Курсовая работа (т): Іноземне інвестування в економіку України: масштаби, структура, ефективність

Іноземне інвестування в економіку України: масштаби, структура, ефективність

Міністерство освіти і науки України Київський національний економічних університет

імені Вадима Гетьмана

Факультет міжнародної економіки та менеджменту

Кафедра міжнародної економіки

Курсова робота на тему:

Іноземне інвестування в економіку України: масштаби, структура, ефективність

Студентки 5 групи 3 курсу

денного відділення

Соколик Лесі Василівни

Науковий керівник

к.е.н., доцент

Паценко Олег Юрійович

Київ 2012

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні підходи до вивчення сутності іноземних інвестицій та їх ролі в розвитку національної економіки

.1 Сутнісна характеристика іноземних інвестицій, їх класифікація

.2 Роль іноземних інвестицій в економічному зростанні національної економіки

РОЗДІЛ 2. Аналіз залучення іноземних інвестицій в економіку України

.1 Оцінка інвестиційного клімату в Україні

.2 Масштаби та структура іноземного інвестування в економіку України

.3 Ефективність іноземних інвестицій в економіці України

РОЗДІЛ 3.Напрями удосконалення політики залучення іноземних інвестицій та зростання їх ефективності

ВИСНОВКИ

АНОТАЦІЯ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що нарощування та ефективне використання інвестиційних ресурсів є одним із важливих чинників забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни. Іноземні інвестиції являють собою найважливішу частину світового руху капіталу. Досвід країн з перехідною економікою свідчить про їх велику роль в здійсненні структурної перебудови економіки, реконструкції і модернізації виробництва.

Метою курсової роботи є узагальнення теоретичних підходів до розкриття сутності іноземних інвестицій, їх ролі та значення для розвитку національної економіки, обґрунтування напрямів підвищення ефективності іноземного інвестування в Україні.

Відповідно до визначеної мети в дослідженні поставлено такі завдання:

узагальнити теоретичні підходи до вивчення сутності іноземних інвестицій, їх ролі та значення для розвитку національної економіки;

проаналізувати сучасний стан іноземного інвестування в Україну;

визначити масштаби та основні напрями іноземного інвестування в Україну; іноземне інвестування економіка

обґрунтувати рекомендації щодо підвищення ефективності державного регулювання інвестиційної діяльності, зокрема, іноземного інвестування.

Об’єктом дослідження виступають іноземні інвестиції в економіку України.

Предметом дослідження є напрями підвищення ефективності іноземного інвестування в Україну.

Методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема, методи аналізу і синтезу, метод наукової абстракції, визначення прямих і зворотних зв’язків між економічними явищами, економіко-статистичний та логічний методи, компаративний аналіз.

Фактологічною основою дослідження є нормативно-правові документи України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, рекомендації міжнародних експертів щодо розвитку економіки України, довідкова та періодична література.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні підходи до вивчення сутності іноземних інвестицій та їх ролі в розвитку національної економіки

.1 Сутнісна характеристика іноземних інвестицій, їх класифікація

Однією з форм зовнішньоекономічної діяльності є іноземне інвестування, яке набуває важливого значення для економічного розвитку, сприяє заходам макроекономічної політики стабілізації.

Термін "інвестиції" походить від ла­тинського слова "invest", що означає вкладення коштів. А безпосередньо «іноземні інвестиції» - це вкладання коштів інвесторами в економіку країни. Інвестиційна діяльність являє со­бою сукупність практичних дій юридич­них осіб, держави та громадян щодо реалізації інвестицій.

У процесі іноземного інвестування вирізняють країни-донори, які є основними постачальниками капіталів у інші країни, і країни-реципієнти, до яких спрямовуються іноземні інвестиції. Залучення іноземних інвестицій, як правило, регламентується державою з метою підтримки національних інтересів та пріоритетних галузей економіки.

Набуття іноземними інвестиціями спеціального режиму і відповідно - отримання іноземним інвестором передбачених законом гарантій обумовлюється державною реєстрацією інвестицій. Така реєстрація здійснюється згідно із ГК України (ст. 395), Законом України “Про режим іноземного інвестування” (ст. 13), у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928 “Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій”.

Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об'єкти інвестування, які не заборонені законами України, а саме в:

основні фонди діючих підприємств та об'єктів соціального призначення;

основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об'єктів соціального призначення;

оборотні кошти підприємств та організацій;

цінні папери;

цільові грошові вклади;

науково-технічну продукцію;

інтелектуальні цінності;

інші об'єкти власності, в т. ч. майнові права.

Слід, однак, зазначити наявність законодавчих обмежень щодо деяких об'єктів. Так земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля, що є основним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави. Відтак, іноземне інвестування у зазначені об'єкти може здійснюватися лише у формах, не заборонених законодавством України та з дотриманням встановленого порядку [1].

Крім того, іноземні інвестори не можуть вкладати інвестиції в об'єкти права державної власності, що не підлягають приватизації, у формі набуття права власності на ці об'єкти.

Суб'єктами інвестиційної діяльності є:

інвестори (замовники);

виконавці робіт (підрядники);

користувачі об'єктів інвестиційної ді­яльності;

постачальники товарно-матеріальних цінностей, обладнання та проектної про­дукції;

юридичні особи (банківські, інвестиційні фонди та ін.), тощо.

Іноземні інвестори - суб'єкти інших країн, які провадять інвестиційну діяльність на території країни, а саме:

юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство країни;

фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території країни і не обмежені у дієздатності;

іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства країни.

За українським законодавством особа визнається іноземним інвестором за наявності таких умов:

- для фізичної особи-іноземця - постійного місця проживання, а для інших суб'єктів - постійного місця знаходження за межами України;

- здійснення зазначеними особами господарської діяльності, пов'язаної з реалізацією іноземних інвестицій у передбачених законодавством формах [30].

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у різноманітних формах. Закон “Про режим іноземного інвестування” (ст. 3) розрізняє численні шляхи (називаючи їх формами) інвестування. Узагальнивши положення даного закону, можна виділити дві основні правові форми іноземного інвестування: договірну та корпоративну, які можуть поєднуватися.

Корпоративна форма іноземного інвестування має місце у разі:

- створення іноземним інвестором самостійно чи за участю українських суб'єктів господарювання господарських організацій;

-набуття іноземним інвестором корпоративних прав діючої господарської організації чи цілісного майнового комплексу унітарного підприємства;

- створення іноземним інвестором з правами юридичної особи філії чи представництва.

У світовій практиці виділяють три основні форми зарубіжного інвестування:

. Прямі або реальні інвестиції. Основне визначення прямих іноземних інвестицій сформулювали експерти Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) : "інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межами національних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг, закупівлі товарів для імпорту в країну базування або експорту в треті країни. Їх характерними рисами є те, що інвесторові належить управлінський контроль над підприємствами, і вони виступають у формі акціонерного капіталу і коротко- та довготермінових міжфірмових позик"[15].

За визначенням Міжнародного валютного фонду, іноземні інвестицій є прямими в тому випадку, коли іноземний власник володіє не менше ніж 25 % статутного капіталу акціонерного товариства[15].

Відповідно до класифікації ЮНКТАД, до прямих іноземних інвестицій належить придбання іноземним інвестором пакета акцій підприємства, у яке він вкладає свій капітал, у розмірі не менше ніж 10-20 % від сумарної вартості акціонерного капіталу[15].

Держкомстат України зараховує до прямих іноземних інвестицій ті, що дають інвестору право на участь в управлінні підприємством і мають обсяг не менше ніж 10 % у власному капіталі підприємства, враховуючи внески до статутних фондів спільних підприємств.

Прямі інвестиції поділяються на акціонерний капітал і реінвестовані доходи та інший капітал (кредити підприємств прямого інвестування). Джерелом інформації про обсяги прямих інвестицій у грошовій формі є система поопераційного обліку (ITRS) і статистичні обстеження підприємств та організацій за прямими інвестиціями, що проводяться Державною службою статистики України [12].

. Портфельні або фінансові інвестиції (інвестиції в іноземні акції, облігації і інші коштовні папери). Портфельні інвестиції - основне джерело коштів для фінансування акцій, що випускаються підприємствами, великими корпораціями і приватними банками. Посередниками ж при зарубіжних портфельних інвестиціях в основному виступають інвестиційні банки (посередницькі організації на ринку коштовних паперів, що займаються фінансуванням довгострокових вкладень).

До портфельних інвестицій належать цінні папери, що дають право на

участь у капіталі, та боргові цінні папери. В Україні основну частку становлять боргові цінні папери. Статистичні дані за цією категорією формуються з використанням даних банківської звітності щодо міждержавного руху капіталу у формі портфельних інвестицій та фінансового лізингу, системи поопераційного обліку (ITRS), даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та інформації Міністерства фінансів України про обсяги зовнішніх зобов’язань Уряду за борговими цінними паперами (єврооблігаціями), що коригується на обсяги єврооблігацій, придбаних резидентами України на зовнішніх ринках. Враховуються також обсяги зобов’язань за борговими цінними паперами Уряду, придбаними нерезидентами на внутрішньому ринку. Зобов’язання за цінними паперами, що дають право на участь у капіталі, відображаються за ринковою вартістю [12].

3. Інші інвестиції (середньострокові і довгострокові міжнародні кредити і позики позикового капіталу промисловим і торговельним корпораціям, банкам і іншим фінансовим установам)

Інші інвестиції складаються з торгових кредитів та позик МВФ і міжнародних фінансових організацій; угод про фінансовий лізинг; валюти та депозитів; а також інших вимог та зобов'язань.

Аналіз іноземних інвестицій здійснюється за такими напрямами:

обсяг і динаміка;

галузева структура по окремих роках і в динаміці;

територіальна структура по роках і в динаміці;

структура інвестицій за видами економічної діяльності: операції з нерухомістю, здавання у найм, послуги юридичним особам;

за структурою інвестицій по країнах-донорах, по роках і в динаміці;

за розрахунками на душу населення.

.2 Роль іноземних інвестицій в економічному зростанні національної економіки

Однією з найважливіших закономірностей соціально-економічного розвитку (СЕР) є визначення впливу інвестицій на економічне зростання та дефлятор ВВП. Найбільший ефект економічного зростання дає саме збільшення інвестицій, тому вони є зв’язувальним елементом між сукупним попитом та сукупною пропозицією.

Можна виділити два канали здобуття позитивного ефекту від впровадження в економіку іноземних інвестицій, а саме: [16]

) вихід зарубіжних фірм на національний ринок веде до заміщення або витісненню менш ефективних національних компаній, що приводить до перерозподілу внутрішніх ресурсів між більш і менш рентабельними компаніями і спонукає до зростання середнього рівня продуктивності праці і середньодушових доходів в приймаючій країни;

) другий канал ефективності іноземних інвестицій пов'язаний із зростанням конкуренції на місцевих ринках за рахунок зарубіжних компаній. Діяльність останніх спонукає національні фірми працювати ефективніше. Аналогічним чином діяльність зарубіжних фірм сприяє швидшій передачі нової і передової технології і вдосконаленої практики менеджменту місцевим фірмам на основі вертикально інтегрованих зв'язків і показового (або демонстраційного) ефекту.

Дослідження з виявлення ефекту зарубіжних інвестицій на економічний розвиток приймаючої країни встановили, що іноземні інвестиції можуть збільшувати обсяг сукупного капіталу, а отже, сприяти економічному зростанню. Проте необхідно, щоб зарубіжні інвестиції не витісняли національний капітал внаслідок зростання конкуренції на ринках. Слід зазначити, що внесок в збільшення економічного зростання можливий лише в умовах наявності зв'язку між інвестиціями і рівнем кваліфікації трудових ресурсів.

Іноземні інвестиції - основний канал передачі передової технології. Проникнення технологій розглядається як процес, в якому знання і технічний досвід поширюється і сприймається всією економікою в цілому; він охоплює заходи, вжиті на рівні фірми або організації для того, щоб експлуатувати економічні вигоди інновацій. Цей процес не можна зводити до впровадження нових машин в існуючу фірму або використання нею нових проміжних продуктів. Він передбачає реорганізацію її роботи, реконструкцію цехів, поліпшення управління, розробку нових продуктів і маркетингу, збільшення інвестицій в нематеріальні активи [16].

Розрізняють два види проникнення технологій: не вбудоване і вбудоване в обладнання. Перше означає передачу знань, технічного досвіду і технологій засобами, що не обов'язково вимагають придбання машин і устаткування, яке несе нові технології. Проникнення вбудованих технологій - це впровадження в виробничі процеси машин, устаткування і комплектуючих, які містять нові технології.

Поряд з позитивними ефектами іноземних інвестицій в економіці приймаючої країни існують і потенційні негативні ефекти: [16]

) Збільшення залежності країни від іноземного капіталу. Це досить серйозна політична і економічна проблема, оскільки збільшення іноземного капіталу поступово призводить до того, що його власники можуть нав'язати країні не лише економічні, але і ряд політичних рішень, які йдуть врозріз з інтересами більшості населення країни. З цією метою держава не повинна допустити домінування іноземного капіталу в національній економіці, а також активно стимулювати розвиток національних підприємств всіх форм власності.