Особливим способом захисту на товарний знак є опублікування судового рішення з метою відновлення ділової репутації потерпілого. Текст, територія та час опублікування судового рішення повинні визначатися самим судом. При цьому суд повинен керуватися принципами розумності та достатності.
Розглянуті способи захисту прав переважно застосовуються у позадоговірній сфері. Якщо знак для товарів і послуг використовується на ліцензійній основі, захист прав власника здійснюється за допомогою засобів, які визначені сторонами в ліцензійному договорі.
Річний звіт за 2011 рік Державної служби інтелектуальної власності України оперує наступними показниками:
у 2011 р. судами України відкрито провадження у 196 справах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти промислової власності, в яких одними із учасників виступали Державна служба та/або заклад експертизи (Державне підприємство «Український інститут промислової власності»), з них:
• в адміністративних судах - 33 справи;
• у господарських судах - 104 справи;
• у судах загальної юрисдикції - 59 справ.
Судові справи, за якими провадження відкрито в 2011 р., розподілилися за предметом спору таким чином:
• про визнання недійсним рішення Апеляційної палати - 6;
• про визнання недійсними: патентів на винаходи - 3, патентів на корисні моделі - 2, патентів на промислові зразки - 7; свідоцтв на знаки для товарів і послуг повністю - 68 та частково - 3; дії міжнародних реєстрацій - 2;
• проти рішень Державної служби: за заявками на винаходи - 8, на корисні моделі - 1, на знаки для товарів і послуг - 23;
• про дострокове припинення дії охоронних документів - 38;
• про визнання недійсними договорів про передачу прав власності - 14;
• про визнання позивача особою з особливими заслугами перед Батьківщиною - 1;
• про захист прав інтелектуальної власності - 20.
За рішеннями судів у 2011 р. визнано недійсними 22 свідоцтва на знаки для товарів і послуг, 7 патентів на промислові зразки, 1 патент на корисну модель.
Загалом у звітному році в провадженні судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій знаходилося 430 справ (3 справи 2005 р., 5 - 2006 р., 8 - 2007 р., 31 - 2008 р., 70 - 2009 р.,117 - 2010 р. та 196 справ 2011 р.).
2.
Вирішення
спорів щодо торгівельних марок у господарських судах України
2.1 Система і структура
господарських судів
Відповідно до Перехідних положень Конституції України від 28.06.96 і Закону України «Про арбітражні суди» арбітражні суди були відособленою ланкою судової системи і здійснювали правосуддя в господарських правовідносинах відповідно до чинного законодавства до повного формування системи судів загальної юрисдикції в Україні. Діяла така система судів:
· суди загальної юрисдикції (місцеві, апеляційні і Верховний Суд України)
· арбітражні суди (обласні і Вищий арбітражний суд України)
· Конституційний Суд України.
З введенням в дію в червні 2001 року «малої судової реформи» статус господарських судів істотно змінився. Діяюча Конституція України передбачає лише дві гілки в системі судів:
· суди загальної юрисдикції (місцеві, спеціалізовані і Верховний Суд України)
· Конституційний Суд України.
Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Це незалежний орган у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними і іншими органами, а також в розгляді справ про банкрутство.
Статтею 17 вказаного Закону визначено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Систему судів загальної юрисдикції складають:
) місцеві суди;
) апеляційні суди;
) вищі спеціалізовані суди;
) Верховний Суд України.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.
Після формування в Україні спеціалізованих судів спори у сфері промислової власності мають розглядатись трьома юрисдикційними органами в залежності від виду спору:
Ø між заявником та відомством - адміністративними судами;
Ø між суб’єктами господарювання - господарськими судами;
Ø між фізичними особами - загальними судами
Отже, господарські суди України утворюють єдину триланкову систему спеціалізованих судів , яку складають:
· місцеві господарські суди;
· апеляційні господарські суди;
· Вищий господарський суд України.
На цей час у відповідності до Указу Президента України № 811/2010 від 12 серпня 2010 року в Україні діють 26 місцевих господарських судів, 8 апеляційних господарських судів.
Вищий господарський суд України є найвищим судовим органом господарських судів України в здійсненні правосуддя в господарських відносинах. Функцію, компетенцію і повноваження Вищого господарського суду України можна розділити на декілька груп.
Перш за все це судовий орган касаційної інстанції, який переглядає в касаційному порядку рішення апеляційних господарських і місцевих господарських судів і, за наслідками розгляду, виносить такі процесуальні документи як ухвали і постанови.
Крім того, це аналітичний центр системи. Вищий спеціалізований суд:
1) розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;
2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції;
) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;
) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;
) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Крім того, як і господарські суди першої інстанції і апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України проводить роботу, направлену на попередження правопорушень у сфері господарських відносин.
У Вищому господарському суді України утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Так, у 2000 р. сформована Судова палата Вищого господарського суду України з розгляду справ у господарських спорах, пов’язаних із захистом права на об’єкти інтелектуальної власності, а також відповідні колегії у складі місцевих та апеляційних господарських судів. Окремі судді господарських судів АР Крим, обласних, міст Києва та Севастополя спеціалізуються на розгляді спорів щодо зазначених прав.
Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду.
Верховний Суд України не входить до системи господарських судів України, проте, Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.
Таким чином, система господарських судів в Україні встановлена Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і складається з Вищого господарського суду України, 8 апеляційних господарських судів і 26 місцевих господарських судів.
Статистика зарубіжних країн свідчить, що значна частина складних спорів стосується або кваліфікації об’єкта промислової власності (за нашим Законом - це прерогатива адміністративного суду), або порушення прав на охоронний документ (за нашим Законом - прерогатива господарського суду). Тобто такі схожі між собою по суті спори мають розглядатись в Україні різними судовими органами.
Крім того, кваліфіковане роз’яснення таких спорів потребує, щоб судді мали технічну освіту або освіту в сфері природничих наук або спеціалізовані знання з питань охорони прав на об’єкти промислової власності.
Зрозуміло, що створювати спеціалізовані колегії в усіх юрисдикційних судових органах неможливо. Саме тому, доцільно створити ще один спеціалізований суд - Патентний, де мають розглядатись всі спори, що виникають у сфері промислової власності.
Сьогодні законодавство країни дозволяє створити спеціалізований Патентний суд за умови внесення деяких змін до Закону України «Про судоустрій України», до законів про охорону прав на об’єкти промислової власності та до процесуальних кодексів.
Необхідно розробити окремий закон про Патентний суд України, в якому визначити: підвідомчість спорів Патентному суду; законодавчі акти, якими має керувати Патентний суд; структуру Патентного суду, порядок його утворення, хто може бути суддею Патентного суду, порядок вирішення спорів, кількість та склад судових колегій, терміни розгляду справ та інші питання, - на основі досвіду зарубіжних країн. (так в Білорусії вже функціонують відповідні Патентні суди, Російська Федерація розробила Проект закону).
Доцільно, щоб Патентному суду були підвідомчі всі справи, пов’язані з охоронними документами, незалежно від їх суб’єктивного складу, підстав та предмету спору. Це обумовлено необхідністю забезпечити єдність правозастосовчої практики, а також тим, що при розгляді будь-яких спорів, пов’язаних з охоронними документами, Патентний суд має вирішувати досить схожі питання, які у практиці інших судів майже не зустрічаються.
З огляду на викладене, до компетенції Патентного суду доцільно віднести такі основні питання:
Ø вирішення спорів між заявниками і патентними відомством щодо набуття прав на об’єкт промислової власності, включаючи оскарження рішень Апеляційної палати Установи;
Ø вирішення спорів щодо дійсності охоронного документа і зіткнення прав на охоронний документ;
Ø вирішення спорів про порушення права на об’єкти промислової власності;
Ø вирішення інших суперечок, пов’язаних із використанням прав, захищених охоронними документами (наприклад, пов’язаних із видачею примусових ліцензій);
Ø тлумачення і роз’яснення законодавства з питань промислової власності.
У рамках зазначеного кола питань, патентні суди зможуть розглядати також справи, пов’язані з недобросовісною конкуренцією.
Спеціалізовані патентні суди, які
існують в інших країнах, не розглядають спори, пов’язані з авторським правом і
суміжними правами. Але ідея щодо віднесення цієї категорії спорів до
компетенції такого суду (у такому разі - це буде вже Суд з питань
інтелектуальної власності) також має право на життя.
.2 Порядок звернення
до господарських судів України
Відповідно до ст.1 ГПК право на звернення до господарського суду мають:
Ø підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні),
Ø громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Звернення до суду громадян, організацій чи посадових осіб, які відповідно до закону не є учасником судового процесу, з приводу розгляду конкретних справ судом не розглядаються, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.54 ГПК позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.
Позовна заява повинна містити:
· найменування господарського суду, до якого подається заява;
· найменування сторін; їх поштові адреси; найменування і номери рахунків сторін у банківських установах;
· документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;
· зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);
· зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
· виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;
· відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Господарського процесуального кодексу України;
· відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V1 Господарського процесуального кодексу України;
· перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.
Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують (ст.57 ГПК):
)вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - відповідно договір, проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи розірвання договору, відомості про пропозиції однієї сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на претензію, якщо відповідь одержано);
) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі;
) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:
) господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову;
) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву.
Відзив підписується повноважною особою відповідача або його представником.