35. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на основі рішень:
а) органів Держкомзему України; б) Верховної Ради України;
в) органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
36.Юридична особа, заінтересована в одержанні земельної ділянки
упостійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням, до:
а) органів Держкомзему України; б) Верховної Ради України;
в) районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.
37. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду у встановлений строк може бути оскаржено:
а) до Верховної Ради України; б) міських рад; в) обласних рад;
г) Кабінету Міністрів України; ґ) центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресур-
сів; д) в судовому порядку.
38. Земельні ділянки державної і комунальної власності для потреб, визначених Земельним кодексом України, продають громадянам і юридичним особам:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
ґ) в судовому порядку.
39. Рішення про відмову продажу земельної ділянки можуть оскаржити:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
ґ) у судовому порядку
191
40. Земельні ділянки, що перебувають у власності держави, продають іноземним державам та іноземним юридичним особам:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
ґ) Кабінет Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України.
41. Земельні ділянки, що перебувають у власності територіальних громад, продають іноземним державам та іноземним юридичним особам:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
42. Іноземні держави, заінтересовані у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до:
а) органів Держкомзему України; б) Верховної Ради України;
в) районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради;
г) Кабінету Міністрів України.
43. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються:
а) в усній формі; б) у письмовій формі;
в) у письмовій формі та нотаріально посвідчуються.
44. Земельні торги проводяться не раніше:
а) ЗО днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок;
б) 20 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок;
в) 10 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок;
г) 5 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок.
192
45. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою, такий акт:
а) визнається недійсним; б) може бути визнаний недійсним.
46. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпоряджання належною їй земельною ділянкою, підлягають відшкодуванню у повному обсязі:
а) місцевими державними адміністраціями; б) Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами міс-
цевого самоврядування у межах наданих повноважень; в) Кабінетом Міністрів України;
г) відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України;
ґ) органом, який видав акт.
47. Порядок визначення і відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюють:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
48. Земельні спори розв'язують:
а)суди; б) органи місцевого самоврядування;
в) органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів; г) Кабінет Міністрів України.
49. Виключно суд розв'язує земельні спори:
а) з приводу володіння, користування і розпоряджання земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей;
б) у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також стосовно розмежування меж районів у містах;
в) щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.
193
50. Органи місцевого самоврядування розв’язують земельні спори:
а) з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей;
б) у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування меж районів у містах;
в) щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.
51. Органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів розв'язують земельні спори:
а) з приводу володіння, користування і розпоряджання земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей;
б) у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори стосовно розмежування меж районів у містах;
в) щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель і земельних сервітутів.
52. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішують:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України; д) суд
53. Земельні спори розглядають органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів і органи місцевого самоврядування на основі заяви однієї зі сторін:
а) у місячний строк з дня подання заяви; б) у 5-денний строк з дня подання заяви; в) у 3-денний строк з дня подання заяви.
54. Рішення відповідних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів місцевого самоврядування вступає в силу:
а) у місячний термін з дня подання заяви; б) у 5-денний строк з дня подання заяви; в) у 3-денний строк з дня подання заяви; г) з моменту його прийняття.
194
55. До деградованих земель належать:
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення. повеней, добування корисних копалин тощо;
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші;
в) землі, надані тільки для розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цього;
г) землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цього.
56. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймають:
а) місцеві державні адміністрації; б) Рада міністрів Автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) відповідні ради за погодженням з Кабінетом Міністрів України; г) суд; д) Верховна Рада України за поданням Верховної ради Автономної
Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської ради.
57. Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймають:
а) місцеві державні адміністрації; б)Рада міністрів автономної Республіки Крим або органи місцевого
самоврядування у межах їхніх повноважень; в) Кабінет Міністрів України;
г) Верховна Радою Автономної Республіки Крим, обласні. Київська чи Севастопольська міська рада за поданням районних і відповідних сільських, селищних рад.
58. Землеустрій — це:
а) сукупність соціально-економічних і екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;
б) забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України;
в) система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення і ліквідації наслідків негативних процесів;
г) єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками
195