Дипломная (вкр): Забезпечення техногенної безпеки на підприємстві

де r_р - щільність аміаку, кг/м³. де r_р = 681,4 кг/м³;

V_НХР - об’єм найбільшого резервуару сховища, м³.

т.

. Товщина шару рідини при вільному розливі на підстилаючій поверхні приймається, виходячи з умов розтікання у обвалуванні, але не менше ніж h = 0,05 м по всій площі розливу. При розливі у обвалуванні, товщина шару визначається в залежності від об’єму скрапленого газу та геометричних розмірів обвалування. Визначаємо товщину шару розлитого аміаку по формулі

 м.                                           (5.2)

1. Визначаємо еквівалентну кількість газу у первинній хмарі по формулі:

 т,                                   (5.3)

де k₁ = 0.01 - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР;₃ = 0,04 - коефіцієнт, який дорівнює відношенню порогової токсидози хлору допорогової токсидози іншого НХР;₅ =1 - коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери;₇ = 1 - коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря, швидкість випаровування та розповсюдження НХР;- кількість розлитої речовини.

 т.

. Визначаємо еквівалентну кількість газу у вторинній хмарі:

, т.                        (5.4)

де k₂ = 0,025 - коефіцієнт, який враховує випаровування НХР при відсутності вітру та температурі +20°С;₄ =1 - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;₆ = 1 коефіцієнт, який залежить від часу, що минув від початку аварії;- товщина шару розлитої рідини;

r - густина пару;

 т.

. Тривалість вражаючої дії аміаку визначається часом його випаровування з площі розливу. Визначаємо час випаровування розлитого аміаку:

, год.,                                         (5.5)

с, або 0,38 год.

7. Визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою методом лінійної інтерполяції з використанням даних по табл. 5.1.

Таблиця 5.1 - Глибини зон можливого зараження НХР, км

Швидкість вітру, м/c	Еквівалентна кількість
	0,01	0,05	0,1	0,5	1	5	10	50	100
1	0,38	0,85	1,25	3,16	4,75	12,53	19,2	52,67	81,91

Визначаємо глибину зони можливого зараження НХР при фіксованій еквівалентній кількості НХР, близької до еквівалентної кількості газу у первинній хмарі G_е1:_е1 = 0,00054 т;₁ =0,01 т - для якої Г_(0,01) = 0,38 км.;₂ =0,05 т - для якої Г _(0,05) = 0,85 км.;

                            (5.6)

 км.

. Визначаємо глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою, таким же чином використавши таблицю 3.1. для G_е2 :

_е2 = 0,0198 т;₁ =0,1 т - для якої Г_(0,1) = 1,25 км;₂ =0,5 т - для якої Г _(0,5) = 3,16 км;

 км.

9. Визначаємо глибину зони зараження при спільній дії первинної та вторинної хмари:

, км                                                (5.7)

де Г^/ та Г^// відповідно найбільший та найменший з розмірів Г₁ та Г₂

 км.

. Для визначення глибини зони зараження що сформувалася на момент часу, який минув з початку аварії розраховують Г_t :

, км,                                (5.8)

де t - час від початку аварії (початку виходу НХР), год.;_пер - швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при заданій швидкості вітру v i ступеня вертикальної стійкості повітря, км/год.

Визначаємо глибину переносу хмари аміаку за 0,38 годин, виходячи з стану інверсії. Швидкість приземного вітру v = 1 м/с або 3,6 км/год. Швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря

 км/год.,

 км.

. Визначаємо останню глибину

 км.                                       (5.9)

12. Зона хімічного зараження являє собою сектор. Площа зони хімічного зараження S визначається по формулі:

, км                                         (5.10)

При швидкості вітру 0,6-1,0, м/с кутовий розмір f⁰, приймається 180⁰.

 км².

13. Час підходу хмари аміаку до найближчих будинків залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається по формулі:

, год.                                                 (5.11)

де L - відстань від джерела зараження до об'єкта, км.

 год.,

що приблизно дорівнюється 1 хвилині.

14. Площа зони зараження S_t на визначений час t_вип обчислюється по формулі:

, км²,                                           (5.12)

де: k₈ - коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, при інверсії приймається рівним k₈ = 0,081.

.

15. Результати розрахунку площі хімічного зараження використовуються для прогнозування можливих втрат людей.

Очікувані втрати людей N_п у зоні ураження визначаються по формулі :

, осіб,                                      (5.13)

де k_e - коефіцієнт, що враховує евакуацію населення, k_е < 1;

k_n - коефіцієнт, що враховує умови перебування людей (відкрито, у квартирах, в укриттях) k_n<1;₃ - коефіцієнт, що враховує забезпеченість населення (що працюють на об'єкті) індивідуальними засобами захисту, k₃<1;.

Коефіцієнти k_e, k_n, k₃ можливі втрати у відсотках від числа N визначається по таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Можливі втрати від НХР, %

Умови перебування людей	Забезпеченість протигазами, %
	0	20	30	40	50	60	70	80	90	100
Відкрито	До 90	75	65	58	50	40	35	25	18	10
Найпростіші укриття, будинки	50	40	35	30	27	22	18	14	9	4

При визначенні можливих втрат людей приймається наступна структура втрат людей в осередку ураження:

• 25% - ураження людей легкого ступеня;

• 35% - ураження людей середнього і важкого ступеня;

• 40% - ураження людей зі смертельним результатом.

За результатами прогнозу приймаються рішення по обсягу необхідної медичної допомоги населенню, а також оцінюється індивідуальний і соціальний ризик хімічної ураження.

Прогнозування можливих втрат людей на об’єкті:

 осіб.

Оскільки у цехах (тобто у простіших сховищах) знаходилося 90% працівників заводу, тобто 360 осіб, з них отруєння можуть отримати 35%, що складає 126 осіб. На території фабрики відкрито знаходиться 10%, тобто 40 осіб, з них 65%, або 26 осіб можуть отримати отруєння різного ступеню. Всього отруєння легкого ступеню можуть отримати 38 осіб, отруєння середнього та важкого ступеню (яким потрібна госпіталізація) можуть отримати 53 особи, отруєння, що приведе до загибелі людей, може отримати 61 особа.

. Прогнозування можливих втрат людей по місту:

 осіб.                          (5.14)

З них: отруєння легкого ступеню може отримати 28 осіб, отруєння середнього та важкого ступеню може отримати 39 осіб, отруєння, що приведуть до загибелі 43 осіб.

Розрахунок розмірів вибухонебезпечної зони.

визначення густоти пару:

 кг/м³.                                                     (5.15)

 кг/м³.

- визначення радіусу вибухонебезпечної зони:

 м.                                    (5.16)

 м.

Висновок: У разі аварії на фабриці, пов'язаної з витіканням рідинного аміаку з технологічних ємностей може утворитися зона хімічного зараження глибиною майже 1 км, площа якої складе 1,6 км². У загазовану зону може потрапити персонал заводу, а також населення міста. Загалом може отруїтися більше 1000 осіб. Крім того може утворитися вибухонебезпечна зона з радіусом 9,24 м. Для зменшення наслідків можливої аварії необхідно підготувати відповідні служби, до її ліквідації, у тому разі і пожежно-рятувальні підрозділи.

Розрахунок сил і засобів, необхідних для локалізації аварії

Завданням пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації аварій з викидом НХР є обмеження зони хімічного зараження за допомогою водяних завіс, які встановлюються на шляху розповсюдження хмари НХР.

1. Згідно Рекомендацій (Наказ МНС №733) витрати води для нейтралізації 1 тони аміаку становлять 2 тони.

2. швидкість випаровування:

.                 (5.17)

3. Потрібні витрати води для нейтралізації аміаку, якій випаровується:

.                        (5.18)

. Приймаємо для створення водної завіси стволи «А» з турбінними насадками НРТ-10. Потрібна кількість стволів:

                                  (5.19)

Таким чином, для постановки водяної завіси на шляху розповсюдження хмари аміаку достатньо подати один ствол «А». Для зменшення необхідності додаткових маневрів стволом приймаємо два стволи «А» з насадками НРТ-10, розташовані симетрично обвалуванню.

. Тривалість постановки водяної завіси:

                      (5.20)

      (5.21)

. Потрібна кількість особового складу:

                           (5.22)

. Потрібна кількість відділень на основних пожежних машинах:

.                             (5.23)

Висновки: Для постановки водної завіси потрібно подати 2 ствола «А» з насадками розпилювачами НРТ-10, для забезпечення їх роботи потрібно 7 відділень на основних пожежних машинах, що відповідає виклику №3 згідно з розкладом виїздів гарнізону.

ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» розташована в районі виїзду ДПРЧ-3 м. Харків.

На озброєнні частина знаходяться основні пожежні автомобілі:

два автомобілі АЦ-40 (130) (модель 63Б).

автомобіль АРА - 01 (ГАЗ 2705)

В резерві знаходяться:

два автомобілі АЦ-40 (130) (модель 63Б);

Чисельність працівників ДПРЧ-3 - 51 чоловік.

За розкладом залучення сил та засобів на гасіння пожежі та ліквідування надзвичайних ситуації на ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка» прибувають:

ДПРЧ-3 АЦ-40(130)63Б, АЦ-40(130)63Б

ДПРЧ-6 АД-30(131)

ДПРЧ-6 АЦ-40(130)6ЗБ, АЦ-40(130)63Б

6. БЕЗПЕКА ПРАЦІ

Для забезпечення захисту органів дихання особового складу, що залучений до ліквідування наслідків викиду аміаку, потрібно використовувати фільтруючі протигази марку та час захисної дії яких визначається з таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Орієнтований час захисної дії коробок промислових протигазів, у годинник

Найменування НХР	ГДК, мг/л	Марка захисного протигаза, що рекомендується	Час при концентрації:
			5 ГДК	10 ГДК	100 ГДК	1000 ГДК
Аміак	0,02	КДс/ф,КДВ КДб/ф	35 75	12 25	2 4	0,2 0,4

Марка протигазної коробки, що необхідна при роботі в зоні загазованості парами аміаку «А», колір протигазової коробки фільтруючого протигаза - Коричневий.

Тривалість перебування людини в ізолюючих засобах захисту шкіри приймається в залежності від ступеню захисту тіла виходячи з умов таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 - Тривалість перебування людини в ізолюючих засобах захисту шкіри

Температура навколишнього повітря, °С	Тривалість прибування людини, хвилин.
	Без комбінезону, що екранує	3 комбінезоном, що екранує
Більш +30	Від 15 до 20	Від 1 до 1,5
Від 25 до 29	До 30	Від 1,5 до 2
Від 20 до 24	До 45	Від 2 до 2,5
Від 15 до 19	До 120	Більш 3
Менш+15	Більш 180	-

При виконанні робіт з ліквідації пожеж (аварій, що пов’язані з наявністю аміаку), необхідно дотримуватись вимог Правил безпеки праці в МНС України (Наказ МНС №312), Методичних рекомендацій особовому складу (Наказ МНС №733), Настанови по газодимозахисній службі. При отриманні повідомлення про аварію на об’єкті з наявністю аміаку необхідно направити до місця медичну допомогу.

Керівник аварійно-рятувальних робіт (КАРР) має право прийняти рішення щодо проведення робіт з ліквідації аварійної ситуації після:

оцінки оперативної обстановки;

отримання інструктажу або письмового дозволу від посадової особи, якій підпорядкований об’єкт.

забезпечення особового складу спеціальними засобами захисту і надання першої медичної допомоги потерпілому від дії аміаку;

узгодження маршрутів руху, визначення бойових позицій та порядку розгортання оперативних розрахунків;

відключення електросилових установок, розміщених в зоні аварії та ізоляції інших можливих джерел займання аміачно-повітряної суміші;

Під час проведення оперативних дій необхідно врахувати, що у напрямку розповсюдження хмари на відстані від 50 до 100 м від відомого фронту хмари створюються зони високої концентрації аміаку, що викликає миттєву задуху;

Для проведення робіт в зоні з підвищеною концентрацією аміаку залучається мінімальна необхідна кількість особового складу. З метою скорочення часу перебування особового складу у зараженій зоні, слід використовувати спеціальні струбцини для закріплення пожежних стволів за елементи конструкцій споруд та апаратів.

Роботу особового складу в зараженій зоні доцільно організувати у три зміни. Перша зміна проводить роботу у зараженій зоні; друга зміна знаходиться в повній оперативній готовності для надання необхідної допомоги зміні, яка працює; третя зміна відпочиває в безпечному місці. Час чергування змін визначає КГП виходячи з реальної ситуації.

Маршрут руху робочих груп не повинен проходити через зони з розлитим аміаком. Робота в зоні розлитого аміаку не допустима.

Вхід до зараженої зони повинен здійснюватись тільки через контрольно-перепускні пункти, які мають очолювати особи середнього або старшого начальницького складу. Для запобігання обмороження рідким аміаком, начальник бойової ділянки повинен забезпечити неможливість попадання особового складу до зони пролиття аміаку.

Під час проведення оперативних дій в зараженій аміаком зоні, начальник бойової ділянки повинен суворо вести облік перебування бойової обслуги в зараженій зоні, роблячи позначки в спеціальному журналі з зазначенням поіменно членів бойової обслуги, виду та тривалості виконання робіт.

Всі працівники повинні мати індивідуальні засоби захисту.

Для захисту органів дихання під час ліквідації аварії необхідно використовувати ізолюючий протигаз.

Запас кисню для виходу із зони входу визначається з урахуванням даних прогнозу розповсюдження аміачної хмари залежно від можливості збільшення зони зараження під час проведення оперативних дій.

При роботі у костюмах, що передбачають захист ізолюючих протигазів, враховуючи високі агресивні властивості аміаку щодо алюмінію, лужних та лужноземельних металів, необхідно забезпечити постійний контроль індивідуальних засобів захисту органів дихання. При появі корозії на металевих елементах дихальних апаратів слід вжити заходів щодо негайного вводу особового складу з зони зараження;

За умови роботи в зараженій зоні груп на автотехніці, ресурси засобів захисту органів дихання повинен розраховуватись, виходячи з умов виходу із зони своїм ходом при відмові роботи двигуна.

Дегазація особового складу повинна проводитися у такій послідовності:

особовий склад виводиться на заздалегідь визначений майданчик, що добре провітрюється свіжим повітрям та вишиковується в одну шеренгу обличчям до напрямку вітру;

звільняється від одягу, а потім від ізолюючих протигазів;

дегазація особового складу повинна проводитися у приміщеннях з температурним режимом, що задовольняє санітарно-гігієнічні норми, встановлені гігієною особового складу;

шкіряний покрив обмивається проточною теплою водою з використанням миючих засобів;

спеціальний одяг піддається дезактивації шляхом промивання зовнішньої сторони проточною водою, а внутрішньої продуванням теплим повітрям;

Припинення надходження аміаку може бути забезпечене такими способами:

-     перекриттям лінії надходження аміаку до аварійного обладнання за допомогою запірної арматури;

-         відключенням аварійного відрізку магістрального трубопроводу за допомогою перекриття засувок до і після пошкодженого відрізку з одночасним припиненням його подачі насосами;

          перекачкою рідкого аміаку з аварійної до резервної ємності;

          шляхом перетиснення аміакопроводу за допомогою аварійно-рятувального інструменту АРІ-2 чи подібних пристроїв;

          присипкою землею місця виходу газоподібного аміаку.

Локалізація пролиття рідкого аміаку забезпечується:

-     відводом рідкого аміаку до викопаних котлованів із наступною перекачкою до резервних ємкостей;

-         створення обвалування, яке перешкоджає розтіканню;

          поглинанням пористими речовинами та матеріалами при незначних пролиттях (азбесту, фільтросперитом та ін.);

          покриттям місця розливу сферичною тканиною.

Обмеження розповсюдження аміачної хмари забезпечується:

-     припиненням надходження аміаку до зони аварії;

-         локалізацією пролиття рідкого аміаку;

          розсіюванням хмари з використанням потужних повітряних струменів, для створення яких можна використовувати вітрові машини типу ВМВ3, автомобілі газоводяного гасіння АГВГ-100 без подачі води;

          створенням теплових завіс за допомогою перегрітої пари за умови її наявності на виробництві;

          випалювання пролиття аміаку з додаванням легкозаймистих рідин (на 70-80 об’ємних частин аміаку необхідна суміш, що складається з 10-15 об’ємних частин бензину та 10-15 об’ємних частин води);

          водяними завісами для осаджування аміачної хмари, улаштованими навколо місця аварії на відстані, що включає потрапляння води на розлитий аміак (попадання води на поверхню рідкого аміаку може призвести до його бурхливого закипання.

ВИСНОВКИ

При виконанні дипломної роботи мною було проаналізовано стан із забезпеченням належного рівня техногенної безпеки на ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка»» м. Харків.

Було проаналізовано техногенну небезпеку технологічного процесу та речовин, що обертаються, проведений аналіз роботи органів державного нагляду з пожежної та техногенної безпеки на об’єкті.

З метою забезпечення належного рівня захисту від виникнення аварій в хлді перевірки об’єкту були розроблені та запропоновані для виконання заходи. Складено документи, такі як акт та припис, задля до виконання. Запропоновані заходи сприятимуть забезпеченню належного рівню техногенного захисту, попередженню виникнення НС, а при виникненні аварії - сприяють створенню умов щодо мінімізації наслідків.

В дипломній роботі був зроблений прогноз наслідків хімічної аварії при розгерметизації ємності з аміаком. З метою локалізації наслідків аварії проведений розрахунок сил та засобів пожежно-рятувальних підрозділів для осадження хмари аміаку шляхом постановки водяних завіс.

Були з’ясовані питання безпеки праці працівників ДСНС під час ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або характеру на об’єкті, розглянуто питання екологічної безпеки та особливості надання допомоги потерпілим при хімічній аварії.

Враховуючи те, що об’єкт дипломної роботи розташований в густонаселеному місті Харкові майже в його центральній частині, я вважаю, що результати, отримані в дипломній роботі, щодо аналізу можливих аварій та запропонування шляхів зниження ризику їх виникнення є актуальними не лише для цього об’єкту, але й для всіх подібних хімічно небезпечних об’єктів Харківщини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.  Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 року № 5403-VI.

2.       Кодекс про адміністративні правопорушення.

.         Закон України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 р. №2245-ІІІ.

.         Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 р. №192 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення та зв’язку у надзвичайних ситуаціях».

.         Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 р. №308 «Про затвердження Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків».

.         Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями».

.         Постанова Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 р. № 306 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки».

.         Постанова Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 р. № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту».

.         Наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 «Класифікатор надзвичайних ситуацій» ДК 019:2010.

.         Наказ Комітету по нагляду за охороною праці України 17.06.99 р. №112 «Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій».

.         Наказ МНС України від 18.12.2000 р. № 338 «Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно-небезпечних об'єктів».

.         Наказ МНС України від 27.03.2001 р. №73 «Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті» (спільний наказ МНС України, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки, Міністерства екології і природних ресурсів).

.         Наказ МНС України від 23.04.2001 р. № 97 «Про затвердження порядку здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»

.         Наказ МНС України від 20.09.2004 р. № 63 «Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду за станом цивільного захисту та техногенної безпеки потенційно-небезпечних об’єктів та об’єктів підвищеної небезпеки».

.         Наказ МНС України від 28.02.2006 р. № 98 «Про затвердження методики ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів».

.         Наказ МНС України від 15.05.2006 р. № 288 «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у випадку їх виникнення».

17.     Наказ МНС України від 09.10.2006 р. № 653 «Про затвердження інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час».

.         Наказ МНС України від 07.05.2007 р. № 312 «Про затвердження Правил безпеки праці в органах і підрозділах МНС України».

.         Наказ МНС України від 15.08.2007 р. № 557 «Про затвердження Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях».

.         Наказ МНС України від 05.10.2007 р. № 685 «Організація управління в надзвичайних ситуаціях».

.         Наказ МНС України від 03.12.2007 р. №833 «Про затвердження Норм визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою».

.         Наказ МНС України від 13.10.2008 р. № 733 «Про затвердження Рекомендацій щодо захисту особового складу підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України під час гасіння пожеж та ліквідації наслідків аварій за наявності небезпечних хімічних речовин (аміак, хлор, азотна, сірчана, соляна та фосфорна кислоти)).

23. Наказ МНС України від 16.12.2011 р. №1342 «Про затвердження Настанови з організації газодимозахисної служби в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України».

24. Наказ МНС України від 25.05.2012 р. №575 «Статут дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту».

25.     Наказ МНС України від 12.12.2012 р. № 1400 «Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій».

26. ДНАОП 1.3.00-1.01-88. Общие правила взрывобезопасности для взрывопожароопасных химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производств.

27.     НАПБ Б.03.002-2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

28. Методичні вказівки до виконання дипломної роботи за напрямом підготовки 6.170201 «Цивільний захист» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр». Х.: НУЦЗУ, 2015.

29.     Організація аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Конспект лекцій. Укладачі: В.А. Гузенко, О.І. Камардаш, І.М. Неклонський, В.О. Самарін. - Х.: НУЦЗ України, 2010.

.         Справочник спасателя. Книга 6. Спасательные работы по ликвидации последствий химического заражения. М., ФЦ ВНИИ ГОЧС, 2006 р.

31. Тактика ліквідації надзвичайних ситуацій: Практикум./ Укладачі: В.А. Гузенко, О.І. Камардаш, І.М. Неклонський, В.О. Самарін. - Х.: НУЦЗУ, 2012. - 122 с.

.    Аветисян В.Г., Адаменко М.І., Александров В.Л., Кулаков С.В., Куліш Ю.О., Сенчихін Ю.М., Ткачук Р.С. Тригуб В.В. Рятувальні роботи під час ліквідації НС, ч.I. Посібник. Київ, Основа.- 2006 р.

33.     Камерер Ю.Ю., Харкевич А.Е.. Аварийные работы в очагах поражения. - М.: Энергоатомиздат, 1990 р.

.         Клубань В.С, Петров А.П, Рябиков В.С. Пожарная безопасность предприятия промышленности и агропромышленного комплекса. М; 1987.

.         Михайлюк О.П., Олійник В.В., Михайлюк А.О. Ідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки: Навчально-методичний посібник. - Х.: УЦЗУ, 2007. - 190 с.

.         Михайлюк О.П., Сирих В.М. Теоретичні основи пожежної профілактики технологічних процесів та апаратів.- Задачник. Харків.- ХІПБ МВС України, 1998. - 119 с.

37. Оперативний план пожежогасіння ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка»».

38.     План ліквідації наслідків аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних речовин на території Харківської області.

.         ПЛАС на ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків’янка»».

.         Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2014 році.