. Об'ємні позначення являють собою фігури і/або їх композицій у трьох вимірах - довжина, висота та ширина. Об’ємним товарним знаком визнається також форма виробу, яка не пов’язана з певним його функціональним призначенням і дає змогу виділити вироби конкретного підприємства серед подібних до них товарів, наприклад, особлива форма пляшки для напою, упаковка для джему або тривимірна форма супінатора для кросівок. Однак об’ємний знак не може просто повторювати зовнішній вигляд предмета, а має містити якийсь новий елемент.
Найбільш поширений вид об’ємних товарних знаків - упаковка, яка відповідає характеру продукту, стилю підприємства, а також виконує рекламні функції. До об’ємних товарних знаків відносяться також флакони парфумів, коробки для цигарок тощо.
Слід зазначити, що об’ємне позначення може бути зареєстроване не тільки як товарний знак, а як промисловий зразок.
Національне законодавство містить положення про умови надання правової охорони об’ємним товарним знакам, згідно з яким забороняється реєстрація позначень, які відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності. Крім того, питання врегульовано Правилами складання, подання та розгляду заявки на товарний знак, згідно з якими до позначень, що не мають розрізняльної здатності, відносяться тривимірні об'єкти, форма яких обумовлена виключно функціональним призначенням, якщо такий об'єкт заявляється як знак [п. 4.3.1.4 Правил].
. Комбіновані позначення - це комбінація зображувальних, словесних та об’ємних елементів.
Поєднання конкретного словесного позначення з художнім (зображувальним) елементом добре запам’ятовується, і слово, яке легко вимовляється, разом з виразним малюнком утворює комбінований товарний знак.
Слід зазначити, що комбіновані товарні знаки мають більшу розрізняльну здатність ніж словесні позначення у звичайному шрифтовому виконанні та мають перевагу над зображувальними, тому що мають словесний елемент, який легше рекламувати, наприклад, по радіо, тому найчастіше використовуються.
Одним із найпоширеніших видів комбінованих знаків для товарів та послуг є етикетки, в яких, як правило, поєднуються словесні та зображувальні елементи у певному кольоровому виконанні.
Увага до етикеток постійно зростає. Їм присвячують щорічні виставки і салони. Освітні заклади розробляють нові учбові програми з історії етикеток, їх дизайну, технології виготовлення, що направлені на високий ступінь захисту від підробок, правовому супроводженню .
Щоб сприйматися як єдине ціле, словесна та графічна частини комбінованого товарного знаку повинні бути взаємопов’язані композиційно і сюжетно. Товарний знак може бути зареєстрований у будь-якому кольорі чи кольоровому поєднанні.
. Іншими видами позначень, що можуть бути зареєстровані як знаки, є: колір або поєднання кольорів як такі, рухові (мультимедійні) позначення, голографічні тощо.
Колір або поєднання кольорів як таке може бути зареєстровано як знак, якщо це не основний колір (чорний, білий та сім кольорів, що складають кольори веселки). Ці кольори визнані основою для створення всіх відтінків або тонів будь-якого кольору і тому не мають розрізняльної здатності для цілей реєстрації знаків.
Прикладом використання кольору, як такого, для маркування товарів може бути жовтий колір для обплетення електричного проводу або фіолетовий колір упаковки (етикетки) для шоколаду «MILKA».
Рухові позначення (позначення зображення, що рухається) являють собою малюнок, зображення, слова, що рухаються. Зокрема, таким знаком може бути анімаційне зображення, геометрична фігура, що здійснює певні рухи у часі, які можна відтворити зображенням.
Останнім часом закони багатьох країн передбачають надання охорони особливим видам позначень, таким як звуки, запахи, світлові сигнали.
Звукові знаки являють собою різні звуки, зокрема музичні твори або їх фрагменти, шуми будь-якого походження, добре знані звуки та рідкі звуки, які є в природі (наприклад, звук дзвона, імітація гарчання лева), електронні звуки, яких немає в природі тощо.
Світлові, знаки являють собою світлові сигнали, символи, що відтворюються з певною послідовністю та тривалістю. Наприклад, композиція, утворена світловими символами у вигляді смужок різного кольору.
В Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не міститься ніяких положень щодо звукових та світлових знаків. Однак вони існують в п. 2.1.23., 2.1.24. Правил, згідно з якими «Якщо на реєстрацію заявляється звуковий знак, то зазначається вид звука (музичний твір або його частина, шуми будь-якого походження та інше). Для позначення, в якому використовується музичний твір, в описі наводиться його нотний запис.
Якщо на реєстрацію заявляється світловий знак, то наводиться характеристика світлових символів (сигналів), їх послідовність, тривалість світіння та інші особливості».
Прикладом запаху як торговельної марки може слугувати наприклад, запах пряжі, що нагадує аромат польових квітів, для виготовлення одягу, або запах рози для тканини, з якої вироблена постільна білизна за умови, що цей запах не зникає з часом протягом якого діє реєстрація такої торговельної марки.
З практичною метою країни можуть встановлювати обмеження щодо можливості реєстрації. Більшість країн допускають реєстрацію тільки тих позначень, які можна виконати графічно, тому що тільки вони можуть бути матеріально зареєстровані і опубліковані в бюлетені товарних знаків для інформування публіки про реєстрацію товарного знака.
Ряд країн допускає реєстрацію просторових (об'ємних) товарних знаків, зобов'язуючи заявника подати або тривимірне зображення просторового позначення (рисунок, фотографію або будь-яке інше зображення, яке можна надрукувати), або опис (або те і інше). Проте на практиці не завжди зрозуміло, що саме охороняється шляхом реєстрації просторового позначення.
Аналогічна проблема існує відносно слухових позначень. Секвенція нот, звичайно, може бути зареєстрована як образотворчий знак, проте ця реєстрація не надає охорону справленим музичним фразам, вираженим подібним способом. Насправді секвенція нот, у зареєстрованій формі, захищається від використання подібних зображень. Разом з тим, звукові знаки, безумовно, можуть служити і як товарні знаки. У США, наприклад, дозволяється реєстрація звукових знаків. На практиці це означає, що звук повинен бути записаний, а касета подана до Відомства США з патентів і товарних знаків для реєстрації.
Так само в деяких країнах ускладнюється процедура реєстрації запахів як торговельних марок.
Так, французька парфумерна компанія Eden SARL оскаржила в суді рішення патентного агентства Європейського Союзу, яке відмовило у задоволенні заявки зареєструвати як знак для товарів і послуг запах свіжої полуниці. Суд Європейського Союзу першої інстанції відмовив задовольнити вимоги компанії.
Суд мотивував своє рішення тим, що згідно із висновком експертів, полуниця не володіє одним чітко вираженим запахом, а різні її сорти можуть мати до п’яти різних ароматів. Ще одним фактором, що став основою для прийняття рішення стало відсутність всесвітньо визнаної класифікації запахів, яка дозволила б ідентифікувати знак за ознакою запаху. Французька компанія намагалась довести, що полуниця може мати різний смак, але запах в неї один - стійкий та триваючий, та знайомий усім споживачам з дитинства. Компанія планувала використовувати даний запах у виробництві мила, лосьйонів, лінії косметики і ароматизованих олівців.
Раніше були також спроби зареєструвати в якості торговельної марки запах лимону, ванілі та малини, проте потерпіли невдачу. В наш час, отримав правову охорону як торговельна марка - запах свіжоскошеної трави. Датська парфумерна компанія зареєструвала його в 2000 році і використовує для ароматизації тенісних м’ячів.
За ступенем відомості знаки поділяють на звичайні та загальновідомі (добре відомі).
Звичайний знак - це будь-яке нове оригінальне позначення товарів (послуг), яке відповідає усім умовам надання правової охорони. Зокрема, необхідною умовою його охорони є державна реєстрація позначення.
Загальновідомим знаком визнається таке позначення, яке відоме широкому колу споживачів завдяки його використанню для позначення певних товарів.
Основний чинник виокремлення добре відомих знаків для товарів і послуг полягає в тому, що згідно ст. 6bis Паризької конвенції з охорони промислової власності таким знакам забезпечується правова охорона ще до реєстрації прав на них у Патентному відомстві України.
Відповідно до цієї статті учасники конвенції зобов’язалися «відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним».
Загальновідомі знаки стають привабливими не тільки для споживачів, але й для інших виробників. Використовуючи законодавство країн, які не охороняють добре відомі знаки, вони намагаються перенести престиж відомих знаків на свої товари, використовуючи ідентичне або схоже маркування. «Піратські» фірми збувають свої товари в таких самих або наближених до дизайну упаковок добре відомих знаків, щоб скористатися репутацією фірми, яка була придбана в результаті потужної, тривалої та коштовної реклами.
Посилений захист прав на добре відомі знаки для товарів і послуг зумовлений необхідністю боротьби з недобросовісною конкуренцією, а також охорони інтересів споживачів, які можуть сплутати щойно зареєстрований знак із добре відомим.
Крім Паризької конвенції положення щодо добре відомих знаків були закріплені в інших міжнародних угодах у сфері інтелектуальної власності. Так, зокрема, охорона загальновідомих торговельних марок передбачена угодою TRIPS (ст. 16.2), Директивою Ради ЄС про торговельні марки (ст. 4.2(d), а також Постановою Європейської комісії від 20.12.1993 р. про торговельну марку Співтовариства (ст. 8.2(с)).
Крім того, починаючи з 1995 року, працювала Комісія експертів по загальновідомим торговельним маркам ВОІВ, метою діяльності якої стало визначення єдиних критеріїв, за якими торговельна марка має визнаватись загальновідомою. В результаті діяльності Комісії у вересні 1999 року прийнято Спільну рекомендацію Генеральної Асамблеї ВОІВ та Асамблеї Паризького Союзу про положення щодо правової охорони загальновідомих торговельних марок (далі - Спільна рекомендація). Характерно, що Спільна рекомендація у передмові до неї названа «першим кроком на шляху реалізації політики ВОІВ щодо адаптації до змін у сфері промислової власності».
До Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» лише 22.05.2003 р. включено норми Спільної рекомендації стосовно охорони прав на загальновідому торговельну марку (ст. 25).
Слід звернути увагу, що український законодавець використовує термін «добре відома торговельна марка», а не «загальновідома торговельна марка». Можна підтримати думку деяких дослідників, що термін «добре відома торговельна марка» має більшу семантичну привабливість, ніж термін «загальновідома торговельна марка» саме тому, що перший термін має більший вплив на споживача, оскільки загальновідомість означає лише обізнаність широкого кола споживачів певної продукції про існування тієї чи іншої торговельної марки. Тоді як «добре відома торговельна марка» асоціюється у свідомості споживача з високою репутацією та довірою з боку значної частини населення.
У Законі (ст. 25) міститься посилання на ст. 6bis Паризької конвенції, суд та Апеляційна палата визначаються як органи, які можуть визнавати торговельну марку добре відомою в Україні, та надається перелік факторів, що можуть розглядатися при визначенні торговельної марки добре відомою в Україні, якщо вони є доречними.
В 2005 році був прийнятий Порядок визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 15.04.2005 N 228 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 травня 2005 р. за N 471/10751).
Згідно ст. 25 Закону при визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними:
. Ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства.
Відомість знака в певному колі споживачів може підтверджуватися результатами опитування з питання доброї відомості знака в Україні, проведеного дослідницькою організацією, яка спеціалізується в галузі проведення соціологічних або маркетингових досліджень. Опитуванням має бути охоплено, принаймні, шість населених пунктів різних географічних регіонів України з кількістю населення не менше 500 тис. При цьому переважним є опитування в трьох містах, таких як Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Луганськ, Донецьк, Севастополь. Інші населені пункти визначаються, виходячи з характеру діяльності власника знака з виробництва товарів і/або надання послуг.
Кількість опитуваних повинна відповідати цілям об'єктивності опитування, у зв'язку з чим їх максимальна кількість не обмежується, а мінімальна має бути не менше 500 опитуваних у будь-яких двох населених пунктах і не менше 125 - у кожному іншому населеному пункті.
Опитування стосовно доброї відомості знака повинно бути репрезентативним для населення всієї України та проводитися з урахуванням «цільової аудиторії».
У всіх випадках незаперечним має бути факт широкої відомості торговельної марки певному колу осіб, які мають відношення до виробництва, торгівлі чи використанню продукції позначеною цією торговельною маркою, якщо вона сприймається ними як така, що вказує на особливе джерело походження даної продукції.
Наприклад, стосовно доброї відомості знака, призначеного для продукції виробничо-технічного призначення, має проводитися серед фахівців, які є споживачами продукції даного виду і належать до виробничих, торгових та інших ділових кіл; стосовно доброї відомості знака, призначеного для товарів народного споживання, має проводитися серед так званих середніх споживачів за ознаками віку, статі, освіти, соціального та матеріального стану, а також серед фахівців відповідних галузей промисловості, торгівлі.
Результати опитування певного кола респондентів - споживачів і фахівців мають дати відповіді принаймні на такі питання: чи відомий їм знак; для яких товарів і/або послуг застосовується знак; яка саме особа, на їх думку, є власником знака або виробником товарів, маркованих знаком, і/або надавачем послуг, для яких знак застосовується; з якого часу їм відомий знак; що для них є джерелом інформації про знак.
. Тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання та просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується.
Інтенсивність використання знака на території України може підтверджуватися відомостями про обсяг реалізації товарів і/або послуг, відносно яких застосовується знак; перелік регіонів України із зазначенням населених пунктів, у яких здійснювалась реалізація таких товарів і/або послуг; середню кількість споживачів товарів і/або послуг на дату, указану в заяві; коло споживачів та їх специфіку залежно від характеру товарів і/або послуг; положення виробника на ринку у відповідному секторі економіки; обсяги експорту (імпорту) товарів, щодо яких застосовується знак; цінність (вартість) знака згідно з даними річних фінансових звітів (при цьому методика оцінки знака визначається його власником).
Тривалість використання знака може підтверджуватися відомостями про дату початку використання знака та про безперервність його використання.
Рекламування знака може підтверджуватися відомостями про способи рекламування маркованих товарів у різних засобах інформації, включаючи Інтернет; кількість споживачів такої реклами; витрати на рекламування, зокрема фінансові документи (звіти) щодо витрат на рекламу.