язливими міркування про те, що зараз відбувається в Інтернеті, фантазіями і мріями про Інтернет, довільними чи мимовільними рухами пальців, що нагадують друкування на клавіатурі.

.2 Психологічні причини Інтернет-залежності

Всесвітня мережа сьогодні більше нагадує чарівну казку, у якій "користувач" володіє надприродними можливостями, на відміну від реального життя. Не дивно, що Інтернет найбільше відповідає міфологічному мисленню маленької дитини. Таке мислення ніколи не зникає повністю, а тільки витісняється зі свідомості з віком, воно зберігається в несвідомому дорослої людини, породжуючи віру в прикмети і магічні ритуали. Отже, Інтернет є ідеальним середовищем для актуалізації багатьох психічних процесів несвідомого, архетипного характеру. Для багатьох людей, у психологічному сенсі, Всесвітня мережа стала дверима в той чарівний казковий світ, який людина змушена була покинути в дорослому віці, під тиском об'єктивних умов реального світу.

За проявами залежності від Інтернету нерідко ховаються інші патологічні залежності або психічні відхилення. Страждання людей, які мають межові психологічні стани, може, зокрема, проявитися в ненормальній пристрасті до Інтернету, до онлайнових систем спілкування тощо. Вони просиджують весь час за комп'ютером, забуваючи про їжу, сон, цілком захоплені мерехтінням екранних сторінок. Але не варто думати, що ці ж люди до появи Інтернету були цілком здорові. Якби не було на світі ні Інтернету, ні комп'ютерів - вони з тією ж маніакальною завзятістю дивились би телевізор, слухали радіо, читали газети, обмінювалися поштовими марками або збирали модель залізниці. Депресивні хворі, які більше від інших відчувають страх відчуження, використовують Інтернет, щоб перебороти труднощі міжособистісної взаємодії в реальному житті. Схильність людини до повного «відключення», до втрати соціальної адаптації - це симптом щиросердечного страждання, джерело якого варто шукати в психіці хворого, а не в Інтернеті.

Серед факторів, що сприяють зануренню людини в Мережу, можемо виділити наступні:

Ø  нестача спілкування в реальному світі: велика частина Інтернет-залежних «сидить» у Мережі заради спілкування, оскільки віртуальне спілкування має переваги в порівнянні зі спілкуванням реальним;

Ø  Можливість піти від реальності: на сьогоднішній день можна стверджувати, що Інтернет став одним з видів «буферної» реальності, що охороняє особистість від прямого зіткнення з реальним світом, реальним людським спілкуванням;

Ø  Внутрішні психологічні конфлікти, викликані, наприклад, проблемами в особистому і сімейному житті. Занурюючись у віртуальну реальність, людина як би захищає себе від якихось проблем, тривоги, комплексів;

Ø  Психотравмуюча ситуація (втрата близької людини, роботи, родини і т.д.).

3.3 Вплив Інтернет-залежності на виховання школярів

Комп`ютерна залежність розвивається швидше, ніж алкоголізм. Достатньо півтора року. Скільки дітей в Україні вже догралося до стану «ігроголіка», ніхто не підраховував. Але що їх багато - вже факт.

Діти, які ночують у приміщенні комп`ютерних залів, - реальність сьогоднішнього дня. Наслідки для молодого організму регулярного багатогодинного сидіння у приміщенні, перенасиченому випромінюваннями від комп`ютерів, «довгограючі» і виявляються пізніше. Наприклад, у безплідді - і жіночому, і чоловічому. А ще втрата зору, дратівливість, підвищена збудливість і стомлюваність, порушення сну або, навпаки, сонливість.

Діти найбільш уразлива категорія користувачів Інтернету. Явище, коли дванадцятирічна дитина вже має шестилітній “стаж” гравця, тепер мало кого здивує, але занепокоїть. До того ж, на сполох слід бити ще й тому, що комп’ютер з усіма його можливостями вже стає не просто надмірним захопленням, а залежністю.

Якщо довго сидіти за комп’ютером, втрачається живий контакт з людьми, будь-які відчуття, людина просто заглиблюється у себе. Особливо це стосується дітей, у яких ще не відпрацьовані зв’язки з людьми. Батькам слід контролювати цей процес і не йти на поводу у дітей, адже від цього залежить те, як їхні діти зможуть у подальшому спілкуватися з людьми, взаємодіяти і домовлятися з ними. Рідним треба прагнути розвинути зацікавленість дитини до того чи іншого виду діяльності, щоб не бути для неї нянькою у майбутньому, вчити практичному спілкуванню вже сьогодні. У цій справі багато що залежить й від авторитету батьків, які повинні показувати приклад. І якщо вони кажуть, що можна сидіти за комп’ютером не більше години, то так повинні робити й самі.

Часто діти сидять за комп’ютером до пізньої ночі, що призводить до неадекватної емоційної реакції, підвищеної функції кори головного мозку, органів зору й слуху, емоційної сфери, до порушення надходження крові. Якщо ми не приділяємо достатню увагу нашим дітям, то дитина боїться засинати в темряві, вставати вночі, тому що їй здається, що хтось або щось вилізе з-за рогу. Потім дитина втрачає сон. Намагається спати при включеному світлі, а якщо не включає, то їй сняться кошмари, і вона прокидається з криком. І такі психоемоційні моменти поступово накопичуються. До того ж, через те, що людина сидить годинами за комп’ютером, порушуються функції імунної й серцево-судинної систем. Починаються ішемічні розлади, порушення постачання кори головного мозку, зокрема, лобової частини. Діти, які довго сидять за комп’ютером, не хочуть рухатися. Вони говорять, що в них болять ноги. І це дійсно так. Оскільки сидячий спосіб життя - це невеликі фізичні навантаження, не в повному обсязі працюють судини, порушується функція роботи м’язів.

На сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Не існує психологічного чи психіатричного діагнозу: «Інтернет-залежність». У порівнянні із залежностями від алкоголю і наркотиків, залежність від Інтернету в меншій мірі шкодить здоров'ю людини, не руйнує його мозок, і, здавалося б, достатнтьо безпечна.

Просто так вирвати інтернет-залежного з віртуального світу неможливо: ефективних соціальних і психіатричних програм поки що немає. При цьому психіатри стверджують, що за хворою дитиною часто проглядає хвора родина. Нерідко підлітки тікають у віртуальний світ через непорозуміння з близькими, ігнорування їхніх проблем.

Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, які теж не зайвим буде придбати. За їх допомогою можна побачити, які саме сайти самостійно споглядала ваша дитина. Якщо дитина хоче листуватися зі своїми знайомими, то бажано мати сімейний мейл, а не окремі скриньки. Це допоможе батькам зберегти контроль над ситуацією. Відповідно, найкращим способом є довірливе спілкування щодо Інтернету між старшим поколінням та їх технічно підкованими нащадками.

Висновок

В даній роботі був проведений теоретичний аналіз джерел досліджень вітчизняних та зарубіжних психологів з даної проблеми. Інтерес до цієї проблеми зумовлений тим, що ЗМІ є однією із невід’ємних частин буденного життя всього людства, що має як позитивний так і негативний вплив на психіку учасників соціуму в загальному, та на психіку дитини зокрема. Вивчення цієї теми дає змогу ознайомитись з основними впливами у сфері психології на психіку та поведінку дитини.

В процесі написання наукової роботи, мною були реалізовані такі завдання: проаналізувати теоретичні джерела досліджень вітчизняних та зарубіжних психологів з даної проблеми, описати вплив засобів масової інформації на психологічний та фізичний розвиток школярів, дослідити та проаналізувати вплив засобів масової інформації на соціальне виховання дитини, на її внутрішній світ та поведінку, розглянути явища та симптоми Інтернет-залежності у підлітків, проаналізувати її вплив на виховання молоді.